Рішення № 141285603, 28.10.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1664/26

Провадження № 2/126/1576/2026

"28" жовтня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Споживчий центр" звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з тих підстав, що як стверджує, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 25.10.2025 укладено кредитний договір № 25.10.2025-100001782. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 500,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 25.10.2025, строком на 217 днів. Відповідно до умов кредитного договору № 25.10.2025-100001782 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 25.10.2025; сума кредиту 500,00 грн.; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 29.05.2026; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5 % за 1 (один) день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 45 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 45 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим чергових періодом. Відповідно до договору від 25.10.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 500,00 грн. на строк, зазначений в умовах кредитного договору, ОСОБА_1 25.10.2025 отримав кредитні кошти в розмірі 500,00 грн. 25.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2500,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 3000,00 грн строком на 217 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 270,00 грн.

27.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2000,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 5000,00 грн строком на 215 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 450,00 грн.

24.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 1000,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 6000,00 грн строком на 187 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 450,00 грн.

30.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2000,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 8000,00 грн строком на 181 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 720,00 грн.

03.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2000,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 10000,00 грн строком на 178 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 900,00 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 29400,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., по процентам в розмірі 12150,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 450,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) -1800,00 грн., відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України - 5000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.10.2025-100001782 в розмірі 29400,00 грн., а також суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.

02.10.2026 представник відповідача адвокат Куліш Т.Л. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково, не заперечує факту отримання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн, однак заперечує проти стягнення комісій у загальному розмірі 2250,00 грн, вважаючи відповідні умови договору нікчемними, а також 5000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, з огляду на дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у поданій ним позовній заяві просить розглянути справу в його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи. Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі. З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25.10.2025-100001782. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 500,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 25.10.2025, строком на 217 днів. Відповідно до умов кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 25.10.2025; сума кредиту 500,00 грн.; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 29.05.2026; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5 % за 1 (один) день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 45,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. 25.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2500,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 3000,00 грн строком на 217 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 270,00 грн.

27.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2000,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 5000,00 грн строком на 215 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 450,00 грн.

24.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 1000,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 6000,00 грн строком на 187 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 450,00 грн.

30.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2000,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 8000,00 грн строком на 181 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 720,00 грн.

03.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025, відповідно до якого за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2000,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 10000,00 грн строком на 178 днів. Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 900,00 грн. Відповідно до договору від 25.10.2025 та додаткових договорів, а також квитанцій про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн. на строк, зазначений в умовах кредитного договору, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 29400,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн., по процентам в розмірі 12150,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 450,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) -1800,00 грн., відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України - 5000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 25.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25.10.2025-100001782 у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е622.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, факт укладення договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем, які було досліджено судом.

Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення заборгованості за тілом кредиту і відсотками у розмірі 22150,00 грн на користь позивача. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1800,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 кредитного договору №25.10.2025-100001782 від 25.10.2025 року, комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 45,00 грн у кожному з шести чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, загальний розмір якої складає 1800,00 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, статті 20 Закону України «Про споживче кредитування», статей 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за користування кредитом банк може отримувати на постійній основі лише проценти. Встановлення банком будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції є незаконним.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку відповідач може отримувати будь-яку плату чи винагороду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі, який укладений між сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованим. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, а тому нарахована за нею заборгованість у розмірі 1800,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення заборгованості за процентами на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне. Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Коституції України та цього Кодексу (далі - закон). Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)). Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Оскільки проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, нараховані за період після 25.10.2026, відповідач звільняється від обов`язку їх сплати на користь позивача в розмірі 5000,00 грн. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, тобто необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 25.10.2025-100001782 у розмірі 22 600,00 грн. Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2046,60 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі ст.ст. 1048, 1049, 1050, 1052 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141 ч.1, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ вул. Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 25.10.2025-100001782 від 25.10.2025 в розмірі 22 600,00 (двадцять дві тисячі шістсот грн. 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 2046,60 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. І. Губко