Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 405/7321/25
Провадження №2/405/2540/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Федченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/7321/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (м. Київ, вул. Липинського В`ячеслава, буд. 10/1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернувся до суду з позовом, сформованим в системі «Електронний суд» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №163702 від 26.05.2020 року в електронній формі, за умовами якого Позичальнику надано грошові кошти в розмірі 5 000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.
Зазначив, що відповідач ОСОБА_1 довготривалий строк не виконує свої грошові зобов`язання за зазначеним договором позики належним чином, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24 669,5 грн., з якої: 5000 грн. заборгованість за позикою; 19669,5 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
З огляду на зазначене вище, позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №163702 від 26.05.2020 року в розмірі 24 669 грн. 50 коп., а також понесені ним (позивачем) судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 2 422,40 грн., та витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 27 листопада 2025 року відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання учасників справи. Надано учасникам справи процесуальний строк для подання заяв по суті справи.
Позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» повідомлений про дату та місце судового розгляду справи належним чином, при цьому, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримання позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_1 про день та місце судового розгляду справи повідомлена судом в порядку ч.ч.5, 6 ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Заяви, клопотання, відзив на позов на адресу суду не надходили.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Крім того, клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду також не надходили, а так само не надходило від відповідача будь-яких заяв, клопотань, заперечень, відзиву на позов, на підставі чого справа розглянута судом за наявними у ній доказами.
Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, оцінивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, однак є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 травня 2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ», як Позикодавцем та ОСОБА_1 , як Позичальником укладено Договір позики №163702, за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику позику в сумі 5 000, 00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою відповідно до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні.
Згідно з п.1.1.2 Договору плата за користування позикою у вигляді: процентів в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії, яка складає 1,1% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору;
Пунктом 1.1.3 Договору передбачено, що нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою (п. 1.1.4 Договору).
Відповідно до п.1.1.5 Договору строк повернення позики (термін платежу): 24 червня 2020 року.
Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника (п. 1.2 договору).
Згідно з п.3.4 Договору Позичальник зобов`язаний: не пізніше дати, вказаної в пп.1.1.5. Договору, повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комісію за користування позикою в порядку, визначеному цим Договором та додатками до нього (п.п.3.4.1 Договору); при продовженні строку Договору сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (в разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку Договору (п.п.3.4.2 Договору).
Строк дії Договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за Договором (п.2.1 Договору).
Датою укладання Договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника (п.2.2 Договору).
Позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 24 червня 2020 року (п.4.1 Договору).
Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті (п.4.2 Договору).
Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.1.1.5. Договору включно (п.4.3 Договору).
У разі продовження строку Договору позичальником, - нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк Договору (п.4.4 Договору).
Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладання сторонами додаткових договорів. Всі зміни, доповнення та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною (п.9.1 Договору позики).
Сторони підтверджують, що даний електронний Договір та всі додатки до нього мають таку саму юридичну силу для сторін як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі (п.9.5 Договору позики).
Договір позики підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «sq2g67zg», що підтверджується п. 10 Договору.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем підписано також електронним підписом одноразовим ідентифікатором w0хf3624 Паспорт споживчого кредиту, що містить всі істотні умови договору позики.
При цьому, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів за укладеним договором позики підтверджується довідкою ТОВ «ФК ЕЛАЄНС» за вих. № 163702 від 01 вересня 2025 року, за якою на підставі договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017 року Товариство надавало ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку, та в результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ, на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): платник коштів: ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ (код ЄДРПОУ 41229318); отримувач коштів: ОСОБА_1 ; номер транзакції в системі: 1218958214; номер операції: 228423109; дата проведення платежу: 26.05.2020; сума платежу 5000; валюта платежу: гривня UAH; платіжний засіб (метод): карта; банк емітент платіжної картки отримувача коштів: PRIVATBANK; номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів в зазначеному розмірі за Договором позики№163702 від 26.05.2020 року відповідачем не оспорено.
Тим самим, судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором №163702 від 26.05.2020 року, в той час як відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії виконувала не належним чином, у зв`язку з чим загальна заборгованість за Договором становить 24 669 грн. 50 коп., з якої: заборгованість за позикою в розмірі 5 000 грн.; заборгованість по процентам та комісії за користування позикою в розмірі 19 669,5 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який (розрахунок заборгованості) відповідачем не оспорено та не спростовано.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що Договір позики №163702 від 26.05.2020 року був укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до зазначеного Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Договір позики №163702 від 26.05.2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого Кредитодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використала для підтвердження підписання договору позики.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем Договір позики №163702 від 26.05.2020 року не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
При цьому, згідно з умовами Договору позики Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 24 червня 2020 року.
Разом з тим, всупереч умовам договору позики, відповідач не виконала свого зобов`язання, не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунок позивача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» повністю виконав свої зобов`язання перед позичальником ОСОБА_1 та перерахував на рахунок відповідача кошти в розмір 5 000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС».
Факт підписання Договору позики №163702 від 26.05.2020 року в електронній формі та отримання коштів за зазначеним Договором відповідачем не спростовано, а тому суд вважає укладеним Договір позики №163702 від 26.05.2020 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , та набуття за Договором взаємних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит, та в подальшому розпорядилася коштами кредиту на власний розсуд, разом з тим, свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів у строк, визначений Договором не виконала, кредитні кошти не повернула.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором заборгованість за основною сумою кредиту становить 5 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач не надала доказів на спростування розміру заборгованості за тілом кредиту.
Крім того, позивач ТОВ «ФК «»ГЕЛЕКСІ», пред`являючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача і заборгованість за відсотками за користування кредитом та комісією в розмірі 19 669 грн. 50 коп., з приводу чого судом зазначається наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Разом з тим, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по процентам та комісії за користування позикою, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 4.3 Договору позики обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. договору включно.
У разі продовження строку договору позичальником, - нарахування процентів та комісійної винагороди за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк договору ( п.4.4).
Згідно пункту 5.3 Договору позики у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Встановлено судом, що за умовами Договору позики сторони встановили строк кредитування до 24 червня 2020 року, однак позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 проценти та комісійну винагороду як за користування позикою за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.
При цьому, належних доказів про те, що договір позики був продовжений на новий строк позивачем не надано.
Оскільки після закінчення строку кредитування у Позикодавця відсутні підстави нараховувати передбачені договором проценти, так як такі умови в договорі позики відсутні, то заявлені ТОВ « ФК «Гелексі» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою та комісійною винагородою за період з 25.06.2020 року по 21.10.2020 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, та оскільки Договором позики №163702 від 26.05.2020 року встановлений строк повернення позики, - 24 червня 2020 року, і саме протягом цього строку кредитор мав право нараховувати Позичальнику ОСОБА_1 передбачені договором відсотки за користування позикою, комісійну винагороду за користування позикою, тому заборгованість, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача за договором позики становить 6 609 грн. 50 коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 14 грн. 50 коп. та заборгованість за комісійною винагородою в розмірі 1 595 грн. (за період з 26.05.2020 року по 24.06.2020 року), що також відповідає Графіку платежів до Договору позики №163702 від 26.05.2020 року.
Щодо розподілу між сторонами судових витрат по справі суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розгляду справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 4-6 статті 137 ЦПК України також визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 19 зазначеного Закону визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наведені вище положення процесуального закону дають підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації, при цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, як роз`яснено в п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України, (в редакції Закону 2004 року). Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заявлено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», як Клієнтом, та Адвокатом Рудзей Ю.В. 09 липня 2025 року укладено договір про надання правничої допомоги, за яким Адвокат надає правничу допомогу Клієнту на умовах і в порядку, визначеному цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу в порядку, визначеному цим Договором (п.1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Адвокат, в межах надання правничої допомоги Клієнту за цим Договором, здійснює наступні види адвокатської діяльності: представництво інтересів Клієнта у всіх судах будь-якої інстанції та спеціалізації, включаючи право написання, підписання та подання до суду позовних заяв, мирових угод, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, апеляційних та касаційних скарг, клопотань, заяв, пояснень та інших процесуальних документів в інтересах Клієнта; представництво інтересів Клієнта під час виконання рішення суду у якості представника Стягувана, у органах Державної виконавчої служби, у приватних виконавців та у судах при розгляді заяв та клопотань, що пов`язані з виконанням рішення суду; складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру (з правом їх підпису, подачі та отримання), спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також для сприяння їх відновленню в разі порушення; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів Клієнта, надання правової інформації, письмових та усних консультацій та роз`яснень Клієнту.
Відповідно до п.1.7 Договору розмір гонорару Адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання - передачі наданих послуг.
Згідно з Актом наданих послуг правничої допомоги № 743 від 01 вересня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року Сторони підтвердили, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу допомогу по справі за позовом ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 , зокрема, склад, обсяг та види наданих адвокатом послуг складають: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів Клієнта, тривалістю 1 год., вартістю 1 000 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач, тривалістю 3 год., вартістю 3 000 грн., формування додатків до позовної заяви (письмові докази), тривалістю 1 год., вартістю 1 000 грн., а всього 5 000 грн.
При цьому, суд зауважує, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої так і тієї, що лише підлягає оплаті (буде сплачена) відповідною стороною.
Тим самим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 24.01.2024 року у справі № 357/13634/21).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин.
Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, за встановлених обставин, суд виходить з заявленого позивачем предмета спору та ціну позову, те, що справа є малозначною в силу вимог процесуального закону, складених процесуальних документів, та, керуючись при цьому критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, на підставі чого суд вважає обґрунтованим заявлений позивачем ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим та враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 649 грн. 01 коп., сплачений позивачем при пред`явленні позову до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318 заборгованість за Договором позики №163702 від 26.05.2020 року в розмірі 6 609 (шість тисяч шістсот дев`ять) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318 судовий збір в розмірі 649 грн. 01 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його виготовлення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова
Судове рішення № 141297172, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда) було прийнято 04.06.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 405/7321/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: