Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 215/8357/25
2/215/954/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Данилевського М.А., за участю секретаря судового засідання Потніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
20.10.2025 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначивши його підставою наявність у відповідача заборгованості за кредитними договорами №100117118 від 28.08.2021 та №4313670 від 30.09.2021 в сумі 185 980,00 грн. та понесені судові витрати, оскільки останній не виконує умови договорів.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 100117118 та в подальшому, 17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 17-01/2022-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТКАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100117118. Також, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100117118. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 100117118.
30.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4313670 та в подальшому, 28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 28-12/2021-72 відповідно до ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТКАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4313670. Також, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4313670. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4313670.
На теперішній час заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 100117118 від 28.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 149280,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 19000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 128280,00 грн.; заборгованість за комісіями - 2000,00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 4313670 від 30.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 36 700,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 31700,00 грн
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 185 980,00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 24000,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 159 980,00 грн. - заборгованість за комісіями - 2000,00 грн.
Відповідач надав суду відзив (пояснення) на позовну заяву суть якого зводиться до наступного.
Позовні вимоги відповідач не визнає, оскільки, на думку відповідача, позивач не надав належного підтвердження видачі коштів за кредитними договорами первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» як і правонаступниками.
Так відповідно до п.1.2 та 2.1 Кредитного договору № 100117118 від 28.08.2021,ТОВ «МІЛОАН» надає відповідачу грошові кошти в сумі 20 00 грн. на картковий рахунок. Далі відповідно до п.1.2 та 2.1 Кредитного договору № 4313670 від 30.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» надає відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн. також на картковий рахунок.
Тому на думку відповідача позивач не надав суду доказів видачі, саме первісним кредитором, відповідачу кредиту у відповідності до положень договору, яким передбачено, що Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок (платіжну картку Позичальника).
Відповідач вважає, що Позичальником не надано первинних документів, де вбачаються відомості про господарську операцію (ідентифікацію платника та отримувача коштів, підстави перерахунку відповідних коштів та зв`язок з кредитними договорами) - видачу йому кредитних коштів за Кредитним договором № 100117118 від 28.08.2021, та Кредитному договору № 4313670 від 30.09.2021 укладеними з ТОВ «МІЛОАН».
Як вбачається із позову позивач не надає інформацію, на картки яких банків були перераховані кредитні кошти, документ про видачу кредитних карток чи на кого вони емітовані, виписки по рахункам на які начебто зараховані кредитні кошти і рух цих коштів.
У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
На думку відповідача, надана позивачем копія платіжного доручення про перерахування коштів за Кредитним договором № 100117118 від 28.08.2021, та Кредитному договору № 4313670 від 30.09.2021 на картку № НОМЕР_1 , не є платіжними дорученнями, а виготовлені самим ТОВ «МІЛОАН», без відміток банку, працівника, що проводив операцію і за відсутності повних реквізитів Договору та номеру кредитної картки. В наданих позивачем документах фактично не показані повні, чіткі реквізити банківської карти, куди повинні бути зараховані кредитні кошти. Платіжні доручення, долучені до позову позивачем не є належним документом, що підтверджує банківську операцію про видачу кредиту відповідачу за Договором. Отже такі докази не повинні прийматися судом в якості підтвердження видачі кредитних коштів. Із матеріалів справи також не вбачається, в який банк зараховані кредитні кошти і на чиє ім`я емітована вищевказана карта № НОМЕР_1 .
Отже, позивачем не надано будь-яких первинних документів (чи виписки по рахунку), на підставі яких мав би можливість встановити факти надання коштів за Кредитним договором № 100117118 від 28.08.2021, та Кредитному договору № 4313670 від 30.09.2021 укладеними з ТОВ «МІЛОАН» та отримання (перерахунок, зарахування на карту) позивачем кредитних коштів, їх розміру, а також будь-яких документів, на підставі яких суд міг би перевірити зокрема і правильність розрахунку заборгованості відповідача.
Відповідач вважає, що позивач не надав суду належні розрахунки суми боргу за Кредитним договором № 100117118 від 28.08.2021, та Кредитному договору № 4313670 від 30.09.2021, а нарахування відсотків здійснюється поза межами строку передбаченого кредитним договором.
Як вбачається із позовної заяви на підтвердження позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» додало до позовної заяви розрахунки заборгованості виконані ТОВ «МІЛОАН» та витяг Реєстру боржників до Договору факторингу за Кредитним договором № 100117118 від 28.08.2021, та Кредитному договору № 4313670 від 30.09.2021, на думку відповідача, це абсолютно не виписки по рахункам і не арифметичні розрахунки таких сум боргу. Це інформативні довідки (таблиці), де просто визначена сума нарахованого боргу первісним кредитором на момент переуступки боргу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» і незаконне збільшення боргу, цим товариством, після такої переуступки, що намагаються стягнути вже ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Надані суду Довідки-Розрахунки за кредитними договорами ТОВ «МІЛОАН» до переуступки права вимоги представляють собою недостовірні довідки про залишок якоїсь заборгованості за певні періоди за кредитом, відсотками, з якої ніяк неможливо встановити, які суми вносив чи не вносив відповідач починаючи з дати укладання договорів, початок виникнення прострочення платежів, динаміку утворення заборгованості, перевірити заявлений товариством розмір заборгованості.
Виконані розрахунки ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» після переуступки права вимоги, просто констатують незаконне збільшення боргу за інший період без будь якої методики. Тому встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором № 100117118 від 28.08.2021, та Кредитному договору № 4313670 від 30.09.2021 неможливо.
За таких обставин, суд не повинен брати до уваги такі розрахунки заборгованості виконані ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» і Реєстри боржників до Договорів факторингу, адже відповідач позбавлений можливості перевірити заявлені позивачем вимоги в частині обґрунтованості та правильності нарахування боргу, зокрема відсотки, що нараховані.
Відповідач вважає, що позивачем (попереднім правонаступником) нарахування відсотків за Кредитним договором № 100117118 від 28.08.2021, та Кредитному договору № 4313670 від 30.09.2021 здійснюється після закінчення періоду визначеного договорами, коли вони можуть нараховуватись. Так, із Розрахунків заборгованості за Кредитним договором №100117118 від 28.08.2021, вбачається, що перше нарахування боргу здійснено ТОВ «МІЛОАН» за період з 28.09.2021 по 03.12.2021 в розмірі 83 730,00 грн. (з яких 62 730,00 грн. - сума заборгованості за відсотками).
Після відступлення вже ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» з 17.12.2021 по 10.01.2023 нараховує ще 65 550,00 грн. відсотків до рівня 128 280,00 грн. Позивач заявляє недостовірну інформацію у позові , що це заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, адже попередній кредитор її нарахував і загальна сума боргу виросла до 149 280,00 грн.
Але відповідно до п.1.4. - 1.5. Договору №100117118 віл 28.08.2021 та Додатку №1 Кредит надається строком на 30 днів, тобто з 28.08.2021 по 10.27.09.2021 i такі проценти за користування кредитом визначені на рівні 6 000,00 грн. та не можуть нараховуватися поза межами цього періоду. (це вбачається із Загальної вартості кредиту на рівні 28 000,00 що складається з 20 000,00 грн. - тіло кредиту, 2000,00 грн.- комісія і 6 000,00 грн. - відсотки). Будь яких документальних доказів про пролонгацію договору чи строку користування кредитом понад 30 днів Позивач не надає.
Далі із Розрахунків заборгованості за Договором №4313670 від 30.09.2021 вбачається також, що перше нарахування боргу здійснюється ТОВ "МІЛОАН" і нарахування відбулося за період 3 30.09.2021 по 09.12.2021 в розмірі 22 200,00 грн. (з яких 17 200,00 грн.- сума заборгованості за відсотками).
Після відступлення вже ТОВ «ВЕРДИКТ КАПТАЛ» з 28.12.2021 по 10.01.2023 нараховує ще 14 500,00 відсотків до рівня 31 700,00 грн., а позивач знову заявляє недостовірну інформацію, про те, що начебто заборгованість за нарахованими процентами після відступлення права вимоги не нараховувалася, хоча загальний борг виріс до 36 700,00.
Але відповідно до п.п. 1.4. - 1.5. Договору №4313670 від 30.09.2021 та Додатку №1 Кредит надається строком на 10 днів, тобто з 30.09.2021 по 10.10.2021, i такі проценти за користування кредитом нараховуються на рівні 1250,00 грн. та не можуть нараховуватися поза межами цього періоду (це вбачається із Загальної вартості кредиту на рівні 7200,00 грн., що складається з 5 000,00 грн. - тіло кредиту, 950,00 грн. - комісія і 1 250,00 грн. - відсотки). Будь яких документальних доказів про пролонгацію договору чи строку користування кредитом понад 10 днів позивач не надає.
Натомість із розрахунку позивача за Договором №100117118 від 28.08.2021 вбачається, що він разом із попередніми правонаступниками незаконно нараховує борг по відсотках до рівня 128 280,00 грн. протягом декількох років до 10.01.2023 (не за 30 днів по 27.09.2021 як встановлено договором до рівня 6 000,00 грн.). Також з Договором №4313670 від 30.09.2021 вбачається, що він також разом із попередніми правонаступниками незаконно нараховує борг по відсотках до рівня 31 700.00 грн. протягом декількох років до 10.01.2023 (а не за 10 днів по 10.10.2021 як встановлено договором на рівні 1 250.00 грн.)
Відповідач зазначає, що якщо суд все ж вирішить стягнути відсотки за Договором 4100117118 від 28.08.2021, то може це зробити лише на рівні 6 000,00 грн,, а не 128 280,00 грн. як незаконно намагається стягнути Позивач, а за Договором №4313670 від 30.09.2021 то це лише на рівні 1 250,00 грн., а не 31 700,00 грн.
Зауважує, що Відповідач не визнає позовні вимоги і в цій частині.
Відповідач вважав що стягнення заборгованості за комісійною винагородою за надання кредиту за Кредитним договором №100117118 від 28.08.2021 позивач намагається зробити у незаконний спосіб. Так позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №100117118 від 28.08.2021, в розмірі 185 980.00 грн, з яких: заборгованість по комісіям - 2 000.00 грн. В розумінні відповідача така заборгованість нарахована на підставі 1.5.1. Договору де зазначено, що Комісія за надання кредиту: 2000.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Положення п.п.1.5.1 Кредитного договору про сплату комісії про надання споживчого кредиту чи управління та обслуговування кредиту є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України. Таким чином, відповідач вважає, що не може бути стягнута з нього зокрема і заборгованість з комісійної винагороди Договором №100117118 від 28.08.2021 у розмірі 200,00 грн.
Позивач не надає документального підтвердження переходу права вимоги, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника.
Так у позові вказується, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу відповідно до умов якого йому відступлено за плату належні йому права вимоги до боржників.
Натомість відповідач вважає, що на підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», позивач надає ряд сумнівних копій документів, а саме: Договір Факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021 - де підписи сторін наклеєні в ручну чи за допомогою фоторедактору; Платіжне доручення, що підтверджує оплату по договору № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, де відмітка банку та підпис банківського працівника наклеєні вручну чи за допомогою фоторедактору, мають інший наклон, що видно не озброєним оком і такий документ без сумніву підганявся під позов працівниками позивача; Акт приймання-передавання Реєстру Боржників від 17.12.2021, де підписи сторін наклеєні вручну чи за допомогою фоторедактору; Акт приймання-передавання Ресстру Боржників в електронному вигляді від 17.12.2021, де підписи сторін наклеєні вручну чи за допомогою фоторедактору; Витяг з оригіналу Реєстру боржників до Договору № 17/12-2021-62 від 17.12.2021 не читаєма. Копія, де підписи сторін наклеєні вручну чи за допомогою фоторедактору; Форма з Ресстру боржників до Договору № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, де документ складений з декількох частин під позов, де підпис лише однієї сторони наклеєний вручну чи за допомогою фоторедактору; Договір Факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021, де підписи сторін наклеєні вручну поверх документу чи за допомогою фоторедактору; Платіжне доручення, що підтверджує оплату по договору № 28-12/2021-72 від 28.12.2021, де відмітка банку та підпис банківського працівника наклеєні вручну чи за допомогою фоторедактору, мають інший наклон що видно не озброєним оком і такий документ без сумніву підганявся під позов працівниками Позивача; Акт приймання-передавання Реєстру Боржників від 28.12.2021, де підписи сторін наклеєні вручну з перекосом чи за допомогою фоторедактору; Акт приймання-передавання Ресстру Боржників в електронному вигляді від 28.12.2021, де підписи сторін наклеєні вручну з перекосом чи за допомогою фоторедактору; Витяг з оригіналу Реєстру боржників до Договору № 28-12/2021-72 вiд 28.12.2021, нечитаєма не повна копія документу, де підписи сторін наклеєні вручну чи за допомогою фоторедактору; Форма Реєстру боржників до Договору №28-12/2021-72 від 28.12.2021, де документ складений з декількох частин під позов, де підпис лише однієї сторони наклеєний вручну чи за допомогою фоторедактору; Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, де підписи сторін наклеєні вручну поверх документу чи за допомогою фоторедактору; Акт зарахування зустрічних вимог, що підтверджує оплату по договору за відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, де підписи сторін наклеєні вручну поверх документу. чи за допомогою фоторедактору; Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, де підписи сторін наклеєні вручну з перекосом чи за допомогою фоторедактору, і це не озброєним оком видно на відсутності нижніх частин літер посадових осіб; Акт прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 10.01.2023 -де підписи сторін наклеєні вручну поверх документу чи за допомогою фоторедактору; Реєстру боржників до Договору № 10-0112023 від 10.01.2023, нечитаєма не повна копія документу, де підписи сторін наклеєна вручну чи за допомогою фоторедактору; Витяг останньої сторінки Реєстру боржників до Договору 10.012023 від 10.01.2023, цей документ складений з декількох частин під позов, де підписи сторін наклеєні вручну чи за допомогою фоторедактору.
Вищевикладене дає підстави сумніватися чи справді є наявності такі права вимоги від документи погоджені сторонами в оригіналах і чи дійсно був перехід ТОВ "МІЛОАН" до ТОВ «ВЕРДИКТ КАШТАЛ», потім відступлення на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». У зв`язку з цим відповідачем було заявлено клопотання про витребування вищевказаних оригіналів, проте позивач їх суду не надав.
Також відповідач зазначає, що такий документ як «витяг з Реєстру боржників» взагалі не передбачений наданими договорами факторингу, а повинен бути наданий саме Реєстр боржників. Оскільки в позові відсутні достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до позивача права вимоги до відповідачки за кредитним договором, тому відповідач наполягає на недоведеність позовних вимог.
Крім того, за відступлення права вимоги то ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» і ТОВ «Коллект Центр» повинно було сплатити кредитодавцю оплату по договорам факторингу. Натомість надані Позивачем Платіжне доручення, що підтверджує оплату по договору №17/2-2021-62 від 17.12.2021 та Платіжне доручення, що підтверджує оплату по договору №28-12/2021-72 від 28.12.2021, виконані так, що відмітка банку та підпис банківського працівника наклеєні вручну чи за допомогою фоторедактору, мають інший наклон що видно не озброєним оком, і такий документ без сумніву підганявся під позов працівниками позивача.
Ці документи насправді не містять відомості про особу, яка склала документ, тобто відсутній реквізит документа, передбачений п.п. 4.1 п.4 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» віл 01.07.2020 № 144 «Про прийняття та скасування національних стандартів», а тому має сумніви як джерело доказу.
Стосовно оплати по Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, то тут позивач взагалі підтверджує цей факт Актом зарахування зустрічних вимог, що підтверджує оплату по договору за відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, і відповідач вважає тут також факт оплати не доведеним. Позивачем не надано документальних доказів сплати ціни переуступки боргу, що ставить під сумнів дійсний перехід права вимоги за кредитними договорами саме до позивача, тобто доказів які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Отже із наданих копій договорів факторингу із додатками, актами та витягами, не вбачається документальне підтвердження і законність переуступки права вимоги за Договором №100117118 від 28.08.2021 та Договором №4313670 від 30.09.2021 від ТОВ "МІЛОАН" до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а потім до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Оскільки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» вже 10.01.2023 (дата укладання договору відступлення права вимоги №10-01/23) знало, що за вищевказаними договорами його право порушене, ще у 2021, тому в нього був строк з року з вересня, жовтня 2021 до жовтня 2024 для звернення до суду про захист його прав. Натомість як видно із Ухвали суду про відкриття провадження від 04.11.2025 по даній справі, позивач звернувся до суду про стягнення боргу 20.10.2025 (не вказуючи причин затримки подачі позову і не заявляючи про поновлення строку на звернення) тобто з пропуском трирічного строку позовної давності по стягненню основної суми боргу, відсотків, комісій як це передбачено ст. 258 ЦК України.
Так позивач просить стягнути разом із судовими витратами, 25 000 грн. витрати на правову допомогу. Відповідач не визнає позовні вимоги, вважаючи їх не доведеними і вважає, що не має підстав для стягнення витрат на правову допомогу, адже з матеріалі справи вбачається, що позивач особисто надіслав позов з додатками до суду і позов особисто підписано директором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а не адвокатом чи Адвокатським об`єднанням, з яким начебто укладено договір про правову допомогу.
За наведених обставин, відповідач вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт надання адвокатом позивачу правничої допомоги під час розгляду судом та відповідно не підтверджується факт понесення таких витрат заявником у сумі 25 000 грн.
На думку відповідача, заявлений позивачем розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт із сумою позову, позовна заява, має досить невеликий, типовий зміст та використовується у більшості подібних справ, де позивачем є ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Виходячи з викладеного відповідач з посиланням на судову практику просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
26.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено наступне.
На виконання умов укладених договорів позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 000,00 грн. та 20 000,00 грн.
Враховуючи, що первісний кредитор не є банком, відповідна операція була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якого 30.09.2021 було перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 , та листом ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якого 28.08.2021 було перераховане грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 .
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії",
Ні первісний кредитор, ні Позивач не є банками та на них не розповсюджується дія Закону України «Про банки та банківську діяльність». Разом тим, Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів.
Відповідач тривалий час частково сплачував заборгованість по кредитах, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо, не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.
Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується не надходили Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.
Щодо договору № 4313670 позивач зазначив наступне.
Сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.
Щодо договору № 100117118 позивач зазначив наступне.
Сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.
З розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач тривалий час продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Відповідач вважає, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту суперечить нормам закону та не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
З вищенаведеного вбачається, що Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором.
Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021р. №16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», надалі за текстом поіменовані «Правила розрахунку». Вказані Правила розрахунку (пункт 1) передбачають правомірність встановлення Позивачем (як Кредитодавцем) супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Крім того, Додатком № 2 до Правил розрахунку, затверджено типову форму Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. В даній Таблиці в розділі «Платежі за супровідні послуги» та підрозділі «Кредитодавця» (графа 8) передбачена.
Також, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.
Крім того, у відповідності до пункту 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021, яке визначає додаткові умови, не визначені ЦК України, Законом про споживче кредитування, Законом України «Про фінансові послуги» та іншими законами України, які містять норми щодо договірних відносин у частині надання фінансових послуг, вимоги договорів про надання фінансових послуг, що укладаються між споживачами та небанківськими фінансовими установами, Договір про надання фінансових послуг повинен містити, в т.ч. назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом.
Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і Відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем.
Щодо переходу прав вимоги позивач зазначає наступне.
17.12.2021 було укладено договір №17/12-2021-62 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100117118.
28.12.2021 було укладено договір №28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4313670.
Відповідно до п.6.1.4 Договорів факторингу №17/12-2021-62 та №28-12/2021-72 права вимоги переходять до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги. Матеріали справи містять докази сплати грошових коштів Клієнтом Фактору до Договору факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників та сам реєстр боржників. Звертаємо увагу, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не є стороною договору, а оплата за отримане фінансування не стосується підтвердження факту переходу права вимоги.
У свою чергу, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, укладеними з Відповідачем.
Відповідно до п. 5.2 договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що ціна договору сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.
Отже відповідно до умов договору: право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (п. 5.2 Договору); оплата відступленого права вимоги відбувається із значним від термінуванням - 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору (п. 7. 2.).
Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом прийому-передачі Реєстру Боржників та самим реєстром боржників. Крім того, матеріали справи містять акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджує факт оплати за договором. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісних кредиторів до Позивача прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з Відповідачем.
Щодо нарахування відсотків після відступлення прав вимоги.
У разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов`язки Банку за договором, що стосується умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок.
Відповідно до п. 2.2 Договорів факторингу №17/12-2021-62 та №28-12/2021-72 фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників. Відповідно до п. 2.4 Договорів факторингу фактор одержує право (замість кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається. Таким чином, договором факторингу не обмежено права наступного кредитора, в тому числі і право нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом.
Щодо строку позовної давності.
Позивач посилається на те, що перебіг строку давності було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому - воєнного стану, тому строк позовної давності позивачем не пропущено.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.
Крім того, договірні відносини між Позивачем та Адвокатом за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав Відповідача є необґрунтованими.
Також, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, позивач наголошує, що розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а Відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини.
Виходячи з викладеного представник позивача з посиланням на судову практику просить суд позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Заяви, клопотання учасників справи.
В судові засідання представники позивача з`являлися в режимі відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів. У судове засідання призначене на 28.10.2026 представник позивача не з`явився, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 20.03.2026 надав до суду відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.11.2025 позовну заяву прийнято та до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників процесу.
Ухвалами Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2026, 05.05.2026, 30.07.2026 витребувано та отримано від АТ «Універсал Банк» докази.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається із письмових матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, 28.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №100117118, та паспорт споживчого кредиту, підписані електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у сумі 20000,00 грн. (п. 1.2 - 1.4 Договору), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,00% за кожен день користування протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 Договору) строком на 30 днів з 28.08.2021 по 27.09.2021 зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 2000,00 грн. яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору). Стандартна (базова) процентна ставка складає 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
У п. 2.3.1.2 Договору детально зазначені умови пролонгації договору на стандартних базових умовах, де зокрема зазначено, що позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, в період з 29.08.2021 (з наступного дня надання кредитних коштів) відповідачу нараховувалися відсотки за пільговою ставкою 1,00% від суми кредиту на підставі п. 1.5.2. Договору, а в подальшому на підставі п. 2.3.1.2 та п. 1.6 Договору за стандартною (базовою) ставкою у розмірі 5,00% протягом 60 днів по 03.12.2021.
Всього за пільговий період кредитування та 60 днів після його закінчення відповідачу (з урахуванням часткового погашення заборгованості) нараховано: 19 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 62 730,00 грн. - заборгованість за відсотками, 2000,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, а всього на суму - 83 730,00 грн.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування кредитом за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 на суму 65 550,00 грн.
Також, 30.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4313670, та паспорт споживчого кредиту, підписані електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у сумі 5000,00 грн. (п. 1.2 - 1.4 Договору), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% за кожен день користування протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 Договору) строком на 10 днів з 30.09.2021 по 10.109.2021 зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 950,00 грн. яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору). Стандартна (базова) процентна ставка складає 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
У п. 2.3.1.2 Договору детально зазначені умови пролонгації договору на стандартних базових умовах, де зокрема зазначено, що позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, в період з 01.10.2021 (з наступного дня надання кредитних коштів) відповідачу нараховувалися відсотки за пільговою ставкою 2,50% від суми кредиту на підставі п. 1.5.2. Договору, а в подальшому на підставі п. 2.3.1.2 та п. 1.6 Договору за стандартною (базовою) ставкою у розмірі 5,00% протягом 60 днів по 11.10.2021.
Всього за пільговий період кредитування та 60 днів після його закінчення відповідачу нараховано: 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17 200,00 грн. - заборгованість за відсотками, 950,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, а всього на суму - 22 200,00 грн.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування кредитом за період з 28.12.2021 по 23.02.2022 на суму 14 500,00 грн.
Зазначені Договори №4313670 та №100117118 аналогічні за своїми умовами.
Щодо підписання електронних договорів відповідачем та отримання ним кредитних коштів.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори №100117118 та №4313670 були укладені в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Так, судом встановлено, що укладені між Товариствами та ОСОБА_1 кредитні договори №100117118 та №4313670 були підписані відповідачем електронним підписом, на умовах визначених у вказаних договорах останньому надавалися кредити, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення.
Факт підписання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи, доказами наданими представником позивача, зокрема: анкетами-заявами відповідача на отримання кредиту із зазначенням покрокового процесу оформлення та розгляду заяв.
Щодо ідентифікації особи Позичальника перед укладенням договорів встановлено, що така ідентифікація здійснювалась за допомогою отримання ідентифікаційних даних та фінансового номеру телефона зазначеного відповідачем (підтверджено інформацією з Українського бюро кредитних історій). Товариством було надано кредитний звіт УБКІ, з якого вбачається, що номер телефону, вказаний відповідачем при реєстрації на сайті Кредитодавця, на який пізніше надійшов код одноразового ідентифікатора для підписання першого кредитного договору №100117118, тa всіх подальших, в тому числі Договору №4313670, є фінансовим номером ОСОБА_1 , згідно інформації, що була передана до УБКІ банком.
Також позивачем надано звіт УБКІ, що актуальний на 27.04.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_1 використовувався номер мобільного телефону для підписання кредитних договорів НОМЕР_3 , тобто, той номер мобільного телефону, на який було надіслано одноразові ідентифікатори для підписання Договорів.
Дата останньої актуалізації банком вказаного номеру мобільного телефону як фінансового телефону ОСОБА_1 (РНОКІ НОМЕР_4 ) -22.04.2026 в банківській установі 08.04.2026.
Окрім того, первісним кредитором було проведено ідентифікацію особи позичальника, яким є ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_4 ) зa допомогою фотознімку позичальника (відповідача) із паспортом (фото збігається із фото на паспорті відповідача).
Так, в угодах більшості банківських установ існує пункт, в якому вказується, що позичальник зобов`язаний надати оригінали документів для ознайомлення. В разі їх відсутності банк відмовиться надати позику, незалежно від суми. Ксерокопії паспорта, ідентифікаційного коду та інших документів, що засвідчують особу, також не дозволять отримати гроші стороннім особам. У зв`язку з цим під час оформлення угоди в режимі онлайн банки в обов`язковому порядку вимагають прикріпити фотографії клієнта з паспортом у руці. Ця процедура необхідна для підтвердження особи позичальника, виключення можливості шахрайства, підвищення лояльності.
Окрім того із отриманих доказів вбачається, що верифікація ОСОБА_1 також була здійснена за допомогою системи BankiD Національного банку України.
Тож відповідачем для такої ідентифікації використовувався номер мобільного телефону НОМЕР_3 , тобто той, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор.
Отже, факт укладення обох Договорів саме відповідачем має місце, ідентифікація та верифікація відповідача проведена за допомогою фото позичальника із його паспортом, а також за допомогою ідентифікації в момент підписання кредитного договору під час введення коду одноразового ідентифікатора, який надійшов на фінансовий номер мобільного телефону відповідача, що виключає можливість укладення договору із первісним кредитором іншою особою, а не відповідачем.
Зазначене також підтверджується наданими позивачем інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) від 30.09.2021 та інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) від 28.08.2021 року надані, у свою чергу, первісним кредитором, що додатково підтверджує факт підписання кредитних договорів з покроковим зазначенням кожної дії Позичальника в процесі підписання договорів електронним підписом одноразовим ідентифікатором
Також факт підписання договору підтверджується довідкою по заяві на отримання кредиту №100117118 від 28.08.2021 та довідку по заяві на отримання кредиту №4313670 від 30.09.2021, надані первісним кредитором, у яких детально відображено процес оформлення та розгляду відповідної заяви, а також чітко зафіксовано відомості, повідомлення Відповідачем під час укладання Договорів, зокрема реквізити банківської карти, зазначеної ним для перерахування коштів.
Згідно інформації отриманої судом від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» власником банківської картки № НОМЕР_5 , емітованої банком, є ОСОБА_2 (фінансовий номер телефона НОМЕР_3 ), на яку було перераховані кредитні кошти. На зазначену картку були перераховані кошти у день укладення договорів в сумі зазначеній у договорах. Із зазначеної банківської карти здійснювалися неодноразові перекази на ім`я «SERHIY BESKOROVAYNYY», а також платежі на погашення кредитної заборгованості.
Крім того, адреса реєстрації власниці банківської картки ( АДРЕСА_1 ) співпадає з адресою реєстрації відповідача.
Сукупність зазначених фактів дає підстави суду дійти висновку, що саме відповідач укладав кредитні договори №100117118 та №4313670, отримував кредитні кошти на вказану банківську карту із зазначенням вказаного мобільного телефону.
Той факт, що відповідач використав мобільний телефон, який є фінансовим номером іншої особи, і банківську картку, яка належить їй, не дає суду підстави вважати, що договір був укладений та кредитні кошти було отримано іншою особою.
Перерахунок коштів на банківську картку третьої особи, зазначену саме відповідачем, не може розцінюватися як доказ не укладення та/або не підписання вказаних договорів. Відповідними правилами надання коштів у кредит та умовами договорів не передбачено зарахування кредитних коштів виключно на картку відповідача, а вказано, що кошти кредиту перераховуються за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані саме відповідачем кредитодавцю з метою отримання кредиту. Перерахування Кредитодавцем грошових коштів за номером платіжної картки, вказаної Позичальником при укладенні договорів споживчого кредиту є належним виконанням умов договору.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі 671/1832/20.
Щодо відступлення прав вимоги.
17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №17-01/2022-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТКАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100117118. Також, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100117118. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №100117118.
28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №28-12/2021-72, відповідно якого до ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТКАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4313670. Також, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4313670. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4313670.
Твердження відповідача, що надані позивачем документи містять ознаки підробки, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Відповідачем на заявлялися клопотання про проведення відповідних експертиз сумнівних, на думку відповідача, документів про відступлення права вимоги (факторингу).
Крім того, суд зауважує, що положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Зобов`язання відповідач не виконав ані перед первинними кредиторами, ані перед позивачем. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до п.6.1.4 Договорів факторингу №17/12-2021-62 та №28-12/2021-72 права вимоги переходять до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги. Матеріали справи містять докази сплати грошових коштів Клієнтом Фактору до Договору факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників та сам реєстр боржників. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не є стороною договору, а оплата за отримане фінансування не стосується підтвердження факту переходу права вимоги.
У свою чергу, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, укладеними з Відповідачем.
Відповідно до п. 5.2 договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що ціна договору сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.
Отже відповідно до умов договору: право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (п. 5.2 Договору); оплата відступленого права вимоги відбувається із значним від термінуванням - 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору (п. 7. 2.);
Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом прийому-передачі Реєстру Боржників та самим реєстром боржників (а не витягом із реєстру боржників, як стверджує відповідач). Крім того, матеріали справи містять акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджує факт оплати за договором. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісних кредиторів до Позивача прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з Відповідачем.
Щодо строків позовної давності.
Суд зазначає, що відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.
Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (чинний на момент звернення з позовною заявою) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.
Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Щодо нарахування комісії при видачі кредиту.
Відповідач вважає, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту суперечить нормам закону та не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
З вищенаведеного вбачається, що Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором.
При цьому суд зазначає, що комісія за видачу кредиту не є комісією (платою) за обслуговування кредитної заборгованості, і має іншу правову природу.
Також, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитних договорів, які були підписані відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитними договорами.
Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і Відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем.
Щодо строків кредитування за договорами.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.
Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі №146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Суд зауважує, що станом на дати укладення договорів №100117118 від 28.08.2021 та №4313670 від 30.09.2021 була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.
Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
При цьому суд зауважує, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).
Встановлено, що у договорах про споживчий кредит №100117118 від 28.08.2021 та №4313670 від 30.09.2021 (які є подібними щодо строків кредитування) сторони, зокрема, передбачили (п. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах), що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з рахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
У Паспорті споживчого кредиту зазначених договорів (п. 5) зазначено, що на стандартних (базових) умовах відповідно до п. 2.3.1.2 Договору, продовження строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник (споживач) продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Тлумачення змісту вказаних умов договорів дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо строків кредитування та розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача. Тому строк кредитування після закінчення пільгового періоду складає 60 днів. Інше тлумачення умов договорів призвело б до того, що строк кредитування автоматично продовжувався кожні 60 днів до нескінченності, або до повного погашення заборгованості відповідачем.
Тому чи підлягають продовженню строки кредитування кожен раз на 60 днів після закінчення попередніх 60 днів (без обмеження будь-яким строком аж до повного погашення заборгованості) суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку з урахуванням положень договорів, з урахуванням зазначеного: «… продовження строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник (споживач) продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів» тлумачення умов договору має бути здійснено на користь відповідача (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження № 61-4595сво25)).
Отже, суд зазначає, що нарахування Кредитодавцем відсотків за договорами після закінчення пільгового періоду користування кредитними коштами та 60 днів після нього, є цілком правомірним і відповідає вимогам законодавства.
Нарахування відсотків після закінчення цього часового періоду (після 60 днів пролонгації договорів) не може бути здійснено, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Висновки та мотиви суду.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами №100117118 від 28.08.2021 та №4313670 від 30.09.2021, а саме: тіла кредитів, комісії за їх видачу, нараховані відсотки за користування кредитами протягом пільгового періоду та протягом періоду пролонгації договорів (60 днів).
Отже, з відповідача на користь позивача за договором №100117118 підлягає стягненню за пільговий період кредитування та 60 днів після його закінчення (з урахуванням часткового погашення заборгованості): 19 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 62 730,00 грн. - заборгованість за відсотками, 2000,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, а всього на суму - 83 730,00 грн.
А за договором №4313670 підлягає стягненню за пільговий період кредитування та 60 днів після його закінчення: 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17 200,00 грн. - заборгованість за відсотками, 950,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, а всього на суму - 22 200,00 грн.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 105 930,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
При цьому суд керується висновками та рекомендаціями ЄСПЛ, висловлених в рішенні Суду у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, в п.58 якого зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Суд вважає, що надав відповідь на всі доводи сторін, які можуть вплинути на правильність вирішення цього цивільно-правового спору.
Щодо стягнення понесених судових витрат та витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», яким сторони погодили вид та вартість послуг, також надано прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги №592 від 01.09.2025 та витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, згідно яких адвокатське об`єднання надали послуги з консультації та складання позовної заяви про стягнення заборгованості на суму 25 000,00 грн..
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу в сумі 25 000 грн., та відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, необхідність проведення кількох судових засідань, витребування доказів судом та надання додаткових доказів позивачем на спростування заперечень відповідача, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним зменшити суми витрат на правову допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (105 930,00/185 980,00 грн.*100 = 56,96%) в розмірі 1379,80 грн. (2422,40 грн.*56,96%), який сплачений позивачем при зверненні до суду.
На викладеного вище, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 207 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договорами №100117118 від 28.08.2021; № 4313670 від 03.09.2021, в сумі 105 930,00 (сто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір в розмірі 1379,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя:
Судове рішення № 141278069, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 215/8357/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: