Рішення № 141292655, 03.11.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10629/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Сліпокурова Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 03.11.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.11.2026.

Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" звернулось до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 14.07.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318) та ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) укладено Договір № 4807576 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4807576 від 14.07.2024 року у період з 14.07.2024 року по 31.03.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 43848 грн.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (далі - ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», Позивач) є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000362 від 15.09.2021 року, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 26.01.2017 року. На підставі зазначеного ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» має право укладати договори факторингу.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049, ЦК України, ст. ст. 4, 19, 20, 27, 28, 84, 175-177, 184, 187, 279, 280 ЦПК України, позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість загальною сумою 71848,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 11200,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 43848,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ' 16800 грн.; стягнути з ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» сплачений судовий збір 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2026 року, за клопотанням представника позивача витребувано від АТ «А - БАНК» наступну інформацію: щодо підтвердження належності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 ; - витребувати у АТ «А - БАНК» 49074, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Батумська, 11 інформацію щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 банком-емітентом якої є АТ «А - БАНК» за період з 14.07.2024 включно та протягом наступних п`яти календарних днів у сумі 11200 за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».

На виконання ухвали до суду надійшла наступна інформація: картка № НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_4 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), також банком надано рух коштів з 14.07.2024 по 19.07.2024.

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно прохальної частини позовної заяви, просить: розглянути клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України. Провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю Позивача, і у випадку неявки в судове засідання Відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на сайті суду (Судова влада) за посиланням: https://court.gov.ua/unknown/sud0712. Про причини неявки відповідач суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходив.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, ст.280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 14.07.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318) (надалі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) укладено Договір № 4807576 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов договору:

п.1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 11 200,00 гривень;

п.1.2.1. За взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору). 1.3. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору;

п.1.3.1. Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою Сторін, шляхом підписання Сторонами додаткового договору до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта.

п.1.3.3. Рекомендовані дати внесення Клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».

п.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1.5% та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (60 480,00/11 200,00)/360x100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (п.1.3) 1.5. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 9 541,79% річних. 1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 71 680,00 грн.

п.2.1. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_5 . 2.2. Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 14.07.2024 або 15.07.2024;

п.4.1. Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору

Договір мстить всі істотні умови та реквізити сторін, зокрема позичальника: ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 Паспорт: НОМЕР_6 виданий УЖГОРОДСЬКИМ МВ УМВС УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ, 18.08.2000 року. Місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 додаткові контактні дані Клієнта: дані Особистий кабінет, номери моб телефонів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 Email: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Реквізити належного Клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів Клієнту за даним Договором: НОМЕР_2 Контактні дані третьої особи: НОМЕР_14 (-, Мати)

Згідно договору, позичальником підтверджено те, що йому відомо про передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб, дані яких він зазначив вище.

Вказаний договір підписало сторонами, зокрема позичальником: «Підписано електронним підписом 62076 14.07.2024 10:46:12 ОСОБА_1 ».

Договір укладено в електронній формі.

Кредитор виконав взяті на себе згідно Договору зобов`язання, а саме надав позивальнику кредитні кошти.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти.

Так згідно довідки наданої ТОВ «ПЕЙТЕК», ним на виконання договору укладеного із Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_13 від 2024-01-03): було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 14.07.2024 10:48:07 на суму 11200.00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - c120bd7e-0fdd-4835-a8a8-027ed3cfa279 Номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 48075761720943284 Session ID - 025701896167 Сайт торгівця - https://credit7.ua Код авторизації - 1E2F8D Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

На виконання ухвали до суду про витребування доказів, із АТ «А - БАНК» надійшла наступна інформація: картка № НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_4 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), також банком надано рух коштів з 14.07.2024 по 19.07.2024. Із виписки - рух коштів - вбачається, що 14.07.2024 на належний відповідачу рахунок відбулося зарахування коштів у сумі: 11200.00 грн.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як зазначено вище кредитний договір підписано позичальником - відповідачем по справі електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України)

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, надано Договір кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту, які підписаний відповідачем, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

На підтвердження переходу прав вимоги до боржника відповідача по справі позивачем надано до суду: договір: реєстр боржниківОСОБА_1 ; акт прийому передачі до договору факторингу №31-1.03.25; Договір факторингу № 31-1.03.25;

Отже, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором загальна заборгованість за Договором №4807576 від 14.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 31.03.2025 складає: 60648 грн., з яких; тіло кредиту: 11200 грн., проценти за користування кредитом: 43848 грн., штрафні санкції,5600 грн.

Зі змісту розрахунку заборгованості ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за Договором № 4807576 про надання споживчого кредиту від 13.07.2024 року За 100 календарних днів (01.04.2025 - 09.07.2025) Інформація за укладеним договором: № договору та дата укладання: № 4807576 від 13.07.2024 року ПІП позичальника: ОСОБА_1 Сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка: 11200,00 грн. Процентна ставка: 1.5% Сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами: 16800,00 грн.

Разом із тим, зі змісту розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач не виконував умови кредитного договору, не вносив жодного платежа, спрямованого на погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до умов кредитного договору, сторонами визначено строк кредитування, 360 днів кінцевою датою оплати 07.07.2025, що відповідає погодженому сторонами таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Поряд із цим проценти за користування кредитом нараховані позивачем до 09.07.2025 включно, тобто поза межами строку дії договору

Представником позивача не були надані докази, які б надавали правові підстави нараховувати відсотки за користування кредитом за межами погодженого строку, тобто після 07.07.2025 .

За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного строку кредитування, після 07.07.2025 року, відбулася подальша пролонгація кредиту.

Пунктом 1.3.1. Договору, передбачено, що строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою Сторін, шляхом підписання Сторонами додаткового договору до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта.

п.1.3.2. У Клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі звернення до Товариства із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Поряд із цим доказів продовження строку дії договору суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Тому, добросовісний кредитор, укладаючи договори зі споживачем, розраховує на повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення, чи неповернення відповідачем кредиту є порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтверджений Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 07.07.2025 , є безпідставним.

Право первісного кредитодавця та в подальшому його правонаступників нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 07.07.2025, у зв`язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця та його правонаступників забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

У позовній заяві до стягнення заявлено лише заборгованість по тілу кредиту і заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом.

Вимог про стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України із зазначенням їх розміру та наведенням розрахунку - позивач не заявляв.

Здійснюючи розрахунок заборгованості відповідача, суд враховує, що за період 360 днів користування позикою, Договору погодженого відповідачем з первісним кредитором орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 9 541,79% річних. 1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 71 680,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру процентів, які підлягають стягненню, суд ураховує правову позицію, викладену Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, встановлено імперативне обмеження максимального розміру денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит.

Зокрема, частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено положенням, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток.

Одночасно пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено перехідний період тривалістю 240 днів, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка.

Як роз`яснено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, перший етап такого перехідного періоду тривав з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року, протягом якого максимальна денна процентна ставка становила 2,5 відсотка; другий етап - з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року, протягом якого максимальна денна процентна ставка становила 1,5 відсотка; з 20 серпня 2024 року максимальна денна процентна ставка становить 1 відсоток.

При цьому Верховний Суд наголосив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною, оскільки містить пряму вказівку на те, що відповідний розмір «не може перевищувати» встановленого законом максимального значення.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 дійшла висновку, що для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит у частині перевищення такого максимального розміру. Нікчемність такої умови суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою, незалежно від того, чи заявлялося відповідне заперечення споживачем.

Отже, у разі встановлення судом перевищення погодженої сторонами денної процентної ставки встановленого законом максимального розміру суд не здійснює довільного зменшення погоджених сторонами процентів та не змінює умови договору, а застосовує імперативні приписи закону та не враховує при визначенні заборгованості ту частину договірної ставки, яка перевищує встановлений законом максимальний розмір.

Це має істотне значення з огляду на те, що в цій же постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнила попередній підхід до можливості самостійного коригування судом розміру процентів.

Договір про споживчий кредит укладений 14.07.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX 24 грудня 2023 року. Отже, положення зазначеного Закону про максимальний розмір денної процентної ставки безпосередньо поширюються на спірні правовідносини. Такий висновок відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що за загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року.

Оскільки кредит у розмірі 11200,00 грн був наданий відповідачу 14.07.2024 року, а строк кредитування визначено до 07.07.2024 року, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані в межах цього строку з урахуванням установленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитом, який може бути врахований при визначенні заборгованості відповідача за наведеним договором, становить: 11200,00 грн * 1 % * 360 днів = 40 320 грн.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню на користь позивача підлягає стягненню сума боргу 51 520 (сімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 коп., з яких: 11200 грн. тіло кредиту та 40 320 - проценти за користування кредитом.

Пред`являючи позов, позивач поніс 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору,

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1 908 грн..

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в додатку до позовної заяви додано:

Копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, укладеного між Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та Додаткова угода № 1;

Заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року;

Рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року; 4. Копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до умов Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, між Адвокатом Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено заявку на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року, в якій Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати певний перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості.

Перелік послуг професійної правничої допомоги та гонорар Адвоката визначений та погоджений Адвокатом та Клієнтом. Сума гонорару Адвоката розрахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155 та статті 137 Цивільно процесуального кодексу України, з урахуванням критерій співмірності витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката, та погоджена між Клієнтом та Адвокатом. Враховуючи зазначене, до Суду разом із позовною заявою надаються документи, що підтверджують факт надання адвокатом правничої допомоги, згідно із якими, очікувані витрати позивача на правову допомогу становлять 10 000,00 грн.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що включає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22.

Разом з тим, суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23.

Суд враховує, що відповідачем клопотання по зменшення суми витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги не подано.

Ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі №873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21).

Разом з тим, суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті про отримання правової допомоги, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, часткове задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (ел. пошта ufc75334@gmail.com, 04070, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, ПРИМІЩЕННЯ 19 літ. «Н», «П» ЄДРПОУ 40966896) заборгованість загальною сумою 51 520 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот двадцять) гривень 00 коп., з яких: 11200 грн. тіло кредиту та 40 320 - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (ел. пошта ufc75334@gmail.com, 04070, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, ПРИМІЩЕННЯ 19 літ. «Н», «П» ЄДРПОУ 40966896) судовий збір у розмірі 1 908 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" ел. пошта ufc75334@gmail.com тел. 688375174 адреса Україна, 03045, місто Київ, вул.Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2 ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_7 адреса АДРЕСА_1

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош