Рішення № 141298423, 05.11.2026, Таращанський районний суд Київської області

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
379/1535/26
Номер документу
141298423
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Єдиний унікальний номер: 379/1535/26

Провадження № 2/379/1107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

17.08.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 680,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 207890 про надання коштів у сумі 3 000,00 грн., відповідно до якого товариство надало клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Позикодавець, на виконання умов договору, надав позичальнику кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання не виконав та грошові кошти не повернув у зв`язку з чим виникла заборгованість

14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест».

19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 207890 від 02.10.2021.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором - ТОВ «Діджи Фінанс» становить 16 680,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 890,00 грн. заборгованість за відсотками; 450,00 грн. заборгованість за комісіями; 11 340,00 грн. заборгованість за пенею.

19.10.2026 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шостака Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги частково - в частині стягнення з нього 3000,00 грн. основної суми боргу, та не визнав вимоги про стягнення з нього заборгованості за відсотками, комісією та пенею. Витрати позивача на правничу допомогу просив стягнути пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Визнаючи заборгованість в розмірі 3000,00 грн., відповідач визнав наявність правовідносин з первісним кредитором щодо укладення кредитного договору та факт отримання кредитних коштів у сумі 3000, 00 грн. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та пені, відповідач послався на ту обставину, що з 15.07.2020 року до цього часу він проходить військову службу за контрактом , є учасником бойових дій, згідно посвідчення НОМЕР_1 від 11.07.2024 року. Тобто на момент укладення кредитного договору та протягом усього строку його дії відповідач є військовослужбовцем та на нього поширюється дія п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якого штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Вважає, що встановлена кредитним договором комісія за надання кредиту є нікчемною, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Таким чином, включення банком, а за аналогією і будь-якою іншою фінансовою установою, до суми заборгованості за договором фінансового кредиту складової заборгованості за комісією є необґрунтованими, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

23.10.2026 на адресу суду від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенка М.Е. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву фактично визнається факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредиту в розмірі 3000,00 грн., а тому з цього приводу спір між сторонами відсутній. Стосовно наявності підстав для застосування п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звертає увагу, що відповідач не надав доказів того, що він брав безпосередню участь у відповідних заходах із забезпечення національної безпеки й оборони саме в період спірних кредитних правовідносин. Крім того представник позивача вказав на те, що відповідно до п. 6.7.3 кредитного договору № 207890 від 02.10.2021, під час укладення договору відповідач підтвердив, що він не є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, або військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Щодо правомірності нарахування комісії за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту зазначає, що комісія прямо передбачена індивідуальними умовами кредитного договору. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Зазначене свідчить про те, що законодавство не встановлює абсолютної заборони на будь-які комісійні платежі у кредитних правовідносинах.

26.10.2026 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту якого представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 15.07.2020, долучає до даного заперечення копію посвідчення серії НОМЕР_3 про те, що він перебуває на військовій службі та копію довідки військової частини НОМЕР_4 від 15.02.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), згідно з якою, 30.01.2024 старший сержант за контрактом ОСОБА_1 , отримав цефалічний синдром за обставин - при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини. Відтак просить суд застосувати до відповідача норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Невгаду О.В.

20.08.2026 судом з відділу реєстрації місця проживання управління ЦНАП виконкому Таращанської міської ради, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 21.08.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

07.09.2026 в межах встановленого строку від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

08.09.2026 ухвалою суду повторно залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

18.09.2026 в межах встановленого строку від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін, судове засідання призначено на 13.10.2026, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

12.10.2026 на виконання ухвали суду від 21.09.2026 від АТ КБ «Приват Банк» отримано витребувані докази.

13.10.2026 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи до 05.11.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позову зазначив клопотання здійснювати розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надсилав. Представник відповідача 05.11.2026 подав до канцелярії суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без участі позивача та його представника. Позовні вимоги визнав на суму 3000,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, а в іншій частині позовних вимог просив відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 02.10.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 , в електронній формі, було укладено кредитний договір № 207890 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

У відповідності до умов кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщувалась на сайті товариства www.cly.com.ua, а його укладення здійснювалось шляхом підписання індивідуальної частини договору, електронним підписом позичальника, відтвореного з використання одноразового ідентифікатора КL6244, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_5 вказаний позичальником при укладанні кредитного договору, що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026.

Відповідно до п. 1.1 договору, фінансовий кредит надавався у розмірі 3 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.6 договору, кредит надавався строком на 21 день, тобто до 22.10.2021, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Відповідно до п. 1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1110 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.4 договору визначено, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

В п. 7 договору зазначено реквізити банківської картки позичальника, а саме : Рахунок позичальника №: НОМЕР_6 .

Згідно п. 1.5 договору, за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Відповідно до п. 2.1 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Також, п. 2.3 договору, сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

ТОВ «Займер» на виконання умов кредитного договору № 207890 від 02.10.2021 виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3 000,00 за посередництвом ТОВ «ПрофітГід» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020, що вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_6 .

Водночас, згідно інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» за вихідним № 20.1.0.0.0/7-260923/123466-БТ від 30.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_7 та згідно виписки по рахунку, вбачається надходження 02.10.2021 коштів на даний рахунок у розмірі 3 000,00 грн.

14.09.2023 первісним кредитором змінено найменування із ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест», що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 37965522 від 23.07.2026.

В порушення умов договору, відповідачем належним чином кредитні зобов`язання не виконувались, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Клай Інвест», станом на 18.04.2024 становила 16 680,00 грн. та складалась з: 3 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 8920,00 грн. заборгованість за відсотками; 450,00 грн. заборгованість за комісіями; 11 340,00 грн. заборгованість за пенею.

19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 568/ФК-24, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 207890 від 02.10.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024, сума боргу ОСОБА_1 перед новим кредитором - ТОВ «Діджи Фінанс» становить 16 680, 00 грн., з яких: 3 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1 8920,00 грн. заборгованість за відсотками; 450,00 грн. заборгованість за комісіями; 11 340,00 грн. заборгованість за пенею.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За положеннями ст. 12 згаданого закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Отже, всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 ЦК Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про умови договору відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати комісії та відсотків за користування кредитним коштами. Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити відсотки, що є платою за користування кредитом, такий останнім не оспорювався, в судовому порядку окремі його положення недійсними не визнавалися.

Отже, всупереч умовам укладеного кредитного договору, відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, а саме - не здійснює своєчасного та повного внесення платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших передбачених договором платежів. Така бездіяльність відповідача є істотним порушенням умов договору та призвела до виникнення простроченої заборгованості.

Щодо посилання представника відповідача на те, що відповідач є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (ч. 1 ст.3 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносини) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Так, ст. 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст. 14 Закону № 2011-XII.

Законом України від 20.05.2014 № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" ст. 14 Закону № 2011-XII було доповнено п. 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються".

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов`язаннями.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення кредитних правовідносин між сторонами, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У подальшому Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Аналіз вищевикладених положень дає можливість зробити висновок, що пільги стосовно звільнення від нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань, процентів за користування кредитом, мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у Законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.

Зазначена норма є спеціальною нормою матеріального права, спрямованою на забезпечення соціального та правового захисту осіб, які проходять військову службу в умовах особливого періоду та виконують конституційний обов`язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України. Така норма має імперативний характер та підлягає обов`язковому застосуванню судами незалежно від умов кредитного договору.

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в п. 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що відповідач з 15.07.2020 перебуває на військовій службі по контракту у військовій частини НОМЕР_2 Національної гвардії України АДРЕСА_1 .

Оскільки відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем за контрактом, а не мобілізованим, то йому необхідно було довести, що після підписання кредитного договору 02.10.2021 він брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач у відповідності до положень ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII та порядку визначеному листом Національного банк України від 02.09.2014 № 18-112/48620 надавав/надсилав - первісному кредитору перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Крім того, відповідачем не надано суду документи, які підтверджують наявність у нього пільг передбачених п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не надано довідку за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Надані позивачем суду посвідчення учасника бойових дій та довідка про отримання травми такими доказами не є, оскільки з них не можливо встановити період, протягом якого відповідач брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження звільнення від нарахованих відсотків та пені у відповідності до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Суд зазначає, що представник відповідача у поданому до суду відзиві фактично підтвердив факт отримання відповідачем кредитних коштів та подальше невиконання договірних зобов`язань. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту (щодо повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків) відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості. Відтак, у суду відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Вирішуючи питання, щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 450,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

Судом встановлено, що кредитний договір № 207890 від 02.10.2021, є споживчим кредитним договором.

З урахуванням наведеного на даний договір розповсюджується дія Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог ст. 12, 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 5 Закону України «Про споживче кредитування» та з метою встановлення для небанківських фінансових установ України, які відповідно до законів України мають право надавати споживчі кредити, методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі- Правила).

Відповідно до п. 8 Правил, кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Згідно з додатком 1 до Правил загальна вартість кредиту для споживача, тобто витрати споживача розраховується, в тому числі, із урахуванням процентів за користування кредитом, комісії та інших обов`язкових платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі], які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.04.2024 у справі № 496/3134/19.

Судом встановлено, що пунктом 1.5 договору № 207890 від 02.10.2021 передбачена комісія за видачу кредиту у розмірі 15% від суми фінансового кредиту, що свідчить про обізнаність відповідача щодо включення комісії «за видачу кредиту» до загальних витрат за кредитом та порядком сплати такої комісії.

Відтак, як вбачається з умов даного кредитного договору, встановлення первісним кредитором комісії за видачу кредиту є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування такої комісії.

Беручи до уваги те, що позивачем доведено право вимоги до відповідача, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості позивача, як і не надав доказів належного виконання ним умов кредитного договору суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення із ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором № 207890 від 02.10.2021 у розмірі 3 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1 8920,00 грн. заборгованість за відсотками та 450,00 грн. заборгованість за комісіями є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованість за пенею у розмірі 11 340,00 грн., суд зазначає наступне.

Суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № 207890 від 02.10.2021 не погоджується з заявленою позивачем до стягнення сумою заборгованості за пенею, оскільки вона згідно розрахунку заборгованості не нараховувалася.

Вказана сума у розмірі 11 340,00 грн., згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора, є процентами на залишок заборгованості за кредитом, нарахованими у зв`язку з простроченням погашення кредитної заборгованості відповідно до п. 2.3 договору.

Водночас, суд зазначає, що Законом України від 16.06.2020 № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діє як на час на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають з кредитного договору, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, оскільки позовна вимога про стягнення процентів на залишок заборгованості за кредитом, нарахованих у зв`язку з простроченням погашення кредитної заборгованості відповідно до п. 2.3 договору позивачем не заявлена, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 11 340,00 грн. не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Враховуючи вище вказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 207890 від 02.10.2021 у розмірі 5 340, 00 грн., яка складається з: 3 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1 890,00 грн. заборгованість за відсотками та 450,00 грн. заборгованість за комісіями.

При цьому, суд враховує, що пунктом 58 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» визначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 16 680,00 грн., однак задоволенню підлягає 5 340,00 грн., тобто 32,01 % від ціни позову.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід пропорційно стягнути 852,35 грн. (2662,40х32,01%) судового збору.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 6 000,00 грн., які підтверджуються: договором про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026; додатковою угодою № 207890 від 21.07.2026 до договору про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026; детальним описом щодо надання правничої допомоги о договору про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026; актом від 21.07.2026 про підтвердження факту надання правничої допомоги.

Таким чином, у справі що розглядається, позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Оскільки позовні вимоги були задоволені на 32,01 %, тому судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі, пропорційному задоволеній частині позовних вимог, що складає 1920.60 грн. (6000,00х32,01%)

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1920.60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 131,141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за кредитним договором № 207890 від 02.10.2021 у розмірі 5 340 (п`ять тисяч триста сорок) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір в розмірі 852,35 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1920.60 грн., що разом становить 3 2772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 95 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 42649746, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 05.11.2026.

Головуючий суддя О.В. Невгад

Часті запитання

Який тип судового документу № 141298423 ?

Документ № 141298423 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141298423 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141298423 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141298423 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141298423, Таращанський районний суд Київської області

Судове рішення № 141298423, Таращанський районний суд Київської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141298423 відноситься до справи № 379/1535/26

Це рішення відноситься до справи № 379/1535/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141298420
Наступний документ : 141298424