Рішення № 141293261, 28.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/1584/26

Провадження 2/465/2965/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Мартьянової С.М.,

при секретарі судового засідання Штокало С.-М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Федоришин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Вулецьке» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Вулецьке» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Позов обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , управління яким здійснює відповідач ЛКП «Вулецьке». Позивач зазначає, що в січні 2026 року внаслідок неналежного утримання відповідачем покрівлі будинку відбулося тривале залиття належної йому квартири, внаслідок чого було пошкоджено ремонт квартири та завдано майнової шкоди. Як вказує позивач, він неодноразово звертався до відповідача із заявами про направлення комісії для обстеження квартири та складення відповідного акта. Однак, на його думку, належних заходів для усунення причин залиття вжито не було. Також, позивач звертався зі скаргою до Франківської районної адміністрації. За результатами обстеження, 19.01.2026 відповідачем було складено акт, у якому зазначено про необхідність проведення поточного ремонту покрівлі за сприятливих погодних умов. З метою визначення розміру завданої шкоди позивач замовив незалежну оцінку майна, за результатами якої вартість матеріальних збитків, завданих залиттям квартири, станом на 12.02.2026 визначена у розмірі 213 873 грн. Витрати на проведення оцінки становили 8 900 грн. На думку позивача, заподіяння шкоди стало наслідком неналежного виконання відповідачем обов`язків з утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим він вважає, що має право на відшкодування завданих збитків у вищевказаному розмірі. Окрім цього, зазначає, що йому завдано моральної шкоди, яка проявилась у душевних стражданнях, необхідності докладання додаткових зусиль та витрачання часу на поновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 213873,00 грн., витрати на проведення оцінки майна у розмірі 8900,00 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., а також судовий збір в розмірі 3558,93 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовує тим, що відповідно до розпорядження Франківської районної адміністрації №119 від 06.03.2020 року будинок АДРЕСА_2 списаний з балансового обліку ЛКП і перебуває у власності співвласників квартир. Між співвласниками вказаного будинку та відповідачем було укладено договір №60 від 03.05.2019 на управління будинком та прибудинковою територією. Вказує, що протягом періоду управління ЛКП «Вулецьке» будинком АДРЕСА_2 актів-претензій від співвласників щодо неналежного утримання даху не надходило, уповноважена особа будинку не зверталась в ЛКП «Вулецьке» з приводу ремонту покрівлі. 12.01.2026 року мешканка квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку звернулась до відповідача з заявою стосовно складання акту на предмет залиття даної квартири, в результаті чого 19.01.2026 року представниками ЛКП «Вулецьке» складено відповідний акт, згідно якого при візуальному обстеженні виявлені на стелі декількох кімнат та коридору мокрі сліди. В подальшому, робітниками ЛКП невідкладно було проведено роботи по очищенню покрівлі від снігу та льоду. Щодо розміру матеріальної шкоди, яку зазначає позивач вказує, що позивач обґрунтовує розмір завданих збитків звітом про оцінку від 12.02.2026 року, однак вказана сума була розрахована експертом на основі витратного підходу. Разом з тим, позивачем та експертом повністю проігноровано той факт, що на момент залиття квартира перебувала в стані незавершеного ремонту, який триває вже понад 5 років, а також, що виявлені та зазначені у висновку оцінювачем площі пошкоджень не співпадають з площами, наведеними у акті. Окрім цього, звертає увагу на суттєву розбіжність у часі між залиття та дослідженням. Відтак, на думку представника відповідача, стягнення суми у розмірі 213873,00 грн. призведе до фінансування повного завершення ремонту позивача за рахунок відповідача та суттєвого покращення стану квартири, якого не існувало до залиття.

20.07.2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання просила позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

27.07.2026 року від представника відповідача до суду також надійшли додаткові пояснення, в яких остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 28.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, просила такий задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, покликаючись на доводи, які викладені у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналогічні приписи щодо обов`язку доказування і подання доказів також зазначено в ч.1 ст. 81 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом ч.1 ст. 78 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України, які регулюють достовірність та достатність доказів, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами ч.1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до положень ч.1, п.п.7, 8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки).

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписи ч.2 ст. 1166 ЦК встановлюють презумпцію вини завдавача шкоди. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка заподіяла шкоду, що є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177845152 від 16.08.2019 року.

Згідно Договору №60 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 03.05.2019 року ЛКП «Вулецьке», як управитель, зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Як вбачається з пункту 5 договору кожен із співвласників має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуги з управління та незаконного проникнення управителем в належне йому житло.

Згідно п.8 договору управитель зобов`язаний своєчасно проводити підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період, своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням співвласниками послуги з управління, що виникли з його вини.

12.01.2026 року ОСОБА_3 , яка є дружиною позивача, звернулася з заявою до начальника ЖЕКу Костика О.І., у якій повідомила, що внаслідок неналежного утримання даху будинку відбувається повторне залиття квартири, у зв`язку з чим просила направити комісію для обстеження квартири, скласти акт про залиття із зазначенням причин такого залиття, невідкладно виконати аварійне усунення протікання даху, вжити заходів для подальшого відшкодування матеріальної шкоди, завданої квартирі.

Окрім цього, 14.01.2026 року ОСОБА_3 звернулась до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради зі скаргою на бездіяльність ЛКП «Вулецьке» щодо протікання даху та залиття квартири.

Згідно Акту від 19.01.2026 року, складеного комісією в складі головного інженера ЛКП «Вулецьке» Сорочинського Р., майстра дільниці ОСОБА_4 , покрівельника ОСОБА_5 , було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира знаходиться на 5 поверсі п`ятиповерхового будинку, покрівля суміщена. При візуальному обстеженні виявлені на стелі мокрі сліди: - в житловій кімнаті площею 8,8 м2 близько 2,2 м2; - в житловій кімнаті площею 13,0 м2 близько 3,7 м2; - в житловій кімнаті площею 14,4 м2 близько 4,2 м2; в коридорі площею 10,7 м2 близько 3,2 м2. Висновок: при сприятливих погодніх умовах необхідно провести поточний ремонт покрівлі.

Згідно Звіту про оцінку №VR260209-001 від 12.02.2026 року, виконаний ТОВ «Експерт ІН» на підставі Договору №VR260209-001 від 09.02.2026 року, укладеного з ОСОБА_2 , вартість матеріальних збитків (майнова шкода), що нанесені власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення трикімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , станом на дату оцінки складає 213873,00 грн.

Відповідно до Акту здачі-приймання наданих послуг від 12.02.2026 року до Договору на проведення оцінки майна №VR260209-001 від 09.02.2026 року та Квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки №14 від 09.02.2026 року та №35 від 12.02.2026 року вартість проведення оцінки майна та майнових прав склала 8900,00 грн., які сплачені ОСОБА_2 на користь ТОВ «Експерт ІН».

Як вбачається з відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №35-вих-12455 від 30.01.2026 року на скаргу ОСОБА_3 19.01.2026 року за участю представників районної адміністрації та ЛКП «Вулецьке» у її присутності проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 . Під час обстеження виявлено сліди замокання стелі в житлових кімнатах та коридорі квартирі внаслідок протікання з покрівлі. За результатами обстеження ЛКП «Вулецьке» складено відповідний акт.

Позивач ОСОБА_2 проводить відповідачу оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до виставлених рахунків, що підтверджується наданими ним платіжними інструкціями.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше одного житлового чи нежитлового приміщення, а також права на земельну ділянку.

Отже, покрівля багатоквартирного будинку є спільним майном співвласників, належне утримання якого має забезпечуватися особою, що здійснює управління будинком відповідно до закону та договору.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, визначають порядок надання відповідної послуги, зокрема забезпечення належного утримання спільного майна будинку та виконання передбачених договором робіт.

Крім того, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які встановлюють вимоги до технічного обслуговування житлових будинків, проведення їх оглядів та своєчасного усунення виявлених несправностей і пошкоджень.

Зокрема, зазначеними Правилами передбачено необхідність проведення періодичних технічних оглядів покрівель та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення належного технічного стану конструктивних елементів будинку.

Таким чином, особа, яка здійснює управління багатоквартирним будинком, повинна забезпечувати належне утримання його спільного майна, у тому числі покрівлі, та вживати необхідних заходів для своєчасного усунення виявлених недоліків і пошкоджень.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для покладення на особу обов`язку з відшкодування шкоди необхідною є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: факту заподіяння шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою та завданою шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

При цьому обов`язок доведення відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на особу, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі №638/20603/16.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78, 79 та 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведені положення законодавства суд зазначає, що у цій категорії спорів юридично значущими є обставини щодо належності пошкодженого майна позивачу, наявності факту його залиття, причин такого залиття, особи, відповідальної за утримання конструктивних елементів будинку, а також розміру завданої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем акт у сукупності з іншими дослідженими судом доказами підтверджує наявність недоліків технічного стану покрівлі, які потребували проведення ремонтних робіт.

При цьому, відкладення проведення ремонтних робіт до настання сприятливих погодних умов саме по собі не звільняє управителя від обов`язку забезпечувати належний технічний стан спільного майна та вживати необхідних заходів для запобігання пошкодженню майна співвласників.

Оцінюючи надані докази, суд виходить із того, що відповідач як особа, на яку покладено обов`язок з управління та належного утримання багатоквартирного будинку, повинен був забезпечити належний технічний стан покрівлі та своєчасно вжити заходів для усунення її недоліків.

Невиконання або неналежне виконання такого обов`язку, за умови встановлення причинного зв`язку між станом покрівлі та залиттям квартири позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Як вже зазначалось, згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ «Експерт Ін», вартість матеріальних збитків, завданих власнику квартири внаслідок її залиття, становить 213873,00 грн.

Наведений розрахунок вартості відновлювального ремонту відповідачем не спростовано та свого контррозрахунку не надано.

Вказаний звіт підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, зокрема актом обстеження квартири, фотоматеріалами пошкоджень, документами щодо проведення оцінки та іншими матеріалами справи.

З урахуванням обґрунтованості розрахунку вартості відновлювальних робіт, а також відсутності належних доказів, які спростовують визначений розмір збитків, суд вважає можливим покласти його в основу визначення розміру майнової шкоди.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу завдану майнову шкоду.

Окрім цього, відповідно до приписів ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Оскільки пошкодження майна позивача призвело до душевних страждань та порушення звичних життєвих зв`язків, неможливості використовувати належну квартиру для проживання, зазначеним також заподіяно позивачу моральну шкоду.

Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Положеннями ч.1 п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Суд вважає, що в результаті залиття квартири з вини відповідача, позивач ОСОБА_2 дійсно зазнав душевних страждань, оскільки він отримав негативні емоції та переживав з приводу пошкодження майна, неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, звернення до суду за захистом порушеного права.

Разом з тим, при визначені розміру моральної шкоди, з урахуванням принципу розумності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 5000,00 грн.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Щодо витрат на проведення оцінки майна суд зазначає, що відповідно до статей 133 та 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл яких здійснюється судом з урахуванням результатів розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат у розмірі 8900,00 грн. на проведення оцінки майна, суд враховує правову природу таких витрат, час їх понесення, зв`язок із розглядом цієї справи, необхідність для визначення розміру завданої шкоди та наявність документального підтвердження їх фактичного понесення.

Враховуючи встановлені обставини справи, досліджені докази та наведені положення законодавства, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на проведення оцінки розміру матеріальних збитків в розмірі 8900,00 грн. та судовий збір в розмірі 3558,93 грн.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Вулецьке» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири задоволити частково.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Вулецьке» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 213873 (двісті тринадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Вулецьке» на користь ОСОБА_2 витрати на проведення оцінки розміру матеріальних збитків в розмірі 8900 (вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Вулецьке» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Вулецьке» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3558 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 93 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін та учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Вулецьке», код ЄДРПОУ 20813567, адреса: м.Львів, вул.Братів Тимошенків, буд.2А.

Повний текст рішення виготовлено 06.11.2026 року.

Суддя Мартьянова С.М.