Рішення № 141289873, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа № 910/14941/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-ДС Плюс"

про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 38 992 402,94 грн (з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 03.02.2026)

Представники учасників процесу згідно з протоколом від 09.09.2026,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2025 року ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 38 932 139,25 грн, з яких: 30 541042,93 грн основної суми безпідставно збережених коштів, 6 537 112,92 грн інфляційних втрат та 1 853 983,40 грн три проценти річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує ухиленням відповідача від виконання обов`язку сплати грошових коштів, як пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Ухвалою суду від 04.12.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено Департаменту строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

12.12.2025 (сформовано 12.12.2025) через систему "Електронний суд" Департаментом була подана заява про усунення недоліків із доданими до неї документами на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, доказами сплати суми судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/14941/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження в закритому судовому засіданні, підготовче засідання призначено на 02.02.2026 та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

19.01.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

20.01.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

21.01.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про призначення судової експертизи.

27.01.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив.

За наслідком підготовчого засідання 02.02.2026 судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд-ДС Плюс" (далі - третя особа, Товариство), зобов`язання позивача направити третій особі копію позовної заяви з додатками не пізніше двох днів з дня вручення копії даної ухвали, а докази такого направлення надати суду, запропоновано третій особі у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо позову та/або відзиву, складені з урахуванням вимог статті 168 ГПК України та відкладено підготовче засідання у справі на 04.03.2026.

02.02.2026 через систему "Електронний суд" Департаментом до суду були подані заперечення на клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Підприємством 02.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" були подані заперечення на відповідь на відзив.

04.02.2026 (сформовано 03.02.2026) позивачем до суду через систему "Електронний суд" була подана заява про збільшення, в якій Департамент просив суд стягнути з відповідача на свою користь 38 992 402,94 грн, з яких: пайовий внесок 30 295 483,10 грн, інфляційні втрати 6 696 140,38 грн, три проценти річних 2 000 779,46 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

26.02.2026 (сформовано 25.02.2026) через систему "Електронний суд" від Товариства до суду надійшли пояснення третьої особи.

03.03.2026 відповідачем до суду через систему "Електронний суд" були подані письмові пояснення щодо заперечень позивача на клопотання про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 04.03.2026 суд, заслухавши пояснення сторін щодо поданого клопотання про призначення експертизи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Надалі у підготовчому засіданні 04.03.2026 судом була розглянута та прийнята заява Департаменту про збільшення розміру позовних вимог та вирішено здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням збільшення, а саме щодо стягнення з відповідача 38 992 402,94 грн, з яких: пайовий внесок 30 295 483,10 грн, інфляційні втрати 6 696 140,38 грн, три проценти річних 2 000 779,46 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

У підготовчому засіданні 04.03.2026 судом була оголошена перерва до 25.03.2026.

20.03.2026 через систему "Електронний суд" Департаментом до суду були подані додаткові пояснення.

Товариством 25.03.2026 (сформовано 24.03.2026) до суду через систему "Електронний суд" було подане клопотання про долучення доказів.

25.03.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем до суду було подане клопотання про відкладення підготовчого засідання з підстав того, що ухвалою Верховного Суду від 12.03.2026 у справі №922/1993/25 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 922/1993/25 з метою відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20, щодо застосування підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (пайовий внесок має бути розрахований на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати пайового внеску), шляхом його уточнення та конкретизації щодо розрахунку пайового внеску та застосування нормативно-правових актів стосовно основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

У підготовчому засіданні 25.03.2026 судом було розглянуте клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та відмовлено в його задоволенні, через відсутність такої правової підстави відкладення підготовчого засідання у процесуальному законі, а саме щодо з`ясування питання щодо прийняття до свого провадження Великою Палатою Верховного Суду справи.

Підготовче засідання 25.03.2026 було відкладено на 17.04.2026 у зв`язку із наданням додаткового часу сторонам для ознайомлення із поданими третьою особою документами.

16.04.2026 Підприємством через систему "Електронний суд" до суду було подане клопотання про зупинення провадження в справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1993/25.

У підготовчому засіданні 17.04.2026 суд, заслухавши думку представників учасників справи щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою суду від 17.04.2026 зупинено провадження в справі № 910/14941/25 за позовом ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 38 992 402,94 грн (з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 03.02.2026) до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1993/25.

18.05.2026 через систему "Електронний суд" Департаментом до суду були подані додаткові письмові пояснення, в яких позивач просив суд поновити провадження у справі № 910/14941/25.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2026 у справі № 922/1993/25 (провадження № 12-11гс26) справу № 922/1993/25 разом з касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Пролісок 2010" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2025 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 поновлено провадження у справі, продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 10.06.2026.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" третьою особою подано клопотання про призначення судової експертизи.

За наслідками підготовчого засідання 10.06.2026 судом було відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-ДС Плюс" про призначення судової експертизи від 09.06.2026 та відкладено підготовче засідання у справі на 01.07.2026, про що судом була постановлена відповідна ухвала суду.

01.07.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14941/25 до закінчення розгляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 922/2047/25.

За наслідками підготовчого засідання 01.07.2026 судом була постановлена ухвала, якою було відмовлено в задоволенні клопотання ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 27.07.2026.

27.07.2026 ТОВ "Конкорд-ДС Плюс" через систему "Електронний суд" скерувало до суду заяву, в якій просило суд повернутися до стадії підготовчого провадження у справі № 910/14941/25 та зупинити провадження у справі № 910/14941/25 до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-106/2026(238/26) за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого, підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX.

Також, 27.07.2026 через систему "Електронний суд" ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" до суду було подане клопотання про зупинення провадження у справі №910/14941/25 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справ № 903/953/25, № 922/2047/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повних текстів судових рішень.

У судовому засіданні 27.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" про зупинення провадження у справі, відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-ДС Плюс" про зупинення провадження у справі та оголошено перерву до 12.08.2026.

Судове засідання, призначене на 12.08.2026 не відбулось у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги та її тривалістю, що унеможливило знаходження представників учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 13.08.2026 судове засідання було призначене на 09.09.2026.

У судовому засіданні 09.09.2026 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти заявлених позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві, запереченнях та письмових поясненнях.

У судовому засіданні 09.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представників Департаменту і Товариства, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.12.2017 замовнику - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» - видано дозвіл № ІУ113173490196 на виконання будівельних робіт по об`єкту: «Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району на проспекті Правди (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва» (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони).

Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікати про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за проєктом «Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району на проспекті Правди (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва» (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони) (далі - Об`єкт будівництва):

- № ІУ123231030506 від 10.11.2023 метод проектування (VІІ мікрорайон, ІІ черга, 1 п.к. - Житловий будинок № 7.4 (за ГП) ; 2 п.к. - Житловий будинок № 7.5 (за ГП) 2 п.к. - трансформаторна підстанція 10/0,4 кВ № 7.10 (за ГП) (далі - ТП № 7.10 (за ГП); 3 п.к. - Житловий будинок № 7.6 (за ГП) (далі - ІІ черга);

- № ІУ123240812844 від 20.08.2024 метод проектування (VІІ мікрорайон, ІІІ черга, 3 п.к. - Паркінг з прибудованими нежитловими приміщеннями № 7.9 (за ГП) (далі - ІІІ черга);

- № ІУ123240625322 від 02.07.2024 метод проектування (Х мікрорайон, І черга, 3 п.к. - Паркінг з прибудованими нежитловими приміщеннями № 10.11 (за ГП) (далі - І черга).

Як вказує позивач, Підприємство не звернулось до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

З урахуванням зазначеного Департаментом направлялась Відповідачу вимоги щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 24.04.2024 № 050/08-1677, 20.03.2025 № 050/08-1043 та № 050/08-1042.

Посилаючись на вищенаведені обставини, оскільки відповідач ухиляється від обов`язку сплати пайового внеску, Департамент звернувся із цим позовом до суду про стягнення пайового внеску у розмірі 30 295 483,10 грн. Крім суми пайового внеску позивач також просить суд стягнути з Підприємства інфляційні втрати в розмірі 6 696 140,38 грн та три проценти річних в розмірі 2 000 779,46 грн за період з 11.11.2023 по 30.01.2026.

Підприємство заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем залишено поза увагою той факт, що зі змісту інвестиційного договору (нова редакція договору № 2811-1-ід/11) від 28.10.2014 слідує, що функцію Замовника будівництва об`єкту здійснює ТОВ "Конкорд-ДС Плюс" (Інвестор), який в повному обсязі забезпечує здійснення усіх дій, необхідних для будівництва об`єкта та його фінансування, також до його обов`язків відноситься, зокрема: розроблення проекту завдання на проектування об`єкта та надання його на затвердження стороні-1 (пункт 6.3.1 договору); забезпечення розробки проектної документації, в тому числі визначення виконавців, укладення з ними відповідних договорів, та забезпечення прийняття результатів, здійснення розрахунків по них (пункт 6.3.3 договору); забезпечення спорудження об`єкта, в тому числі визначення виконавців та постачальників, контроль наявність у них необхідних дозволів, ліцензій, укладення з ними відповідних договорів, та забезпечення прийняття результатів розрахунків по них (п. 6.3.6 договору); після завершення будівництва об`єкта взяти участь/сприяти у прийнятті його в експлуатацію (пункт 6.3.10 договору); своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти для здійснення відрахувань та платежів, що передбачені законодавством щодо об`єкта (пункт 6.3.12 договору). На переконання відповідача обов`язок щодо внесення пайового внеску не може бути покладений виключно на Підприємство. Крім того, відповідач зазначив, що обов`язок замовників будівництва протягом 2020 року перерахувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли із цими замовниками були укладені відповідні договори про сплату пайової участі до 01.012020, а тому у відповідача відсутній обов`язок сплати пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно транспортної інфраструктури міста Києва.

При цьому Підприємство зазначало, що відповідно до Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019, пайова участь не сплачується у разі будівництва:

- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

В експертному звіті (позитивний) ТОВ «Українська будівельна експертиза» №3 208-20-ЕП/КО від 17.05.2021 щодо розгляду проектної документації за проектом «Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району на проспекті Правди (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва» (коригування VII мікрорайону II, III та IV черг будівництва, Х мікрорайону) замовником будівництві є ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», замовником експертизи - ТОВ «Конкорд-ДС Плюс», та встановлено, що проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження.

Відповідно до додатку до експертного звіту №3-208-20-ЕП/КО від 17.05.2021 зазначено, що Усього в зазначених мікрорайонах запроектовано 69 житлових будинків, заклад дошкільної освіти (дитячий садок), церква, торговий центр та інженерні споруди (ТП), ЛОС. Проектом передбачається поетапна реалізація будівництва за чергами та з виділенням відповідних пускових комплексів.

З висновків, зазначених у експертному звіті №3-208-20-ЕП/ КО від 17.05.2021 слідує, що в об`єкті: «Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району на проспекті Правди (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони)», відповідачем, Інвестором здійснювалось та здійснюється будівництво об`єктів інженерної транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, паркінгів, дошкільний навчальний заклад - вбудовано-прибудований дитячий садок. Уся територія забудови площею 80,30 га фактично становить єдиний функціональний масив (мікрорайон), де здійснюється поетапне будівництво житлових будинків та об`єктів інфраструктури в рамках одного проєкту. Станом на час розгляду справи в об`єкті «Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району на проспекті Правди (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони)» здійснено будівництво 14 паркінгів.

За твердженнями відповідача, здійснивши будівництво паркінгів в VІІ та Х мікрорайонах вказаного об`єкту, скористався своїм правом, наданим рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415, не брати участь у розвитку інфраструктури.

По об`єкту «Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району на проспекті Правди (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони)», а саме по VII мікрорайону до комунальної власності територіальної громади м. Києва безоплатно передавалися інженерні мережі на загальну суму 11 771 576,15 грн. на підставі наступних наказів Департаменту: №219 від 12.06.2025, №401 від 01.12.2025, №402 від 01.12.2025. На підставі даних наказів складено акт приймання-передачі основних засобів, що прийняті до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються у володіння і користування ПрАТ «АК «Київводоканал», АТ «Київгаз» на суму 11 771 576,15 грн. У зв`язку з безкоштовною передачею до комунальної власності м. Києва, наведеному в наказі Департаменту, інженерних об`єктів, відсутні підстави для здійснення витрат міського бюджету на створення і розвиток інженерно транспортної інфраструктури спірного об`єкту будівництва. Враховуючи безкоштовну передачу до комунальної власності м. Києва об`єктів інженерної інфраструктури, газопостачання (водопровідні мережі) на загальну суму 11 771 576,15 грн., вимоги позивача стягнути з ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є об`єктивно необґрунтованими, неправомірними, незаконними та безпідставними, а також є спробою позивача здійснити подвійне стягнення пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Заперечення Товариства проти позову є тотожними доводам відповідача, однак третя особа також зазначає, що позивачем розрахована сума пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла, які діяли на момент введення об`єкта в експлуатацію, а саме станом на 01.10.2023 24 764,00 грн. Тобто, позивачем застосовано показник опосередкованої вартості спорудження житла станом на момент введення об`єктів в експлуатацію, що суперечить висновкам Верховного Суду. У спірних правовідносинах моментом обов`язку щодо сплати пайового внеску, з урахуванням розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" є закінчення спливу десяти робочих днів після 01.01.2020, а не з моменту введення будинків в експлуатацію, оскільки будівництво об`єкта розпочато в попередні роки та станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію. Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №286 від 02.12.2019, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, опосередкована вартість спорудження житла по м. Києву складала 14 694 грн. Таким чином, заявлена позивачем сума позовних вимог розрахована без урахування висновків Верховного Суду, є завищеною, неправомірною та необґрунтованою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У статті 11 Цивільного кодексу України вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 1 статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно транспортної інфраструктури.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3.1. Порядку, пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3. Порядку, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь.

За статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-IX) установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь).

Таким чином, передбачений розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені,

- протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.

У межах розгляду даної справи судом було встановлено, що Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) видала дозвіл на виконання будівельних робіт від 15.12.2017 № ІУ113173490196 стосовно об`єкту: «Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району на проспекті Правди (навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва» (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони).

Згідно з пунктом 4.1. Порядку, замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Частина 5 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Державна інспекція архітектури та містобудування України видала Підприємству сертифікати готовності об`єктів будівництва до експлуатації за зазначеним проєктом, а саме:

- від 10.11.2023 № ІУ123231030506 (VІІ мікрорайон, ІІ черга, 1 п.к. - Житловий будинок № 7.4 (за ГП) ; 2 п.к. - Житловий будинок № 7.5 (за ГП) 2 п.к. трансформаторна підстанція 10/0,4 кВ № 7.10 (за ГП) (далі - ТП № 7.10 (за ГП)); 3 п.к. - Житловий будинок № 7.6 (за ГП);

- від 20.08.2024 №ІУ123240812844 VІІ мікрорайон, ІІІ черга, 3 п.к. - Паркінг з прибудованими нежитловими приміщеннями № 7.9 (за ГП);

- від 02.07.2024 №ІУ123240625322 Х мікрорайон, І черга, 3 п.к. - Паркінг з прибудованими нежитловими приміщеннями № 10.11 (за ГП).

Відповідно до підпункту 5.1.1. пункту 5.1. Порядку, підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об`єкта будівництва окремо.

Проте Відповідач не звернувся до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Абзацом 2 пункту 4.3. Порядку передбачено, що прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 916/1740/18 зазначив, що невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Такі висновки відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі (постанова Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21).

Суд критично оцінює доводи відповідача та третьої особи проти позову та зазначає наступне.

Нормами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було визначено обов`язок у передбачених випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі). Відповідно до Закону статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено з 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац 2 пункт 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону) у встановлених розмірах. Передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу 1 та 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими .

Отже відповідач почав будівництво до 2020 року, об`єкт будівництва ввели в експлуатацію після 2021 року, однак після 01.01.2020 протягом 10 робочих днів не звернулись до Департаменту щодо отримання розрахунку та не сплатили пайову участь чим не виконали встановлений законом обов`язок та порушили права та інтереси територіальної громади столиці.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначається Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 747) (далі - Порядок № 466).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 466, Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт замовником є Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

Пункт 14 Порядку № 466 зазначає, що у разі коли право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або змінено інші відомості про початок виконання підготовчих або будівельних робіт, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, а також у разі, коли здійснювалося коригування проектної документації на виконання будівельних робіт в установленому законодавством порядку, замовник протягом трьох робочих днів надсилає повідомлення про такі зміни до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідачем не надано інформацію з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про зміну замовника, що спростовує твердження ДП «Пуща-Водиця» про фактичну зміну замовника будівництва.

Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (далі - Порядок № 461).

Пункт 3 Порядку № 461 передбачає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 461, Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Таким чином, Підприємство самостійно несе відповідальність за зазначення в акті готовності об`єкта до експлуатації, що став підставою для видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, інформації про замовника будівництва.

У сертифікатах про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (наявні в матеріалах справи) замовником будівництва вказано Відповідача, що вкотре Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.01.2026 5 вказує на безпідставність твердження ДП «Пуща-Водиця» про зміну замовника будівництва.

Наразі, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з частина 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, Підприємством та Товариством жодних доказів будівництва об`єктів (крім тих, що враховані позивачем), за які згідно п.п.2 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", пайова участь не сплачується, у складі об`єктів сплата пайової участі за будівництво яких є предметом спору у справі, не надано.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України містить загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту другого розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Пункт 6.4. Порядку зазначає формулу, за якою визначається розмір пайової участі при новому будівництві/реконструкції для нежитлових будівель, споруд та приміщень (підпункт 6.4.1.) - РПУ = ЗКВоб`єкта х 4 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); ЗКВоб`єкта - загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва/реконструкції, визначена відповідно до пункту 6.2 Порядку (грн).

Відповідно до пункту 6.2. Порядку № 411/1415, розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції нежитлових будівель та споруд визначається Департаментом із урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва або реконструкції об`єкта, що підтверджена експертним звітом (оцінкою) державної експертної організації і актуальність цін в якій не перевищує 3 (три) місяці на дату подання документів до Департаменту відповідно до підпункту 5.1.1 з урахуванням підпункту 5.1.8 (на дату подання повного переліку документів відповідно до вимог цього Порядку). Загальна кошторисна вартість нового будівництва або реконструкції нежитлових будівель та споруд має бути визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами та затверджена у встановленому порядку.

У разі якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (не подано замовником затвердженої в установленому порядку проєктної документації в частині кошторису відповідно до підпункту 5.1.1 та пункту 6.2 цього Порядку), ЗКВоб`єкта визначається за наступною формулою: ЗКВоб`єкта = Sоб`єкта х Nнежитл, де Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nнежитл - норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об`єктів нежитлового призначення, який дорівнює 13 500,00 грн (грн/кв. м).

для житлових будинків (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями) та квартир (підпункт 6.4.2.) - РПУ = Sоб`єкта х Nжитл х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв. м).

За інформацією з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації та Сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, виданих Державною інспекцією архітектури та містобудування України загальна площа Об`єкта будівництва на яку нараховується пайова участь становить:

ІІ черга (ЖБ № 7.4 (за ГП), ЖБ № 7.5 (за ГП), ЖБ № 7.6 (за ГП) - технічна інвентаризація TI01:5092-4407-5101-5134 - сертифікат № ІУ123231030506 від 10.11.2023 - загальна площа 59 792,6 м2;

ІІІ черга - технічна інвентаризація TI01:9201-7696-7752-2166 - сертифікат № ІУ123240812844 від 20.08.2024 - загальна площа 358,10 м2;

І черга - технічна інвентаризація TI01:7032-8758-2726-6909 - сертифікат № ІУ123240625322 від 02.07.2024 - загальна площа 1 358,50 м2.

Згідно з наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 № 1010 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 жовтня 2023 року)», який діяв на момент введення в експлуатацію Об`єкта будівництва, показник опосередкованої вартості спорудження житла в м. Київ становить 24 764,00 грн.

Відповідно до підпункту другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX та пункту 4.2 розділу IV Порядку, до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва, зокрема, об`єктів енергетики та паркінгів.

За таких обставин, перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що останній є правомірним та арифметично вірним, а отже, позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Підприємства про стягнення 30 295 483,10 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що при здійснені розрахунку Департаментом пайова участь на Трансформаторну підстанцію 10/0,4 кВ № 7.10 (за ГП) загальною площею 117,00 м2, на паркінг № 7.9 (за ГП) загальною площею 9 423,70 м2 та № 10.11 (за ГП) загальною площею 11 200,60 м2 не нараховувалась.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період за кожним сертифікатом (з 11.11.2023 по 30.01.2026, з 03.07.2024 по 30.01.2026, з 21.08.2024 по 30.01.2026), суд дійшов висновку що обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи є стягнення з відповідача 2 000 779,46 грн три проценти річних та 6 696 140,38 грн інфляційних втрат.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову Департаменту.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 38 992 402,94 грн (з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 03.02.2026) задовольнити повністю.

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" (08131, Україна, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 63; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00849296) грошові кошти у розмірі 30 295 483,10 грн пайовий внесок, 6 696 140,38 грн інфляційні втрати, три проценти річних у розмірі 2 000 779,46 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва шляхом перерахування грошових коштів на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37993783.

3. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" (08131, Україна, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 63; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00849296) на користь ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (01044, Україна, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04633423) 467 908,83 грн судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.11.2026.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ