Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 753/6742/26
Провадження № 2/355/1231/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Верби Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державне Підприємство « Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування арешту,-
УСТАНОВИВ:
24.03.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державне Підприємство « Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування арешту.
Заяву мотивувала тим, що на виконанні у Вишгородському відділі державної виконавчої служби Київської області перебувало виконавче провадження № 30601573 за виконавчим листом № 2-3003, виданим 28.12.2011 року Дарницьким районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Згідно відомостей з реєстру нерухомого майна, у Розділі Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказано Інформація про зміни типу обтяжень: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12444362, зареєстрованого 26.04.2012 року реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 3060157326.04.2012 ВДВС Вишгородського РУЮ, головним державним виконавцем Матвієнко В.В. Об`єкт обтяження - земельна ділянка кадастровий номер 3220282002:06:033:0036, власник ОСОБА_1 .
Заявник ОСОБА_1 стверджує, що він не є і ніколи не був власником земельної ділянки 3220282002:06:033:0036.
ОСОБА_3 був власником земельної ділянки №3220282002:06:033:0046.
Арешт з земельної ділянки №3220282002:06:033:0046 був знятий 11.10.2016 року, що підтверджується відповіддю заступника начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області від 19.12.2025 року № 137568.
Проте, згідно Інформаційних довідок з реєстру речових прав у розділі обтяжень ОСОБА_1 має вказані обтяження на земельну ділянку з кадастровим номером 3220282002:06:033:0036 та вказаний її власником.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управляння Держгеокадастру у м. Києві та Київській області з запитом щодо технічної документації на земельну ділянку 3220282002:06:033:0036.
Згідно відповіді від ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, інформацією Відділу №№ 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління (лист від 27.01.2026 №№1583/497-26-0.973 ) відповідно до програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру (ДЗК), відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220282001:06:033:0046 (площа 0,2500 га, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_3 , власник гр. ОСОБА_4 ) були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.
В архіві Відділу наявний другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3220282001:06:033:0046, серії ЯЛ № 301189, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 31.05.2011р. № 322028201001363, виданий на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки від 12.12.2008 року №№ 7663.
Згідно з даними ДЗК, на даний час, земельна ділянка з кадастровим номером 3220282001:06:033:0036 (площа 0,2500 га, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_3 , власник гр. ОСОБА_1 ) знаходиться в архівному шарі Державного земельного кадастру на підставі повідомлення про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення від 13.03.2024 p. № 38-3200409772024,
Отже, як з`ясувалося, земельна ділянка з кадастровим номером 3220282001:06:033:0036 (площа 0,2500 га, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_3 , власник гр. ОСОБА_1 ) знаходиться в архівному шарі Державного земельного кадастру, що означає що така земельна ділянка скасована, змінена або зареєстровані помилково. Ці дані, разом з інформацією про кадастрового реєстратора та час архівування, зберігаються постійно, але більше не є активними.
Проте, в реєстрі нерухомого майна, земельна ділянка 3220282002:06:033:0036 має обтяження, встановлені в рамках виконавчого провадження № 30601573 встановлені постановою виконавця Матвієнко В.В. від 26.04.2012 року, та власником вказано ОСОБА_1 .
Тобто, в рамках закінченого виконавчого провадження № 30601573 Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не винесено постанови про скасування арешту з майна боржника ОСОБА_1 .
На неодноразові скарги та звернення як до Вишгородського районного управління юстиції так і Міністерства юстиції України, позивач не отримав результату. У відповіді на звернення позивачу рекомендовано звернутися до суду за захистом свого права.
Враховуючи вищевикладене, вказане обтяження порушує права ОСОБА_1 , створює хибне уявлення того, що позивач має арешти, що змушує його звернутися до суду з позовом про зобов`язання державного реєстратора внести зміни до реєстру речових прав, а саме розділу обтяжень, шляхом виключення відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно.
У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про скасування арешту майна, який просить задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.06.2026р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Судові засідання призначались на 25.06.2026р., 28.07.2026р., 01.10.2026р., 15.10.2026р.,29.10.2026 та вікладались через неявку відповідачів.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кирей О.В. не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали.
Відповідачі представник Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та представник Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Вишгородському відділі державної виконавчої служби Київської області перебувало виконавче провадження № 30601573 за виконавчим листом № 2-3003, виданим 28.12.2011 року Дарницьким районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) ( а.с. 13-18).
Згідно відомостей з реєстру нерухомого майна, у Розділі Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказано Інформація про зміни типу обтяжень: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12444362, зареєстрованого 26.04.2012 року реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 3060157326.04.2012 ВДВС Вишгородського РУЮ, головним державним виконавцем Матвієнко В.В. Об`єкт обтяження - земельна ділянка кадастровий номер 3220282002:06:033:0036, власник ОСОБА_1 (а.с. 28-32).
Заявник ОСОБА_1 стверджує, що він не є і ніколи не був власником земельної ділянки 3220282002:06:033:0036.
ОСОБА_3 був власником земельної ділянки №3220282002:06:033:0046.
Арешт з земельної ділянки №3220282002:06:033:0046 був знятий 11.10.2016 року, що підтверджується відповіддю заступника начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області від 19.12.2025 року № 137568 (а.с. 40-43).
Проте, згідно Інформаційних довідок з реєстру речових прав у розділі обтяжень ОСОБА_1 має вказані обтяження на земельну ділянку з кадастровим номером 3220282002:06:033:0036 та вказаний її власником.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управляння Держгеокадастру у м. Києві та Київській області з запитом щодо технічної документації на земельну ділянку 3220282002:06:033:0036.
Згідно відповіді від ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, інформацією Відділу №№ 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління (лист від 27.01.2026 №№1583/497-26-0.973 ) відповідно до програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру (ДЗК), відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220282001:06:033:0046 (площа 0,2500 га, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_3 , власник гр. ОСОБА_4 ) були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку ( а.с. 37-40, 44-46).
В архіві Відділу наявний другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3220282001:06:033:0046, серії ЯЛ № 301189, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 31.05.2011р. № 322028201001363, виданий на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки від 12.12.2008 року №№ 7663.
Згідно з даними ДЗК, на даний час, земельна ділянка з кадастровим номером 3220282001:06:033:0036 (площа 0,2500 га, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_3 , власник гр. ОСОБА_1 ) знаходиться в архівному шарі Державного земельного кадастру на підставі повідомлення про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення від 13.03.2024 p. № 38-3200409772024,
Отже, як з`ясувалося, земельна ділянка з кадастровим номером 3220282001:06:033:0036 (площа 0,2500 га, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_3 , власник гр. ОСОБА_1 ) знаходиться в архівному шарі Державного земельного кадастру, що означає що така земельна ділянка скасована, змінена або зареєстровані помилково. Ці дані, разом з інформацією про кадастрового реєстратора та час архівування, зберігаються постійно, але більше не є активними.
Проте, в реєстрі нерухомого майна, земельна ділянка 3220282002:06:033:0036 має обтяження, встановлені в рамках виконавчого провадження № 30601573 встановлені постановою виконавця Матвієнко В.В. від 26.04.2012 року, та власником вказано ОСОБА_1 .
Тобто, в рамках закінченого виконавчого провадження № 30601573 Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не винесено постанови про скасування арешту з майна боржника ОСОБА_1 .
На неодноразові скарги та звернення як до Вишгородського районного управління юстиції так і Міністерства юстиції України, позивач не отримав результату. У відповіді на звернення позивачу рекомендовано звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, посилається на те, що йому на праві власності не належить нерухоме майно з кадастровим номером 322028202:06:033:0036, на яке постановою державного виконавця накладений арешт.
Крім того позивач зазначає, що Виконавче провадження закрито, та всі арешти повинні бути зняті. Тобто, жодних правових підстав на сьогодні не існує для діючого запису про обтяження в реєстрі нерухомого майна щодо ОСОБА_5 .
Спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.
Згідно статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.ч.1-3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIIШ, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з пунктом 3 частин 1 та 3 статті 39 Закону України" Про виконавче провадження" від 02.06.2016№1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди. укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті. оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Наслідки закінчення виконавчого провадження визначені статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404- VIII, відповідно до ч.ч.1,2 якої передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем ), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається; відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку їз закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 740/3240/18.
Закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є юридичним фактом, наслідком якого має бути зняття арешту з майна боржника.
Про зняття арешту з майна виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження завершено, проте арешт з майна знятий не був.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 2ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини.
Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991р. у справі «Пайн Велів Девелопменте ЛТД» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Також Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21. 02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
Частина 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частинами першими статей 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Власник майна, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Верховний Суд України при розгляді справ про тривалий арешт майна керується принципами розумності строків, пропорційності обмежень права власності та відсутності потреби в арешті. Основні підстави для скасування: зникнення підстав арешту, відсутність активних слідчих дій (у кримінальних справах), неефективність виконавчого провадження. Тривале перебування під арештом без реальних перспектив конфіскації порушує право на мирне володіння майном.
Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
До випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (закінчене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.
Таку правову позицію сформував Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, а саме наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення повністю.
Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державне Підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування арешту задовольнити .
Скасувати арешт з земельної ділянки № 3220282001:06:033:0036 (площа 0,2500 га, адреса земельної ділянки: Київська область, Баришівський район, с. Дернівка, вулиця Перемоги, 54) та виключити з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12444362, зареєстрованого 26.04.2012 року реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВІП 30601573 26.04.2012 ВДВС Вишгородського РУЮ, головним державним виконавцем Матвієнко В.В. Об`єкт обтяження земельної ділянки кадастровий номер 3220282002:06:033:0036, власник ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева
Судове рішення № 141289554, Баришівський районний суд Київської області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 753/6742/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: