Ухвала суду № 141291388, 02.11.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/53506/25

Провадження № 1-кп/761/991/2026

У Х В А Л А

02 листопада 2026 року м. Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , в приміщенні суду під час розгляду у судовому засіданні кримінального провадження № 12025100100003932 від 25.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд у наведеному кримінальному провадженні, при цьому в судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики поведінки останнього, яка може зашкодити кримінальному провадженню, своєї актуальності не втратили.

Захисник ОСОБА_4 заперечувала з приводу задоволення клопотання, а обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, слід дійти такого висновку.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З цього приводу Європейський суд з прав людини у пункті 143 рішення "Stanev v. Bulgaria" зазначив, що затримання особи є настільки серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи і коли вони були визнані недостатніми для захисту індивідуального або суспільного інтересу, який міг би вимагати затримання особи.

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 42 рішення "Котій проти України" наголошує, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо: застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин.

Аналізуючи доводи прокурора, які стосуються доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , суд також враховує дані про його особу, а саме те, що ОСОБА_5 є раніше судимою особою, на даний момент обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна в період воєнного стану, що свідчить про високу суспільну небезпеку таких дій та в сукупності з обставинами кримінального провадження, в тому числі і через відсутність у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, підтверджує можливість обвинуваченого, будучи не ізольованими від суспільства в межах запобіжного заходу, переховуватись від суду.

Крім того, враховуючи обізнаність обвинуваченого про свідків у кримінальному провадженні, які, враховуючи стадію судового розгляду, мають надати свої показання в суді, суд дійшов висновку, що обвинувачений може незаконно впливати на них з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, зважаючи, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, а отже не має стабільного джерела прибутків, обвинувачується у вчиненні корисливого правопорушення, на переконання суду, не виключається ризик вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень, зокрема аналогічних.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про наявність відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК, однак посилання прокурора на неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 за допомогою іншого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту, на даній стадії кримінального провадження носить сумнівний характер.

Так, суд бере до уваги практику ЄСПЛ, зокрема загальні висновки, викладені у справах «Штепа проти України», «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), щодо зменшення ризику непроцесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого) зі спливом часу, за умови відсутності появлення нових обставин, що виправдовуватимуть застосування раніше обраного запобіжного заходу.

При цьому, зважаючи на стадію кримінального провадження, а головним чином відсутність даних компрометуючого характеру за період кримінального провадження щодо обставин непроцесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про зменшення вірогідності прояву згаданих ризиків.

На підставі викладеного, суд вважає можливим в даному конкретному випадку змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому без дозволу суду в нічний період доби (з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня) залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, застосовуючи до ОСОБА_5 наведений запобіжний захід, слід покласти на нього додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1. Повідомляти суд про зміну свого місця проживання, та/або місця роботи;

2. Утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 177, 181, 193, 194, 196, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Змінити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під варту на домашній арешт, заборонивши йому без дозволу суду залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня (за виключенням перебування у бомбосховищі/укритті під час оголошення повітряної тривоги у м. Києві).

Строк дії запобіжного заходу визначити до 02 січня 2027 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1. Повідомляти суд про зміну свого місця проживання, та/або місця роботи;

2. Утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання останнього.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в порядку ст. 202 КПК України.

В іншій частині клопотання прокурора - відмовити.

Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 06 листопада 2026 року о 09 годині 20 хвилин.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1