Рішення № 141282324, 05.11.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4932/26

Провадження № 2-о/638/189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження заяву Ізюмської міської ради про визнання спадщини відумерлою

встановив:

12 березня 2026 року представник заявника Ізюмської міської ради Наталія Кисельова звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про визнання спадщини відумерлою.

З урахуванням уточненої заяви представник заявника зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 (далі-померлий).

У власності померлого залишилася 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначив, що згідно з інформації Виконавчого комітету Ізюмської міської ради за вих. № 2365-ВС від 02 вересня 2025 року відповідно до інвентарізаційної справи, яка зберігалася в Комунальному підприємстві «Ізюмське міське бюро технічної інвентарізації», квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить померлому на праві спільної (сумісної) власності згідно свідоцтва про право власності на житло, що видане житловим ремонтноексплуатаційним підприємством 11.03.1999 року №178 та зареєстрованого в Ізюмському міському бюро технічної інвентарізації 30.04.1999 року №248, книга 4. 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2012 року, визнана відумерлою спадщиною на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/372/16-ц від 17 травня 2016 року та ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 лютого 2017 року по справі №623/372/16-ц, які набрали законної сили. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання померлого та місцезнаходження майна АДРЕСА_1 .

Представник заявника вказав, що відповідно до листа за вих. № 187/02 14 від 25 березня 2026 року Державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків завідувача Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області виявлено відсутність заповіту від імені ОСОБА_1 . Заінтересовані особи відсутні, оскільки спадкоємці за законом та за заповітом відсутні або не прийняли спадщину у встановлений строк, що підтверждується відповідними доказами.

Із врахуванням наведеного, представник заявника просив суд визнати 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., відумерлою спадщиною після смерті гр. ОСОБА_1 , що належить померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого ЖРЕП 11.03.1999 року №178.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою Ізюмської міської ради про визнання спадщини відумерлою. Призначено справу до судового розгляду по суті в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримав та просив її задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію смерті № 00056718374 (а.с. 5).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.7).

Відповідно до відповіді на запит за вих. № 1065/01-16 від 28.12.2023 Державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків завідувача Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області спадкоємців за законом та за заповітом у померлого немає. Із заявою жодна особа не зверталася, інформація стосовно відкритих спадкових справ також відсутня. (а.с. 27-28).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦКУкраїна).

Згідно з частиною 1статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом статей 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами частин 1, 3статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

У пункті 8 частини 2 статті 293 ЦПК України зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно із статтею 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до статті 337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).

Частиною 6 статті 294 ЦПК України передбачено, що якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 641/2666/19 (провадження № 61-12617св20) зазначено, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як і інших справ окремого провадження, зокрема, є таке: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір. За умови наявності спору про право питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження.

Враховуючи, що після смерті ОСОБА_1 відкрилась спадщина, до складу якої входить вищевказане майно, з часу відкриття якої минуло більше одного року, з огляду на те, що спадкоємці за заповітом та законом відсутні, спадщина не прийнята, суд вважає, що є підстави для визнання спадщини відумерлою, у звязку з чим заява є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 13, 19, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 334-335, 338, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву Ізюмської міської ради про визнання спадщини відумерлою - задовольнити.

Визнати 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого ЖРЕП 11.03.1999 року №178.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заявник: Ізюмська міська рада, адреса: м. Ізюм, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 26201641.

Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2026 року.

Суддя В.М. Яковлева