Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №344/16113/26
Провадження №2/338/1376/26
05 листопада 2026 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Рибки Л.Я.
секретар судового засідання Мороз Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
18 серпня 2026 року представник позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" Матула В.Ю. через систему "Електронний суд" подала до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2273171 від 14 квітня 2020 року у сумі 13 120 грн та судові витрати.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
14 квітня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №2273171, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у гривні в сумі
4 000 грн.
08 лютого 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №2273171 від 14 квітня 2020 року, що укладений між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 .
Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, станом на день відступлення права вимоги заборгованість за договором №2273171 від 14 квітня 2020 року становить
13 120 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 грн та заборгованості за процентами в сумі 9 120 грн.
Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2273171 від 14 квітня 2020 року у сумі 13 120 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Стислий виклад позиції учасників справи, відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2026 року позовну заяву ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 направлено за підсудністю до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, яка надійшла до канцелярії суду 14 вересня 2026 року.
Ухвалою Богородчанського районного суду від 15 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву, позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
21 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Саюка Н.В. надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи, надання доступу до електронної справи.
25 вересня 2026 року матеріали справи в електронному вигляді надіслано на електронну пошту представника відповідача адвоката Саюка Н.В.
01 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" Матули В.Ю. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Саюка Н.В. надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на його подання.
27 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" Матули В.Ю. надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку на її подання.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Саюк Н.В. просить поновити строк на подання відзиву, у задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника.
Клопотання про поновлення строку обґрунтовує тим, що копії позовної заяви з додатками відповідач не отримував, доказів вручення позивач не надав, а за даними відстеження поштового відправлення №0505682611167 на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта" відмітка про його вручення відсутня. Про відкриття провадження у справі відповідач дізнався 21 вересня 2026 року з повідомлення у мобільному застосунку "Дія", того ж дня його представник подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, проте з технічних причин доступу до електронної справи не отримав, і лише 25 вересня 2026 року матеріали справи надійшли на його електронну пошту. Також посилається на проживання відповідача за межами України та необхідність узгодження з ним правової позиції з урахуванням різниці в часі. Вважає пропуск строку незначним і зумовленим поважними причинами (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
По суті спору відповідач не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення процентів у розмірі 9 120 грн. Зазначає, що згідно з розрахунком заборгованості з дати укладення договору 14 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року первісний кредитор нараховував знижену процентну ставку 0,01 % в день, що в загальній сумі становить 11,60 грн, а з 13 травня 2020 року стандартну процентну ставку 1,90 % в день, що становить 76 грн на день.
Посилаючись на п. 1.5.2. та п. 3.1. договору, відповідно до яких стандартна процентна ставка в межах періоду прострочення застосовується, а проценти нараховуються не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, вказує, що договір укладено строком на 30 днів, днем повернення кредиту за Графіком платежів було 14 травня 2020 року, прострочення виникло з 15 травня 2020 року, а отже 90-денний період нарахування процентів закінчився 12 серпня 2020 року. Натомість первісний кредитор нараховував проценти по 09 вересня 2020 року включно, тобто за період з 13 серпня 2020 року по 09 вересня 2020 року (28 календарних днів) понад встановлене договором обмеження, у сумі 2 128 грн (28 днів х 76 грн).
На думку відповідача, обґрунтований розмір процентів становить 6 992 грн (9 120 грн - 2 128 грн), а загальний розмір заборгованості 10 992 грн (4 000 грн - основна заборгованість за кредитом та 6 992 грн - проценти за користування кредитом), а ціна позову є завищеною на 2 128 грн, що має бути враховано і при розподілі судового збору відповідно до ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Відповідь на відзив подана представником позивача адвокатом Матулою В.Ю. 27 жовтня 2026 року разом із клопотанням про поновлення строку на її подання, яке обґрунтоване значним навантаженням представника у зв`язку з одночасним веденням інших судових справ, підготовкою процесуальних документів у стислі строки та участю в судових засіданнях. У відповіді на відзив позивач просить поновити строк для її подання, прийняти її до матеріалів справи та позов задовольнити повністю.
Щодо строків подання відзиву та відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, копію позовної заяви з додатками позивач направив відповідачу поштовим відправленням №0505682611167 за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є зареєстрованим місцем проживання відповідача, відправлення адресату не вручене, 28 серпня 2026 року передане на зберігання у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання і в подальшому направлене до м. Львова. Матеріали справи в електронному вигляді представник відповідача отримав 25 вересня 2026 року, а відзив подав 12 жовтня 2026 року. При цьому п`ятнадцятиденний строк, обчислений з наступного дня після 25 вересня 2026 року, з урахуванням ст.ст. 123, 124 ЦПК України закінчувався 12 жовтня 2026 року, оскільки 10 жовтня 2026 року припадало на суботу.
За таких обставин суд визнає причини, з яких відзив не був поданий раніше, поважними, поновлює відповідачу строк на подання відзиву та приймає відзив до розгляду, що забезпечує реалізацію принципів змагальності та рівності учасників процесу.
Відповідь на відзив подана позивачем 27 жовтня 2026 року, тобто після спливу встановленого судом п`ятиденного строку, обчисленого з дня отримання відзиву, який був надісланий позивачу через систему "Електронний суд" 12 жовтня 2026 року. Наведена позивачем причина пропуску строку, зокрема значне навантаження представника у зв`язку з веденням інших судових справ, стосується організації роботи представника та самого позивача як юридичної особи, яка мала можливість забезпечити своєчасне подання заяви по суті справи, і не є об`єктивною, незалежною від волі учасника справи обставиною, що унеможливлювала вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Тому підстав для поновлення строку на подання відповіді на відзив суд не вбачає, і відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України відповідь на відзив залишається без розгляду.
Представник позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" Матула В.Ю. в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розглянути справу без виклику сторін, а в заяві від 01 жовтня 2026 року зазначила, що в разі неявки відповідача чи його представника не наполягає на проведенні судового засідання в режимі відеоконференції та не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Саюк Н.В. в судове засідання, призначене на 05 листопада 2026 року, не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Саюк Н.В. просив розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника.
У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 14 квітня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір №2273171 про надання фінансового кредиту, за умовами якого ТОВ "Авентус Україна" зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 4 000 грн строком на 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених розділом 4 договору (пункти 1.3., 1.4. договору).
Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п. 1.5.1.); стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, яка застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пп. 1.5.1. договору, для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до
п. 4.1-4.6 договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1
ст. 1048 Цивільного кодексу України (п. 1.5.2.).
Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (метод "факт/факт"). Відповідно до п. 3.2 договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до розділу 4 договору. За п. 3.3. договору використання стандартної процентної ставки відповідно до пп. 1.5.2. договору є наперед обумовленим і не є односторонньою зміною умов договору.
Відповідно до п. 1.6. договору метою отримання кредиту є задоволення особистих потреб.
Згідно з п. 2.1. договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку, реквізити якої надані споживачем в Особистому кабінеті. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту на користь споживача (п. 2.4. договору).
Пунктом 6.1. договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюються згідно з Графіком платежів, а у випадку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом, не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в Особистому кабінеті. Відповідно до п. 6.3. договору платежі зараховуються у такій черговості: у першу чергу - штрафи та/або пені, у другу чергу - нараховані проценти за кредитом, у третю чергу - повернення кредиту.
Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором C611598, 14 квітня 2020 року о 23:27:06.
Крім того, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором C611598 Саюк Т.В. підписав Графік платежів (додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №2273171 від 14 квітня 2020 року), в якому зазначено: кількість платежів - один, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 14 травня 2020 року, сума кредиту - 4 000 грн, сума нарахованих процентів - 12 грн, разом до оплати - 4 012 грн (а.с.4-9).
Доказів перерахування первісним кредитором кредитних коштів на платіжну картку відповідача (платіжного документа, довідки банку чи платіжної системи) позивачем не надано. Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач факт укладення договору та отримання кредиту не заперечив і визнав наявність основної заборгованості за кредитом у розмірі 4 000 грн, оспорюючи лише розмір нарахованих процентів.
Згідно з карткою обліку договору, розрахунком заборгованості №2273171 від 14 квітня 2020 року, складеною та підписаною директором первісного кредитора ТОВ "Авентус Україна", у період з 14 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року (29 днів) відповідачу нараховано проценти за зниженою процентною ставкою 0,01 % в день, по 0,40 грн щоденно, усього 11,60 грн. 12 травня 2020 року відповідач сплатив 11,60 грн, які зараховано на погашення процентів, у період з 13 травня 2020 року по 09 вересня 2020 року (120 днів) нараховано проценти за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день, по 76 грн щоденно, усього 9 120 грн. З 10 вересня 2020 року нарахування процентів припинено, штрафи та пеня не нараховувались. Станом на 07 лютого 2021 року заборгованість становить 13 120 грн, з яких 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 9 120 грн заборгованість за процентами (а.с.10-16).
08 лютого 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021, згідно з яким ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ "Авентус Україна", у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2273171 від 14 квітня 2020 року. Відповідно до п. 6.2.3. цього договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту його підписання сторонами (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д3").
Відповідно до витягу з Реєстру боржників (додаток №1 до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 від 08 лютого 2021 року) за кредитним договором №2273171 від 14 квітня 2020 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 13 120 грн, у витягу як дату закінчення договору зазначено 11 червня 2020 року, кількість днів прострочення - 242 (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д3").
Згідно з актом приймання-передачі Реєстру боржників від 08 лютого 2021 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" прийняло реєстр боржників (кількість боржників - 8149, загальна сума заборгованості - 51 344 718,28 грн) (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д3").
Із копії платіжної інструкції №21758, складеної 09 лютого 2021 року, вбачається, що платник ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перерахував отримувачу ТОВ "Авентус Україна" 809 916,56 грн з призначенням платежу "Оплата компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги згідно п.7.1. Договору відступлення права вимоги №ККАУ-08022021 від 08 лютого 2021року без ПДВ" (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").
Також позивачем на адресу відповідача, АДРЕСА_1 , направлялася досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, в якій зазначено, що станом на 13 липня 2026 року заборгованість за кредитним договором становить 13 120 грн (вкладка "Прикріплені файли" КП "Д-3").
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Згідно з ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Висновки суду за результатами розгляду справи.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір №2273171 від 14 квітня 2020 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Факт укладення договору відповідач не заперечує.
Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано.
Факт отримання кредиту в сумі 4 000 грн та наявність заборгованості за тілом кредиту в цьому розмірі відповідач визнав у відзиві на позовну заяву, тобто в заяві по суті справи. Підстав не приймати визнання позову в цій частині суд не вбачає, оскільки це узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема договором, Графіком платежів, карткою обліку договору, а також з тим, що 12 травня 2020 року на погашення заборгованості за договором відповідачем сплачено 11,60 грн. Тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України зазначені обставини доказуванню не підлягають.
За таких обставин в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, факт надання відповідачу кредитних коштів згідно з умовами договору визнаний відповідачем, а позивачем доведено набуття права вимоги до відповідача.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) та витягом з реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 становить 13 120 грн, що складається з основної заборгованості в розмірі 4 000 грн та заборгованості за процентами в сумі 9 120 грн.
Враховуючи, що відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн, не заперечував щодо отримання цих коштів і наявності боргу за тілом кредиту, а сплачені ним 12 травня 2020 року кошти в сумі 11,60 грн відповідно до п. 6.3. договору зараховано на погашення процентів, доказів повернення кредиту суду не надано, сума основного боргу (тіла кредиту) у розмірі
4 000 грн підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення заборгованості по процентам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість по процентам.
Проценти за користування кредитом - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після спливу строку кредитування нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які слід розглядати саме як міру відповідальності, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитися про застосування до їх відносин норми, яка не відповідає правовій природі цих відносин; водночас сторони можуть погодити, що в разі прострочення позичальник сплачує проценти саме як міру відповідальності, і такий розмір процентів за своєю суттю є процентами річних у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, який може бути зменшений судом. Для з`ясування того, чи мали сторони на увазі встановлення процентів як міри відповідальності, враховуються формулювання умов договору та їх місце у структурі договору, а в разі сумніву застосовується принцип contra proferentem.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала, що суд без окремої вимоги споживача може тлумачити нечіткі або двозначні умови договору про споживчий кредит на користь споживача, однак не може за власною ініціативою визнати умову договору недійсною або змінити договір.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав умови договору, зокрема щодо строку кредитування, як зазначено в п. 1.4. договору, 30 днів з 14 квітня 2020 року.
У Графіку платежів до договору про надання фінансового кредиту №2273171 від 14 квітня 2020 року зазначена дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 14 травня 2020 року. Отже, з урахуванням п. 3.2. договору проценти в межах строку кредиту нараховуються з 14 квітня 2020 року по 13 травня 2020 року включно (30 днів).
Згідно з п. 1.3, п. 1.4, п. 1.5 договору №2273171 від 14 квітня 2020 року та Графіком платежів сторони погодили, що за умови повного погашення кредиту в межах строку до оплати підлягає 4 012 грн, з яких 4 000 грн - сума кредиту та 12 грн - проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою за 30 днів (4 000 грн х 0,01 % х 30 днів).
Відповідно до наданого первісним кредитором ТОВ "Авентус Україна" розрахунку заборгованості, 12 травня 2020 року відповідач сплатив 11,60 грн, що дорівнює сумі процентів, нарахованих за зниженою ставкою з 14 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року, які первісним кредитором зараховано на погашення процентів. Надалі відповідач жодного платежу на погашення кредитної заборгованості не вносив. За 13 травня 2020 року кредитор нарахував проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 76 грн.
Загалом з 13 травня 2020 року по 09 вересня 2020 року, тобто за 120 днів, первісний кредитор нарахував відповідачу проценти за стандартною ставкою в сумі 9 120 грн, виходячи з того, що строк кредиту продовжено на 30 днів, до 11 червня 2020 року, після чого проценти нараховувалися ще 90 днів, зокрема з 12 червня 2020 року по 09 вересня 2020 року, як за період прострочення.
Щодо продовження (пролонгації) строку кредиту.
Умови продовження строку кредиту визначені п. 1.4. та розділом 4 договору. Відповідно до п. 1.4. договору строк кредиту становить 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, а строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених розділом 4 договору.
Згідно з п. 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно), може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3 договору.
Відповідно до п. 4.3. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів та неустойки (штраф/пеня), відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.
Згідно з п. 4.4. договору товариство має право, але не обов`язок, протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в Особистому кабінеті або зазначені в договорі.
Відповідно до п. 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача новий строк кредиту розраховується з моменту вчинення споживачем дій, зазначених у п. 4.3. договору, а нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті; протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою. За п. 4.6 договору такий порядок внесення змін до договору сторони вважають вчиненим у письмовій формі. Пунктом 6.1 договору також передбачено, що в разі продовження строку кредит повертається не пізніше нової дати повернення, яка відображається споживачу в Особистому кабінеті.
Отже, за умовами договору строк кредиту вважається продовженим лише за сукупності таких умов: 1) заборгованість за кредитом на момент ініціювання продовження становить не менше 400 грн; 2) споживач здійснив платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів і неустойки (оферта); 3) товариство протягом 24 годин акцептувало оферту шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення (акцепт); 4) нова дата повернення кредиту відображена в Особистому кабінеті споживача. Саме по собі зазначення в договорі можливості пролонгації не означає продовження строку кредиту, який визначений п. 1.4 договору і становить 30 днів.
Перевіряючи виконання зазначених умов, суд встановив таке.
Станом на 12 травня 2020 року заборгованість за тілом кредиту становила 4 000 грн, тобто перевищувала 400 грн, що підтверджується карткою обліку договору.
12 травня 2020 року, тобто в межах строку кредиту, відповідач сплатив 11,60 грн. Проценти за зниженою процентною ставкою 0,01 % в день нараховувалися первісним кредитором на суму кредиту 4 000 грн, що становить 0,40 грн за день (4 000 грн х 0,01 %), і станом на дату платежу за 29 днів (з 14 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року включно) становили 11,60 грн (0,40 грн х 29 днів), які відповідачем сплачені.
Доказів того, що платіж здійснено саме з метою продовження строку кредиту через функціонал Особистого кабінету, в якому відповідно до розділу "Терміни та визначення" договору споживач має можливість здійснювати дії щодо ініціювання продовження строку кредиту, чи з відповідним призначенням платежу, матеріали справи не містять, платіж відображено лише в картці обліку договору. Отже, за розміром платіж формально відповідає умовам п. 4.3. договору і може розцінюватися як оферта споживача, однак сама по собі оферта без її акцепту не створює домовленості сторін про продовження строку кредиту.
Разом з тим, доказів акцепту оферти, направлення відповідачу протягом 24 годин з моменту платежу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, зазначені в договорі, позивач не надав.
Також, доказів відображення в Особистому кабінеті відповідача нової дати повернення кредиту (витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, нового Графіка платежів тощо) позивач також не надав.
Зазначення у витягу з Реєстру боржників, складеному на дату відступлення права вимоги 08 лютого 2021 року, дати закінчення договору 11 червня 2020 року, як і нарахування процентів за стандартною ставкою з 13 травня 2020 року, відображене в картці обліку договору, є даними обліку кредитора, сформованими ним в односторонньому порядку, і не підтверджують ні направлення відповідачу, ні отримання ним акцепту оферти. Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України акцепт повинен бути повним і безумовним, а спосіб акцепту в цьому випадку прямо визначений п. 4.4 договору. Відповідач у відзиві факт продовження строку кредиту заперечує, зазначаючи, що днем повернення кредиту було 14 травня 2020 року.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов`язок довести продовження строку кредиту, на якому ґрунтується наданий розрахунок процентів, покладається на позивача. Оскільки виконання умов п. 4.4., 4.5. договору (акцепт оферти та відображення нової дати повернення в Особистому кабінеті) не доведено, домовленості сторін про продовження строку кредиту не досягнуто, і строк кредиту сплив 14 травня 2020 року у дату повернення кредиту, визначену Графіком платежів.
Суд зауважує, що оскільки в межах строку кредиту та протягом трьох календарних днів після його закінчення відповідач повного погашення кредитної заборгованості не здійснив, умови для застосування зниженої процентної ставки (пп. 1.5.1. договору) не настали, і за умовами договору (пп. 1.5.2, п. 3.3) в межах строку кредиту мала б застосовуватися стандартна процентна ставка.
Однак первісний кредитор за період з 14 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року нарахував проценти саме за зниженою ставкою в сумі 11,60 грн, прийняв від відповідача їх оплату та відобразив у картці обліку договору відсутність заборгованості за процентами за цей період. Ці обставини визнаються обома сторонами, зокрема позивачем у розрахунку заборгованості, на якому ґрунтуються позовні вимоги, а відповідачем у відзиві.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до позивача перейшло право вимоги в обсязі, що існував на момент відступлення, 13 120 грн, з яких 9 120 грн становлять проценти, нараховані з 13 травня 2020 року по 09 вересня 2020 року. Процентів за стандартною ставкою за період з 14 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року ні первісний кредитор, ні позивач не нараховували, і вимоги про їх стягнення не заявлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Межі позовних вимог визначаються не лише їх загальною сумою, а й предметом та підставами позову, обставинами, якими позивач обґрунтовує вимоги, зокрема наведеними в розрахунку періодами і розміром нарахувань. Право змінити предмет або підстави позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог належить позивачу (ст. 49 ЦПК України).
Таким чином, за умовами договору (п. 1.4, пп. 1.5.1, 1.5.2, п. 3.2, 3.3) позивач як новий кредитор, до якого перейшли права первісного кредитора (ч. 1 ст. 514 ЦК України), мав право на нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день за весь строк кредиту, з 14 квітня 2020 року по 13 травня 2020 року (30 днів).
Разом з тим, з огляду на те, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи, що проценти за період з 14 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року первісний кредитор нарахував за зниженою процентною ставкою в сумі 11,60 грн, які відповідач сплатив 12 травня 2020 року, і вимоги про стягнення процентів за цей період за стандартною ставкою позивач не заявляв, а за 30 день кредитування в межах строку дії договору, кредитором нараховано проценти за стандартною ставкою в розмірі 76 грн (4 000х1,90%), отже, заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 76 грн.
Щодо процентів, нарахованих після спливу строку кредиту.
Умова пп. 1.5.2. договору про застосування стандартної процентної ставки "у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення" та відповідне обмеження в п. 3.1. договору включені до розділів договору, що визначають процентну ставку за користування коштами кредиту та порядок обчислення процентів, і містять пряме посилання на ст. 1048 ЦК України, тобто сформульовані сторонами як плата за користування кредитом. Як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання ці проценти в договорі не визначені: розділ 7 договору "Відповідальність сторін" передбачає лише штрафи (п. 7.4.), які позивачем до стягнення не заявлені.
Відповідно до наведених висновків Великої Палати Верховного Суду право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування, а умова договору не може поширити дію процентів за користування кредитом на період прострочення. Формулювання зазначених умов договору та їх місце у структурі договору не дають однозначних підстав вважати, що сторони погодили ці проценти як інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні
ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такі нечіткі положення договору із споживачем відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та принципу contra proferentem тлумачаться на користь споживача. Наведене не є визнанням умови договору недійсною чи зміною договору, а є тлумаченням його умов і застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права.
Отже, проценти, нараховані первісним кредитором після спливу строку кредиту, за період з 14 травня 2020 року по 09 вересня 2020 року (119 днів х 76 грн = 9 044 грн) стягненню з відповідача не підлягають. Відтак із заявлених позивачем 9 120 грн процентів обґрунтованими є проценти в сумі 76 грн, нараховані в межах строку кредиту.
Вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, а суд відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.
Доводи відповідача про безпідставність нарахування процентів понад 90 днів з моменту виникнення прострочення (з 13 серпня 2020 року по 09 вересня 2020 року) суд вважає обґрунтованими. Водночас із запропонованим відповідачем розміром процентів в сумі 6 992 грн суд не погоджується, оскільки він включає проценти, нараховані після спливу строку кредиту за період з 14 травня 2020 року по 12 серпня 2020 року, право на нарахування яких у первісного кредитора не виникло, і водночас не враховує, що в межах строку кредиту підлягала застосуванню стандартна процентна ставка.
Також суд приходить до висновку, що позивач, який не є первісним кредитором, довів перехід до нього прав вимоги за кредитним договором №2273171 від 14 квітня 2020 року, на підставі договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 від 08 лютого 2021 року, акта приймання-передачі Реєстру боржників від 08 лютого 2021 року, витягу з Реєстру боржників та платіжної інструкції №21758 від 09 лютого 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Договір відступлення прав вимоги є чинним, його дійсність не оспорювалась.
При цьому доказів погашення заборгованості за тілом кредиту відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи те, що позивач частково довів обставини, на які він посилається у позові як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №2273171 від 14 квітня 2020 року в сумі 4 076 грн, з яких 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 76 грн - заборгованість за процентами. У решті позовних вимог щодо стягнення процентів у сумі 9 044 грн (9 120 грн - 76 грн) - слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Крім того, у ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі
2 662 грн 40 коп.
Ціна позову позивачем визначена 13 120 грн.
Оскільки позов задоволено частково, на суму 4 076 грн, що становить 31,07 % заявлених вимог (4 076 х 100 / 13 120), з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судовий збір у розмірі 827,20 грн (2 662,40 х? 31,07 / 100).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 76-82, 126, 127, 141, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №2273171 від 14 квітня 2020 року на загальну суму 4 076 (чотири тисячі сімдесят шість) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 4 000 грн, заборгованість за процентами 76 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати по сплаті судового збору у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 20 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації:
АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Л.Я. Рибка
Судове рішення № 141285630, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 344/16113/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: