Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
заочне
Справа №338/1162/26
Провадження №2/338/1089/26
05 листопада 2026 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Рибки Л.Я.
секретар судових засідань Мороз Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
10 липня 2026 року представник позивача ТОВ "Новий Колектор" Таранущенко К.В. звернулася до суду з цивільним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 19 000 грн, а також судових витрат, витрат на професійну правничу допомогу.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 12 листопада 2020 року укладено кредитний договір №12.11.2020-100001288. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн строком на 14 календарних днів.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року у розмірі 7 000 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 12 листопада 2020 року.
Між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ "Новий Колектор" укладено договір факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року. Так, відповідно до п. 2.3 зазначеного договору клієнт відступає право вимоги до боржника за кредитним договором факторові, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за кредитним договором. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається факторові за цим договором, але не відповідає за невиконання вимоги боржником. Відповідно до п. 2.4., 2.5. зазначеного договору факторингу, сторони домовилися, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі переліку. Після підписання акта приймання-передачі переліку до фактора переходять всі права та обов`язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору. На виконання умов зазначеного договору факторингу укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1
18 жовтня 2024 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №287 від 09 жовтня 2024 року про відступлення права вимоги за Договором факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року, а також вимогу №287 про сплату заборгованості від 09 жовтня 2024 року.
Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується карткою субконто боржника (виписка) по кредитному договору №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року, у зв`язку з чим станом на 09 липня 2026 року утворилась заборгованість у розмірі 19 000 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 6 960 грн та прострочена заборгованість за відсотками становить
12 040 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
Стислий виклад позиції учасників справи, відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Богородчанського районного суду від 17 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін Клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано від АТ КБ "ПриватБанк" інформацію про те, чи емітувалася (видавалася) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також інформацію про рух коштів за банківським рахунком, до якого прив`язано зазначену картку, за період з 12 листопада 2020 року по 17 листопада 2020 року.
Представник позивача ТОВ "Новий Колектор" Таранущенко К.В. в судове засідання не прибула, в позовній заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення інформації щодо стану розгляду справи на офіційному сайті Богородчанського районного суду Івано-Франківської області про розгляд справи.
Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.
05 листопада 2026 року постановлено ухвалу суду про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.
У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин, застосовані норми права.
За змістом пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, зокрема пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на сайті кредитора; заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Судом встановлено, що 12 листопада 2020 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" укладено кредитний договір №12.11.2020-100001288 шляхом прийняття (акцепту) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до кредитного договору №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн, на строк 14 днів, процентна ставка фіксована "Економ" - 2% за один день користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Проценти "Економ" розраховуються шляхом множення кредиту на ставку "Економ" та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту протягом первинного та пролонгованого строків. Фіксована процентна ставка "Стандарт" - 2,5 % за один день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Проценти "Стандарт" розраховуються шляхом множення кредиту на ставку "Стандарт" та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків. Заявка підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором U1958.
Відповідно до п. 1.2. пропозиції кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне 14 000 грн (заявка).
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором U1958 (вкладка-прикріплені файли КП-ДЗ).
Також позивачем надано підтвердження укладення кредитного договору № 12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року. Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 27 грудня 2020 року (так у тексті документа), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підтверджуємо укладення електронного кредитного договору між ТОВ "Споживчий центр" та позичальником. У підтвердженні зазначено суму кредиту: 7 000 грн, строк, на який надається кредит 14 календарних днів з дати надання, а також графік платежів та проценти.
Відповідно до даних платіжного документа №301462485 від 12 листопада 2020 року здійснено перерахування кредитних коштів за договором № 12.11.2020-100001288 у сумі
7 000 грн, рахунок НОМЕР_1 (вкладка-прикріплені файли-КП-Д3).
Згідно з карткою субконто за договором №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року, за період з 12 листопада 2020 року по 15 квітня 2026 року, наданої первісним кредитором, заборгованість відповідача за договором №12.11.2020-100001288 від
12 листопада 2020 року становить 19 000 грн, з них: заборгованість за основним боргом 6 960 грн, заборгованість за нарахованими процентами 12 040 грн (вкладка - прикріплені файли КП-Д3).
09 жовтня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ТОВ "Новий Колектор" укладено договір факторингу №СЦ-091024-14 (вкладка-прикріплені файли-КП-Д3).
Згідно з умовами договору факторингу №СЦ-091024-14 ТОВ "Споживчий центр" було відступлено право вимоги за кредитним договором №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року на користь ТОВ "Новий Колектор", а отже сума боргу ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ "Новий Колектор" становить 19 000 грн та складається з 6 960 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 040 гривень - заборгованість за відсотками, що підтверджується Переліком №1 до договору факторингу №СЦ-091024-14, порядковий номер боржника 34937 (вкладка - прикріплені файли КП-Д3).
Відповідно до акта приймання-передачі Переліку №1 до договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року (додаток №1 до договору) ТОВ "Споживчий центр" передало, а ТОВ "Новий Колектор" прийняло Перелік №1, права грошових вимог за яким відступаються згідно з договором факторингу (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).
Укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем підтверджується також платіжними інструкціями кредитового переказу коштів від
22 жовтня 2024 року № 1237, від 24 жовтня 2024 року № 1238, від 19 листопада 2024 року
№1333, від 21 листопада 2024 року №1336, де у призначенні платежу зазначена часткова (остаточна) сплата ціни продажу за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року (вкладка-прикріплені файли КП-Д3).
Відповідно до довідки №11863/26-ДПЗ від 16 квітня 2026 року про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Новий Колектор" за кредитним договором №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року, за період з 12 листопада 2020 року по
16 квітня 2026 року (включно) складає 19 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 960 грн, прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 12 040 грн (вкладка - прикріплені файли КП-Д3).
Також позивачем надано вимогу про сплату заборгованості та повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року (вих. № 287 від 09 жовтня 2024 року), які направлялися новим кредитором на адресу відповідача, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 20244-15-14 з відбитком календарного штемпеля від 18 жовтня 2024 року (вкладка-прикріплені файли КП-Д3).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 8.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) договір набирає чинності з дати отримання кредитором в інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі кредитора. Заявка, паспорт споживчого кредиту та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять відмітку про їх підписання 12 листопада 2020 року одноразовим ідентифікатором U1958, надісланим у смс-повідомленні на номер мобільного телефону, зазначений позичальником.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві розмежовуються поняття "строк дії договору" і "строк (термін) виконання зобов`язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010, у яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладення зазначених договорів, останні у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належними підставами для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено, що 12 листопада 2020 року між ТОВ "Споживчий центр" та позичальником ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №12.11.2020-100001288, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит на таких умовах: тип кредиту фінансовий кредит, сума/ліміт кредиту - 7 000 грн, строк кредитування: 14 днів, мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту: готівковим або безготівковим шляхом. Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка, відсотків річних 881,64%, тип процентної ставки фіксована, загальні витрати за кредитом 1 960 грн. Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: відсутні. Застереження: витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 21 000 грн.
Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 12 листопада 2020 року перерахував грошові кошти в сумі 7 000 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією (платіжним документом) №301462485 від 12 листопада 2020 року про зарахування коштів за кредитним договором.
Суд зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) кредитодавця, а заявка, паспорт споживчого кредиту та відповідь про прийняття пропозиції підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором U1958, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", статей 207, 639 ЦК України. Без отримання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону позичальника, та його введення в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця кредитний договір не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі
№524/5556/19). Отже, сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору (частина перша статті 638 ЦК України). Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується квитанцією № 301462485 від 12 листопада 2020 року про перерахування 7 000 грн на картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу "видача за договором №12.11.2020-100001288" та карткою субконто первісного кредитора. Ці обставини відповідачем не спростовані.
Крім того, на виконання ухвали суду від 17 липня 2026 року АТ КБ "ПриватБанк" листом від 19 жовтня 2026 року (який надійшов до суду 02 листопада 2026 року) №20.1.0.0.0/7-261015/78730-БТ повідомило, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та згідно з випискою за рахунком 12 листопада 2020 року на цю картку зараховано кошти в сумі
7 000 грн.
Отримана від банку інформація узгоджується з квитанцією №301462485 від
12 листопада 2020 року та карткою субконто первісного кредитора і підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором № 12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року.
Із розрахунку заборгованості первісного кредитора (картки субконто), який містить відомості про щоденні нарахування та погашення, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 19 000 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 6 960 грн та прострочена заборгованість за відсотками 12 040 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , в порушення умов договору, своєчасно та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором за період 12 листопада 2020 року - 15 квітня 2026 року, який проведено первісним кредитором, заборгованість ОСОБА_1 становить 19 000 грн.
Також із розрахунку вбачається, що 25 листопада 2020 року відповідач частково сплатив заборгованість за кредитним договором на загальну суму 2 000 грн, з яких 1 960 грн зараховано на проценти та 40 грн на тіло кредиту.
Отже, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору на загальну суму
2 000 грн, ОСОБА_1 вчинив конклюдентні дії, які свідчать про визнання ним факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 960 грн.
Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за кредитним договором суд зазначає таке.
Так, первісним кредитором, відповідно до умов договору щодо строку кредитування, який підписаний відповідачем, визначено строк кредитування 14 календарних днів (первинний строк) та встановлено процентну ставку "Економ" 2% за один день користування кредитом.
Згідно з розрахунком, проведеного первісним кредитором ТОВ "Споживчий центр", на який посилається ТОВ "Новий Колектор", заборгованість відповідача ОСОБА_1 за простроченими процентами частково нарахована за межами строку кредитування.
Відповідно до заявки, яка підписана відповідачем, визначено, що пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне
14 000 грн (заявка).
За період з 12 листопада 2020 року по 25 листопада 2020 року (14 днів) первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 1 960 грн (7000х2%х14).
25 листопада 2020 року відповідачем ОСОБА_1 сплачено на погашення заборгованості 2 000 грн, з яких кредитор зарахував 1 960 грн на проценти та 40 грн на тіло кредиту. Згідно з умовами заявки строк користування кредитом пролонгувався ще на 14 днів. Отже, пролонгований строк користування кредитом становив 14 днів (з 26 листопада 2020 року по 09 грудня 2020 року) і закінчився 09 грудня 2020 року. Платежів у подальшому не здійснювалося, і з наступного дня (10 грудня 2020 року) суму кредиту та процентів за пролонгований строк згідно з п. 7.1 оферти слід вважати простроченою.
За період з 26 листопада 2020 року по 09 грудня 2020 року (14 днів) первісним кредитором пролонговано строк користування кредитом на 14 днів та нараховано проценти на залишок тіла кредиту 6 960 грн, застосовано процентну ставку 2%, та нараховано проценти на загальну суму 1 948 грн 80 коп. (6960х2%х14). Суд приходить до висновку, що ці проценти нараховані правомірно, в межах пролонгованого строку кредитування, згідно з умовами договору, такі відповідачем не сплачені, а тому підлягають стягненню.
Умова заявки про те, що кількість пролонгацій не обмежена, а право на пролонгацію втрачається лише після досягнення загальною сумою процентів 14 000,00 грн, не означає автоматичного продовження строку кредитування. За змістом заявки пролонгація є правом позичальника, яке реалізується сплатою процентів за весь попередній строк користування кредитом, а пролонгований строк обраховується з дня такої сплати. Така сплата відбулася лише один раз 25 листопада 2020 року. Процентів за пролонгований строк (26 листопада 2020 року - 09 грудня 2020 року) позичальник не сплатив, тому нового пролонгованого строку не виникло. Те, що станом на 09 грудня 2020 року загальна сума процентів не досягла 14 000 грн, свідчить лише про збереження в позичальника права на пролонгацію, яким він не скористався. Це підтверджується й обліком самого кредитора, який із 10 грудня 2020 року нараховує проценти за ставкою "Стандарт", що за умовами заявки застосовується "після/в період закінчення" первинного та пролонгованого строків.
Разом з тим, первісним кредитором за період з 10 грудня 2020 року по 05 лютого 2021 року (58 днів) нараховано проценти за ставкою "Стандарт" (2,5 % на добу) в розмірі 10 091 грн 20 коп. (за 57 днів по 174 грн щоденно (6 960 грн х 2,5 %), що становить 9 918 грн, та
173 грн 20 коп. за 05 лютого 2021 року, після чого загальна сума нарахованих за договором процентів досягла граничних 14 000 грн (1 960 грн + 1 948 грн 80 коп. + 10 091 грн 20 коп.) і нарахування припинено.
Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами.
Проценти за користування кредитом - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливе у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав умови договору щодо загального строку кредитування 14 днів (з 12 листопада 2020 року по 25 листопада 2020 року) з умовою про те, що пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк.
Посилання в пункті 8.1. оферти на те, що договір діє протягом одного року, цього висновку не змінює, оскільки строк дії договору і строк кредитування (строк, на який надано кредит) є різними поняттями. Строк, на який надано кредит, сторони погодили в заявці і такий становить 14 календарних днів з дати надання з можливістю його пролонгації в порядку, визначеному заявкою. Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти обмежувалося первинним і пролонгованим строками кредитування, тобто до 09 грудня 2020 року включно.
Вимога про стягнення заборгованості за процентами у сумі 10 091 грн 20 коп., нарахованими за період з 10 грудня 2020 року по 05 лютого 2021 року, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено повторної пролонгації (автопролонгації) строку користування кредитом після 09 грудня 2020 року, що давало б можливість продовження нарахування відсотків за користування кредитом на суми, зазначені у розрахунку, так як і не надано доказів нарахування вказаних відсотків на підставі статті 625 ЦК України.
Доказів того, що позичальник після 25 листопада 2020 року ініціював подальше продовження строку користування кредитом шляхом сплати процентів за пролонгований строк, як це передбачено заявкою, матеріали справи не містять.
Таким чином, нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом є безпідставним і така вимога до задоволення не підлягає.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в сумі
1 948 грн 80 коп.
09 жовтня 2024 року ТОВ "Споживчий центр" та ТОВ "Новий Колектор" уклали договір факторингу №СЦ-091024-14, на підставі якого ТОВ "Новий Колектор" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо відповідача за кредитним Договором №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року.
Договір факторингу є чинним, його дійсність не оспорювалася.
Повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу про сплату заборгованості (вих. № 287 від 09 жовтня 2024 року) позивач направив відповідачу 18 жовтня 2024 року рекомендованим листом за адресою, зазначеною ним у кредитному договорі. Відповідно до статті 514 ЦК України до ТОВ "Новий Колектор" перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Доказів виконання відповідачем зобов`язання первісному кредиторові матеріали справи не містять. Водночас новий кредитор не може набути більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор, тому право вимагати сплати процентів, нарахованих первісним кредитором за межами строку кредитування без належних правових підстав, до позивача не перейшло.
При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.
Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, приходить до обґрунтованого висновку, що поданий ТОВ "Новий Колектор" до ОСОБА_1 позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором №12.11.2020-100001288 від
12 листопада 2020 року на загальну суму 8 908 грн 40 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 6 960 грн та прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 1 948 грн 80 коп.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі
2 662 грн 40 коп., що відповідає вимогам частин другої, третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Ціна позову визначена позивачем у сумі 19 000 грн.
Оскільки судом позов задоволено частково на суму 8 908 грн 40 коп., що становить 46,89% заявлених вимог (8908,40х100/19000), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 248 грн 40 коп. (2662,40х46,89/100).
Щодо вимог позивача у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 2, 3 та 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02 липня 2024 року, додаткові угоди №4 від 14 серпня 2024 року, № 34/1 від 31 грудня 2025 року, №19 від 16 квітня 2025 року, №17 від 03 квітня 2025 року, копію звіту про виконану роботу від 09 липня 2026 року, копію платіжної інструкції № 37204767222223510 від 09 липня 2026 року щодо сплати правничої допомоги на суму 6 000 грн (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).
Відповідно до пункту 3.1 договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від
02 липня 2024 року (у редакції додаткової угоди № 17 від 03 квітня 2025 року) вартість послуг становить 6 000 грн за один позов без урахування вартості поштових витрат та судового збору. Згідно зі звітом про виконану роботу від 09 липня 2026 року Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС ВЕРІТАС" сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів, складено позов, роздруковано позов з додатками та надано замовнику для відправлення відповідачу, замовлено сплату судового збору, проведено консультацію замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в межах претензійно-позовної роботи.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 46,89 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 813 грн 40 коп. (6000 х 46,89 /100).
Щодо витрат позивача в розмірі 285 грн, понесених у зв`язку з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ "Поштова служба "Е-ПОСТ", суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Такі витрати позивач поніс у зв`язку з тим, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, тому вони підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України), а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 133 грн 64 коп. (285х46,89/100).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" заборгованість за кредитним договором №12.11.2020-100001288 від 12 листопада 2020 року на загальну суму 8 908 (вісім тисяч дев`ятсот вісім) грн 40 коп., з яких 6 960 грн - заборгованість за основним боргом, 1 948 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" судові витрати в розмірі 1 248 (одна тисяча двісті сорок вісім) грн 40 коп. на сплату судового збору, 133 (сто тридцять три) грн 64 коп. витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, 2 813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор", код ЄДРПОУ 43170298, місце реєстрації: 01133, м. Київ, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, офіс 601.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя Л.Я. Рибка
Судове рішення № 141285633, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 338/1162/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: