Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 757/30026/25-ц
пр. № 2-4255/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду міста Києва Гуртова Т. І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника - адвоката Савчака Я. О. звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - відповідач, ТОВ «Фінфорс»), третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 7 590,45 грн та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 09.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІФІН УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42987483) та нею було укладено кредитний договір № 28204-А, за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн зі строком повернення до 08.05.2020. Згодом Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКВІФІН УКРАЇНА» відступило право вимоги за цим кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584).
14.05.2021 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 10615, про стягнення з позивача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 14 445,00 грн.
28.07.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 14 445,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 757/23625/24-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» задоволено; визнано виконавчий напис, вчинений 14.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. і зареєстрований за № 10615, таким, що не підлягає виконанню.
За час, поки виконавчий напис оскаржувався, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з позивача на користь відповідача стягнуто 7 590,45 грн, що підтверджується відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М. Б. та копіями платіжних інструкцій, долучених до позову.
Позивач уважає, що в результаті визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, правова підстава набуття відповідачем зазначених грошових коштів відпала, а тому на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України ці кошти підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуте майно.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 01.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками відповідачу надіслано засобами поштового зв`язку та вручено 18.08.2025, що підтверджується відомостями про поштове відправлення (ШК 0610274115893). Третій особі копію ухвали вручено 20.08.2025 (ШК 0610274116610).
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Позиція відповідача та третьої особи
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, своїм правом на подання заперечень проти позовних вимог не скористався.
Третя особа письмових пояснень щодо позову не надала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Правове обґрунтування та мотиви суду
Суд установив, що 09.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІФІН УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42987483) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28204-А, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000,00 грн зі строком повернення до 08.05.2020.
На підставі договору відступлення права вимоги право кредитора за цим кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584).
14.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. вчинено виконавчий напис № 10615 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором № 28204-А від 09.04.2020 у розмірі 14 445,00 грн.
28.07.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М. Б. на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 757/23625/24-ц позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» задоволено; визнано виконавчий напис, вчинений 14.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. і зареєстрований за № 10615, таким, що не підлягає виконанню. Зазначене рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М. Б. від 09.08.2024 № 46442 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 за період з 28.07.2021 по 09.08.2024 з боржника ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 7 590,45 грн, з яких, за призначенням перерахування:
- кошти, перераховані на користь стягувача (ТОВ «Фінфорс»): 900,98 грн (платіжна інструкція № 22907 від 24.01.2024), 820,59 грн (№ 22173 від 27.12.2023), 795,68 грн (№ 25333 від 02.04.2024), 605,50 грн (№ 24039 від 23.02.2024), 972,05 грн (№ 26375 від 03.05.2024), 1 579,95 грн (№ 4598 від 14.12.2021), 890,20 грн (№ 12362 від 30.05.2022), а всього - 6 564,95 грн;
- повернення авансового внеску стягувачу (ТОВ «Фінфорс»): 69,00 грн (платіжна інструкція № 4599 від 14.12.2021);
- основна винагорода приватного виконавця Шуляченка М. Б.: 157,99 грн (№ 4887 від 14.12.2021), 89,02 грн (№ 12422 від 30.05.2022), 82,06 грн (№ 22230 від 27.12.2023), 90,10 грн (№ 22956 від 24.01.2024), 60,55 грн (№ 24095 від 23.02.2024), 79,57 грн (№ 25342 від 02.04.2024), 97,21 грн (№ 26419 від 03.05.2024), а всього - 656,50 грн;
- витрати виконавчого провадження (компенсація виконавцю): 300,00 грн (платіжна інструкція № 4888 від 14.12.2021).
Отже, із загальної суми 7 590,45 грн, стягнутої з позивача в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, на користь відповідача ТОВ «Фінфорс» фактично перераховано 6 633,95 грн (6 564,95 грн коштів за виконавчим документом та 69,00 грн повернення авансового внеску стягувача), а 956,50 грн (656,50 грн основної винагороди та 300,00 грн витрат виконавчого провадження) стягнуто на користь приватного виконавця Шуляченка М. Б.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Передбачений ст. 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) викладено правовий висновок, за яким одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) майна може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів). Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.
У зазначеній постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що висновки суду про те, що між сторонами виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, є помилковими, оскільки факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.11.2022 у справі № 758/14106/20 (провадження № 61-8338св22) та від 11.03.2024 у справі № 756/7706/22 (провадження № 61-11079св23).
З огляду на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 757/23625/24-ц, яке набрало законної сили, виконавчий напис № 10615, вчинений 14.05.2021 приватним нотаріусом Грисюк О. В., визнано таким, що не підлягає виконанню, суд доходить висновку, що правова підстава, на якій відповідач набув у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 грошові кошти за рахунок позивача, відпала.
Разом з тим суд ураховує, що за ч. 1 ст. 1212 ЦК України обов`язок повернути безпідставно набуте майно покладається саме на ту особу, яка це майно набула або зберегла у себе за рахунок іншої особи. Для застосування цієї норми у справі необхідно встановити, яку саме частину коштів, стягнутих у межах виконавчого провадження, безпідставно набув відповідач.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Із наведених норм вбачається, що основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті з боржника в межах виконавчого провадження, перераховуються не стягувачу, а приватному виконавцю, і не становлять майна, яке набуває стягувач за рахунок боржника. Натомість повернення стягувачу раніше сплаченого ним авансового внеску (ч. 3 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження») є коштами, які стягувач набуває за рахунок боржника у разі їх стягнення з останнього.
З огляду на викладене, безпідставно набутим відповідачем (ТОВ «Фінфорс») за рахунок позивача у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 є лише та частина стягнутих з боржника коштів, яка була перерахована безпосередньо стягувачу, а саме 6 633,95 грн (6 564,95 грн коштів за виконавчим документом та 69,00 грн повернення авансового внеску стягувача).
Щодо решти суми (956,50 грн, з яких 656,50 грн основної винагороди приватного виконавця та 300,00 грн витрат виконавчого провадження) суд зазначає таке. Ці кошти стягнуті з боржника на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М. Б. у зв`язку зі здійсненням ним примусового виконання виконавчого документа і є платою за процесуальні дії виконавця, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження». Відповідач ТОВ «Фінфорс» цих коштів не набував і не зберігав за рахунок позивача. Дії приватного виконавця позивачем в судовому порядку не оскаржувалися, незаконними не визнавалися. Крім того, приватний виконавець Шуляченко М. Б. залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; самостійних вимог позивача щодо стягнення зазначених коштів із приватного виконавця у цій справі не заявлено, а відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
За таких обставин відповідач зобов`язаний на підставі ст. 1212 ЦК України повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6 633,95 грн, а в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 956,50 грн - слід відмовити. Це не позбавляє позивача права захищати свої інтереси щодо цієї частини суми в іншому порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши зібрані у справі докази з погляду належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з погляду достатності та взаємного зв`язку, суд уважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню - у сумі 6 633,95 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позову позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 215,00 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 05.05.2025 (№ документа квитанції 55997055SB).
Разом з тим відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2025 рік встановлено в розмірі 3 028,00 грн.
З огляду на ціну позову (7 590,45 грн) розмір судового збору, який мала сплатити позивач при поданні позову, становить 1 211,20 грн (0,4 ? 3 028,00 грн), оскільки 1 відсоток від ціни позову (75,90 грн) є меншим за встановлений законом мінімальний розмір судового збору. Отже, позивач при поданні позову надмірно сплатила судовий збір у розмірі 3,80 грн (1 215,00 грн - 1 211,20 грн).
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; у такому випадку судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3,80 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у порядку, встановленому законом.
Пропорція задоволених позовних вимог становить 87,40 % (6 633,95 грн / 7 590,45 грн). З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог, розрахований від розміру судового збору, встановленого законом (1 211,20 грн), у сумі 1 058,57 грн (1 211,20 грн ? 87,40 %).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання професійних правничих послуг адвоката № 07-08/2024 від 07.08.2024, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Савчак» (код ЄДРПОУ 38973349), від імені якого діє адвокат Савчак Я. О., ордер, акт приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката № 1 від 10.06.2025, розрахунок № 1 від 10.06.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Савчака Я. О. та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України щодо ОСОБА_2 .
За умовами договору про надання професійних правничих послуг адвоката № 07-08/2024 від 07.08.2024 та актом приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката № 1 від 10.06.2025 вартість однієї години роботи адвоката становить 2 000,00 грн. Адвокатом надано правничу допомогу в обсязі двох годин, а саме: складання та подання адвокатського запиту до приватного виконавця Шуляченка М. Б. (0,5 години, 1 000,00 грн); складання та подання позовної заяви про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів (1,5 години, 3 000,00 грн). Загальна вартість наданих послуг становить 4 000,00 грн. Згідно з умовами договору оплата гонорару клієнтом здійснюється протягом 180 днів з дня винесення/проголошення рішення за позовною заявою.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначила, що витрати на професійну правничу допомогу у цьому спорі становлять 4 000,00 грн.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката відповідачем до суду не подано.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) викладено правовий висновок, за яким саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свого втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також сформулювала висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, пов`язаних із підготовкою адвокатського запиту до приватного виконавця, збором необхідних доказів та складанням позовної заяви, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, а також ціну позову, суд уважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.
З огляду на часткове задоволення позову витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України) - у сумі 3 496,08 грн (4 000,00 грн ? 87,40 %).
Керуючись ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 42, 43, 45 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6 633,95 грн (шість тисяч шістсот тридцять три грн 95 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 058,57 грн (одна тисяча п`ятдесят вісім грн 57 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 496,08 грн (три тисячі чотириста дев`яносто шість грн 08 коп.), а всього - 4 554,65 грн (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири грн 65 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3 (три) грн 80 коп., сплачений згідно з квитанцією від 05.05.2025 № 55997055SB на рахунок UA228999980313181206000026007 (отримувач - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030101), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», код ЄДРПОУ 41717584, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корпус В, кабінет 508-2.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, адреса: 65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-А, офіс 307, 308.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 30.10.2026.
Суддя Тетяна ГУРТОВА
Судове рішення № 141289820, Печерський районний суд міста Києва було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 757/30026/25-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: