Рішення № 141289001, 06.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7839/26

Провадження № 2/202/5860/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 202/7839/26 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (кредитною лінією) № 23.10.2025-100001461 від 23.10.2025 у розмірі 76 320,00 грн, а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитну лінію) № 23.10.2025-100001461, за умовами якого відповідачку, ідентифіковану через Систему BankID Національного банку України, надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 217 днів (дата повернення кредиту 27.05.2026) зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою «Стандарт» (1 % за день протягом перших 3 чергових періодів) та за процентною ставкою «Економ» (0,5 % за день у наступних чергових періодах), комісії за надання кредиту у розмірі 1 800,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 800,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим. Денна процентна ставка за договором становить 0,72 %, реальна річна процентна ставка - 3 095,67 % річних.

08.12.2025 між сторонами в електронній формі укладено додатковий договір до кредитного договору № 23.10.2025-100001461-1, за умовами якого сума кредиту збільшена до 27 000,00 грн, з яких 7 000,00 грн (2-й транш) надано відповідачці 08.12.2025 строком на 171 день; додатковим договором передбачено комісію за надання 2-го траншу у розмірі 630,00 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2 430,00 грн у кожному з 2 чергових періодів; денна процентна ставка за додатковим договором становить 0,67 %, реальна річна процентна ставка - 4 605,87 % річних.?

Позивач свої зобовязання за договором виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідачки. Відповідачка своїх зобов язань щодо повернення кредиту та сплати належних платежів належним чином не виконала, здійснивши лише часткові платежі 22.11.2025 на суму 8 000,00 грн, 23.12.2025 на суму 1 500,00 грн та 17.01.2026 на суму 600,00 грн, у зв язку з чим станом на 14.07.2026 утворилася заборгованість у розмірі 76 320,00 грн, яка складається з: 27 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 30 330,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 630,00 грн комісія за надання 2-го траншу кредиту; 4 860,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 13 500,00 грн проценти за прострочення виконання грошових зобов язань, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 76 320,00 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати, пов язані з надсиланням відповідачці позовної заяви, у розмірі 138,18 грн. Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу (орієнтовно 6 000,00 грн) позивач зазначив подати протягом п яти днів після ухвалення рішення.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

26.08.2026 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, витребувати у позивача оригінал електронного кредитного договору з усіма доповненнями та додатками, а також сертифікат електронного підпису (ч. 5 ст. 100 ЦПК України), а судові витрати покласти на позивача. На думку відповідачки: позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів (розрахунок заборгованості і довідки платіжних сервісів не є первинними бухгалтерськими документами, зображеного у них номера платіжної картки недостатньо для встановлення її належності відповідачці, платіжну інструкцію не надано); умова договору про проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не підлягає застосуванню з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; розмір процентів за користування кредитом підлягає зменшенню до 13 500,00 грн (50 % суми кредиту); умови договору про комісії є нікчемними, оскільки передбачають плату за дії кредитодавця у власному інтересі; витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними та не доведеними стосовно цієї справи.

26.08.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що кредитний договір укладено в електронній формі з ідентифікацією відповідачки через Систему BankID Національного банку України та підписанням одноразовими ідентифікаторами (кодами з смс-повідомлень), надісланими на її фінансовий номер телефону; копії електронних доказів надано на паперових носіях у порядку ч. 5 ст. 100 ЦПК України; неповне зображення номера платіжної картки зумовлено вимогами нормативних актів Національного банку України (п. 10 Положення від 03.11.2021 № 113, п. 22 Положення від 05.11.2014 № 705, п. 64 Положення від 29.07.2022 № 164); перерахування кредитних коштів підтверджується листами надавачів платіжних послуг - ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 20.04.2026 та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026; позивач, не будучи банківською установою, не вправі надавати виписки за рахунками, інформація за якими становить банківську таємницю; умови договору про комісії є оспорюваними та відповідачкою не оспорені; розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований; просив розглянути справу без участі представника.

Ухвалою суду від 02.10.2026 судом витребувана інформація від АТ «Універсал Банк» щодо належності відповідачці платіжної картки із номером НОМЕР_1 та надходжень на неї коштів у жовтні - грудні 2025 року.

?

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір (кредитну лінію) № 23.10.2025-100001461. Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором А596 (код з смс-повідомлення), надісланим на її фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , з попереднім проходженням ідентифікації через Систему BankID Національного банку України.

Згідно з умовами кредитного договору та заявки, яка є його невід`ємною частиною, позичальниці надано кредит у сумі 20 000,00 грн строком на 217 днів зі строком повернення до 27.05.2026, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою «Стандарт» (1 % за день протягом перших 3 чергових періодів) та «Економ» (0,5 % за день у наступних чергових періодах), комісії за надання кредиту (1 800,00 грн) та комісії за обслуговування кредитної заборгованості (1 800,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим). Денна процентна ставка за договором становить 0,72 % = (31 353,87 / 20 000) / 217 х 100 %, реальна річна процентна ставка - 3 095,67 % річних.

08 грудня 2025 року між сторонами укладено в електронній формі додатковий договір до кредитного договору № 23.10.2025-100001461-1, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором K322 та скріплено кваліфікованим електронним підписом позивача. Згідно з умовами додаткового договору суму кредиту збільшено до 27 000,00 грн за рахунок надання відповідачці 08.12.2025 2-го траншу в розмірі 7 000,00 грн строком на 171 день на належний їй електронний платіжний засіб 4441-11XX- XXXX-1017; встановлено комісію за надання 2-го траншу в розмірі 630,00 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2 430,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, у якому надається транш. Денна процентна ставка за додатковим договором становить 0,67 % = (31 107,73 / 27 000) / 171 х 100 %, реальна річна процентна ставка - 4 605,87 % річних.

Видачу кредитних коштів підтверджено: листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 20.04.2026, відповідно до якого 23.10.2025 о 15:07 на платіжну картку НОМЕР_3 переказано 20 000,00 грн (транзакція № 1696780293, платник - ТОВ «Споживчий центр», призначення платежу - «Видача кредитних коштів») на підставі договору про надання платіжних послуг від 05.02.2025 № 050225/А1-6833; листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026, відповідно до якого 08.12.2025 о 21:21 на платіжну картку 4441111060341017 переказано 7 000,00 грн (транзакція в системі iPay.ua № 943192551, призначення платежу - видача траншу за додатковим договором до кредитного договору № 23.10.2025-100001461-1) на підставі договору про надання послуг з переказу коштів від 04.01.2024 № ФК-П-2024/01-2; а також інформацією АТ «Універсал Банк» від 06.10.2026, наданою на виконання ухвали суду від 02.10.2026, з якої вбачається, що платіжна картка НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , 23.10.2025 на рахунок картки зараховано 20 000,00 грн, а 08.12.2025 - 7 000,00 грн.

Відповідачка частково погасила заборгованість: 22.11.2025 - 8 000,00 грн, 23.12.2025 - 1 500,00 грн, 17.01.2026 - 600,00 грн, а всього 10 100,00 грн; решту зобов`язань не виконала.

Договір, укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі (ст.ст. 205, 207, 639 ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оцінюючи доводи відзиву про те, що позивач не надав належних доказів укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з урахуванням їх достатності та взаємозв`язку (ст.ст. 76-83 ЦПК України).

Факт укладення кредитного договору та додаткового договору підтверджується наявними в матеріалах справи паспортом споживчого кредиту, заявкою, пропозицією про укладення кредитного договору (офіртою) та відповідями про прийняття пропозиції (акцептами) обох договорів, підписаними відповідачкою одноразовими ідентифікаторами з попередньою ідентифікацією через Систему BankID Національного банку України. Копії електронних доказів надано на паперових носіях, що відповідає ч. 5 ст. 100 ЦПК України.

Факт перерахування кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн та 7 000,00 грн підтверджується у сукупності листами надавачів платіжних послуг, договорами позивача з ними, а також інформацією АТ «Універсал Банк». Зазначена інформація спростовує твердження відповідачки про неможливість ідентифікувати належність платіжної картки: картка НОМЕР_1 емітована банком саме на ім`я відповідачки, і саме на неї зараховано кошти у розмірі і за датами, що збігаються з умовами кредитного договору та додаткового договору. Неповне зображення номера платіжної картки в довідках платіжних сервісів зумовлене вимогою п. 10 Положення Національного банку України від 03.11.2021 № 113 (формат XXXX НОМЕР_4 ) та забороною копіювання реквізитів електронного платіжного засобу (п. 22 Положення Національного банку України від 05.11.2014 № 705, п. 64 Положення Національного банку України від 29.07.2022 № 164) і саме по собі не свідчить про недостовірність доказів. Відповідачка, заперечуючи факт отримання коштів, власних доказів (зокрема, виписок за своїми рахунками) на спростування наведеного позивачем не надала.

Клопотання відповідачки про витребування у позивача оригіналу електронного кредитного договору з усіма доповненнями та сертифіката електронного підпису суд відхиляє, оскільки сумнівів у достовірності наявних у справі копій, усунутих зокрема шляхом витребування інформації емітента платіжної картки, не лишилося та потреби у додатковому витребуванні немає.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості станом на 14.07.2026 містить поіменне нарахування процентів за кожен день користування кредитом, ураховує здійснені відповідачкою часткові платежі та відповідає умовам договору; власного розрахунку, який би спростовував правильність нарахувань, відповідачка не надала (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України зобов язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Позичальник зобов язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачка зобов язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв язку з чим допустила виникнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27 000,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо вимоги відповідачки про зменшення розміру процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, тому положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, які надають суду право зменшити розмір неустойки, до них не застосовуються. Закон не наділяє суд повноваженнями зменшувати розмір процентів, погоджений сторонами в договорі, за відсутності визнання відповідних умов договору недійсними.

Розмір процентної ставки погоджено сторонами при укладенні договору, умови договору щодо процентів відповідачкою не оспорені та недійсними не визнані. Проценти нараховано за ставкою 1 % за день (протягом перших 3 чергових періодів) та 0,5 % за день (у наступних чергових періодах), що не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (1 %; кредитний договір укладено 23.10.2025, тобто після завершення перехідного періоду, визначеного п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону).

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається шляхом ділення загальних витрат за споживчим кредитом на загальний розмір кредиту та строк, на який надається кредит: за кредитним договором вона становить 0,72 % = (31 353,87 / 20 000) / 217, за додатковим договором - 0,67 % = (31 107,73 / 27 000) / 171, тобто в обох випадках не перевищує встановленого законом обмеження. Суд перевіряє додержання цієї вимоги за власною ініціативою (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23).

Крім того, проценти в сумі 30 330,00 грн нараховано в межах погодженого сторонами строку кредитування (до 27.05.2026) з урахуванням здійснених відповідачкою часткових платежів, а їх розмір відповідає загальним витратам за споживчим кредитом, визначеним договором. Посилання відповідачки на рішення апеляційних судів у інших справах суд відхиляє, оскільки у справах цієї категорії суд керується правовими висновками Верховного Суду.

За таких обставин підстав для зменшення розміру процентів суд не вбачає, а вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 30 330,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії за надання 2-го траншу кредиту в розмірі 630,00 грн суд зазначає таке.

Комісія за надання кредиту пов`язана з перерахуванням кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, із використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу (послуг надавачів платіжних послуг - ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», ТОВ «УПР»), тобто з наданням послуги, необхідної для отримання кредиту, та включена до складу загальних витрат за споживчим кредитом і денної процентної ставки (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). На відміну від плати за обслуговування кредитної заборгованості, ця умова не передбачає плату за дії кредитодавця у власному інтересі. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, умова кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом не є нікчемною, а є оспорюваною. Умова договору про комісію за надання кредиту відповідачкою не оспорена, недійсною не визнана, надання коштів через платіжних посередників підтверджено. Отже, вимога про стягнення комісії за надання 2-го траншу в розмірі 630,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4 860,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, інформацію про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, кредитодавець зобовязаний надавати безоплатно, а умова договору про оплатність такої інформації є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку, що якщо в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності й переліку додаткових і супутніх послуг, за які встановлено плату, і погодження їх зі споживачем, положення кредитного договору щодо обов язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними (ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»); у цій постанові Об`єднана палата відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 172/410/21.

Визначені кредитним договором та додатковим договором складові комісії за обслуговування кредитної заборгованості (надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн та у відділеннях, забезпечення можливості відновлення паролю для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергових платежів, консультаційні послуги, інші послуги, пов язані з обслуговуванням кредитної заборгованості) зводяться до інформування позичальника щодо виконання договору та забезпечення можливості належного виконання ним боргових обов язків, тобто до дій, які кредитодавець здійснює у власному інтересі в межах звичайної діяльності та на користь споживача зобовязаний вчиняти безоплатно. Погодження зі споживачем переліку конкретних додаткових та супутніх послуг, їх обсягу і вартості не підтверджено; доказів того, що відповідачці фактично надавалися якісь окремі послуги, позивач не надав; плата встановлена у фіксованому розмірі (2 430,00 грн за кожен черговий період) незалежно від фактичного користування послугами. Застереження про те, що до комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов язаний надавати безоплатно, не змінює цієї оцінки, оскільки договір не розмежовує безоплатне та оплатне інформування.

За таких обставин умови кредитного договору та додаткового договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними і з моменту укладення договору не створюють для відповідачки обов`язку зі сплати (ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України). Нікчемність умови правочину суд враховує за власною ініціативою, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 07.09.2026 у справі № 552/672/23); доводи відповіді на відзив про оспорюваність цієї умови суд відхиляє, оскільки згідно з наведеними правовими висновками нікчемність умови про плату за обслуговування кредитної заборгованості враховується судом незалежно від її оскарження.

Отже, у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4 860,00 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов`язань відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі 13 500,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).?

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер. Прострочення відповідачкою виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України (за договором - у розмірі 170 000 % річних з обмеженням 405,00 грн за день прострочення), мало місце в період дії воєнного стану.

За таких обставин відповідачка звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов`язання, а вимога про стягнення процентів, нарахованих за ст. 625 ЦК України, у розмірі 13 500,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 57 960,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 27 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 30 330,00 грн, комісія за надання 2-го траншу кредиту 630,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково на 75,94 % (57 960,00 грн із заявлених 76 320,00 грн), тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 021,92 грн (2 662,40 грн х 75,94%).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов язаних з розглядом справи, належать витрати, пов язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову ці витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на поштове пересилання позовної заяви у розмірі 104,94 грн (138,18 грн х 75,94%).

Питання розподілу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу вирішується судом у порядку ч. 8 ст. 141 та ч. 3 ст. 246 ЦПК України за наслідками подання позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення доказів понесення таких витрат. Доводи відповідачки щодо неспівмірності та недоведеності цих витрат будуть оцінені судом під час вирішення зазначеного питання.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 89, 100, 133, 141, 143, 246, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 4, 205, 207, 215, 216, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 629, 639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А) заборгованість за кредитним договором (кредитною лінією) № 23.10.2025-100001461 від 23.10.2025 (з додатковим договором від 08.12.2025) у загальному розмірі 57 960 (п ятдесят сім тисяч дев ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 27 000,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 30 330,00 грн; комісія за надання кредиту 630,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А) судовий збір у розмірі 2 021,92 грн (дві тисячі двадцять одна гривня 92 копійки) та витрати на поштове пересилання у розмірі 104,94 грн (сто чотири гривні 94 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 06.11.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО