Ухвала суду № 141290918, 04.11.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/32679/26

Провадження № 1-кп/947/1308/26

УХВАЛА

04.11.2026 м.Одеса

Колегія суддів Київського районного суду м.Одеси у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, а також клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №22026000000000693 від 22.07.2026

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні доньку 17 років, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч.3 ст.109, ч.1 ст.110, ч.2 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2, ч.2 ст.111 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_6 , який входить до групи процесуальних керівників у кримінальному провадженні,

обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого, за яке передбачено покарання у виді повічного позбавлення волі, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчиняти нові злочини, оскільки обвинувачений має тісні зв`язки з представниками російської федерації, може продовжувати повідомляти останнім інформацію про докази отриманні під час досудового розслідування, може здійснити спроби переховуватися від суду; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального.

Адвокат ОСОБА_7 заперечила проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики не доведені, обвинувачений має постійне місце мешкання, соціальні зв`язки, родину, неповнолітню доньку, яка перебуває у нього на утриманні, він притягається до кримінальної відповідальності вперше. Тому, адвокат просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, або визначити розмір застави, якщо суд дійде висновку про необхідність продовження строків тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 подав письмові заперечення проти продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, подав письмове клопотання про зміну йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного браслету, або передбачити альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у виді застави. Зокрема, обвинувачений зазначив, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки - дружину та дитину, раніше не судимий тощо. Прокурор не довів ризики, на які посилається та не обґрунтував, чому менш суворий вид запобіжного заходу у виді застави не зможе забезпечити його належної поведінки.

Прокурор заперечив проти пом`якшення запобіжного заходу, оскільки саме превентивні властивості запобіжного заходу у виді тримання під вартою запобігають реалізації наявних ризиків.

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши надані документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а в задоволені клопотання сторони захисту слід відмовити. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого, санкція якого передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі, зібрані певні докази, які суд ще не досліджував.

Під час досудового розслідування та розгляду справи в суді щодо обвинуваченого ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений, строк дії якого закінчується.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не має офіційного джерела прибутку, проживає на території, яка географічно наближена до державних кордонів України, що в умовах воєнного стану може полегшити перетинання державного кордону, у тому числі з використанням сумнівних зв`язків;

може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини, та оспорювання обвинувачення;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, виходячи з образу життя, відсутності офіційного джерела доходів, обвинувачення у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися о уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).

У справі «Летелье проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою враховується у сукупності обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Шалімов проти України».

Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв`язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Відповідно до ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, у даному випадку, передбачених ст.109, ст.111 КК України, за наявності ризиків, застосовується запобіжний захід лише у виді тримання під вартою.

Тому підстав для зміни запобіжного заходу або встановлення альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави на даний час немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 02.01.2027.

Відмовити у задоволені клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу або визначення альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_5 та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_1