Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 355/1739/26
Провадження № 2/355/1417/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Баришівський районній суд Київської області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Верби Ю.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Гуслякової М.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства « Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги, -
УСТАНОВИВ:
14.07.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги.
В обґрунтування позову зазначила, що вона працювала у службі роботи станцій регіональної філії «Південно-Західна залізниця», яка є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця», звідки звільнилась 11.03.2026р. за власним бажанням (на підставі статті 38 КЗпП України), що підтверджується наказом про припинення трудового договору (копія наказу додається).
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Роботодавцем не було дотримано вимоги статті 116 КЗпП України, оскільки з позивачем не проведено остаточного розрахунку в день звільнення (30.06.2025р.), не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти, відповідно до норм діючого у регіональній філії «Південно-Західна залізниця» колективного договору, зокрема:
-матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік;
-матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік.
Оскільки з позивачем не було проведено остаточного розрахунку в день її звільнення, як того вимагає стаття 116 КЗпП України, невиплачені кошти підлягають стягненню на її користь у судовому порядку, а позовні вимоги обґрунтовуються наступним.
Між адміністрацією регіональної філії «Південно-Західна залізниця» та Дорожньою профспілковою організацією Південно-Західної залізниці укладено Колективний договір (копія додається), який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, що передбачено статтею 18 КЗпП України. Далі наводиться перелік пунктів колективного договору, які передбачають виплати коштів тим працівникам, що звільняються з роботи та підстави для стягнення цих коштів з роботодавця на мою користь судовому порядку.
Щодо підстав для стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки в загальній сумі 34272,00 грн., виплата якої передбачена у пункті 3.10. Колективного договору.
В пункті 3.10. Колективного договору передбачено обов`язок адміністрації з виплати працівникам підрозділу матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 6 (шести) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Працюючи у регіональній філії «Південно-Західна залізниця» у 2023 році, у відповідності до пункту 3.10 Колективного договору, позивач писала заяву про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному колективним договором, яка була адресована адміністрації.
Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році становив 2 684,00 грн., сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав виплатити, становить 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн. 00 коп. (2684,00 грн. х 6). Однак, Роботодавець в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця по сьогоднішній день належну матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 16104,00 грн. не виплатив, тим самим не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши належні позивачці кошти, чим грубо порушив її трудові права з оплати праці, що гарантовані колективним договором та статтею 18 Кодексу законів про працю України, знехтував трудовими правами позивачки протягом тривалого проміжку часу, чим порушивши вимоги статті 116 КЗпП України.
В подальшому, працюючи у регіональній філії «Південно-Західна залізниця» у 2024 році, у відповідності до пункту 3.10 Колективного договору, позивач писала заяву, яка була адресована адміністрації, про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення, у розмірі визначеному колективним договором.
Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 році становив 3028,00 грн, сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав виплатити, становить 18 168 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн. 00 коп. (3028,00 грн. х 6). Однак, Роботодавець в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця не виплатив позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення у 2024 році, що становить 18 168,00 грн.
Тим самим роботодавець не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгував належні позивачці кошти, чим грубо порушив її трудові права з оплати праці, що гарантовані колективним договором та статтею 18 Кодексу законів про працю України, знехтував трудовими правами позивачки протягом тривалого проміжку часу, чим порушивши вимоги статті 116 КЗпП України.
Відсутність виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до пункту 3.10 Колективного договору, підтверджується відповідними письмовими доказами у справі, в яких вказано, що кошти будуть виплачені після окремого рішення керівництва Акціонерного товариства «Українська залізниця», а також довідкою про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Таким чином, загальна сума матеріальної допомоги на оздоровлення, що не була виплачена позивачці в день її звільнення, відповідно до пункту 3.10. Колективного договору за 2023, 2024 роки, становить 61 875,60 грн.
Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 за № 114/8713. В пункті 1.3. зазначеної інструкції передбачено, що фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно з пунктом 2.3.3. Інструкції, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат віднесено матеріальну допомогу, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 29 КЗпП України, до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення).
Кошти, які не були виплачені позивачці роботодавцем при звільненні, входять до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із діючим законодавством України. Акціонерне товариство «Українська залізниця» безпідставно не провела з позивачкою остаточного розрахунку в день її звільнення, чим порушила вимоги статті 116 КЗпП України, за що передбачена відповідальність встановлена у статті 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У зв`язку з вищевикладеним, позивачка звернулась до суду з позовом, який просить задовільнити у повному обсязі, стягнувши з відповідача не виплачену при звільненні матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024р.р. у сумі 34 27200 грн.
Ухвалою суду від 17.07.2026р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали доводи позовної заяви, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили задовільнити позов у повному обсязі, за викладених у позові обставин.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзові на позов, просила відмовити у задоволенні позову з урахування наданих пояснень.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у службі роботи станцій регіональної філії «Південно-Західна залізниця», яка є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця», звідки звільнилась 11.03.2026р. за власним бажанням (на підставі статті 38 КЗпП України), що підтверджується наказом № 198/ос від 04.03.2026р. про припинення трудового договору (а.с.24,27)
Між адміністрацією Державного територіально-галузевого об`єднання « Південно-Західна залізниця» та Дорожньою профспілковою організацією Південно-Західної залізниці укладено Колективний договір (копія додається), який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, що передбачено статтею 18 КЗпП України ( а.с. 28-41).
Пунктом 3.10. Колективного договору передбачено обов`язок адміністрації з виплати працівникам підрозділу матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 6 (шести) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Працюючи у регіональній філії «Південно-Західна залізниця» у 2023 році, у відповідності до пункту 3.10 Колективного договору, позивач писала заяву про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному колективним договором, яка була адресована адміністрації.
В подальшому, працюючи у регіональній філії «Південно-Західна залізниця» у 2024 році, у відповідності до пункту 3.10 Колективного договору, позивач писала заяву, яка була адресована адміністрації, про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення, у розмірі, визначеному колективним договором, що підтверджується :
-довідкою про середню заробітну плату (дохід) ( а.с. 25);
-наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) від 04.03.2026 № 198/oc ( а.с. 24, 27);
- повідомленням про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні ( а.с. 23);
- копією наказу (розпорядження) про надання відпустки від 17.03.2022р. № 1221 ( а.с. 14);
- копією наказу (розпорядження) про надання відпустки від 16.11.2022 р. № 3658 ( а.с. 15);
- копією наказу (розпорядження) про надання відпустки від 12.06.2023р. № 1321 ( а.с.16);
-копією наказу (розпорядження) про надання відпустки від 19.10.2023р. № 2904 ( а.с. 17);
- копією наказу (розпорядження) про надання відпустки від 03.05.2024р. № 452/ДІ ( а.с. 18);
- копією наказу (розпорядження) про надання відпустки від 07.05.2025р. № 455/ДІ ( а.с. 19);
- копією наказу (розпорядження) про надання відпустки від 26.09.2025р. № 1500/ДІ ( а.с. 20);
- заявою про надання матеріальної допомоги від 06.01.2022;
- заявою про надання матеріальної допомоги від 11.04.2023р. ( а.с. 21);
- заявою про надання матеріальної допомоги від 05.07.2024р. ( а.с. 25) .
Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 за № 114/8713. В пункті 1.3. зазначеної інструкції передбачено, що фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно з пунктом 2.3.3. Інструкції, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат віднесено матеріальну допомогу, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).
Відсутність виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до пункту 3.10 Колективного договору, підтверджується відповідними письмовими доказами у справі, в яких зазначено, що кошти будуть виплачені після окремого рішення керівництва Акціонерного товариства «Українська залізниця», а також довідкою про нараховані та виплачені суми при звільненні ( а.с. 23, 12-13).
Згідно листа Акціонерного Товариства « Українська Залізниця» на звернення ОСОБА_3 від 08.05.2026р., « на період дії правового режиму воєнного стану в Україні рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) були призупинені додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення.
На момент звільнення та станом на поточну дату, відповідного рішення не прийнято» ( а.с. 12-13).
Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (стаття 97 КЗпП України).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг (частина друга статті 13 КЗпП України).
За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX набрав чинності 24 березня 2022 року, а тому, відповідно до вимог статті 58 Конституції України, його положення не могли застосовуватись відповідачем під час прийняття рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» в частині призупинення здійснення матеріальних допомог, визначених Галузевими угодами та колективними договорами.
Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.
Щодо посилання відповідача на рішення № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року суд виходить з наступного.
Зміст указаного рішення № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року вказує на те, що цим рішенням правління товариства зупинено положення колективних договорів в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення починаючи з 01 липня 2024 року.
Крім того, вказане рішення не регулює порядок проведення остаточного розрахунку з працівником при звільненні у розумінні статті 116 КЗпП України, а стосується організації поточних виплат у період дії трудових відносин. Зазначене рішення не може бути підставою для невиплати працівникові всіх належних йому сум у день звільнення.
Також відповідно до вимог Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни чи доповнення до діючих колективних договорів у частині призупинення або зміни строків виплати матеріальної допомоги можуть вноситися виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, а не в односторонньому порядку роботодавцем (постанова ВС у справі № 211/7338/23).
Відповідно до частини 2 статті 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Згідно із статтею 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат ( доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця і працівника.
Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними ) угодами.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
При цьому, системний аналіз законодавства свідчить про те, що дія статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року.
Як убачається з матеріалів цієї справи, в пункті 2.2.10. Колективного договору передбачена норма, що адміністрація (роботодавець) зобов`язується надавати працівникам апарату Укрзалізниці при виході у щорічну відпустку (тривалість якої не менше 14 календарних днів) матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).
Поряд з цим, з копії витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року убачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема, у пункті 1.1.4 вказано: «….. додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики».
Отже, оскільки виплати, що є предметом спору у цій справі, передбачені пунктами п.п.2.2.9 та 2.2.10 Колективного договору, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що правильно ураховано судом першої інстанції.
Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення.
Суд вважає, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі із працівником, що звільняється.
Вищевикладені обставини спростовують доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо передчасності заявлених позивачем вимог.
Суд не оцінює правомірності рішення засідання правління АТ «Укрзалізниця», ухваленого 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т), оскільки дане рішення не є предметом судового розгляду.
Позивачу при звільненні, без законної підстави та в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, що належать йому від підприємства, а саме - матеріальні допомоги на оздоровлення: за 2023, 2024 р.р.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства « Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства « Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення задовільнити.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) невиплачену при звільненні матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024р.р. у сумі 34272,00 (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят дві грн. 00 коп.) грн.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 (однієї тисячі триста тридцять одну грн. 20 коп. ) грн. Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м. Київ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджет: 22030106).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева
Судове рішення № 141289564, Баришівський районний суд Київської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 355/1739/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: