Рішення № 141292850, 21.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата ухвалення
21.10.2026
Номер справи
334/6249/26
Номер документу
141292850
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Дата документу 21.10.2026

Справа № 334/6249/26

Провадження № 2/334/4354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

17.06.2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 29.10.2025-100001948 від 29.10.2025 року в розмірі 81 810,00 грн. Заборгованість складається з: тіла кредиту 27 000,00 грн; процентів 35 910,00 грн; комісії за надання кредиту 1350,00 грн; комісії за обслуговування 4050,00 грн; процентів річних за ст. 625 ЦК України 13 500,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кошти безготівковим шляхом через інтернет-еквайринг перераховано на платіжну картку, реквізити якої надано позичальником.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали цивільної справи передані судді Козловій Н.Ю. Відводів, самовідводів не заявлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та додатками до нього направлено відповідачу з роз`ясненням права на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач через свого представника подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечувала повністю. Зазначила, що жодних кредитних договорів із позивачем вона не укладала, заявок на отримання кредиту не подавала, електронного підпису не накладала, а про наявність нібито оформленого кредиту дізналася випадково 06.11.2025 року через мобільний застосунок «Дія». Того ж дня вона звернулася до поліції із заявою про шахрайство, за якою наразі Запорізьким РУП ГУНП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025087050000418 за ч. 1 ст. 182 КК України. Також відповідач вказала, що позивачем не надано жодного первинного бухгалтерського документа (виписки по рахунку чи платіжного доручення) на підтвердження факту видачі грошових коштів саме їй. Натомість відповідач надала довідку АТ «ПУМБ» про те, що на її ім`я взагалі ніколи не відкривалися рахунки у цьому банку, що повністю спростовує твердження позивача про успішний переказ коштів на картку цього банку, нібито вказану відповідачем.

У відповіді на відзив позивач наголошував, що відповідач пройшла автентифікацію через систему BankID, погодилася з усіма умовами, а наданий позивачем розрахунок заборгованості разом із листом платіжного сервісу є достатніми доказами у справі.

У судове засдіання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали процесуальні заяви про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступні факти:

На підтвердження обгрунтованості позовних вимог, позивач надав копію електронного Кредитного договору № 29.10.2025-100001948 від 29.10.2025 року, оформленого від імені ОСОБА_1 . Текст договору містить відомості про підписання одноразовим ідентифікатором «Е144», тоді як у долученому Паспорті споживчого кредиту зазначено ідентифікатор «А144», що свідчить про внутрішні текстові розбіжності у наданих позивачем документах.

На підтвердження безготівкового перерахування кредитних коштів у сумі 27 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 позивач долучив лише лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-1806 від 18.06.2026 року. Проте цей лист не містить ані прізвища, ані імені одержувача коштів, ані його податкового номера, і не є банківським платіжним документом.

Судом досліджено перші шість цифр номера банківської картки, зазначеної позивачем ( НОМЕР_2 ) та встановлено, що цей банківський ідентифікаційний номер (BIN) належить банку-емітенту АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ»).

Відповідно до офіційної довідки АТ «ПУМБ» № ZBO-50.4/7 від 10.07.2026 року, виданої на запит відповідача, у громадянки ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) станом на 01.10.2025 року і по теперішній час відсутні будь-які відкриті рахунки у цьому банку.

Згідно з наданими відповідачем виписками по її дійсних рахунках в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «СЕНС БАНК» за спірний період, жодних зарахувань від ТОВ «Споживчий центр» чи сторонніх платіжних сервісів у сумі 27 000,00 грн не надходило.

На підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань суд встановив, що за заявою ОСОБА_1 від 06.11.2025 року (тобто одразу після виявлення інформації про борг у застосунку «Дія») відкрито кримінальне провадження № 12025087050000418 за фактом незаконного використання її персональних даних невідомими особами.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України (ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей. Зазначена норма права носить імперативний характер, оскільки законодавець пов`язує момент укладення реального договору (яким є кредитний договір) не з моментом вираження наміру чи підписання тексту, а безпосередньо з фактом фізичного чи безготівкового руху майна (коштів) від кредитора до позичальника.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази, що подаються учасниками справи, мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності (статті 7779 ЦПК України).

Щодо доводів позивача про ідентифікацію через систему BankID та підписання договору, суд зазначає, що як у позовній заяві та й у відповіді на відзив позивач наголошує, що укладення кредитного договору в електронній формі відбулося з повним дотриманням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник пройшов віддалену ідентифікацію через систему BankID Національного банку України та підтвердив акцепт оферти введенням одноразового ідентифікатора (коду з СМС-повідомлення).

Посилаючись на практику Верховного Суду (справи № 524/5556/19, № 732/670/19), позивач зазначає, що використання персональних даних та СМС-коду прирівнюється до власноручного підпису.

Суд відхиляє ці доводи з огляду на те, що сама по собі наявність у тексті електронного документа персональних даних відповідача (паспорта, РНОКПП) чи факту відправлення СМС-коду на певний номер телефону не може бути безумовним доказом того, що ці дії вчинила саме ОСОБА_1 . У справах, на які посилається позивач, відповідачі не заперечували факт відкриття ними банківських рахунків, куди прийшли кошти, та не заявляли про протиправне заволодіння їхнім цифровим профілем.

Натомість у даній справі, відповідач заперечує будь-яке волевиявлення, а в матеріалах справи містяться внутрішні суперечності самого позивача: у тексті Пропозиції (оферти) вказано підписання одноразовим ідентифікатором «Е144», а у Паспорті кредиту «А144», що ставить під обґрунтований сумнів технічну цілісність та достовірність системи логування операцій кредитодавця.

Окрім того, відповідач продемонструвала належну процесуальну добросовісність, негайно звернувшись до правоохоронних органів із заявою про злочин за ст. 182 КК України (незаконне використання персональних даних) у день, коли дізналася про існування запису в застосунку «Дія».

Також, у відповіді на відзив ТОВ «Споживчий центр» стверджує, що оскільки воно є небанківською фінансовою установою, воно здійснює кредитування без відкриття рахунку, через сторонні платіжні сервіси, а тому не може і не зобов`язане надавати суду банківські виписки чи меморіальні ордери.

На думку позивача, наданий ним лист еквайра ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-1806 є належним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги».

Суд вважає такі твердження позивача юридично неспроможними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» будь-яка господарська операція (в тому числі видача фінансового кредиту небанківською установою) повинна підтверджуватися первинними обліковими документами.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду є чіткою та незмінною (постанови від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18 та від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21), а саме: «Розрахунок заборгованості, створений кредитором на власному комп`ютерному обладнанні, є внутрішнім документом, який відображає лише односторонні математичні нарахування і не є первинним документом. Видача кредиту в безготівковій формі має підтверджуватися банківськими виписками по рахунку відправника або платіжними інструкціями з відміткою банку про виконання операції, які містять повні ідентифікаційні дані одержувача».

Лист платіжного сервісу iPay.ua, наданий позивачем, містить лише інформацію про те, що кошти у сумі 27 000,00 грн були направлені на картку № НОМЕР_1 . Цей документ не містить прізвища ОСОБА_1 , не є документом банківської установи і не підтверджує, що кошти зайшли на її рахунок.

В свою чергу, на спростування цього транзитного повідомлення, відповідач надала суду офіційну довідку АТ «ПУМБ» № ZBO-50.4/7 від 10.07.2026 року, з якої вбачається, що перші 6 цифр картки (BIN-код 535528) вказують на те, що картка емітована саме АТ «ПУМБ». Водночас офіційна довідка банку свідчить, що ОСОБА_1 ніколи не мала і не має жодних відкритих рахунків чи карток в АТ «ПУМБ».

Зазначена обставина повністю, беззастережно та об`єктивно спростовує твердження позивача про те, що кредитні кошти були успішно перераховані на платіжний засіб відповідача. Зарахування безготівкових коштів на картку банку, в якому у особи немає жодного рахунку, є технічно неможливим. Надані відповідачем додаткові виписки з АТ КБ «Приватбанк» та АТ «СЕНС БАНК» також підтверджують повну відсутність руху таких коштів.

Крім того, у відповіді на відзив представник позивача посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Трепашкін проти Росії (№ 2)» та «Абу Зубайда проти Литви», обґрунтовуючи концепцію «негативного доказу» та стандарт «переваги більш вагомих доказів». При цьому, позивач стверджує, що його позиція є «більш вірогідною», оскільки відповідач заперечує факт кредитування лише декларативно.

Суд вважає такі доводи позивача хибним та викривленим тлумаченням практики ЄСПЛ та національного процесуального права з таких підстав.

Дійсно, у цивільному процесі застосовується стандарт доказування «більшої переконливості» (баланс вірогідностей), що підтверджено постановою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 291/1352/20. Однак цей стандарт вимагає від суду оцінювати сукупність саме доведених фактів. Концепція «негативного доказу», на яку посилається позивач, полягає в тому, що обставина вважається доведеною, якщо інша сторона не надасть доказів протилежного. Проте у данй справі відповідач не обмежилася формальним запереченням: вона надала прямі та неспростовні докази (довідку банку-емітента АТ «ПУМБ»), які повністю нівелювали вірогідність версії позивача.

Твердження позивача, що відповідач мала надати виписки з усіх банків України, є абсурдним та покладає на сторону надмірний, юридично неможливий тягар доказування. Довівши відсутність рахунку в банку, до якого належить спірна картка, відповідач повністю виконала стандарт доказування.

Натомість, позивач, маючи у розпорядженні відповідь відповідача та знаючи про відкрите кримінальне провадження, не вжив жодних процесуальних кроків для з`ясування того, на чиє саме ім`я та в якій установі насправді було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та хто став кінцевим бенефіціаром (набувачем) грошових коштів. Така процесуальна пасивність кредитора не може трактуватися на його користь.

Разом з тим, позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач діє суперечливо: з одного боку вона заперечує договір, а з іншого аналізує в тексті відзиву умови нарахування процентної ставки та комісій, намагаючись уникнути обов`язків.

Суд відхиляє такі твердження позивача, оскільки не вбачає у діях ОСОБА_1 ознак суперечливості. Вона жодним своїм вчинком чи заявою ніколи не давала позивачу приводу вважати, що визнає цей кредит. Правовий аналіз умов договору (щодо процентів та комісій), наведений її адвокатом у відзиві, є стандартним елементом альтернативного юридичного обґрунтування захисту позову та професійним обов`язком захисника, а не свідченням зловживання правами.

Натомість ознаки порушення принципу добросовісності та зловживання правом (ст. 13 ЦК України) вбачаються саме в діях позивача. Знаючи про наявність кримінального провадження щодо підробки документів та використання даних відповідача, не маючи на руках жодного банківського підтвердження видачі коштів безпосередньо ОСОБА_1 , позивач все одно звернувся до суду з вимогою про стягнення з неї колосальних штрафних нарахувань (81 810,00 грн при нібито тілі боргу 27 000,00 грн), побудованих на 170 000% річних.

Підсумовуючи вищевикладене, судом достеменно встановлено, що позивач не довів факт передачі (списання та успішного зарахування) грошових коштів відповідачу, а звідси, кредитний договір № 29.10.2025-100001948 від 29.10.2025 року вважається неукладеним.

За відсутності факту передачі основного майна (тіла кредиту), будь-які похідні вимоги про стягнення договірних процентів, комісій за надання та обслуговування боргу, а також процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України є повністю безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» повністю спростовані зібраними у справі письмовими доказами відповідача, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем (судовий збір та поштові витрати), покладаються на позивача та відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрати, пов`язані з направленням позовної заяви, покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Козлова Н. Ю.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141292850 ?

Документ № 141292850 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141292850 ?

Дата ухвалення - 21.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141292850 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141292850, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Судове рішення № 141292850, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141292850 відноситься до справи № 334/6249/26

Це рішення відноситься до справи № 334/6249/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141292847
Наступний документ : 141292851