Рішення № 141282455, 05.11.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8221/26

Провадження № 2-о/638/240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Яковлевої В. М.,

присяжних Ломовської І. В., Печеного О. П.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А. С.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представниці заявниці Ганчевої М.А. ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою

УСТАНОВИВ:

17 квітня 2026 року адвокат Ганчева М.А., яка діє в інтересах заявниці ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення особи померлою.

Заява мотивована тим, що заявниця є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб яких зареєстровано 30 червня 2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис №428.

Вказала, що 19 травня 2016 чоловік заявниці (вітчим її доньки) - ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_3 . На момент повномасштабного вторгнення рф на територію України та наступу російських терористичних військ у Харківській області заявниця та її чоловік перебували за місцем свого проживання як внутрішньо переміщенні особи у с. Левківка. 12 квітня 2022 року, коли с. Левківка перебувало під тимчасовою окупацією рф, військовослужбовці країни-терориста викрали ОСОБА_2 та вивезли у невідомому напрямку. З того часу з ОСОБА_2 було втрачено будь-який зв`язок, жодної інформації про місце його перебування ані у його родичів, ані у уповноважених осіб органів державної влади України немає. Так само відсутня будьяка інформація, чи взагалі живий ОСОБА_2 .

Представниця заявниці наголосила, що через відсутність в правоохоронних органах України будь-якої інформації щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 була вимушена шукати його і на території рф. Так, згідно листа "Государственной службы исполнения наказаний донецкой народной республики" (мовою оригінала) від 31 березня 2023 року ОСОБА_2 в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах днр не перебуває, інформацією щодо місця його знаходження не володіє. Аналогічну відповідь надало заявниці "Управление исполнения приговоров и специального учета федеральной службы исполнения наказаний минюста россии" (мовою оригінала) 10 вересня 2024 року. Відповідно до листа Бучанського відділу ДРАЦС від 18.09.2024 актового запису про смерть ОСОБА_2 не виявлено.

Вказала, що вже більше 4 років стосовно ОСОБА_2 немає жодної інформації, донька заявниці бажає оформити свої спадкові права, визначені вищевказаним заповітом. Крім того, заявниця є пенсіонеркою за віком і отримує мінімальну пенсію. Її чоловік - ОСОБА_2 - також є пенсіонером за віком, але отримував "шахтарську" пенсію, яка є більшою, ніж у заявниці. Тож, у разі оголошення ОСОБА_2 померлим, на підставі ЗУ "Про пенсійне забезпечення", у заявниці з`явиться право на отримання пенсії її чоловіка, у зв`язку з чим заявниця і звертається до суду із цією заявою.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження в цивільній справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 03 вересня 2026 року частково задоволено клопотання представника заявниці про витребування доказів. Витребувано інформацію відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з: Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості щодо всіх актових записів а також, у разі наявності, надання відповідних витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян; Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості чи перетинав кордон. Якщо так то коли? Головного управління ДПС у Харківській області відомості щодо сум виплачених доходів та утриманих податків. Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області інформацію чи звертався до Пенсійного фонду з приводу оформлення будь-яких видів пенсії. Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області інформацію про зареєстроване місце проживання. Державної пенітенціарної служби України інформацію про те, чи відбуває покарання, у будь-якій установі виконання покарання. Національної служби здоров`я України відомості про те, чи перебуває на психіатричному обліку та/або стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я. КП «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб» відомості щодо перебування на обліку в центрі. Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України інформацію щодо внутрішньо переміщеної особи. ГУ НП в Харківській області, відомості щодо перебування в розшуку, притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності на території України, а також, імовірного звернення до органів Національної поліції. Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, чи наявні відомості в реєстрі спадкових справ, щодо відкриття спадкової справи або щодо реєстрації прав власності чи користування майном в реєстрі прав власності чи інших речових прав щодо нерухомого майна, чи складалися даною особою заповіти, якщо так, то коли і на кого?. Територіальному сервісному центрі ГСЦ МВС в Харківській області інформацію про те, чи зареєстровано за ним рухоме майно?. Державного підприємства Український національний центр розбудови миру інформацію, чи перебуває, в полоні, та чи включений він до Реєстру оборонців України, які перебувають в полоні держави-агресора, а також до списків на обмін, чи є достеменні відомості про загибель. Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. про. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради відомості, чи перебуває на обліку або чи звертався за медичною допомогою. З Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (м.Київ, вул.Ю.Іллєнка, 81, e-mail: departament@kvs.gov.ua) інформацію про те, чи відбуває покарання у будь-якій установі виконання покарання.

На виконання вказаної ухвали суду, до суду від органів до яких було зроблено запит, надійшла інформація, згідно якої, судом встановлено, що ОСОБА_2 в полоні чи на військовій службі не перебуває, з приводу оформлення пенсії до органів Пенсійного фонду не звертався, рухомого майна не реєстрував, кримінальне покарання не відбуває, на лікуванні не перебуває, з приводу оформлення спадкових питань до нотаріусів не звертався.

У судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву з підстав, зазначених в ній та просили суд її задовольнити.

Представники заінтересованої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Просили суд проводити розгляд справи за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, допитавши в судовому засіданні заявницю та свідків, суд дійшов висновку, що вимоги заявника, викладені в її заяві, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судовим розглядом встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб зареєстровано 30 червня 2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис №428. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку 30 червня 2007 року (а.с. 27).

Заявниця має доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується, наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків 09 жовтня 2021 року (а.с. 25), згідно із яким остання є донькою ОСОБА_4 ; наявною в матеріалах справи, копією Свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , виданого 12 вересня 2000 року, відповідно до якого заявниця після розірвання шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_5 "

19 травня 2016 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_3 , зазначене підтверджується, наявною в матеріалах справи, копією Заповіту, складеного 19 травня 2016 року на посвідченого в приміщенні Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області (а.с. 17).

На момент повномасштабного вторгнення рф на територію України та наступу російських терористичних військ у Харківській області заявниця та її чоловік перебували за місцем свого проживання як внутрішньо переміщенні особи у с. Левківка. 12 квітня 2022 року, коли с. Левківка перебувало під тимчасовою окупацією рф, військовослужбовці країни-терориста викрали ОСОБА_2 та вивезли у невідомому напрямку.

З того часу з ОСОБА_2 було втрачено будь-який зв`язок, жодної інформації про місце його перебування ані у його родичів, ані у уповноважених осіб органів державної влади України немає. Так само відсутня будьяка інформація, чи взагалі живий ОСОБА_2 .

Згідно листа "Государственной службы исполнения наказаний донецкой народной республики" (мовою оригінала) від 31 березня 2023 року ОСОБА_2 в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах днр не перебуває, інформацією щодо місця його знаходження не володіє. Аналогічну відповідь надало заявниці "Управление исполнения приговоров и специального учета федеральной службы исполнения наказаний минюста россии" (мовою оригінала) 10 вересня 2024 року. Відповідно до листа Бучанського відділу ДРАЦС від 18.09.2024 актового запису про смерть ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 10).

Більше 4 років стосовно ОСОБА_2 немає жодної інформації, донька заявниці бажає оформити свої спадкові права, визначені вищевказаним заповітом. Крім того, заявниця є пенсіонеркою за віком і отримує мінімальну пенсію. Її чоловік - ОСОБА_2 - також є пенсіонером за віком, але отримував "шахтарську" пенсію, яка є більшою, ніж у заявниці. Тож, у разі оголошення ОСОБА_2 померлим, на підставі ЗУ "Про пенсійне забезпечення", у заявниці з`явиться право на отримання пенсії її чоловіка, у зв`язку з чим заявниця і звертається до суду із цією заявою.

Відповідно до ост. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1ст. 308 ЦПК України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Як вбачається з положень ч. 2ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого законом строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Свого часу Верховний Суд України роз`яснив судам, що оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

У частині 1 статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців».

Згідно з ч. 3ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Як вбачається з роз`яснень, наданих у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених уст.21 ЦК, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Постановою КЦСВС від 26.02.2024 року у справі № 686/9938/23 висловлено позицію, згідно якої громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про оголошення військовослужбовця померлим, Верховний Суд виходив із того, що існують достатні підстави, підтверджені належними доказами, для оголошення особи загиблою під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні від дня вірогідної смерті особи.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події. У цій справі апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог частини другої статті 46 ЦК України, вказавши, що шестимісячний строк, передбачений цією нормою, слід обраховувати з моменту настання події, а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.

Відповідно до ч. 3ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що шість місяців, які визначені в реченні 2 ч. 2ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, (в подальшому - затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376).

У цьому наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, у зв`язку з чим суди можуть використовувати дані з відповідного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності (п.п. 81 85).

Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2014 року №15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням 2 ч. 2ст. 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у ч. 2ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою (п. п. 94, 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності».

Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, а саме: відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників.

Підставою для оголошення особи померлою в судовому порядку є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Як роз`яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.

При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість і зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини - матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку - дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

При зверненні із заявою про оголошення особи померлою заявник зазначає, що рішення суду їй необхідне для вирішення майнових питань.

Суд зазначає, що не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

Водночас частиною другою статті 20 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин "передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 Сімейного кодексу України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України).

Судове рішення, яке підтверджує факт смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою, з моменту набрання законної сили є підставою для припинення правосуб`єктності такої фізичної особи. На підставі рішення суду органом державної реєстрації актів цивільного стану буде видано Свідоцтво про смерть особи.

Суд ураховує, що, за заявленими обставинами, особа зникла 12 квітня 2022 року в населеному пункті, який перебував під тимчасовою окупацією, і на час розгляду справи минуло понад чотири роки. Протягом цього часу наявні документи не засвідчують встановлення її місцеперебування. Сукупність звернень щодо розшуку, офіційної реєстрації зникнення та негативних результатів перевірок відповідних установ підлягає оцінці разом із матеріалами кримінального провадження щодо обставин викрадення, відомості про яке наведені у заяві.

За умови підтвердження належними доказами факту викрадення ОСОБА_2 під час тимчасової окупації, тривалої відсутності будь-якого зв`язку та відсутності достовірних відомостей про місце його перебування наведена сукупність обставин може бути достатньою для висновку про високу ймовірність його смерті у зв`язку з воєнними діями. При цьому суд не встановлює конкретної дати фактичної смерті та не констатує як доведений факт загибелі особи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» рішення суду про оголошення особи померлою є підставою для державної реєстрації смерті.

Одним з обов`язкових реквізитів такого актового запису про смерть, а також свідоцтва про смерть є дата, якою згідно з ч.3ст.46 ЦК України може вважатись дата можливої загибелі, яка буде встановлена та зазначена саме в судовому рішенні.

Після набрання законної сили таке рішення суду про оголошення особи померлою надсилається або надається, крім органу державної реєстрації актів цивільного стану, також нотаріусу за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Оголошення особи померлою необхідно для усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою, визначені у статті 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред`явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов`язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з`явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Аналізуючи зазначені норми права, підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 і 2ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також тривалий час відсутності будь-якої інформації щодо місцезнаходження ОСОБА_2 , його перебування у полоні, відсутність тіла, зважаючи на те, що він зник за обставин, що загрожували йому смертю, суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити в частині оголошення особи померлою.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 76-80, 89, 90, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294,305-309, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Новогродівки Донецької області, громадянина України.

Днем смерті ОСОБА_2 вважати день набрання цим рішенням суду законної сили.

Місцем смерті ОСОБА_2 визначити село Левківка Ізюмського району Харківської області, Україна.

Після набрання рішенням законної сили надіслати його відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті фізичної особи та нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОАКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Третя особа Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України код ЄДРПОУ 36827084, 08292, Київська область місто Буча, вул. Енергетиків, 1 А.

Суддя В. М. Яковлева

Присяжні: І. В. Ломовська

О. П. Печений