Рішення № 141285644, 06.11.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
06.11.2026
Номер справи
338/592/26
Номер документу
141285644
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/592/26

Провадження №2/338/751/26

06 листопада 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1489-0491 від 26 грудня 2024 року.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 26 грудня 2024 року в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1489-0491 продукту «НА ВСЕ», відповідно до якого відповідачці надано кредит у сумі 12200 грн строком на 300 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

Зазначає, що договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору відповідачці перераховано 12200 грн на зазначену нею платіжну картку, що підтверджується квитанцією платіжної системи LiqPay та довідкою про перерахування кредитних коштів.

Посилається на те, що відповідачка належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконувала, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернула та не сплатила нараховані проценти й інші передбачені договором платежі. Здійснений нею частковий платіж не забезпечив погашення заборгованості.

За розрахунком позивача станом на 18 березня 2026 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 55169 грн 20 коп., яка складається із 12200 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 34892 грн процентів за користування кредитом, 1977 грн 20 коп. комісії за видачу кредиту, та 6100 грн процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, що підлягає стягненню з відповідачки.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не прибула. Її представник, адвокат Вардзєлова О.В., подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві представник відповідачки заперечує факт належного підтвердження укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Зазначає, що позивачем не доведено проведення належної ідентифікації та верифікації позичальниці, не надано доказів належності відповідачці номера телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, а також доказів отримання нею такого ідентифікатора та вчинення дій, спрямованих на укладення кредитного договору.

Вважає, що надані позивачем квитанція про перерахування коштів та довідка про їх видачу не підтверджують належними й допустимими доказами отримання відповідачкою кредиту, оскільки у квитанції зазначено лише маскований номер платіжної картки, а документів банківської установи щодо її належності відповідачці позивач не надав.

Також представник відповідачки заперечує проти заявленого розміру процентів за користування кредитом, посилаючись на їх надмірність, неспівмірність із сумою отриманого кредиту та порушення принципів справедливості, добросовісності й розумності.

Окремо зазначає, що комісія за видачу кредиту не пов`язана з наданням споживачу самостійної додаткової послуги, фактично є додатковою платою за виконання кредитодавцем власного договірного обов`язку та дублює плату за користування кредитом.

Щодо вимоги про стягнення процентів відповідно до ст.625 ЦК України представник відповідачки посилається на положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими передбачено звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

З огляду на наведене вважає позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідачки підтримала заперечення, викладені у відзиві, та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши доводи позовної заяви та заперечення, викладені у відзиві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 26 грудня 2024 року укладено договір про відкриття кредитної лінії №1489-0491 продукту «НА ВСЕ», відповідно до умов якого кредитодавець відкрив для позичальниці невідновлювану кредитну лінію та надав кредит у сумі 12200 грн для задоволення особистих потреб, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.4.1 договору загальний розмір кредиту становить 12200 грн, дата його видачі - 26 грудня 2024 року.

Згідно з п.4.4 договору базовий період сплати процентів становить 14 календарних днів.

Пунктом 4.6 договору передбачено нарахування процентів на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. Стандартна процентна ставка становить 1% на день, а відповідно до п.10.2 договору за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки 0,9% на день.

Згідно з п.4.7 договору комісія за видачу кредиту становить 20% від суми виданого кредиту та нараховується одноразово в день його видачі.

Відповідно до п.4.9 договору строк кредитування становить 300 календарних днів, а дата повернення кредиту - 21 жовтня 2025 року.

Укладений сторонами договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії, затвердженими наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №113-П від 31 жовтня 2024 року, та додатками визначає порядок надання і повернення кредиту, нарахування процентів, здійснення платежів та наслідки порушення позичальником договірних зобов`язань.

На підтвердження виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредиту позивачем подано квитанцію платіжної системи LiqPay, відповідно до якої 26 грудня 2024 року о 20 год 17 хв проведено платіжну операцію №2570790968 з перерахування кредитних коштів у сумі 12200 грн за договором №1489-0491 на платіжну картку із маскованим номером НОМЕР_1 .

Аналогічні відомості містяться у довідці ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування кредитних коштів, відповідно до якої кредит у сумі 12200 грн видано відповідачці 26 грудня 2024 року через платіжну систему LiqPay.

Крім того, на виконання запиту суду АТ КБ «ПриватБанк» надало лист від 09 жовтня 2026 року №20.1.0.0.0/7-261006/51240-БТ та виписку з банківського рахунку відповідачки.

Вказаним листом банку підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , за якою відкрито відповідний банківський рахунок.

Згідно з наданою банком випискою на вказаний рахунок 26 грудня 2024 року зараховано кошти за платіжною операцією від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у сумі 12200 грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема передати майно, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Акцепт може надаватися шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення дій, які чітко роз`яснені в інформаційній системі як прийняття відповідної пропозиції.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений із дотриманням установлених законом вимог, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 дійшов висновку, що договори можуть укладатися в електронній формі, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом способу підписання електронного правочину.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2026 року у справі №705/1938/25, в якій зазначено, що електронний кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором із дотриманням установленої процедури, має правові наслідки договору, укладеного у письмовій формі.

Досліджений судом договір містить відомості про сторони, суму кредиту, строк кредитування, процентні ставки, порядок повернення коштів та інші істотні умови. Договір і додатки містять відомості про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3997.

Оцінюючи заперечення представника відповідачки щодо відсутності доказів отримання одноразового ідентифікатора, належності номера телефону та проведення ідентифікації позичальниці, суд враховує, що наведені обставини необхідно оцінювати не ізольовано, а у взаємному зв`язку з іншими доказами, зокрема обставинами фактичного виконання кредитодавцем договору.

Так, встановлені судом відомості щодо перерахування коштів на належну відповідачці банківську картку, відповідність суми платежу умовам договору, збіг дати та часу укладення договору і проведення платіжної операції, а також здійснення часткового погашення заборгованості в сукупності підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

При цьому доводи представника відповідачки про неналежність їй номера телефону та неотримання одноразового ідентифікатора не спростовують установленого судом факту зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідачки.

Суд враховує, що недодержання окремих процедур ідентифікації або фінансового моніторингу не може автоматично свідчити про неукладеність кредитного договору без встановлення обставин, які спростовують волевиявлення сторони на його укладення.

Посилання представника відповідачки на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, суд також оцінює з урахуванням фактичних обставин цієї справи.

Вказаною постановою наголошено на необхідності доведення кредитодавцем умов кредитування та факту виникнення відповідних зобов`язань. Водночас у справі, що розглядається, судом досліджено індивідуальний електронний договір із визначеними умовами кредитування, документи про переказ коштів та виписку банківської установи, яка підтверджує їх фактичне зарахування на рахунок відповідачки.

Доводи представника відповідачки про те, що довідка кредитодавця не є первинним бухгалтерським документом, самі по собі не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки факт переказу кредитних коштів підтверджується не лише такою довідкою, а й квитанцією платіжної системи та випискою АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані докази відповідно до зазначених положень процесуального закону, суд дійшов висновку, що факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 12200 грн підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на встановлений договором строк кредитування обов`язок відповідачки щодо повернення кредитних коштів настав, однак отримана сума кредиту в розмірі 12200 грн залишилася неповернутою.

При цьому з наданого позивачем розрахунку встановлено, що відповідачка здійснила частковий платіж у сумі 2000 грн, який кредитодавець зарахував у погашення процентів та комісії, а не основної суми кредиту.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 12200 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 34892 грн процентів за користування кредитом.

Із наданого розрахунку заборгованості станом на 18 березня 2026 року вбачається, що кредитодавцем за весь строк кредитування нараховано 36429 грн 20 коп. договірних процентів.

Водночас судом встановлено, що відповідачка 08 січня 2025 року здійснила часткову сплату за кредитним договором у сумі 2000 грн.

Відомості про зазначений платіж містяться на першій сторінці розрахунку заборгованості, у рядку №14 за 08 січня 2025 року, де в графі «Сума платежу» відображено 2000 грн.

Позивач зарахував 1537 грн 20 коп. у погашення процентів за користування кредитом та 462 грн 80 коп. у погашення комісії за видачу кредиту.

Проте суд не погоджується із таким розподілом сплачених коштів з огляду на висновок про відсутність підстав для стягнення комісії за видачу кредиту.

Відповідно до умов договору за перший базовий період кредитування, з 26 грудня 2024 року по 08 січня 2025 року, проценти нараховувалися за зниженою ставкою 0,9% на день.

За цей період розмір процентів становив 1537 грн 20 коп. (12200 грн ? 0,9% ? 14 днів).

Отже, здійсненим 08 січня 2025 року платежем у сумі 2000 грн відповідачка повністю погасила проценти за перший базовий період кредитування, а залишок коштів у розмірі 462 грн 80 коп., який кредитодавець зарахував у погашення комісії, необхідно врахувати при визначенні заборгованості за наступними платежами.

При цьому згідно з п.10.2 кредитного договору позичальниця має право сплачувати проценти за зниженою ставкою 0,9% на день за умови своєчасного та повного виконання договірних зобов`язань.

Суд враховує, що встановлення обов`язку сплачувати комісію, яка не підлягає стягненню з наведених нижче підстав, не може саме по собі створювати для позичальниці негативні наслідки у вигляді втрати права на застосування погодженої сторонами зниженої процентної ставки.

Оскільки за перший базовий період відповідачка сплатила всі належні проценти, а вимога про сплату комісії є необґрунтованою, підстав для застосування стандартної процентної ставки з 09 січня 2025 року суд не вбачає.

Відповідно, за другий базовий період кредитування з 09 січня 2025 року по 22 січня 2025 року проценти також підлягають нарахуванню за зниженою ставкою 0,9% на день.

Оскільки після 08 січня 2025 року відповідачкою інших платежів не здійснено, проценти за другий базовий період у повному обсязі не сплачені, а тому з 23 січня 2025 року відповідно до п.10.2 договору виникли підстави для застосування стандартної процентної ставки 1% на день.

За таких обставин суд проводить перерахунок процентів за користування кредитом виходячи з фактичного строку кредитування, погоджених сторонами процентних ставок та здійсненого відповідачкою платежу.

За період з 26 грудня 2024 року по 08 січня 2025 року включно, тобто за 14 календарних днів, проценти за ставкою 0,9% на день становлять 1537 грн 20 коп. (12200 грн ? 0,9% ? 14 днів).

За період з 09 січня 2025 року по 22 січня 2025 року включно, тобто за наступні 14 календарних днів, проценти за ставкою 0,9% на день становлять 1537 грн 20 коп. (12200 грн ? 0,9% ? 14 днів).

За період з 23 січня 2025 року по 21 жовтня 2025 року включно, тобто за 272 календарні дні, проценти за стандартною ставкою 1% на день становлять 33184 грн (12200 грн ? 1% ? 272 дні).

Таким чином, загальний розмір процентів за 300 календарних днів кредитування становить 36258 грн 40 коп. (1537 грн 20 коп. + 1537 грн 20 коп. + 33184 грн).

Із зазначеної суми необхідно вирахувати сплачені відповідачкою 08 січня 2025 року 2000 грн.

Отже, за проведеним судом перерахунком непогашена заборгованість за процентами за користування кредитом становить 34258 грн 40 коп. (36258 грн 40 коп. - 2000 грн).

Суд враховує, що визначена договором стандартна процентна ставка 1% на день не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» на дату укладення спірного договору.

При цьому суд не змінює погоджених сторонами процентних ставок, а перевіряє правомірність їх застосування за відповідні періоди кредитування з урахуванням фактичного виконання відповідачкою договірних зобов`язань та правових наслідків відмови у стягненні комісії.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23, щодо обов`язку суду враховувати імперативні обмеження денної процентної ставки та можливості тлумачення неоднозначних умов споживчого кредитного договору на користь споживача без зміни самого договору.

Доводи представника відповідачки щодо неспівмірності процентів із сумою отриманого кредиту суд оцінює з урахуванням того, що проценти за користування кредитом є платою за користування отриманими коштами протягом погодженого сторонами строку, а не неустойкою за порушення грошового зобов`язання.

Саме по собі перевищення загальної суми процентів над сумою отриманого кредиту не свідчить про їх неправомірність за умови, що проценти нараховані протягом погодженого строку кредитування, відповідно до умов договору та з дотриманням законодавчих обмежень.

Водночас розрахунок заборгованості, наданий кредитодавцем, підлягає перевірці судом незалежно від наявності чи відсутності контррозрахунку відповідачки, оскільки саме позивач зобов`язаний довести розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення процентів за користування кредитом підлягає частковому задоволенню в сумі 34258 грн 40 коп., а в решті заявленого розміру процентів слід відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення 1977 грн 20 коп. комісії за видачу кредиту.

Відповідно до п.4.7 кредитного договору комісія за видачу кредиту визначена у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 2440 грн, та нараховується одноразово в день видачі кредитних коштів.

З урахуванням зарахованих кредитодавцем 462 грн 80 коп. із платежу відповідачки від 08 січня 2025 року залишок такої комісії, за розрахунком позивача, становить 1977 грн 20 коп.

Відповідно до ст.1054 ЦК України основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором є надання позичальникові грошових коштів у визначеному договором розмірі та на погоджених умовах.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас передбачена законодавством можливість встановлення комісій не означає безумовної правомірності будь-якого платежу, названого кредитодавцем комісією, без перевірки його правової природи, змісту та відповідності вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 звернула увагу на необхідність перевірки правової природи передбачених кредитним договором комісій та відповідності таких платежів фактично наданим споживачу послугам. Висновки цієї постанови стосуються передусім комісії за обслуговування кредитної заборгованості, однак мають значення для оцінки обґрунтованості встановлення інших платежів за споживчим кредитом.

Правовий підхід щодо необхідності перевірки змісту комісійних платежів та їх відповідності законодавству про захист прав споживачів також відображений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі №199/441/21.

Зі змісту п.1.1 та п.4.7 спірного кредитного договору вбачається, що комісія визначена саме як плата за видачу кредиту.

При цьому договором не встановлено, яка конкретно додаткова чи супутня послуга надається кредитодавцем позичальниці за таку плату, не визначено її самостійного змісту, обсягу та порядку надання.

Позивачем також не надано доказів фактичного надання відповідачці будь-якої окремої послуги, відмінної від виконання кредитодавцем власного зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

За своєю правовою природою видача кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не самостійною додатковою послугою, за яку споживач повинен сплачувати окрему винагороду понад передбачені договором проценти.

Встановлення окремої комісії лише за виконання кредитодавцем такого обов`язку фактично покладає на позичальницю додатковий платіж, який не має самостійного предмета та дублює економічну функцію плати за надання кредитних коштів у користування.

Суд враховує також розмір такої комісії, що становить 20% від суми отриманого кредиту, та відсутність доказів надання за неї окремої послуги.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 1977 грн 20 коп. комісії за видачу кредиту є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Водночас правові наслідки відмови у стягненні цієї комісії повинні враховуватися при визначенні загального розміру заборгованості, оскільки раніше зараховані позивачем у погашення комісії 462 грн 80 коп. мають бути враховані як частина виконання відповідачкою зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом.

Саме з урахуванням зазначеної обставини судом проведено наведений вище перерахунок заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання та відрізняються від договірних процентів, які є платою за правомірне користування кредитними коштами.

Пунктом 8.2 кредитного договору передбачено відповідальність позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань у вигляді процентів річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

Проте застосування зазначеної умови обмежується імперативними положеннями законодавства.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначені положення внесено до ЦК України Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ.

Спірний кредитний договір укладено 26 грудня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану. Нарахування заявлених до стягнення процентів відповідно до ст.625 ЦК України також здійснено у період дії воєнного стану.

За таких обставин відповідачка звільняється від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а погодження сторонами іншого розміру процентів річних не усуває дії спеціальної законодавчої норми про таке звільнення.

Відтак вимога позивача про стягнення 6100 грн процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні в суд сплачено судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №24664 від 14 квітня 2026 року.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 46458 грн 40 коп. із заявлених 55169 грн 20 коп., що становить 84,21% від ціни позову, з відповідачки на користь позивача відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2242 грн 03 коп.

Інших судових витрат, які підлягали б розподілу, позивачем до стягнення не заявлено.

Оцінюючи доводи сторін у сукупності, суд враховує, що відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом досліджено надані сторонами докази, перевірено істотні доводи позову та відзиву, встановлено обставини укладення кредитного договору й отримання кредитних коштів, а також проведено перевірку розрахунку заборгованості з урахуванням здійсненого відповідачкою часткового платежу та правових підстав для нарахування кожної зі складових заявленої до стягнення суми.

Таким чином, оцінивши всі докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 12200 грн та наявність непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту й процентами за користування ним.

Водночас судом установлено неправильне зарахування частини сплачених відповідачкою коштів у погашення комісії, відсутність підстав для застосування стандартної процентної ставки з 09 січня 2025 року, а також необґрунтованість вимог про стягнення комісії за видачу кредиту та процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

За проведеним судом перерахунком загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 46458 грн 40 коп., з яких 12200 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 34258 грн 40 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а в решті заявлених вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст.3, 11, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626-629, 638, 639, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, керуючись ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1489-0491 від 26 грудня 2024 року в загальному розмірі 46458 (сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок, з яких 12200 (дванадцять тисяч двісті) гривень - заборгованість за основною сумою кредиту та 34258 (тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 633 грн 60 коп., комісії за видачу кредиту в сумі 1977 грн 20 коп. та процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, в сумі 6100 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) гривні 03 копійки судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий О. А. Шишко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141285644 ?

Документ № 141285644 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141285644 ?

Дата ухвалення - 06.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141285644 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141285644 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141285644, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 141285644, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141285644 відноситься до справи № 338/592/26

Це рішення відноситься до справи № 338/592/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141285642
Наступний документ : 141285646