Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 344/20116/24
Провадження № 2/344/369/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.
учасників справи:
позивача ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
прокурора - Коцюруби О.Ф.
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Стефанець Г.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав,-
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем по справі. За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після надання ордеру на службову квартиру, а саме у квітні 2023 року по червень 2023 року основний квартиронаймач ОСОБА_1 проводив ремонтні роботи та облаштовував її меблями для проживання. Колишня дружина (на той час після видачі ордеру та до травня 2024 року) проживала у с. Небилів Рожнятівського району Івано-Франківської області разом з двома дітьми, які навчалися там у школі.
12.05.2024 в період, коли позивач не перебував на квартирі, ОСОБА_2 зламала замок у дверях службової квартири і самостійно заселилась, помінявши замок на інший, де одна (без дітей) проживала до серпня 2024 року.
Незважаючи на те, що позивач проживав на виділеній йому службовій квартирі, через таке вселення без його згоди колишньої дружини, він інколи заїжджав на квартиру по АДРЕСА_1 , і при відвідуванні ним квартири ОСОБА_2 одразу агресивно реагувала та вчиняла дії, спрямовані на домашнє насильство, фізичне насильства щодо нього у присутності неповнолітніх дітей, яких вона перевезла у серпні 2024 року у службове житло, висловлювалася нецензурною лайкою, криками, погрожувала постійно розправою, пошкоджувала придбане ним майно у квартирі (меблі, двері, стіни після євроремонту).
Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів про те, що ОСОБА_2 вчиняла домашнє психологічне та фізичне насильство щодо нього у присутності неповнолітніх дітей, про що свідчать складені інспекторами поліції термінові заборонні приписи стосовно кривдника, постанови та рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про видачу обмежувального припису, винесені з даного приводу.
Також окремою ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2024 у цивільній справ № 344/15885/24 зобов`язано орган опіки та піклування Івано-Франківської міської ради вжити відповідних заходів в межах їхньої компетенції щодо захисту прав та інтересів малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання їхніх батьків: матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , при вчиненні домашнього насильства в сім`ї зі сторони матері дітей ОСОБА_2 до колишнього чоловіка ОСОБА_1 , яке вчиняється, як встановлено судом, у присутності дітей/дитини.
Позивач вважає, що відповідач належним чином не виконує батьківських обов`язків щодо належного виховання та розвиту дітей. Малолітні діти постійно присутні при вчиненні відповідачем домашнього насильства щодо позивача. Відповідачка своєю агресивною поведінкою травмує їхніх дітей. Крім того, мали місце випадки, коли відповідачка залишила без нагляду своїх малолітніх дітей за власною потребою.
Позивач зазначає, що підставою відібрання дітей у матері без позбавлення її батьківських прав та залишення їх із батьком, є те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, систематично травмує їх психіку, не забезпечує належних умов проживання, їх повноцінне, належне виховання та утримання, вчиняє домашнє насильство у сімї у присутності дітей.
За таких обставин позивач просить відібрати неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та залишити на вихованні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.1-4).
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2024 року вказану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 26-27).
Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху (а.с.28-29).
Ухвалою суду від 15 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с.33-35).
Ухвалою суду від 26 травня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: 76018 м. Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, будинок, 21, до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав (а.с. 86-88).
Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 138-140).
Ухвалою суду від 28 травня 2026 року відкладено розгляд цивільної справи. Постановлено судове засідання, призначене на 23 червня 2026 року о 15 годині 30 хвилин, провести в режимі відеоконференції з Державною установою «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» (а.с. 164-165)
Ухвалою суду від 23 червня 2026 року оголошено перерву у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав на 25 серпня 2026 року о 14 годині 00 хвилин. Постановлено судове засідання, призначене на 25 серпня 2026 року о 14 годині 00 хвилин, провести в режимі відеоконференції з Державною установою «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» (а.с. 173-174 ).
Пояснення учасників справи у судовому засіданні.
Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви на підставах, викладених у позові, просив задовольнити.
У судовому засіданні відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснила, що дітям створені належні умови для проживання, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судовому засіданні підтримала наданий висновок та просила відмовити у задоволенні позову.
Прокурор у судовому засіданні пояснила, що діти повинні жити у спокійному середовищі, з огляду на висновок Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області діти повинні залишитися проживати у с. Небилів, підстави для відібрання дітей на даний час відсутні, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду пояснив, що не хоче проживати з татом, йому подається жити у с. Небилів з мамою, бабусею, сестрою та маленьким братом.
Неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні пояснила, що вона тривалий час проживає у с. Небилів з мамою, бабусею, братом, має там друзів та не бажає змінювати своє місце проживання. З татом вона та її брат ОСОБА_5 гарно проводять час на вихідних, але жити з батьком не бажає, бо їй відомо, що тато працює у Києві та вона не хоче залишатися без дорослих у його квартирі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 5-6).
Згідно копії Витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.березня 2024 року, що набрало законної сили 16 квітня 2024 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати із матірю ОСОБА_2 (а.с. 11-12).
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 (а.с. 13-14).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2024 року, що набрало законної сили 11 листопада 2024 року, ухвалено видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким визначити заходи тимчасового обмеження її прав та покласти на неї обов`язки, а саме:
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 (шість) місяців;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наближатися на відстань не менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 (шість) місяців;
- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати його та у будь-який спосіб спілкуватись з ним, на строк 6 (шість) місяців (а.с. 17-21).
Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 20 вересня 2024 року винесена окрема ухвала, якою зобов`язано орган опіки та піклування Івано-Франківської міської ради вжити відповідних заходів в межах їхньої компетенції щодо захисту прав та інтересів малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання їхніх батьків: матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , при вчиненні домашнього насильства в сім`ї зі сторони матері дітей ОСОБА_2 до колишнього чоловіка ОСОБА_1 , яке вчиняється як встановлено судом в присутності дітей/дитини (а.с. 22-23).
ОСОБА_2 зверталася за медичною допомогою (а.с.24).
Позивачем надано скріншот переписки «Злодії Івано-Франківська» (а.с.51-63, 65-73).
Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області надано висновок, який затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області 30 січня 2026 року №131, згідно якого недоцільне відібрання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав (а.с. 117-123, 129-136).
26 березня 2026 року складений протокол затримання особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.144).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2026 року клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_2 - задоволено. Застосовано до обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 25 травня 2026 року включно (а.с.149).
Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду
за результатами розгляду справи.
Згідно частини першої-другої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини третьої статті 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частинами першою, другою та шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
У частині першій статті 170 Сімейного кодексу України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Основними підставами для відібрання дитини є: ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 Сімейного кодексу України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.
Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Указана норма включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Згідно постанови Верховного Суду від 13 серпня 2025 року, справа №369/8018/23, провадження № 61-7530св24 суд перевіряє наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення і якщо суд дійде висновку, що обставини для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини на час ухвалення рішення відпали, він відмовляє у задоволенні позову, однак така відмова не свідчить автоматично про незаконність чи необґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за адресою: АДРЕСА_3 , разом з бабусею ОСОБА_6 та дідусем ОСОБА_7 , з якими у дітей склалися близькі та гарні стосунки. Мати ОСОБА_2 періодично проживає у с. Небилів та у м. Івано-Франківськ.
Діти відвідують школу у с. Небилів.
З матеріалів справи вбачається, що діти проживають у належних умовах, умов, які б загрожували їхній безпеці та здоров`ю, неналежному фізичному та розумовому розвитку.
У матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні дітей, умисне і свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками.
Також позивачем не надано жодних належних та допустимих доказі того, що за ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 притягалася до відповідальності, встановленої законом.
Фактично позов ґрунтується лише на твердженнях позивача про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків дітей.
Позивач не заявляв клопотання про допит свідків, які б могли підтвердити саме умисне невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо дітей, не надав належних доказів на підтвердження умисної поведінки матері відносно невиконання обов`язків щодо дітей.
До матеріалів позовної заяви позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували заявлені вимоги.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 Сімейного кодексу України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
У судовому засіданні неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснили, що не бажають проживати разом з батьком, посилаючи на усталені життєві зв`язки та гарні стосунки з бабусею та дідусем.
Частиною четвертою статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п`ятої-шостої статті 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Проаналізувавши висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.01.2026 №131, суд вважає, що висновок органу опіки і піклування базується на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які мають істотне значення, а тому є обґрунтованим та таким, що враховує інтереси дітей.
Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Крім того, в позовній заяві та в поясненнях в судовому засіданні позивач не обґрунтував тієї обставини, що відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав є доцільним саме в інтересах дітей та в чому конкретно полягає така доцільність.
Судом в ході розгляду справи не встановлено обставин, які свідчили б про те, що ухилення матері від виховання дитини є умисним, або що нехтування нею своїми обов`язками по відношенню до дитини є свідомим.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 Сімейного кодексу України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява №70879/11) Європейський суд з прав людини також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, провадження № 61-1682св22; від 19 лютого 2024 року в справі №159/2012/23, провадження № 61-15840св23; від 21 лютого 2024 року в справі №404/9387/21, провадження № 61-13425св23.
Судом встановлено, що після припинення сімейних стосунків між позивачем та відповідачем виникли неприязні стосунки.
Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Крім того, суд також вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Тобто вирішення питання про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним.
У силу статті 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
Як зазначалося вище, відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Таке втручання в даному випадку не є виправданим і пропорційним. Поведінка матері відносно своєї дитини свідчить про її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки.
Наявні в матеріалах справи докази вказують на помилки у вихованні та недостатню участь матері у житті дітей, однак не можуть слугувати підставою для відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав.
Підстав для розірвання зв`язку дітей із рідною матір`ю суд не вбачає.
Також суд враховує те, що факт взяття ОСОБА_2 під варту є об`єктивною причиною, яка унеможливлює виконання нею батьківських обов`язків, тому у такому разі відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав буде порушенням забезпечення найкращих інтересів дітей.
Зважаючи на те, що письмові докази, наявні в матеріалах справи, не містять відомостей про винну поведінку відповідача та під час розгляду справи не встановлено свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї, суд не доходить висновку про наявність підстав для відібрання дітей від матері.
З матеріалів справи не вбачається, а судом не встановлено, що відповідач жорстоко поводиться з дітьми, є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує їх до жебракування та бродяжництва; засуджена за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Також не встановлено, що залишення дітей у матері є небезпечним для їхнього життя, здоров`я і морального виховання.
За таких обставин, враховуючи, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, а інтересам дитини найкраще відповідатиме збереження її зв`язків з сім`єю, в тому числі і з біологічною матір`ю, враховуючи, що доказів, які б підтверджували винну та умисну поведінку матері по відношенню до її обов`язків щодо неповнолітніх дітей, а також доказів неможливості зміни поведінки матері в кращу сторону, судом не здобуто, оскільки стороною позивача таких обставин в ході розгляду справи не доведено, тому в задоволенні позову необхідно відмовити, однак попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки та сина і попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов`язків вона може бути позбавлена батьківських прав відносно дітей.
Відповідно до вимог частини першої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 51 Конституції України, ст.ст. 19, 164, 165, 166, 170 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав відмовити у повному обсязі.
Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність належного виконання обов`язків щодо виховання і утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 04054346, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.
Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2026 року.
Суддя Мелещенко Л.В.
Судове рішення № 141285668, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 344/20116/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: