Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 478/1431/26 Провадження № 2/478/930/2026Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року. с-ще Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючої - судді Іщенко Х.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Крюкової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, в залі судових засідань №3 Казанківського районного суду Миколаївської області, в с-щі Казанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В с т а н о в и в:
У жовтні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», через свого представника Усенка М.І., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №76246905 від 24.07.2025 року, де просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15 145,20 грн, з яких: 3 000,00 грн сума заборгованості за сумою кредиту, 10 195,20 грн сума заборгованості за сумою відсотків, 450 грн сума заборгованості за комісією за видачу кредиту та 1 500,00 грн заборгованості за штрафами. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у ромірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Дана позовна заява надійшла до суду в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
На обґрунтування позову вказано, що 24.07.2025 року між ТОВ ««Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договорі №76246905, згідно з умовами якого відповідач отримала 3 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3 000 грн. строком на 360 днів, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит до 19.07.2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,99 % за кожен день користування коштами.
Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 15 145,20 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3 000 грн, заборгованість за процентами в розмірі 10 195,20 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту в розмірі 450 грн, заборгованість за штрафами в розмірі 1 500 грн та понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засіданні представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій він просив розгляд справи здійснювати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов від неї не надходило.
З матеріалів справи встановлено, що 24.07.2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 76246905.
Згідно п. 1.2-1.4 сума кредиту становить 3 000 грн у валюті українська гривня. Кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником графіку платежів, з 24.07.2025 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Дата надання кредиту 24.07.2025. Повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватись Позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів) 19.07.2026 року. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії до 23.08.2025 та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме 19.07.2026.
Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 10 674,00 грн у грошовому виразі та 2654,66% у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 13 674,00 грн (п.1.5 Договору).
За п. 1.5.1 договору встановлено, що денна процента ставка складає 0,99%.
З п. 1.5.2 вбачається, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що складає 450 грн.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 % річних (п.1.6 Договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору).
Також договором сторони узгодили порядок та умови продовження строку користування/повернення кредиту (п.2.3.1-2.3.10 Договору).
Договір разом із додатками до нього було підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: iDMFGtDA 24.07.2025 року о 21:16:20.
Додатком №1 до Договору є графік платежів за яким сторони узгодили 12 платежів, які включають в себе чисту суму кредиту у розмірі 13 674,0 грн, з яких: 3 000 грн сума кредиту, 10 224 грн проценти за користування кредитом, 450 грн комісії, при цьому 2 654,66% реальна річна процентна ставка.
Паспорт споживчого кредиту містить аналогічні умови, що і договір та підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: FIsc5WRo 24.07.2025 року о 21:16:19.
Видача кредитних коштів відповідачці підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий Дім» від 18.08.2026 року №774141-1645739852-18182026, відповідно до якої грошові кошти в сумі 3 000 грн. були перераховані на карту № НОМЕР_2 , дата виконання платіжної операції 24.07.2025 21:16, номер транзакції 1645739852.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
В силу частину 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що договір про споживчий кредит № 76246905 від 24.07.2025 року був вчинений сторонами в електронній формі.
Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладених вище встановлених судами обставин справи, положень закону, а саме, що кредитний договір 24.07.2025 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора після верифікації особи позичальника кредитором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який відповідачу не належить, суд приходить до висновку про доведеність факту його укладання та отримання відповідачкою ОСОБА_1 у розпорядження кредитних коштів.
Такі висновки ґрунтуються на правових позиціях, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).
Щодо розрахунку позивачем заборгованості та стягнення нарахованих процентів за користування кредитними коштами.
Суд вважає наведений Товариством розрахунок обґрунтованим.
Відповідач під час укладання кредитного договору ознайомився та погодився з умовами кредитного договору, що підтверджує факт підписання та укладення кредитного договору.
Згідно пункту 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3 000 грн.
Відповідно до пункту 1.3., 1.4. Договору кредит надається строком на 360 днів з кінцевою датою повернення кредиту 16.04.2026 року.
Денна процента ставка за договором розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору.
Проценти за користування кредитом нараховані в межах строку дії договору з 24.07.2025 року по 18.07.2026 року.
Що стосується нарахування штрафів, то в цій частині слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.1046,1049,1050,1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.
За встановленого, нарахована позивачем неустойка (штрафу) не підлягає стягненню.
Відповідно до статей 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Отже, суд вважає, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання кредитного договору між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальниці кредитних коштів та невиконання останньою зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами, що є підставою для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на користь позивача у розмірі 13 645,20 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3 000 грн, заборгованість за процентами в розмірі 10 195,20 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту в розмірі 450 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи ступінь задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 398,82 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», з додатками у вигляді копії Акту №4587 наданих послуг від 08.09.2026 року, детальний опис наданих послуг до Акта №4587 від 08.09.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02 липня 2025 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги.
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
У х в а л и в:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 43561909, IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335), заборгованість за договором про споживчий кредит №76246905 від 24.07.2025 року в розмірі 13 645,20 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 3 000 грн, заборгованість за процентами - 10 195,20 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 450 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» 2 398,82 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області з дня його проголошення або складання.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.11.2026 року.
Відомості про сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 43561909, IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335).
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя: Х.В. Іщенко
Судове рішення № 141293358, Казанківський районний суд Миколаївської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 478/1431/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: