Рішення № 141280325, 06.11.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8338/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.05.2026 №032350031401 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії, період роботи з 13.01.1988 по 15.01.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши віку 60 років, 07.05.2026 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, додавши до заяви необхідний пакет документів. Однак рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.05.2026 № 032350031401 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, не зарахувавши до такого стажу період роботи з 13.10.1988 по 15.01.1991, зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.04.1986, оскільки період між датою звільнення та датою наказу про звільнення становить більше одного місяця.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та зазначає, що записами його трудової книжки НОМЕР_1 від 03.04.1986 чітко підтверджено період його роботи у Луцькому ремонтно-будівельному управлінні з 13.10.1988 по 15.01.1991; датою його звільнення є саме 15.01.1991, а те, що в трудовій книжці зазначено наказ про звільнення від 15.01.1992, жодною мірою не спростовує факту його роботи у спірний період. Також позивач вказує, що документи Луцького ремонтно-будівельного управління на зберігання до архівних установ не надходили, тому отримати архівну довідку про стаж роботи за спірний період він не має змоги; у свою чергу, він не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та контролювати роботодавця щодо її заповнення, відповідальність за ведення трудової книжки покладається виключно на роботодавця.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на правомірність свого рішення від 15.05.2026 № 032350031401 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначив, що період роботи з 13.10.1988 по 15.01.1991 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 не зараховано до страхового стажу, оскільки період між датою звільнення та датою наказу становить більше одного місяця, а для зарахування цього періоду необхідно надати уточнюючу довідку. Крім того, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю, зазначивши, що вимога про зобов`язання відповідача зарахувати спірний період до страхового стажу не є втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки за встановлених обставин правомірним для відповідача є лише один варіант поведінки.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 07.05.2026 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Вінницькій області та рішенням якого від 15.05.2026 № 032350031401 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону №1058-IV (не менше 32 років). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 31 рік 01 місяць 06 днів; за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 13.10.1988 по 15.01.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.04.1986, оскільки період між датою звільнення та датою наказу становить більше одного місяця (для зарахування цього періоду необхідно надати уточнюючу довідку), а також період трудової діяльності за червень 2006 року, оскільки у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків.

Рішення відповідача від 15.05.2026 № 032350031401 оскаржується позивачем лише в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи з 13.10.1988 по 15.01.1991.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

В той же час частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, з-поміж іншого, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Станом на час початку ведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.04.1986 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню

Пунктами 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункти 2.10, 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Пунктом 2.12 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

На заміну Інструкції №162 спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня. Приписами пункту 2.13 глави 2 Інструкції №58 передбачено такий самий порядок зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження працівника.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

З матеріалів справи встановлено, що у позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 03.04.1986, яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.04.1986 (в межах заявлених позовних вимог) та встановлено, що позивач у період з 13.10.1988 по 15.01.1991 працював у Луцькому ремонтно-будівельному управлінні (записи №9-11), а саме: запис №9 від 13.10.1988 - прийнятий каменярем 3 розряду (наказ №134 від 12.10.1988); запис №10 від 27.07.1989 - переведений на посаду водія 3 класу (наказ №121 від 26.07.1989); запис №11 від 15.01.1991 - звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП УРСР (наказ №6 від 15.01.1992).

Суд зауважує, що у розглядуваному випадку вказані вище записи трудової книжки вчинені в хронологічному порядку, містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх дату та номер), посади на якій працював позивач, підписи осіб, відповідальних за внесення записів, та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи.

Оскаржуваним рішенням від 15.05.2026 № 032350031401 відповідач до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахував період з 13.10.1988 по 15.01.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки період між датою звільнення та датою наказу становить більше одного місяця.

Поряд з тим, суд дослідивши записи №9-11 трудової книжки серії НОМЕР_1 , зазначає, що розбіжність між датою звільнення, вказаною у записі №11 (15.01.1991), та датою наказу, на підставі якого внесено цей запис (наказ №6 від 15.01.1992), стосується виключно дати припинення трудових відносин і жодним чином не ставить під сумнів факт роботи позивача на підприємстві у спірний період. Так, наказ про прийняття позивача на роботу (№134 від 12.10.1988) та наказ про його переведення на іншу посаду (№121 від 26.07.1989) видані в межах спірного періоду, а наказ про звільнення (№6 від 15.01.1992) - після його закінчення. Отже, незалежно від того, яка з наведених дат звільнення є правильною, позивач перебував у трудових відносинах з Луцьким ремонтно-будівельним управлінням щонайменше з 13.10.1988 по 15.01.1991, тобто протягом усього періоду, про зарахування якого до страхового стажу він просить.

Крім того, перебування позивача у трудових відносинах з Луцьким ремонтно-будівельним управлінням узгоджується з копією ухвали народного суду м. Луцька Волинської області від 25.06.1992, з якої вбачається, що предметом розгляду була справа за позовом Луцького ремонтно-будівельного управління до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку.

Щодо посилання відповідача на необхідність надання уточнюючої довідки суд зазначає, що позивач вживав заходів для отримання документів про спірний період роботи, однак, згідно з листом Державного архіву Волинської області від 08.04.2025 № 255/01.18 та архівною довідкою Комунальної установи «Луцький міський трудовий архів» від 17.02.2025 № 19/1-12, документи Луцького ремонтно-будівельного управління, у тому числі з особового складу, на зберігання до вказаних архівних установ не надходили. Водночас відповідач, маючи відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб та перевіряти достовірність поданих відомостей, таким правом не скористався та жодних доказів, які б спростовували відомості трудової книжки позивача щодо спірного періоду, суду не надав. При цьому відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене відсутні підстави для сумнівів щодо достовірності відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 про роботу позивача у період з 13.10.1988 по 15.01.1991.

Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періоду трудової діяльності для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Більше того, суд звертає увагу, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №300/816/17, відповідно до якої за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Таким чином, оскільки мотиви прийняття ГУ ПФУ у Вінницькій області рішення від 15.05.2026 № 032350031401 щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 є помилковими, не відповідають приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що згідно оскаржуваного у даній справі рішення від 15.05.2026 № 032350031401 безспірний страховий стаж позивача становить 31 рік 01 місяць 06 днів, при цьому, з форми рс-право встановлено, що ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди роботи з 03.11.1987 по 05.10.1988 (записи №5-8 трудової книжки) та з 27.01.1992 по 16.09.1993 (записи №12-14 трудової книжки), тоді як період роботи з 13.10.1988 по 15.01.1991 до страхового стажу не зараховано.

Суд також зауважує, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 13.01.1988 по 15.01.1991. Водночас з мотивувальної частини позовної заяви, змісту оскаржуваного рішення та записів трудової книжки вбачається, що спірним є саме період з 13.10.1988 по 15.01.1991: на роботу до Луцького ремонтно-будівельного управління позивача прийнято 13.10.1988, а період з 13.01.1988 по 05.10.1988 відповідачем уже зараховано до страхового стажу позивача. Відтак суд розцінює зазначення у прохальній частині позовної заяви дати початку періоду «13.01.1988» як технічну описку та вирішує спір щодо періоду з 13.10.1988 по 15.01.1991.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 15.05.2026 № 032350031401 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 13.10.1988 по 15.01.1991 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.04.1986.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1064,96 грн, сплачений квитанцією від 25.06.2026.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.05.2026 № 032350031401 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 13.10.1988 по 15.01.1991 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.04.1986.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя О. О. Андрусенко