Єдиний державний реєстр судових рішень г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/3556/26
Номер провадження 2/213/2531/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М., за участі секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.12.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №100474833, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 000,00 грн, строком 30 днів, із фіксованою процентною ставкою - 3,00% в день. Відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує. 25.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №25.03/2, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідачки за договором №100474833.
Просить стягнути з відповідачки заборгованість у вищезазначеному розмірі, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
У судове засідання сторони не викликались. Відповідачка відзив не направила.
У зв`язку з ненаданням відповідачкою відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
20.08.2026 позовна заява надійшла до суду.
31.08.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
14.12.2020 між ТОВ «МІЛОАН» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100474833, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 30 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі: фіксована процентна ставка - 3,00% в день; стандартна (базова) процентна ставка -5,00% в день.
Відповідно до п.2.2.2, 2.2.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Якщо після настання дати повернення кредиту позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку. Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених ст.625 ЦК України.
Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено, що позичальник має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Зокрема для продовження строку кредитування на 3 дні позичальник повинен сплатити комісію у розмірі 3% від поточного залишку кредиту, на 7 днів - 5 %, на 15 днів - 10 %.
Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором V18395 який відправлено відповідачці 14.12.2020 о 18:48:08 на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацією.
Кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачці кредит, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати процентів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.
25.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №25.03/2, за умовами якого до позивача перейшли права вимоги, в тому числі до відповідачки ОСОБА_1 за зазначеним вище договором.
Згідно з витягом з реєстру боржників та розрахунком заборгованості первісного кредитора заборгованість за кредитним договором №100474833 становить 24 500,00 грн і складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19 500,00 грн - заборгованість за процентами.
Позивачем після набуття права вимоги до відповідача не здійснювалося нарахування процентів.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором та договором позики, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Встановлено що договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 цього закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договору, в тому числі сума кредиту, строк кредитування та дата повернення грошових коштів, відсоткова ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту. Підписавши договір, відповідачка засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, а грошові кошти не були би перераховані.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).
Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Приписами ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Встановлено, що відповідачка користувалася коштами, наданими їй на підставі укладеного кредитного договору. Проте в повному обсязі та належним чином умови договору щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
На підставі договору відступлення прав вимоги від 25.03.2021 позивач набув права вимоги до відповідачки за договором №100474833 від 14.12.2020.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачкою кредитного договору та порушення нею взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим договором.
Оскільки відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала, допустила заборгованість, наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.
Розрахунок заборгованості первісного кредитора підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту, відповідачкою наявність такої заборгованості не спростовано, виписки з особового рахунку та свого контрозрахунку не надано, тому ці вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.
Під час розгляду справи встановлено, що строк кредитування, передбачений договором - 30 днів, тобто з урахуванням дати укладення договору та видачі кредитних коштів, строк кредитування мав сплинути 13.01.2021.
Разом з тим, первісний кредитор здійснив нарахування відсотків за користування кредитом за період з 15.12.2020 по 14.03.2021, тобто поза межами строку кредитування.
При цьому суд зазначає, що пунктом 2.3.1 договору та розділом 6 Правил чітко визначено, що строк користування кредитом може бути продовжено виключно шляхом оплати позичальником комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та здійснив оплату комісії та певної частки заборгованості матеріали справи не містять.
Тому суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування є безпідставним.
Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Позивачем позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після 13.01.2021, заявлено не в порядку ст. 625 ЦК України.
Так, позивач у правових підставах позову не посилається на ч.2 ст.625 ЦК України, вимога про стягнення процентів не розмежована на проценти за правомірне користування кредитом і на проценти за неправомірне (понадстрокове) користування кредитом.
Отже, підлягає стягненню з відповідачки проценти за користування кредитом, нараховані за період з 15.12.2020 по 13.01.2021, тобто в межах строку кредитування, виходячи з наступного: 5 000,00 грн*3%*30 день = 4 500,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідачки заборгованості у загальному розмірі 9 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 500,00 грн - заборгованість за процентами. В стягненні решти заборгованості за процентами в розмірі 15 000,00 грн позивачу слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 032,36 грн (9 500,00/24 500,00*2662,40).
Щодо стягнення з відповідачки судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 7 000,00 грн.
Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог 2 714,29 грн (9 500,00/24 500,00*7 000,00) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100474833 від 14.12.2020 в розмірі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп., з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 500,00 грн - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» судовий збір у розмірі 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн 36 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн 29 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», ЄДРПОУ 39992082, адреса: вул. Набережно-Лугова, буд.8, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного судового рішення - 06.11.2026.
Суддя С.М. Хмельова
Судове рішення № 141288882, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 213/3556/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: