Єдиний державний реєстр судових рішень Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1261/26
1-кп/287/509/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060520000159 від 04.07.2026 та угоду про визнання винуватості від 29.07.2026 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, освіта вища, не одруженого, не є особою з інвалідністю, фізичної особи-підприємця, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, -
ВСТАНОВИВ :
Відповідно до угоди про визнання винуватості та обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у зберіганні незаконно зрубаних дерев, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за таких обставин.
У період часу з 01.06.2026 по 03.07.2026 невстановленою органом досудового розслідування особою, без відповідного на те спеціального дозволу (лісорубного квитка), який видається відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» у кварталі 40 виділі 22 Зубковицького лісництва Білокоровицького надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» незаконно зрізано 18 сироростучих дерев породи сосна.
В результаті злочинних дій невстановленої органом досудового розслідування особи, щодо порубки 18 сироростучих дерев породи сосна у кварталі 40 виділі 22 Зубковицького лісництва Білокоровицького надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», заподіяно тяжкі наслідки для навколишнього природного середовища, в особі Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області на загальну суму 507173 гривні 69 копійок.
Після вчинення незаконної порубки дерев, невстановленою органом досудового розслідування особою, незаконно зрубані 18 дерев породи сосна, без будь-яких дозвільних документів, що надають право транспортувати деревину, перевезено до лісопильні, розташованій на земельній ділянці, площею 237 кв.м., яку згідно договору сервітутного землекористування від 10.07.2025 орендує ФОП « ОСОБА_4 » за адресою: с. Зольня Коростенського району Житомирської області.
Власник лісопильні, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи злочинний умисел направлений на зберігання незаконно зрубаних дерев, без будь-яких дозвільних документів, що надають право зберігати деревину, на території власної лісопильні, що розташована за адресою: с.Зольня Коростенського району Житомирської області, зберігав лісопродукцію породи сосна у кількості 28 сортиментів, довжиною по 4 метри кожен, загальним об`ємом 14,093 м.куб, яка була незаконно зрізана у кварталі 40 виділі 22 Зубковицького лісництва Білокоровицького надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
03.07.2026 в ході проведення огляду місця події на території лісопильні ФОП « ОСОБА_4 », яка розташована за адресою: с. Зольня Коростенського району Житомирської області, працівниками поліції виявлено та вилучено лісопродукцію породи сосна у кількості 28 сортиментів, довжиною по 4 метри кожен, загальним об`ємом 14,093 м.куб, яка була незаконно зрізана у кварталі 40 виділі 22 Зубковицького лісництва Білокоровицького надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив зберігання незаконно зрубаних дерев, що спричинило тяжкі наслідки.
29.07.2026 між прокурором у кримінальному провадженні начальником Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
В пункті 2 угоди про визнання винуватості зазначено, що ОСОБА_4 добровільно ініціював укладення даної угоди, повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільно перерахував 35000 грн. на Збройні Сили України та зобов`язується беззастережно визнавати обвинувачення в обсязі підозри у судовому засіданні.
Згідно з п. 3 угоди про визнання винуватості при узгодженні виду та розміру покарання сторонами враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та перерахування коштів на допомогу Збройним силам України. Обставин, які обтяжують покарання у ході досудового розслідування не встановлено.
Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років із застосуванням положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку, тривалість якого визначає суд та покладенням обов`язків відповідно до ст. 76 КК України, перелік яких встановлює суд.
У пункті 4 угоди зазначено, що ОСОБА_4 зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК України наслідком укладання та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статті 394 та статті 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пунктами 1 частини 4 статті 474 КПК України.
У пунктах 5, 6 угоди сторони обумовили розуміння наслідків невиконання угоди, які передбачені статтею 476 КПК України. Зокрема, ОСОБА_4 роз`яснено, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Також умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, встановленої в статті 389-1 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просить затвердити угоду про визнання винуватості, на думку прокурора, угода про визнання винуватості складена у відповідності до норм діючого законодавства України, а узгоджена сторонами міра покарання у виді п`яти років позбавлення волі відповідає загальним засадам призначення покарання та не суперечить інтересам суспільства. Вважає, що ОСОБА_4 слід звільнити від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку один рік та покладенням обов`язків відповідно до ст. 76 КК України. Також, прокурор просить вирішити долю речових доказів шляхом застосування спеціальної конфіскації в дохід держави до вилученої лісопродукції з можливістю їх передачі для потреб Збройних Сил України в особі Житомирської військової обласної адміністрації. Також, вважає, що речові докази: зрізи пнів та сортиментів лісопродукції слід знищити. Інші речові докази, підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження. Окрім цього прокурор стверджує, що судові витрати відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив факт добровільного підписання угоди, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та просив затвердити угоду.
Захисник ОСОБА_5 просив затвердити укладену угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства, а її укладення є добровільним.
Представник потерпілого ОСОБА_6 укладену угоду про визнання винуватості підтримав, вважає, що її слід затвердити. В матеріалах справи наявна письмова згода представника потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості.
Суд вислухав в підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження, дослідив надані матеріали та зміст угоди про визнання винуватості, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Інкриміноване ОСОБА_4 діяння правильно кваліфіковане за ч. 4 ст. 246 КК України, оскільки він зберігав незаконно зрубані дерева, що спричинило тяжкі наслідки.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України є тяжким злочином.
Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.
Також, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Суд також переконався, що укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов`язання взяті за угодою обвинувачуваним виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення та з урахуванням особи винного.
Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та перерахування коштів на допомогу Збройним Силам України, при цьому відсутні обтяжуючі покарання обставини.
Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Згідно з ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Ухвалюючи цей вирок, суд враховує також правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 29.07.2026, яка укладена між прокурором у кримінальному провадженні начальником Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Судові витрати відсутні. Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази: лісопродукція на підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК підлягають спеціальній конфіскації, оскільки вони були предметом умисного кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі. У зв`язку з чим арешт на вказані речові докази, скасуванню не підлягає. Також, речові докази, а саме: зрізи пнів та сортиментів лісопродукції слід знищити. Інші речові докази підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 15, 50, 65 , 66, 67, 75, 76, ч. 4 ст. 246 КК України, ст. ст. 374-376, ч.3 ст.394, п.1 ч.2 ст.395, ст.ст.473-475 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Затвердити у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060520000159 від 04 липня 2026 року, угоду про визнання винуватості від 29 липня 2026 року укладену між прокурором у кримінальному провадженні начальником Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням протягом одного року іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
До речових доказів, а саме: лісопродукції породи сосна в кількості 28 сортиментів по 4 метри кожний застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати її в дохід держави з можливістю передачі лісопродукції на потреби Збройних Сил України.
Речові докази :
- 28 зрізів з сортиментів лісопродукції породи сосна та 18 зрізів з пнів дерев породи сосна знищити;
- копію договору сервітутного землекористування від 10.07.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Олевською міською радою, копію паспорту прив`язки залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1
Судове рішення № 141287553, Олевський районний суд Житомирської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 287/1261/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: