Рішення № 141294128, 06.11.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12251/25

Провадження №: 2/755/13520/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» (далі - ОСББ «Дніпровська набережна 9А») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по травень 2025 року у розмірі 17 487,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 642,55 грн, 3 % річних у розмірі 138,76 грн, а також стягнути судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою належного забезпечення прав та законних інтересів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. За результатами проведення установчих зборів згідно з Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»,

08 листопада 2017 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи ОСББ «Дніпровська набережна 9А».

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , шо підтверджується долученою до позовної заяви інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач в повному обсязі не виконує свій обов`язок по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території. В результаті чого станом на травень 2025 року заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території відповідача становить 17 487,25 грн.

Також у зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання з оплати внесків позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

З огляду на викладене, позов просить задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подав. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження у справі та позовною заявою з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08 листопада 2017 року створено ОСББ «Дніпровська набережна 9А», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41716051, основний вид економічної діяльності - 81.10 комплексне обслуговування об`єктів (основний).

Таким чином, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ «Дніпровська набережна 9А» створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 08 листопада 2017 року відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно пункту 1 Розділу І Статуту, ОСББ «Дніпровська набережна 9А» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 набережна відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У пунктах 2 Розділу І Статуту зазначено, що об`єднання діє відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та Статуту.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Статуту, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Об`єднання є неприбутковою організацією і немає на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» може здійснюватися власними силами Об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (пункт

2 розділу ІІ Статуту).

Пунктом 2 розділу ІV Статуту передбачено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до спеціальних фондів у розмірах і строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до спеціальних фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Відповідно до пункту 2 розділу V Статуту співвласник, серед іншого зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до Витягу з протоколу Загальних зборів ОСББ «Дніпровська набережна 9А» проведених 25 лютого 2018 року, з 01 квітня 2018 року затверджено розмір внесків співвласників житлових приміщень будинку на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території з розрахунку 6,00 грн/м2 для першого поверху та 6,80 грн/м2 з другого по дев`ятий.

Згідно із Витягом з протоколу Загальних зборів ОСББ «Дніпровська набережна 9А» проведених

18 листопада 2023 року, з 01 січня 2024 року затверджено кошторис ОСББ «Дніпровська набережна 9А», та щомісячний розмір внесків власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 на управління багатоквартирним будинком (забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території) з розрахунку 9,66 за

1 м2 загальної площі приміщення, що належить співвласникові.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна від 27 лютого 2024 року № 367550351, встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 11 липня 2025 року № 133844640, ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У пункті 5 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із положеннями статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 7 частини дев`ятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, серед іншого, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

За змістом статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

За правилами статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об`єднання внески і платежі.

Отже, відповідно до положень частини першої статті 17, статті 20, частин шостої, сьомої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку та їх відповідальність викладені у статтях

7, 8 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед яких забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов`язки співвласника. Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. Розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним належить до повноважень зборів співвласників, а також прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, в т. ч. відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За змістом статті 11 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

За змістом статей 319, 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, підтверджується відповідними доказами наявними в матеріалах справи, та не спростовано сторонами, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , а отже наділений обов`язком утримувати належне йому майно, у відповідний період, у тому числі, шляхом сплати платежів (внесків), встановлених рішеннями загальних зборів Об`єднання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідача ОСОБА_1 , як власника квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за період з липня 2018 року по травень 2025 року виникла заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 17 487,25 грн.

Відповідачем власного розрахунку заборгованості не надано.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем не надано належних доказів на спростовування факту надання їй, як власнику нерухомого майна у багатоквартирному будинку, житлово-комунальних послуг ОСББ, або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.

Таким чином, ОСББ, яке створено власниками квартир та нежитлових приміщень в будинку з метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати по його утриманню, а відповідач ОСОБА_1 , який є власником квартири у цьому будинку, не відмовлявся від житлово-комунальних послуг, отримував їх та не оплачував їх вартість у повному обсязі, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості.

Як уже зазначалося раніше, рішення про встановлення відповідних тарифів є чинними, протилежних відомостей матеріали справи не містять. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за внесками на управління багатоквартирним будинком здійснений з урахуванням встановлених тарифів.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивачем доведено належними доказами наявність боргових зобов`язань у відповідача по сплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по травень 2025 року у розмірі 17 487,25 грн, за встановленими тарифами.

Відповідач не довів наявності підстав для звільнення його від обов`язку сплатити за надані комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов`язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов`язаний сплатити позивачу за надані ним послуги.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСББ «Дніпровська набережна 9А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є таким, що підлягає задоволенню, в частині стягнення з відповідача заборгованості за внесками з обслуговування будинку та прибудинкової території.

Щодо вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо сплати комунальних послуг підлягають стягненню також інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від

07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (від 17 березня 2020 року № 530-ІХ) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів.

При цьому, норми матеріального права вирізняють штрафні санкції, до складу яких належить неустойка (штраф, пеня) та компенсаційні втрати, до складу яких належить інфляційні витрати та

3 % річних.

В постанові Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому

3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нараховувати та стягувати саме неустойку (штраф, пеню), при цьому жодної заборони нараховувати та стягувати компенсаційні втрати вказаним Законом не передбачено.

Отже, положення статті 549 ЦК України (штраф, пеня) та статті 625 ЦК України (3 % річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.

Однак, суд враховує, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (у редакції станом на дату подачі позовної заяви) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вся територія міста Києва з 24 лютого 2022 по 30 квітня 2022 року перебувала у статусі території активних бойових дій (пункт 2.11), а тому у вказаний період інфляційні втрати та 3 % річних не підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 інфляційних втрат та

3 % річних на суму заборгованості за внесками на обслуговування будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по травень 2025 року.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наявну заборгованість у відповідача ОСОБА_1 позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування сум передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме за період з липня 2018 року по травень 2025 року інфляційних втрат у розмірі 642,55 грн, та 3 % річних 138,76 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСББ «Дніпровська набережна 9А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Халупним А.В., до матеріалів справи долучено: ордер на надання правничої допомоги серії ВХ № 1097634 на представництво інтересів ОСББ «Дніпровська набережна 9А», копію договору від 07 травня 2025 року № 07/05/25 про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Халупним А.В. та ОСББ «Дніпровська набережна 9А», копію додаткової угоди від 13 червня 2025 року до договору від 07 травня 2025 року № 07/05/25 про надання правничої допомоги, копію акту від 13 червня 2025 року № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору від 07 травня 2025 року

№ 07/05/25 про надання правничої допомоги на суму 24 000,00 грн, з яких 4 000,00 грн вартість послуги з підготовки і подання позовної заяви про стягнення заборгованості з власників квартири за адресою:

АДРЕСА_2 , копію платіжної інструкції від 16 червня 2025 року № 128 з оплати наданих послуг згідно акту № 2 від 13 червня 2025 року до договору від 07 травня

2025 року № 07/05/25 про надання правничої допомоги на суму 24 000,00 грн.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідач заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі не висловив.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 23 червня 2025 року № 135 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 319, 322 ЦК України, статтями 1, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 10, 12, 13, 17, 20, 22, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтями 7, 8, 11 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статтями 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» заборгованість за внесками на обслуговування будинку та прибудинкової території за період з липня 2018 року по травень 2025 року у розмірі

17 487,25 грн, інфляційні втрати в розмірі 642,55 грн, 3 % річних у розмірі 138,76 грн, що разом складає 18 268,56 грн (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 56 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 9А», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41716051, адреса місцезнаходження: вул. набережна Дніпровська, буд. 9-А, м. Київ, 02098.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_4 .

Повне рішення суду виготовлено 06 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Хромова