Рішення № 141297963, 06.11.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3053/25

Провадження № 2/361/1005/25

06.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») через систему «Електронний суд» подало зазначений позов.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 12 лютого 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та відповідач за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» уклали електронний договір № 7574545 про надання споживчого кредиту.

Відповідач за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт https://creditplus.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику та паспортом споживчого кредиту, зареєструвався на сайті, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, надав свої персональні дані, після чого добровільно без примусу чи тиску обрав бажані умови кредитування (суму та строк кредиту) та підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором A7438.

16 лютого 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та відповідач уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою збільшили суму кредиту на 1 000 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту склав 11 000 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі та перерахував відповідачу кредитні кошти 12 лютого 2024 року у сумі 10 000 грн та 16 лютого 2024 року у сумі 1 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджено листом ТОВ «Авентус Україна» та повідомленнями платіжних установ, які здійснювали перерахування коштів.

У свою чергу відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки, встановлені Графіком платежів, а також виконати інші зобов`язання згідно умов договору. Відповідач здійснював часткові платежі, однак свої зобов`язання у повному обсязі не виконав.

23 жовтня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7574545 від 12 лютого 2024 року.

Після чого, 20 січня 2025 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 20/01/2025-01, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7574545 від 12 лютого 2024 року.

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 7574545 від 12 лютого 2024 року становить 27 334,96 грн, з яких 7 509,60 грн сума заборгованості за кредитом, 19 825,36 грн сума заборгованості за процентами. Неустойка, штраф та пеня до стягнення не заявляються.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 12 лютого 2024 року № 7574545 у розмірі 27 334,96 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Також просило розглянути справу за відсутності представника позивача та зазначило, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від справу передано на розгляд судді Дутчаку І.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 31 липня 2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2025 року справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року справу прийнято до провадження судді Гізатуліної Н.М., подальший розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як вбачається із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету позивача, його представника копія ухвали про відкриття провадження та ухвали про прийняття справи до провадження доставлені відповідно 01 квітня 2025 року та 07 серпня 2025 року.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялися копії ухвали про відкриття провадження та ухвали про прийняття справи до провадження, враховуючи, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» направляло відповідачу копію позовної заяви, які він отримав особисто, про що у матеріалах справи містяться відповідні докази.

Позивач до суду додаткових заяв, пояснень не подавав, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Суд встановив, що 12 лютого 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства укладено договір № 7574545 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до договору (п. 1.3, п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5.1 Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору. Відповідно до п. 1.5.2 договору знижена процентна ставка 0,022 % в день застосовується як індивідуальна знижка за Програмою лояльності, якщо споживач до 13 березня 2024 року або протягом трьох календарних днів після цієї дати сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу за Графіком платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту; у такому разі проценти, нараховані до вказаної дати, перераховуються за зниженою процентною ставкою.

Денна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 2,20 % в день (п. 1.7.1 договору), загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 79 200 грн (п. 1.8.1 договору), орієнтовна загальна вартість кредиту 89 200 грн.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору проценти є платою за користування кредитом і нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

Пунктом 5.4 Кредитного договору передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; у такому разі споживач повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів з дня отримання від товариства повідомлення про таку вимогу.

Кредитний договір № 7574545 від 12 лютого 2024 року підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A7438 12 лютого 2024 року о 11:02:00, паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором XK1965 12 лютого 2024 року о 11:01:42. На кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства, що підтверджується протоколом створення та перевірки електронного підпису.

16 лютого 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору № 7574545, якою сторони збільшили суму кредиту на 1 000 грн, до 11 000 грн, та визначили, що денна процентна ставка за стандартною ставкою становить 2,20 % в день, загальні витрати за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 87 032 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 98 032 грн. Додаткова угода підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A1409 16 лютого 2024 року о 18:25:03.

12 лютого 2024 року о 11:03:04 ТОВ «Авентус Україна» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» перераховано 10 000 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , зазначену відповідачем у п. 2.1 договору (номер транзакції в системі iPay.ua 342467770), що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31 жовтня 2024 року № 2523_241031102354. 16 лютого 2024 року о 18:26:09 ТОВ «Авентус Україна» через ТОВ «Пейтек» перераховано на ту ж платіжну картку 1 000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 13 листопада 2024 року № 20241113-1/1. Перерахування кредитних коштів підтверджується також листом ТОВ «Авентус Україна» від 27 листопада 2024 року № 12102/24-Е.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) ТОВ «Авентус Україна» з 12 лютого 2024 року по 12 березня 2024 року відповідачу нараховувалися проценти за зниженою процентною ставкою 0,022 % в день, всього 63,26 грн. 28 лютого 2024 року відповідач сплатив 3 000 грн, з яких 40,26 грн зараховано в погашення процентів, а 2 959,74 грн в погашення тіла кредиту, внаслідок чого залишок тіла кредиту склав 8 040,26 грн. З 14 березня 2024 року проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою 2,20 % в день у розмірі 176,88176,89 грн щоденно. 26 березня 2024 року відповідач сплатив 2 853,17 грн, з яких 2 322,51 грн зараховано в погашення процентів, а 530,66 грн в погашення тіла кредиту, після чого залишок тіла кредиту склав 7 509,60 грн. З 27 березня 2024 року до 24 липня 2024 року проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою у розмірі 165,21165,22 грн щоденно, з 25 липня 2024 року нарахування процентів не здійснювалося. Всього відповідачем сплачено 5 853,17 грн, з яких 3 490,40 грн в погашення тіла кредиту, 2 362,77 грн в погашення процентів. Станом на 22 жовтня 2024 року заборгованість становила 27 334,96 грн, з яких: 7 509,60 грн за тілом кредиту, 19 825,36 грн за процентами. Штрафи та пеня не нараховувалися.

ТОВ «Авентус Україна» направило відповідачу вимогу, у якій повідомило, що станом на 24 червня 2024 року відповідач допустив прострочення сплати платежів, що триває більше одного календарного місяця, та на підставі ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» і п. 5.4 договору вимагало достроково повернути кредит у повному обсязі у строк не пізніше 24 липня 2024 року, зазначивши, що в іншому разі строк користування кредитом сплине 24 липня 2024 року. Листом від 02 вересня 2024 року № 7574545/09/2024 первісний кредитор запропонував відповідачу врегулювати заборгованість у досудовому порядку на пільгових умовах, однак відповідач цією пропозицією не скористався.

Як вбачається із виписки з особового рахунку за період з 20 січня 2025 року до 13 лютого 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7574545 від 12 лютого 2024 року становить 27 334,96 грн, з яких 7 509,60 грн за тілом кредиту, 19 825,36 грн за процентами.

23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до п. 1.1 якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступає факторові право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів. Згідно з п. 1.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників.

Із витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 лютого 2024 року № 7574545 про стягнення заборгованості у розмірі 27 334,96 грн, з яких 7 509,60 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 825,36 грн заборгованість за процентами. Перехід права вимоги підтверджується також Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 23 жовтня 2024 року, а оплата фактором ціни продажу платіжною інструкцією від 30 жовтня 2024 року № 166.

20 січня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 20/01/2025-01, відповідно до п. 1.3 якого перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Прав Вимоги.

Із витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу № 20/01/2025-01 від 20 січня 2025 року вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 лютого 2024 року № 7574545 про стягнення заборгованості у розмірі 27 334,96 грн, з яких 7 509,60 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 825,36 грн заборгованість за процентами. Перехід права вимоги підтверджується також Актом прийому-передачі Прав Вимоги від 10 лютого 2025 року, а оплата ціни продажу платіжними інструкціями від 20 січня 2025 року № 213 та від 10 лютого 2025 року № 253.

Копії договорів факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року та № 20/01/2025-01 від 20 січня 2025 року містять підписи сторін, які підтверджують укладення договорів та перехід права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до Фактора ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Фактора ТОВ «Юніт Капітал».

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтями 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша стаття 612 ЦК України).

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 ЦК України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтями 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Надані позивачем документи підтверджують факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 7574545 від 12 лютого 2024 року та додаткової угоди до нього від 16 лютого 2024 року в електронній формі шляхом їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також перерахування кредитних коштів у загальній сумі 11 000 грн ТОВ «Авентус Україна» відповідачу.

Відповідач частково виконував зобов`язання за договором, сплативши 5 853,17 грн, що також свідчить про визнання ним договору та отримання кредитних коштів. Оскільки взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором відповідач у повному обсязі не виконав, кредитні кошти не повернув, у нього виникла заборгованість.

Суд встановив, що матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 7574545 від 12 лютого 2024 року на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Таким чином, фактично отримані та використані кошти відповідно до умов кредитного договору від 12 лютого 2024 року № 7574545 у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернув, розмір заборгованості за тілом кредиту не спростував, позивач належними доказами підтвердив наявність у відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 7 509,60 грн та його право вимоги за кредитним договором.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та в порядку, встановлених договором. За змістом наведених норм проценти є платою за час правомірного користування кредитними коштами і можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) вказала, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили строк кредиту 360 днів та стандартну процентну ставку 2,20 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту (п. 1.4, п. 1.5.1 договору). У зв`язку з простроченням відповідачем сплати платежів більше ніж на один календарний місяць первісний кредитор на підставі ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 5.4 договору пред`явив вимогу про дострокове повернення кредиту не пізніше 24 липня 2024 року, тобто строк кредитування сплив 24 липня 2024 року.

Згідно з розрахунком заборгованості проценти за користування кредитом нараховано за період з 12 лютого 2024 року до 24 липня 2024 року включно, тобто в межах строку кредитування, за погодженими сторонами процентними ставками: до 12 березня 2024 року за зниженою процентною ставкою, з 14 березня 2024 року за стандартною процентною ставкою. Після спливу строку кредитування нарахування процентів не здійснювалося, неустойка (штрафи, пеня) не нараховувалася і до стягнення не заявлена.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається як відношення загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту, поділене на строк кредитування у днях, а згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону (у редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (24 грудня 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Договором не передбачено комісій чи інших платежів, які включаються до загальних витрат за кредитом, тому денна процентна ставка за договором дорівнює стандартній процентній ставці 2,20 % в день. До 21 квітня 2024 року включно така ставка не перевищувала встановленого законом максимального розміру 2,5 %. Проте з 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %, тому нарахування процентів після цієї дати за ставкою 2,20 % в день суперечить імперативним вимогам закону, і проценти за цей період можуть бути стягнуті лише в межах 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно з розрахунком заборгованості з 22 квітня 2024 року до 24 липня 2024 року (94 дні) первісний кредитор нарахував проценти у розмірі 15 529,87 грн (по 165,21165,22 грн щоденно на залишок тіла кредиту 7 509,60 грн). Проценти, обчислені за максимальною денною процентною ставкою 1,5 %, за цей період становлять 10 588,16 грн (7 509,60 грн ? 1,5 % = 112,64 грн ? 94 дні). Отже, проценти у розмірі 4 941,71 грн (15 529,87 10 588,16) нараховані понад встановлений законом максимальний розмір і стягненню не підлягають.

Застосування з 14 березня 2024 року стандартної процентної ставки не є одностороннім збільшенням процентної ставки кредитодавцем, оскільки саме стандартна ставка є основною умовою кредитування за договором, а знижена ставка застосовувалася як індивідуальна знижка лише у визначений п. 1.5.2 договору період, до 13 березня 2024 року.

Отже, з урахуванням сплачених відповідачем 2 362,77 грн процентів, стягненню підлягають проценти у розмірі 14 883,65 грн (19 825,36 4 941,71), які є платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку та встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 7574545 від 12 лютого 2024 року у розмірі 22 393,25 грн, з яких: 7 509,60 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 883,65 грн заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12 березня 2025 року № 11212.

Таким чином, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 984,47 грн (2 422,40?81,92%).

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» долучено до позовної заяви: копію Договору про надання правничої допомоги від 10 лютого 2025 року № 10/02/25-02, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та АБ «Тараненко та Партнери», копію Додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 10 лютого 2025 року № 10/02/25-02, копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 10 лютого 2025 року, який містить детальний обсяг виконаних робіт адвокатом у справі на загальну суму 7 000 грн (складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7574545 від 12 лютого 2024 року 2 години 5 000 грн; вивчення матеріалів справи 2 години 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту 1 година 500 грн; підготовка та подача клопотання 1 година 500 грн), копію довіреності позивача на адвоката Тараненка А.І., копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Тараненка А.І.

Дана справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України належить до справ незначної складності, у спорах про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання судова практика є сталою, не потребує вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, тому суд дійшов висновку про те, що розмір гонорару адвоката у 7 000 грн не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.

Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд вважає розумним і співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу 3 000 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 81,92 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 457,65 грн (3 000?81,92%).

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» необхідно стягнути понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 984,47 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 457,65 грн, а всього 4 442,12 грн.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором від 12 лютого 2024 року № 7574545 у розмірі 22 393 (двадцять дві тисячі триста дев`яносто три) гривні 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 984,47 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 457,65 грн, а всього 4 442 (чотири тисячі чотириста сорок дві) гривні 12 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4А, оф. 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 06 листопада 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна