Постанова № 141282256, 06.11.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/1733/26 Провадження №-3/613/537/26 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року.

Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого Шалімова Д.В., за участі секретаря судового засідання Герасимюк Л.А., адвоката Чорненького В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Богодухові матеріали, що надійшли від Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 17 серпня 2026 року о 22.30 год. на вул. Миколи Оверченка, 72 в м. Богодухові, Харківської області, керував автомобілем NISSAN X-TRAL, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я Богодухівській ЦРЛ відмовився під відеозапис із застосуванням технічного засобу відеозапису нагрудної боді камери № 30, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

За вказане правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 17 серпня 2026 року о 22.30 год. на вул. Миколи Оверченка, 72 в м. Богодухові, Харківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем NISSAN X-TRAL, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, виїхав на ліве узбіччя, де допустив наїзд на перешкоду дерево, внаслідок ДТП транспортний засіб та дерево отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 1.5, п 10.2 ПДР України.

За вказане правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Суд неодноразово відкладав розгляд справи, оскільки ОСОБА_1 надавав до суду заяви про перенесення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на зайнятість у зв`язку з виконанням бойових завдань.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Чорненький В.М. в судовому засіданні прохав провадження про адміністративні правопорушення закрити. Зазначив, що в матеріалах справи та в відеозаписі не відображено факт зупинки ОСОБА_1 , а сам протокол складено після виявлення останнього, приблизно через пів години після ДТП, працівники поліції не забезпечили право на захист ОСОБА_1 , оскільки, не повно з`ясували обставини справи та не викликали військову службу правопорядку. Вважав, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП відсутній, оскільки , дорожньо-транспортна пригода сталась лише за участі водія ОСОБА_1 . При цьому, протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути складений працівниками поліції лише під час зупинки транспортного засобу. Пояснив, що позиція щодо захисту не була узгоджена з ОСОБА_1 , оскільки, останній перебуває на виконанні бойових завдань, пов`язаних з захистом Батьківщини та наголошував на тому, що ОСОБА_1 бажає дати особисті пояснення з приводу обставин, викладених в протоколі.

Суддя, дослідивши матеріали справи, вислухавши позицію захисника Чорненького В.М., щодо неможливості розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , приходить до наступного.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 124, 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, суд неодноразово призначав справу до розгляду, але останній постійно надає заяви про її відкладення, що суд розцінює, як затягування розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

Інтереси ОСОБА_1 в суді представляє адвокат Чорненький В.М., який в судовому засіданні надав пояснення, висловив позицію з приводу протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме заперечив факти вчинення останнім вказаних правопорушень.

Щодо заяв ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки у нього відсутня можливість прибути до суду так як він виконує військовий обов`язок у складі військової частини, суд зазначає, що останній уклав з ОСОБА_2 договір на надання правничої допомоги, тобто адвокат представляє його інтереси та здійснює захист.

Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений можливості подати до суду письмові пояснення звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, особисто або через захисника, шляхом направлення їх поштовою кореспонденцією чи електронною поштою та в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Також суд не приймає до уваги посилання захисника, що позиція щодо захисту не була узгоджена з ОСОБА_1 , оскільки, справа перебуває в суді з 28 серпня 2026 року, договір про надання правничої допомоги укладено 29 вересня 2026 року, тобто у захисника та ОСОБА_1 було достатньо часу для узгодження позиції.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши захисника, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організаційне залежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).

Так, відповідно до п. 2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п.3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто працівники поліції на місці зупинки транспортного засобу самостійно приходять до висновку про наявність у водія відповідних ознак сп`яніння.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимогами пункту 6 Розділу І Інструкції, передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінивши заперечення захисника ОСОБА_1 адвоката Чорненького В.М. суд зазначає про таке.

В судовому засіданні адвокат Чорненький В.М. просив закрити провадження у справі оскільки в матеріалах справи та на відеозаписі не відображено факт зупинки ОСОБА_1 , протокол складено після виявлення останнього, приблизно через пів години після ДТП.

Судом оглянуто диск з відеозаписом з нагрудної BodiCam № 30, на якому зафіксовано що автомобіль NISSAN X-TRAL, д.н.з. НОМЕР_1 з`їхав у кювет та отримав пошкодження. Біля автомобіля знаходився ОСОБА_1 , який на запитання працівника поліції, підтвердив, що саме він керував вказаним автомобілем.

Також, на відеозаписі зафіксовано, як працівник поліції пропонує ОСОБА_1 , пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній відповідає відмовою.

Щодо посилань захисника Чорненького В.М. на те, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, в зв`язку з чим огляд на стан сп`яніння мав проводитися виключно посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами лише у випадках, прямо передбачених законом, а в інших випадках адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно з частинами 2, 3 статті 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться посадовими особами Військової служби правопорядку або командирами військових частин лише у випадках, коли є підстави вважати, що військовослужбовець у стані сп`яніння виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військової частини, а також у випадках перебування військовослужбовця у стані сп`яніння у громадських місцях, визначених цією нормою.

Отже, положення ст. 266-1 КУпАП підлягають застосуванню лише за умови встановлення факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або наявності інших передбачених законом обставин.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на момент вказаних подій ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби у розумінні положень ст. 266-1 КУпАП.

За таких обставин суд дійшов висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм законом повноважень та правомірно склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи захисника суд розцінює, як спосіб уникнути відповідальності його підзахисним та обрану захистом позицію.

Судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Незважаючи на обрану захисну позицію захисника Чорненького В.М., вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, відео фіксацією подій, які мали місце 17 серпня 2026 року та які не викликають сумнівів у своїй достовірності. Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість інспектора Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748388 від 17 серпня 2026 року, судом не встановлено, оскільки на місці зупинки їх і не заявляв сам ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748388 від 17 серпня 2026 року в якому ОСОБА_1 особисто зазначив, що вживав спиртовмісні напої;

- направленням на огляд особи з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 18 серпня 2026 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 відмовився від огляду;

- відеозаписом з нагрудної BodiCam, яким підтверджується, що автомобілем NISSAN X-TRAYL, д.н.з. НОМЕР_1 керував саме ОСОБА_1 . На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився та підтвердив факт керування транспортним заособом.

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7737600 від 17 серпня 2026 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою також підтверджується факт керування ОСОБА_1 автомобілем NISSAN X-TRAL, д.н.з. НОМЕР_1 .

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.5 яких зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тому, працівником поліції правомірно було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Водночас, будь-яких об`єктивних та достовірних доказів неможливості ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, судом не встановлено. Його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, розцінюється судом, як свідоме ігнорування вимоги Правил дорожнього руху, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №748388 від 17 серпня 2026 року, ОСОБА_1 зазначив, що він вживав спиртовмісні напої.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У постанові від 18 квітня 2024 року у справі №990SCGC/1/24 (провадження № 11-1сап24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону). За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху). Отже, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обов`язковою передумовою для вимоги поліцейського до водія транспортного засобу пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння є наявність ознак такого сп`яніння, визначених в Інструкції.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху повністю доведена, і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпП, суд зазначає про таке.

В судовому засіданні захисник Чорненького В.М. зазначив про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась лише за участі водія ОСОБА_1 , суд зазначає про таке.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №748368 від 17 серпня 2026 року, о 22.30 год. на вул. Миколи Оверченка, 72 в м. Богодухові, Харківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем NISSAN X-TRAL, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, виїхав на ліве узбіччя, де допустив наїзд на перешкоду дерево, внаслідок ДТП транспортний засіб та дерево отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 1.5, п 10.2 ПДР України.

У даному випадку в результаті дорожньо транспортної пригоди пошкодження отримав автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який відповідно до копії тимчасового талону є лише користувачем автомобілю NISSAN X-TRAL, д.н.з. НОМЕР_1 , в період дії військового стану, а саме автомобіль належить до гуманітарної допомоги

Отже, подія, яка мала місце 17 серпня 2026 року за участю водія ОСОБА_1 має всі ознаки та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Дослідивши матеріали справив у їх сукупності суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748368 від 17 серпня 2026 року;

- рапортом чергового Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області , згідно змісту якого, виїздом на місце події було встановлено, що 17 серпня 2026 року близько 22.30 год. водій військовослужбовець в.ч. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , керуючи автомобілем NISSAN X-TRAYL, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Оверченка, м. Богодухів в напрямку центра міста, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та допустив наїзд на праве узбіччя по ходу руху автомобіля з подальшим перекиданням;

- схемою місця ДТП від 17 серпня 2026 року та фототаблицею до неї:

- відеозаписом з нагрудної BodiCam, яким зафіксовано обставини дорожньо- транспортної пригоди, яка мала місце 17 серпня 2026 року за участі водія ОСОБА_1 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , який пояснив, що 17 серпня 2026 року, о 22.30 год. він їхав в центр міста Богодухова по вул. Оверченка, на автомобілі NISSAN X-TRAL, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, здійснив наїзд на дерево, внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Отже, характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень вказує на те, що він вчинив грубе порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу передбачене ст. 124 та ч. 1 ст.130 КУпАП .

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Виходячи з наданих суду матеріалів справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.

Досліджені судом докази узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує характер вчинених правопорушень, особу порушника та ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, приймає до уваги те, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння створило небезпеку для руху та спричинило пошкодження дерева та автомобіля.

Окрім цього, згідно вимог ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

За таких обставин, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно з довідкою ТСЦ 6343 , ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин справи, правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2023 року по справі № 702/301/20, вважає що у відношенні ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

В силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2026 року, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, Код класифікації доходів бюджету 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /ОДИН/ рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA90899980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. ( шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП, має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 ч.ч. 1, 2 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя