Рішення № 141283528, 20.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23783/26

Провадження 2/127/6532/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/23783/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 08.07.2026 року і мотивований тим, що 26.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 234408427, який за угодою сторін підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Правил та ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідач отримала кредитні кошти, зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки, виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором, однак, умови кредитного договору не виконала.

Відповідно до укладеного 06.01.2026 року договору факторингу № МВ-ТП/82, реєстру боржників, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 234408427.

27.05.2026 року між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ») був укладений договір факторингу № 27/0526-01, відповідно до якого позивачу було відступлене за плату право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 . Право вимоги згідно п. 4.1 договору перейшло на наступний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у додатку до цього договору.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2026 року до договору факторингу № 27/0526-01, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на суму 12 512, 51 грн., з яких: 8 042, 36 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 226,17 грн. сума заборгованості за процентами, 3 243,98 грн. неустойка.

Про відступлення права вимоги відповідачка була повідомлена, однак, заборгованість не погасила.

На підставі ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 234408427 в загальному розмірі 12 512,51 грн. та судові витрати.

Представник позивача Какун А.С. в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутності. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась завчасно, за адресою проживання. Відзиву на позов, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутності не надавала. Про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 26.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 234408427, який за угодою сторін підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Правил та ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до паспорту споживчого кредиту продукту «Тренд» до договору № 234408427 від 26.08.2025 року, кредит 10 000 грн. був наданий ОСОБА_1 на 92 дні на споживчі потреби, процентна ставка 120, 45 % річних, фіксована, загальні витрати за кредитом 3 902,62 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 15 402,62 грн., орієнтовна процентна ставка 651,56 % річних.

Сторонами погоджено порядок повернення кредиту: 26.09.2025 року 4 634,09 грн., 26.10.2025 року 4 634,09 грн., 26.11.2025 року 4 634,44 грн. Погоджено сплату штрафу 35 % від суми несвоєчасно внесеного платежу за кожен факт прострочення (п.10.3 договору), неустойки (п.10.13).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору (10.9).

Згідно платіжного доручення від 26.08.2025 року, кредитні кошти 10 000 грн. за договором № 234408427 були перераховані ОСОБА_1 на картковий рахунок за реквізитами: НОМЕР_1 , що нею були вказані у заявці на отримання коштів.

Відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки, виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором, однак, умови кредитного договору не виконала.

Відповідно до укладеного 06.01.2026 року договору факторингу № МВ-ТП/82, реєстру боржників, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 234408427.

27.05.2026 року між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ») був укладений договір факторингу № 27/0526-01, відповідно до якого позивачу було відступлене за плату право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 . Право вимоги згідно п. 4.1 договору перейшло на наступний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у додатку до цього договору.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2026 року до договору факторингу № 27/0526-01, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на суму 12 512,51 грн., з яких: 8 042,36 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 226,17 грн. сума заборгованості за процентами, 3 243,98 грн. неустойка.

Про відступлення права вимоги відповідачка була повідомлена, однак, заборгованість не погасила.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, судом було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 26.08.2025 року між первісним кредитором та ОСОБА_1 кредитного договору, отримання позичальником кредитних коштів та переходу права вимоги за цим договором до позивача.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 234408427 від 26.08.2025 року, який не був оспорений відповідачкою, заборгованість ОСОБА_1 становить 12 512,51 грн., з яких: 8 042,36 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 226,17 грн. сума заборгованості за процентами, 3 243,98 грн. неустойка.

Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 9 268,53 грн., що складається із: 8 042,36 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 1 226,17 грн. заборгованості за процентами.

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі 3 243,98 грн., оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Сплата судового збору (з застосуванням коеф. 0, 8) 2 662,40 грн. підтверджена платіжною інструкцією від 26.06.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (74, 07 %) в розмірі 1 972, 04 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юр.адреса: інд.07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2, рах. ІВАN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 234408427 в розмірі 9 268 (дев`ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 53 коп. та судові витрати судовий збір в сумі 1 972 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві) грн. 04 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 20 жовтня 2026 року.

Суддя: