Рішення № 141276765, 03.11.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3538/26

Провадження № 2/545/2900/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №16.07.2025-100000133 в сумі 16034,59 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 9432,13 грн та заборгованості по процентам в розмірі 3961,50 грн та відсоткам, нарахованим по ст.. 625 ЦК України у розмірі 2640,96 грн, яку позивач просив стягнути із ОСОБА_1 та судові витрати, що складаються з 2662,40 грн судового збору та 156,18 грн витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що свої вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином.

За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (Позичальник/Відповідач) шляхом підписання оферти та заявки, що є її невід`ємною частиною, було укладено Кредитний договір № 16.07.2025-100000133.

За умовами первинної редакції вказаного Кредитного договору:

Сума кредиту (1-й транш): 5 000,00 грн (отримано відповідачем у розмірі 9 432,00 грн з урахуванням витрат відповідно до квитанції про видачу коштів від 16.07.2025).

Строк кредитування: 98 днів з дати надання коштів (дата повернення 21.10.2025).

Процентна ставка: фіксована незмінна у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Комісія за надання кредиту: 20 % від суми кредиту (1 000,00 грн).

Денна процентна ставка: 0,93 %.

Неустойка: 50,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Спосіб надання коштів: перерахування на електронний платіжний засіб відповідача № 4149-49XX-XXXX-1468.

У подальшому між сторонами було укладено низку додаткових договорів щодо збільшення суми кредиту та надання чергових траншів на аналогічних умовах платності (з комісією 20 % від суми кожного траншу):

Додатковий договір від 23.07.2025: надано 2-й транш у розмірі 1 000,00 грн (комісія 200,00 грн); загальна сума кредиту зросла до 6 000,00 грн зі строком надання 2-го траншу 91 день.

Додатковий договір від 30.07.2025: надано 3-й транш у розмірі 2 000,00 грн (комісія 400,00 грн); загальна сума кредиту зросла до 8 000,00 грн зі строком надання 3-го траншу 84 дні.

Додатковий договір від 13.08.2025: надано 4-й транш у розмірі 2 200,00 грн (комісія 440,00 грн); загальна сума кредиту зросла до 10 200,00 грн зі строком надання 4-го траншу 70 днів.

Додатковий договір від 30.08.2025: надано 5-й транш у розмірі 3 500,00 грн (комісія 700,00 грн); загальна сума кредиту зросла до 13 700,00 грн зі строком надання 5-го траншу 53 дні.

Надалі за ініціативою та зверненнями позичальника сторонами укладалися додаткові договори щодо продовження (пролонгації) строку кредитування:

Додатковий договір від 09.09.2025: продовжено строк кредитування до 112 днів з кінцевою датою повернення коштів 04.11.2025; встановлено денну процентну ставку в розмірі 0,67 %.

Додатковий договір від 07.10.2025: продовжено строк кредитування до 126 днів з кінцевою датою повернення коштів 18.11.2025; встановлено денну процентну ставку в розмірі 0,7 %.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, забезпечивши перерахування кредитних коштів на підтверджений електронний платіжний засіб відповідача.

Натомість відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту та сплати нарахованих платежів у визначені договором строки не виконав, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на дату звернення до суду з цим позовом у відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором № 16.07.2025-100000133 у загальному розмірі 16 034,59 грн, яка складається з:

заборгованості за тілом кредиту (основного боргу) 9 432,13 грн;

заборгованості за процентами за користування кредитом 3 961,50 грн;

процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України 2 640,96 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складає 14303,20 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, відповідачем були порушені умови договорів щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договорами платежів, що призвело до невиконання взятих на себе зобов`язань.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання, стосовно умов повернення кредитів, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредитам, заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України суд зазначає наступне.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 зазначив, що з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом №14366 затверджено Указ Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 02.08.2026 на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 31.10.2026.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №16.07.2025-100000133 від 16.07.2025, вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України за кредитним договором становить 2640,96 грн.

Водночас стягнення 3 процентів річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №16.07.2025-100000133 від 16.07.2025 у розмірі 13393,63 грн., що складається з наступного: основний борг 9432,13 грн.; проценти 3961,50 грн.

В частині позовних вимог про стягнення процентів річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України суд відмовляє.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором сплачений судовий збір у розмірі 2622,40 грн. Ціна позову 16034,59 грн., позов задоволений на суму 13393,63 грн., тобто на 83,53 %.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2223,90 грн.

Що стосується стягнень судових витрат у розмірі 156,18 грн за надсилання стороні відповідача позовної заяви, суд відмовляє, зважаючи на таке.

Такі витрати були понесені позивачем у зв`язку з виконанням встановленого процесуальним законом обов`язку щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Сам по собі факт понесення таких витрат у зв`язку з направленням процесуальних документів не є достатньою підставою для їх покладення на іншу сторону.

З огляду на викладене, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 156,18 грн. витрат на поштове відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265, 280-282, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором 16.07.2025-100000133 від 16.07.2025 у розмірі 13393,63 грн. та судовий збір у розмірі 2223,90 грн, що разом становить 15617,53 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк