Рішення № 141289871, 29.12.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.12.2025Справа № 910/9634/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом UAB FESTOOL LT

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСТА"

про стягнення 91 776,98 євро,

Представники учасників процесу згідно з протоколом від 29.12.2025,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2025 року UAB FESTOOL LT (далі - позивач, Компанія, FESTOOL) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСТА" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 88 037,73 євро заборгованості з оплати вартості поставленого товару та 3 739,25 євро проценти за ставкою 8 процентів річних за прострочення платежу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за контрактом № 3/2018 від 02.01.2018 та контрактом з імпортером № UA38914362 від 04.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/9634/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2025 та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

13.08.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява UAB FESTOOL LT про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 17.09.2025.

11.09.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява UAB FESTOOL LT про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.09.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 задоволено заяву UAB FESTOOL LT про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/9634/25.

У підготовчому засіданні 17.09.2025 було оголошено перерву до 27.10.2025.

21.10.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача було подано пояснення.

Підготовче засідання 27.10.2025 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 підготовче засідання було призначено на 29.10.2025.

28.10.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача було подано пояснення.

За наслідками підготовчого засідання 29.10.2025 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті на 24.11.2025.

У судовому засіданні 24.11.2025 представником відповідача було заявлено про порушення позивачем строків на подання документів.

На спростування тверджень представника відповідача судом було повідомлено, що у відповіді на відзиві від 16.09.2025 Компанія повідомляла про подання додаткових доказів після отримання перекладу їх українською мовою. Крім того в підготовчому засіданні 17.09.2025 представником позивача було заявлене про необхідність додаткового часу для надання доказів, на спростування фактів, викладених Товариством у відзиві на позов. Оскільки судом не було встановлено присічного строку на подання відповідних документів, суд вважає помилковими твердження представника відповідача.

У судовому засіданні 24.11.2025 суд дійшов висновку про необхідність звернення до Міністерства юстиції України для отримання офіційного тлумачення, практики застосування і доктрини у Литовській Республіці частини Цивільного кодексу, якою регулюються спірні правовідносини (щодо поставки товару). Також, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу представити суду нотаріально засвідчений переклад українською мовою частини Цивільного кодексу Литовської Республіки, якою регулюються спірні правовідносини (щодо поставки товару) та відклав судове засідання на 29.12.2025.

03.12.2025 через систему «Електронний суд» позивачем до суду були подані витяг з Цивільного кодексу Литовської республіки та Закон про запобігання простроченням платежів.

17.12.2025 та 29.12.2025 від Міністерства юстиції України до суду надійшов лист, в якому останнє зазначило про неможливість надання витребуваних документів та необхідність звернення в порядку судового доручення.

У судовому засіданні 29.12.2025 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позову та відповіді на відзив.

Представник відповідача у свою чергу заперечував проти задоволення позову, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

УАБ "ФЕСТУЛ ЛТ" є юридичною особою, яка створена і здійснює діяльність відповідно до законодавства Литовської республіки (витяг з реєстру юридичних осіб Литовської республіки додається). Позивач є дочірньою компанією групи компаній FESTOOL - німецького виробника інструменту для деревообробки, будівництва, ремонту, фарбування та підготовки поверхонь перед фарбуванням та оздобленням (https://www.festool.com/). Основна діяльність позивача полягає у торгівлі продукцією FESTOOL, в тому числі постачання продукції незалежним дистриб`юторам в інших країнах.

У 2018 році та у 2021 році між позивачем, в якості продавця (постачальника) і ТОВ "ЯСТА" (далі відповідач), в якості покупця (дистриб`ютора), були укладені договори поставки:

Контракт № 3/2018 від 02.01.2018 та контракт з імпортером № UA38914362 від 04.01.2021. До позовної заяви також було додано копії Додатку № 3 (Договір про умови) за 2021, 2023 і за 2024 роках, в яких викладені істотні умови, а також додаткову угоду від 29.08.2024 про зміни № 1, якою були внесені зміни до контракту.

За умовами контракту № 3/2018 від 02.01.2018 сторони передбачили, що UAB FESTOOL LT, як продавець, зобов`язався поставити за замовленнями покупцю - ТОВ «ЯСТА» продукцію виробництва UAB FESTOOL LT (Festool, Tyrolit, Honeywell) (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у цьому договорі. Кількість та строки поставки узгоджуються сторонами додатково.

Пунктом 2.1 контракту № 3/2018 від 02.01.2018 сторони погодили. Що ціни та товар встановлюються продавцем в євро на умовах відвантаження зі складу UAB FESTOOL LT в місті Каунас, або з іншого складу завчасно обумовленого з покупцем та вказуються у рахунках-проформах (інвойсах). Загальна сума контракту становить 1 000 000 євро (пункт 2.2 контракту № 3/2018 від 02.01.2018).

Пунктом 3.1 контракту № 3/2018 від 02.01.2018 передбачено, що покупець надсилає продавцю замовлення із зазначенням найменування товару, його артикулу та кількості. Продавець підтверджує замовлення, надіславши Покупцеві рахунок проформу на наявний товар. Покупець підтверджує рахунок протягом 2 робочих днів шляхом повідомлення факсом або електронною поштою.

Відповідно до пункту 3.2 контракту № 3/2018 від 02.01.2018 постачання здійснюється на умовах відстрочки платежу 60 днів згідно з пунктом 4 цього контракту. Умови постачання СРТ Київ (Україна), або FCA склад у Польщі, або FCA склад у Литві, або СРТ склад, погоджений із Покупцем і вказаний у рахунку-проформі відповідно до правил Інкотермс.

Пунктом 4.1 контракту № 3/2018 від 02.01.2018 встановлено, що покупець здійснює оплату вартості товару з відстрочкою платежу на 60 днів без попередньої оплати у євро.

У подальшому між сторонами був укладений контракт з імпортером № UA38914362 від 04.01.2021, за умовами якого компанія FESTOOL цим надає імпортеру (відповідач) право реалізувати продукцію асортименту FESTOOL, як визначено у прайс-листі імпортера (Додаток 1), із поправками, що можуть час від часу вноситися компанією FESTOOL в Україні (територія дії контракту). Межами території дії контракту є національні кордони. Територія дії контракту може бути змінена в будь-який час за взаємною письмовою згодою сторін.

Імпортер зобов`язаний придбавати продукцію за контрактом у компанії FESTOOL не може активно продавати та/або експортувати її самостійно або через треті сторони клієнтам, що проживають за межами території дії контракту. У межах території дії контракту імпортер реалізує продукцію за контрактом від власного імені і за власний рахунок. імпортер може вільно визначати свої ціни та умови для своїх клієнтів. таким чином, імпортер діє як незалежний дилер, а не як представник або агент FESTOOL. Імпортер не може представляти компанію FESTOOL в юридичних угодах.

Розділом 6 контракту з імпортером № UA38914362 від 04.01.2021 сторони погодили комерційні умови та умови доставки, зокрема, доставка продукції за контрактом імпортеру здійснюється на умовах, узгоджених у додатку 3 (комерційні умови) і, якщо не домовлено інше, згідно з умовами контрактів з імпортером компанії FESTOOL, які додаються до контракту з імпортером як додаток 2, та загальними умовами продажу FESTOOL, які додаються до контракту з імпортером, як додаток 4. Комерційні умови діють протягом календарного року,, якого вони стосуються і оновлюються щороку. Вони вважатимуться погодженими, якщо імпортер не відхилить їх протягом 14 днів з моменту отримання. У випадку виникнення спору будь-яка сторона має право розірвати контракт, подавши письмове повідомлення за три місяці до розірвання. Якщо компанія FESTOOL передбачить надання премій, бонусів та допомоги з питань продажу у комерційних умовах, вони будуть застосовуватися лише до календарного року, на який вони погоджені. Імпортер не має права на них на наступний рік, і компанія FESTOOL залишає за собою право скасувати або змінити їх частково або повністю в будь-який час протягом нового календарного року.

29.08.2024 сторонами були укладені зміни до контракту з імпортером, які передбачали, що строк дії договору до 31.12.2024, а також що покупець не має права експортувати будь-яку продукцію FESTOOL до Росії чи Білорусі або продавати її особам чи організаціям, які прямо чи опосередковано знаходяться під контролем Росії чи Білорусі. Це також стосується всіх дочірніх і афілійованих компаній Покупця. Він повинен докладати всіх зусиль, щоб переконатися, що мета цього регламенту не порушується будь- якими третіми сторонами, розташованими далі в комерційному ланцюжку, включно з можливими торговими посередниками. Він повинен встановити та підтримувати адекватний механізм моніторингу для виявлення поведінки будь-яких третіх сторін, розташованих далі по комерційному ланцюжку, включно з можливими торговими посередниками, які порушують мету цього регламенту.

Також сторонами були укладені додаток 3 до контракту, які передбачали комерційні умови на 2021 рік, на 2023 рік та на 2024 рік, які передбачали транзакційні знижки, умови поставки, мінімальний річний оборот та умови платежів зокрема 60 днів.

На виконання умов укладених контрактів у період з листопада по грудень 2024 року позивачем було поставлено відповідачу товар (інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, запасні частини) на загальну суму 88 037,73 євро згідно із наступними рахунками-фактурами:

- рахунок № TTS-00163872 від 08.11.2024 на суму 30 000,75 Євро, термін оплати: 07.01.2025;

- рахунок TTS-00164369 від 02.12.2024 на суму 40 170,93 Євро, термін оплати: 28.01.2025;

- рахунок № TTS-00164370 від 02.12.2024 на суму 5 924,27 Євро, термін оплати: 28.01.2025;

- рахунок № TTS-00164749 від 12.12.2024 на суму 5 992,09 Євро, термін оплати: 11.02.2025;

- рахунок №TTS-00164906 від 18.12.2024 на суму 5 949,69 Євро, термін оплати: 18.02.2025.

Оскільки в обумовлені строки відповідач не здійснив оплату, 16.05.2024 позивач повідомив відповідача про те, що у зв`язку зі змінами в організації бізнесу з 01.01.2025 позивач не постачатиме продукцію на ринок України і припинення у зв`язку з цим 08.12.2024 дії Контракту з імпортером № UA38914362 від 04.01.2021. Повідомлення було надіслане на електронну пошту відповідача.

29.08.2024 сторонами були укладені зміни до контракту з імпортером, які передбачали, що строк дії договору до 31.12.2024, а також що покупець не має права експортувати будь-яку продукцію FESTOOL до Росії чи Білорусі або продавати її особам чи організаціям, які прямо чи опосередковано знаходяться під контролем Росії чи Білорусі. Це також стосується всіх дочірніх і афілійованих компаній Покупця. Він повинен докладати всіх зусиль, щоб переконатися, що мета цього регламенту не порушується будь- якими третіми сторонами, розташованими далі в комерційному ланцюжку, включно з можливими торговими посередниками. Він повинен встановити та підтримувати адекватний механізм моніторингу для виявлення поведінки будь-яких третіх сторін, розташованих далі по комерційному ланцюжку, включно з можливими торговими посередниками, які порушують мету цього регламенту.

24.02.2025 позивач направив відповідачу підписаний позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024, в якому була відображена сума боргу за поставлену продукцію в розмірі 88 037,73 Євро.

25.04.2025 позивач через представника направив відповідачу вимогу про оплату простроченої заборгованості з проханням погасити заборгованість до 15.05.2025. Цей лист також був надісланий на електронну пошту відповідача 06.05.2025.

22.05.2025 позивач через представника направив відповідачу пропозицію щодо позасудового врегулювання спору. Цим листом позивач запропонував відповідачу повернути продукцію, яка була поставлена після 01.01.2024, на суму боргу відповідача перед позивачем і таким чином погасити заборгованість за рахунок вартості продукції, яка буде повернута позивачу. Жодних дій для позасудового врегулювання спору згідно із пропозицією позивача або погашення боргу іншим чином відповідачем вчинено не було.

Вказані обставини зумовили звернення із цим позовом до суду, в межах якого крім суми боргу 88 037,73 євро заборгованості з оплати вартості поставленого товару та 3 739,25 євро процентів річних.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав, що FESTOOL не доведено ані факту існування належним чином укладених договірних відносин між сторонами, ані факту поставки товару відповідачу, ані наявності заборгованості за такий товар. Так, Товариство зазначило рахунки-фактури № TTS-00163872 від 08.11.2024, № TTS-00164369 від 02.12.2024, № TTS-00164370 від 02.12.2024, № TTS-00164749 від 12.12.2024, № TTS-00164906 від 18.12.2024, на не підписані представниками відповідача та не скріплені печаткою підприємства, а отже не можуть підтверджувати факт замовлення товару відповідачем. Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 не підписаний зі сторони відповідача та не може підтверджувати наявність заборгованості. Надані накладні Нової пошти не містять детального опису товару, не вказують на зв`язок із заявленими договорами, не підтверджують вартість вантажу та не містять підписів представників відповідача про прийняття товару. Фотографії товару, додані до позову, взагалі не можуть розглядатися як докази у справі, оскільки не ідентифікують конкретний товар, не прив`язані до конкретних поставок, не містять дат та не підтверджують факт передачі товару саме відповідачу. Також Товариство зазначало, що листування з приватними електронними адресами фізичних осіб, які не є офіційними засобами зв`язку юридичної особи, не може розглядатися як доказ укладення договорів від імені цієї юридичної особи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 7.1 контракту від 02.01.2018 сторони погодили, що "данный договор подчинен законам Литвы" (мовою оригіналу). Крім того, пунктом 6 розділу 8 контракту з імпортером UA38914362 передбачено, що цей контракт з імпортером та договори купівлі-продажу, укладені згідно з ним, регулюються законодавством Литовської Республіки за винятком Конвенції Організації Об`єднаних націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG).

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок встановлюється Законом України "Про міжнародне приватне право".

Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Частинами 1-5 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не можуть:1) бути підставою для визнання правочину недійсним у зв`язку з недодержанням його форми; 2) обмежити чи порушити права, які набули треті особи до моменту вибору права або зміни раніше обраного права. Вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

Беручи до уваги вказане, суд дійшов висновку, що сторонами було погоджено регламентування спірних правовідносин законодавством Литовської Республіки.

Відповідно до статті 6.1 Цивільного кодексу Литовської республіки (далі ЦК Литовської республіки) зобов`язання це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) повинна виконати певну дію або утриматися від певної дії на користь іншої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого зобов`язання.

Частиною 1 статті 6.38 ЦК Литовської республіки визначено, що зобов`язання повинні виконуватися добросовісно, належним чином та у встановлені терміни відповідно до приписів закону або договору, а за відсутності таких приписів відповідно до критеріїв розумності.

Згідно із статтею 6.59 ЦК Литовської республіки забороняється одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна умов його виконання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 6.63 ЦК Литовської республіки боржник вважається таким, що порушив зобов`язання, якщо, зокрема, умови, передбачені договором, не виконані або виконані неналежним чином, а також в разі пропуску боржником строку виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 6.200 ЦК Литовської республіки встановлено, що сторони повинні виконувати договір належним чином та добросовісно.

Відповідно до статті 6.205 ЦК Литовської республіки порушенням договору вважається невиконання будь-якого зобов`язання, що виникає з договору, включаючи неналежне виконання та пропуск терміну виконання.

Статтею 6.210 ЦК Литовської республіки встановлено, що боржник, який пропустив строк виконання грошового зобов`язання, повинен сплатити річні відсотки у розмірі п`яти відсотків від суми, яка не сплачена у строк, якщо законами або договором не встановлено іншу процентну ставку. Коли обидві сторони договору є суб`єктами господарювання або приватними юридичними особами, за пропущення строку платежу сплачуються річні відсотки у розмірі шести відсотків, якщо законами або договором не передбачено іншу процентну ставку.

Згідно частиною 1 статті 6.305 ЦК Литовської республіки за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) зобов`язується передати річ (товар) іншій стороні (покупцеві) на праві власності або довірчої власності, а покупець зобов`язується прийняти річ (товар) та сплатити за неї визначену суму грошей (ціну).

Відповідно до частин 4, 5 статті 6.314 ЦК Литовської республіки, якщо інше не передбачено договором, покупець повинен сплатити повну ціну негайно. Якщо покупець своєчасно не оплатив переданий йому товар, продавець має право вимагати від покупця сплати ціни та відсотків, передбачених законом або договором.

З представлених суду документів вбачається, що на підставі рахунку № TTS-00163872 від 08.11.2024 на суму 30 000,75 Євро, рахунку TTS-00164369 від 02.12.2024 на суму 40 170,93 Євро, рахунку № TTS-00164370 від 02.12.2024 на суму 5 924,27 Євро, рахунку № TTS-00164749 від 12.12.2024 на суму 5 992,09 Євро, рахунку №TTS-00164906 від 18.12.2024 на суму 5 949,69 Євро Компанією була здійснена поставка товару ТОВ «ЯСТА».

На підтвердження факту поставки товару позивачем до матеріалів справи додані підтвердження поставки компанії Raben містять інформацію про позивача як відправника товарів. Фірма ASSA SP. Z O.O., яка зазначена у підтвердженні про доставку як одержувач, є логістичною компанією, яка забезпечує зберігання і транспортування товару до кінцевого покупця, яким є відповідач. На спростування доводів Товариства щодо недоведеності факту поставки Компанією були долучені витяги з листування Андрія Кравченка (згідно відомостей про юридичну особу є керівником) керівника з представником позивача щодо доставки товарів із складу у Польщі згідно з інвойсом № TTS 00163872 від 08.11.2024 на суму 30 000,75 євро, щодо замовлення і доставки товарів згідно з інвойсом № TTS-00164369 від 02.12.2024 на суму 40 170,93 євро та по інших інвойсах.

Також на підтвердження факту поставки товару Компанією до суду були долучені експрес-накладні ТОВ «Нова пошта» № 20400428029313 від 06.12.2024, № 20400430065032 від 16.12.2024, № 20400431459924 від 23.12.2024, № в яких одержувачем вказаний відповідач ТОВ «ЯСТА», а також експортні супровідні документи в яких отримувачем також вказане ТОВ «ЯСТА».

Наразі, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з частиною 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів).

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що представлені суду документи є більш вірогідними доказами на підтвердження факту поставки товару на противагу доводам відповідача. При цьому Товариством суду не представлено документів на підтвердження факту оплати товару чи повернення цього товару позивачу.

При цьому суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України.

Роздруківки знімків екранів комп`ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом. При цьому, осіб відправника та отримувача, час відправлення відповідних повідомлень можна ідентифікувати за даними, наведеними в таких документах (адреси електронної пошти, власні імена, інші відомості, наведені у роздруківках).

Лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 910/3263/23.

З системного аналізу наведеного в сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав покладення на відповідача сплати заборгованості з оплати поставленого товару в розмірі 88 037,73 євро.

Стаття 6.344 ЦК Литовської республіки визначає, що покупець повинен сплатити ціну товару у строки та в місці, визначені договором або законом. За прострочення сплати ціни покупець повинен сплатити відсотки, які починаються з дня передачі речі або строку, узгодженого сторонами, якщо договором або законом не передбачено інше.

Суд відзначає, що у наявних в матеріалах справи рахунків-фактури значиться, якщо замовник не оплачує рахунок у вказаний час, йому нараховується річний відсоток в розмірі 8 %.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовився від товару вказаного в рахунках чи висловив свою незгоду з умовами оплати в ньому.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача та стягнення з відповідача 3 739,25 євро процентів річних за порушення строків розрахунку.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог UAB FESTOOL LT.

Крім того, за приписами частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов UAB FESTOOL LT про стягнення 91 776,98 євро задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСТА" (Україна, 03039, місто Київ, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 27; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38914367) на користь UAB FESTOOL LT (Литва, місто Каунас, вулиця Ашігаліо, будинок 6, ЛТ-49142; код 111824725) 88 037,73 євро заборгованості з оплати вартості поставленого товару, 3 739,25 євро процентів річних та 65 590,44 грн судового збору.

3. У порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСТА" на користь UAB FESTOOL LT 8 відсотків річних від суми заборгованості у розмірі 88 037,73 євро з 05.08.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: С*8*Д/365/100, де С сума простроченої заборгованості, 8 розмір процентної ставки, Д кількість днів прострочення оплати, включаючи день виконання рішення суду.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСТА" суми основного боргу, нарахування 8 відсотків річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.11.2026.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ