Рішення № 141299022, 06.11.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1579/26

Провадження №2/567/1113/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 10300 грн. звернулося ТОВ "Споживчий центр".

В обґрунтування позовної заяви зазначає що 15.01.2022 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14.01.2022-100000061, відповідно до якого ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн. строком на 42 календарні дні зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 2% в день протягом первинного періоду (14 днів) та 3% протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду. Вказує, що відповідно до квитанції про перерахунок коштів, ОСОБА_1 15.01.2026 отримано кредитні кошти.

Вказуючи, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості перед позивачем становить 10300 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 5300 грн., просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 02.10.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Суд, розглянувши справу, відповідно до ст.274-279 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" було укладено кредитний договір №14.01.2022-100000061 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.

Відповідно до заявки від 15.01.2022, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, ТОВ "Споживчий центр" надало позичальнику кредит у розмірі 5000 грн., строком на 42 днів з дати його надання зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2% в день протягом первинного періоду (14 днів) та 3% протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши кредитні кошти відповідачу, що підтверджується квитанцією платіжної системи LiqPay, за якою 15.01.2022 о 15:54 на платіжну картку № НОМЕР_1 було здійснено видачу кредитних коштів за договором №14.01.2022-100000061 в розмірі 5000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту №14.01.2022-100000061 від 15.01.2022, в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 грошові кошти не вносилися.

З матеріалів справи встановлено, шо відповідач умов договору належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 15.01.2022 отримав кредит у ТОВ "Споживчий центр" в розмірі 5000 грн. та зобов`язався його повернути у визначений строк, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію, пов`язану з наданням кредиту, але належним чином не виконав свої обов`язки за договором.

Оскільки кредитним договором та графіком платежів було встановлено строк повернення кредиту 42 днів з моменту його надання, тобто до 25.02.2022, а ОСОБА_1 у визначений строк кошти не повернув, то з нього слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5000 грн.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно умов кредитного договору №14.01.2022-100000061 від 06.02.2026, ОСОБА_1 отримав в позику грошові кошти зі сплатою відсотків за користування ними в розмірі 2% в день протягом первинного періоду (14 днів) та 3% протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду.

Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 5300 грн. заборгованості за відсотками за кредитним договором №14.01.2022-100000061 від 15.01.2022.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що в період 15.01.2022-28.01.2022 (первинний період) позивачем здійснено нарахування відстоків, виходячи з відсоткової ставки 2% в день, а в період 29.01.2022-23.02.2022 - 3% в день. При цьому з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що ще до закінчення строку кредитування позивачем припинено нарахування відсотків.

Оскільки борг по процентам на даний час ОСОБА_1 не сплачений, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

При цьому судом береться до уваги і те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не оспорювався та те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що товариство вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх користування.

Відповідно до положень ч.1, п.1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору та понесені витрати, пов`язані з поштовим відправленням відповідачу копії позовної заяви з доданими матеріалами на суму 116,58 грн., що підтверджується описом поштового відправлення від 13.08.2026, а також квитанцією №2252367 від 14.09.2026.

Таким чином, за приписами ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 2778,98 грн.

На підставі ст.549, 610, 612, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 76-81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 10300 грн. заборгованості за кредитним договором та 2778 грн. 98 коп. витрат на сплату судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833),

відповідачка ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 09.11.2026.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.