Рішення № 141279341, 27.10.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/7221/25 Провадження № 2-а/636/16/26Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Карімова І.В.

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Остапенко Світлани Юріївни до Головного управління національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Остапенко Світлани Юріївни звернувся до суду з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 25.08.2025, до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5371257 від 01.08.2025, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., та закриття провадження у цій справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що зі змісту винесеної постанови серії ЕНА № 5371257 вбачається, що він, нібито, 01.08.2025 близько 21:00 по вул. Харківська,1, м. Чугуїв, Харківської області керував транспортним засобом без переднього державного номерного знака, чим порушив п.2.9 ПДР - керування водієм транспортним засобом без номерного знака, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а постанову винесено з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень.,

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 09.09.2025 відкрито провадження у цій адміністративній справі, розгляд якої визначено проводити за правилами загального позовного провадження.

23.09.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача Головного управління національної поліції в Харківській області Тищенко В.В. поданий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 за його безпідставністю. В обґрунтування відзиву посилається на те, що 01.08.2025 о 21:10 за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 1, інспектором Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Шевченком Ю.О. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5371257 від 01.08.2025, відповідно до якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. Відповідно до змісту постанови серії ЕНА № 5371257 від 01.08.2025, о 21 годині 03 хвилини за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 без переднього державного номерного знаку, чим порушив п.2.9.в ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Згідно пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.2.9.в ПДР, водіям забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. За змістом статті 31 КУпАП, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частина 1 статті 121-3). Згідно пункту 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 року, передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Отже, відповідно до вищевказаних положень, поліцейський діяв правомірно в межах діючого законодавства, а тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.

У зв`язку з зазначеним представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Також у відзиві міститься прохання про розгляд справи без участі представника Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази, встановив такі обставини.

01 серпня 2025 року інспектором поліції Шевченко Ю.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5371257 від 01.08.2025, відповідно до якої на позивача накладене адміністративне стягнення за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за те, що позивач 01.08.2025, о 21 годині 03 хвилини за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 без переднього державного номерного знаку, чим порушив вимоги п.2.9. «в» ПДР України. Відтак поліцейським Шевченко Ю.О. прийнято рішення про застосування стосовно відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. 00 коп.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122).

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України " Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.

Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака -, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З копії постанови вбачається, відмітка у вигляді підпису про те, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП позивачеві роз`яснено, про що позивачем проставлено підпис.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк на подання позовної заяви про скасування оскаржуваної постанови від 01.08.2025, посилаючись на те, що в установлений ст. 289 КУпАП строк ним було подано скаргу в адміністративному порядку, однак отримав відмову у задоволенні скарги. Тому він був вимушений звернутися за кваліфікованою допомогою до центру надання безоплатної правничої допомоги. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є юридично необізнаною особою, і відтак потребував правової допомоги кваліфікованого адвоката в написанні відзиву, з урахуванням введеного воєнного стану на усій території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», та оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та наразі проходить службу на лінії зіткнення з ворогом, не мав можливість спілкування з адвокатом та узгодження позиції, надання документів, які необхідні для подання позову, тому вважає, що ним пропущений строк з поважних причин.

Суд, враховуючи зазначені позивачем обставини, та правову позицію Верховного Суду у постанові №210/3915/17 від 30.01.2018, вважає, що подання скарги ОСОБА_1 до вищого органу та очікування відповіді можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. У зв`язку з викладеним суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ЕНА № 5371257 від 01.08.2025 року.

З тексту адміністративного позову не вбачається те, що позивач заперечує ту обставину що керував транспортним засобом без переднього державного номерного знака, що в свою чергу є порушенням вимог п. 2.9 «в» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Отже позивачем не заперечується керування транспортним засобом без переднього державного номерного знака. Крім того позивачем не надано жодних доказів того, що зазначене авто використовується для виконання службових завдань в прифронтовій лінії та лінії безпосереднього зіткнення з противником, за обставини крайньої необхідності.

Крім того, згідно відповіді начальника ГУНП у Харківській області №114576-2025 від 15.09.205 (436363) та відповіді № 151381-2025 від 09.08.2025 (317934) начальника управління превентивної діяльності ГУНП на скаргу ОСОБА_1 зазначено, що при перевірці скарги останнього було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, і цей відеозапис підтвердив, що інспектор діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

На ці обставини також посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Частина 5 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, слід зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справи й накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

На підставі викладеного суд вважає, що при винесенні постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення права останнього були дотримані, а інспектор поліції Шевченко Ю.О. мав достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір суд враховує, що за ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наявних у справі доказів суд прийшов до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5371257від 01.08.2025 винесена з дотриманням вимог законодавства на підставі належних, допустимих та достатніх доказів.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки ОСОБА_1 є учасником бойових дій, він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати покладаються на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 286, 293 КАС України,суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ЕНА № 5371257 від 01.08.2025 року.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити в повному обсязі.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5371257від 01.08.2025 - залишити без змін.

Судові витрати по справі покладаються на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя: І. В. Карімов