Єдиний державний реєстр судових рішень
Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1481/26
Провадження № 2/499/1082/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
05 листопада 2026 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженої відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 54450,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 24.12.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №5474203, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у сумі 25000,00 грн, строком на 30 днів. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач не виконав свої зобов`язання, не повернув отримані кошти та не сплатив проценти за користування кредитом.
10.02.2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» уклали договір факторингу №ФК10-02/23, а 07.11.2025 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №07-11/25, за якими до позивача перейшло право вимоги до боржників, зазначених у реєстрах, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5474203 від 24.12.2021 року. Станом на 18.09.2026 року заборгованість становить 54450,00 грн, з яких: 25000,00 грн. заборгованість за сумою кредиту, 29450,00 грн. заборгованість за відсотками. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, судовий збір у розмірі 2662,40 грн і витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин, та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами.
В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що 24.12.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №5274203 у електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 25000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредиту становить 30 днів (пункт 1.4 договору), дата повернення кредиту 23.01.2022 (Графік платежів, Додаток № 1 до договору). Тип процентної ставки фіксована (пункт 1.5 договору).
Згідно з пунктом 1.5.1 договору стандартна процентна ставка 1,9 % на день від суми кредиту застосовується в межах строку кредиту.
Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором М202859, що відображено у тексті договору.
10.02.2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» уклали договір факторингу №ФК10-02/23, а 07.11.2025 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №07-11/25, за якими до позивача перейшло право вимоги до боржників, зазначених у реєстрах, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5474203 від 24.12.2021 року.
Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором, складеними ТОВ «Авентус Україна» та позивачем станом на 09.02.2023 року, заборгованість становить 54450,00 грн, з яких: 25000,00 грн. заборгованість за сумою кредиту, 29450,00 грн. заборгованість за відсотками.
Платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснював. Нарахування пені, штрафів, 3 % річних та інфляційних втрат не здійснювалося.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 509, 510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 525, 625 ЦК України).
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз доказів, які дослідив суд, свідчить, що 24.12.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником укладено кредитний договір, за яким товариство надало кредит у розмірі 25000,00 грн, а право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договорів факторингу від 10.02.2023 року та від 07.11.2025 року.
Зміст договору містить всі істотні умови, стосовно яких його сторони дійшли згоди: предмет договору (вид кредиту за способом його надання, розмір кредиту, валюта кредиту), умови щодо розміру процентів, типу процентної ставки, порядку сплати процентів та повернення кредиту.
Згідно з умовами, узгодженими сторонами кредитного договору, а саме пунктами 1.3, 1.5 договору та Графіком платежів, відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн строком на 30 днів, тобто з 24.12.2021 року по 23.01.2022 року включно. В межах строку кредиту проценти нараховуються за стандартною ставкою 1,90 % на день. Таким чином, розмір процентів за користування кредитом у межах строку кредиту становить 14250,00 грн. (25000,00 грн *1,90 % *30 днів), що відповідає розрахунку первісного кредитора станом на 23.01.2022 року.
У той же час, позивачем заявлено до стягнення проценти у розмірі 29450,00 грн., що в два рази перевищує розмір процентів, обчислений за умовами договору в межах строку кредиту. Різниця становить проценти, нараховані первісним кредитором з 24.01.2022 року по 24.02.2022 року, тобто після закінчення строку кредиту.
Доказів продовження строку кредиту (розділ 4 договору) позивач суду не надав і на таку обставину не посилався, нова дата повернення кредиту не фіксувалася. З огляду на це у суду відсутні підстави вважати, що строк кредиту перевищував 30 днів.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (пункти 109-128) закон не передбачає сплату процентів за користування кредитом за межами строку кредитування. Так, суд виснував, що «116. … твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України».
Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом з 23.01.2022 року, тобто за межами строку кредиту, не відповідає означеному висновку, а положення пунктів 1.4 та 3.1 договору в частині нарахування процентів у період прострочення не можуть бути підставою для стягнення таких процентів як плати за користування кредитом. Вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України позивач не заявляв, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог (стаття 13 ЦПК України).
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №5274203 від 24.12.2021 року у розмірі 39250,00 грн, з яких: 25000,00 грн сума наданого кредиту, та 14250,00 грн проценти за користування кредитом у межах строку кредиту. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позовні вимоги задоволено частково на 72,00%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1917,00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомог суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні. Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрат значного часу на складання документів та визначення правових позицій.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
На підставі ст. 509, 510, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст. 12, 13, 19, 76-78, 81, 89, 95, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження вул. Ґедройця Єжи 6, офіс 521, м. Київ ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №5274203 від 24.12.2021 року, яка становить 39250,00 грн, з яких:
заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 25000,00 грн.;
заборгованість за нарахованими процентами 14250,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1917,00 грн. та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ
Судове рішення № 141294878, Іванівський районний суд Одеської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 499/1481/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: