Ухвала суду № 141282444, 06.11.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/27151/26

Провадження № 2-з/638/173/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

секретаря Лєбєдєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлової будівлі літ. «Е-1», загальною площею 90,8 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна:1707696363101). Свою заяву обґрунтовує тим, що документи, надані ОСОБА_2 реєстратору не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно, а нежитлова будівля літ. «Е-1» за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва, так як збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності. Оскільки зазначена земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а нежитлова будівля літ. «Е-1», загальною площею 90,8 кв.м розташована на ній, є об`єктом самочинного будівництва, то належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою (у даному випадку - Харківська міська рада) є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У разі задоволення позовних вимог відповідач у справі ОСОБА_1 втрачає право власності на спірне майно. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Таким чином, наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншим особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора. Невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, адже повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу буде неправомірним, а можливо й надмірним тягарем.

Зважаючи на викладене, невідворотні негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття.

Враховуючи викладене, збереження існуючого правового статусу та стану спірного майна до вирішення справи по суті забезпечить реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову, чим фактично буде реалізована функція судового рішення як механізму ефективного поновлення порушених прав та інтересів держави в особі Харківської міської ради, що відповідає підставам для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ч, 2 ст. 149 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Як зазначено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно абзацу першого ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом визнання за Харківською територіальною громадою в особі Харківської міської ради, як за власником земельної ділянки, права власності на самочинно побудований об`єкт нерухомого майна - на нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 90,8 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: №1707696363101).

Право власності на нежитлову будівлю літ. «Е- 1», загальною площею 90,8 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстровано державним реєстратором Солоницівської селищної ради Луценко П.Г. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 44326483 від 29.11.2018 15:28:52) на підставі довідки б/н від 31.08.2018 та технічного паспорту № НОМЕР_1 від 31.08.2018, виданих ФОП ОСОБА_3 , за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлова будівля літ. «Е-1» загальною площею 90,8 кв.м., реєстраційний номер 1707696363101 на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 14.12.2018 № 3031 та від 17.12.2018 № 3051.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (який може приховати майно, продати, знищити або знецінити його), щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення. Необхідність застосування заходів забезпечення має випливати з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача. Водночас під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість самого позову по суті не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Прокурор в інтересах держави в особі Харківської міської ради заявив негаторний позов в порядку ст. 391, ч. 5 ст. 376 ЦК України та ч. 2 ст. 152 ЗК України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності шляхом визнання права власності на вказаний об`єкт самочинного будівництва за територіальною громадою м. Харкова.

Надаючи оцінку ризикам ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, суд враховує, що сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на спірне нерухоме майно формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна. Отже, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення. Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У разі відчуження відповідачем спірної нежитлової будівлі третім особам під час судового розгляду справи або вчинення дій щодо її поділу чи реконструкції, виконання можливого рішення суду про визнання права власності на цей об`єкт за територіальною громадою м. Харкова стане неможливим, що призведе до розширення кола учасників спору та необхідності звернення прокурора або позивача з новими позовами.

Адекватність заходу для забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається; співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Крім того, Верховний Суд неодноразово розмежував такі самостійні способи забезпечення позову, як арешт майна та заборона на відчуження майна. Верховний Суд зауважив, що арешт є більш широким заходом забезпечення, тоді як заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна є вичерпним обмеженням у вільному розпорядженні майном, яке не розповсюджується на інші права власника.

Враховуючи мету забезпечення позову, для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою є саме заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача права володіння та користування ним.

Заявлений прокурором захід забезпечення позову у вигляді встановлення відповідачу заборони на відчуження спірної нежитлової будівлі літ. «Е-1» по АДРЕСА_1 узгоджується з предметом позову, стосується безпосередньо спірного об`єкта нерухомості та є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Такий захід має тимчасовий характер, не позбавляє відповідача права володіння та користування будівлею на час розгляду справи по суті, не створює надмірного тягаря, проте ефективно забезпечує збереження існуючого стану речей до вирішення спору судом. Враховуючи, що спір виник з приводу захисту суспільного інтересу територіальної громади щодо комунальної землі, на користь якої прокурор просить застосувати захід забезпечення позову, підстави для застосування зустрічного забезпечення згідно з ст. 154 ЦПК України відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «Е-1», загальною площею 90,8 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1707696363101).

Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Стягувач: Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області (код ЄДРПОУ 0291010821, м.Харків, вул.Вартових Неба, 55-А) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Є.В.Невеніцин