Рішення № 141276301, 06.11.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Дата ухвалення
06.11.2026
Номер справи
209/9228/25
Номер документу
141276301
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 209/9228/25

Провадження №2/524/4830/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року до Дніпровського районного суду м. Кам`янського звернулося ТОВ «Фінпром Маркет» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 05 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 71843196, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер її мобільного телефону.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 4500,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 04.07.2025 року, зі сплатою процентів в розмірі 0,275% на день (фіксована процентна ставка). За понадстрокове користування позикою діяла процентна ставка 4% в день та комісія за надання кредиту у розмірі 15% від суми позики, що складає 675,00 грн. Орієнтовна загальна вартість позики становила 1046,25 грн.

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними вище договором позики.

Відповідно реєстру прав вимог від 16.10.2025 року до договору факторингу № 16/10/25 позивач набув право вимоги до відповідача у загальному розмірі 14 546,25 грн. , з яких: 4500,00 грн. заборгованість за кредитом, 371,25 грн. заборгованість за процентами, 675,00 грн. заборгованість за комісією та 9000,00 грн. заборгованість за пенею.

Позивач просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором позики у загальному розмірі 14 546,25 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Кам`янського Решетник Т.О. від 23 лютого 2026 року позовну заяву передано за підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області. Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Баранської Ж.О. від 25 березня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю до Автозаводського районного суду м. Кременчука. Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 квітня 2026 року визначено головуючого суддю Нестеренка С.Г.

Ухвалою судді від 05 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

12 травня 2026 року до суду від позивача була подана заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 07 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третю особу, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду. Витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази по справі.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

05 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 71843196, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора 31217, який був надісланий на номер її мобільного телефону.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 4500,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 04.07.2025 року, зі сплатою процентів в розмірі 0,275% на день (фіксована процентна ставка). За понадстрокове користування позикою діяла процентна ставка 4% в день та зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми позики, що складає 675,00 грн. Орієнтовна загальна вартість позики становила 1046,25 грн.

До укладання договору про надання позики, відповідач ознайомилася з таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки, що є додатками № 1 до договору позики та додаткових угод до нього, про що свідчить її електронний підпис одноразовими ідентифікаторами.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу позику в розмірі 4500,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів 05.06.2025 року на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що постає з квитанції АТ «Таскомбанк» від 05.06.2025 року.

Крім того, факт перерахування грошових коштів за договором, підтверджується наданими АТ КБ «Приватбанк» листом від 28.08.2026 року та випискою по рахунку, з яких вбачається, що банк на ім`я ОСОБА_1 емітував картку № НОМЕР_1 , на яку 05.06.2025 року були перераховані грошові кошти.

Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачем.

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» був укладений договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінпром Маркет» набув права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей від 16.10.2025 року за договором факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр заборгованостей, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.

Згідно з реєстром прав вимог боржників від 16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» за договором факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики в розмірі 14 546,25 грн., з яких: 4500,00 грн. заборгованість за кредитом, 371,25 грн. заборгованість за процентами, 675,00 грн. заборгованість за комісією та 9000,00 грн. заборгованість за пенею.

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача. Позивач заявив про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики у загальному розмірі 14 546,25 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору позики, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору позики із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з його умовами, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без їх обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» своє зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Факт отримання грошових коштів від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідач не спростувала.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги за договором позики від 05.06.2025 року.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «Фінпром Маркет» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строк, передбачений умовами договору позики, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики в частині стягнення боргу за позикою (тілом кредиту) в розмірі 4500,00 грн. - є обґрунтованими.

Проте, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За умовами договору позики від 05.06.2025 року позику у 4500,00 грн. було надано строком на 30 днів з 05.06.2025 по 04.07.2025 року, процента ставка базова 0,275% (фіксована) на день, узгоджена сторонами договору сума процентів становила 371,25 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача. Отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 675,00 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку (фінансової установи) встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

У пункті 2.2.4. договору зазначено розмір комісії, пов`язаної із наданням позики у розмірі 15% (фіксована) від суми позики, що у грошовому виразі складає 675,00 грн.

Умови укладеного між сторонами договору позики щодо розміру та порядку сплати комісії не суперечать ЗУ «Про споживче кредитування».

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту, так і в подальшому нараховувати її споживачам. Відповідач з цим погодилася, жодних заперечень не виказувала та уклала договір позики, на визначених умовах, в тому числі і зі сплатою комісії. Залишок несплаченої комісії складає 675,00 грн., а отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення боргу за неустойкою у розмірі 9000,00 грн.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час ухвалення судом рішення.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за штрафними санкціями (штрафи/пені) у відповідача за кредитним договором від 05.06.2025 року виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що такі штрафні санкції у розмірі 9000,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають, а тому в цій частині позову також слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 71843196 від 05.06.2025 року у розмірі 5546,25 грн., з яких: 4500,00 грн. заборгованість за кредитом, 371,25 грн. заборгованість за процентами та 675,00 грн. заборгованість за комісією за надання позики.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом задоволено у розмірі 5546,25 грн., що становить 38,13% від заявленого розміру 14 546,25 грн.

Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 923,66 грн. (38,13% від 2422,40).

Позивачем заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, укладеного між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та ТОВ «Фінпром Маркет», копію Витягу з акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги № 7ФП від 24.10.2025 року за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року у розмірі 4500,00 грн., копію акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 27.10.2025 року у розмірі 108 000,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордера на надання правничої допомоги.

Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило. При вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, дослідивши надані стороною відповідача документи, суд дійшов висновку, що витрати за надання правничої допомоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи часткове задоволення судом позову на 38,13%, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1715,85 грн. витрат на професійну правничу допомогу (38,13% від 4500,00).

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінпром Маркет» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 71843196 від 05.06.2025 року у розмірі 5546,25 грн., з яких: 4500,00 грн. заборгованість за кредитом, 371,25 грн. заборгованість за процентами та 675,00 грн. заборгованість за комісією за надання позики, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1817,28 грн. та 3375,90 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити ТОВ «Фінпром Маркет» у задоволенні позову до ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 8640,00 грн., нарахованими за понадстрокове користування позикою, коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 923,66 грн. та 1715,85 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ТОВ «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ:43311346, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ: 39861924, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б;

Повний текст рішення суду виготовлено 06 листопада 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 141276301 ?

Документ № 141276301 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141276301 ?

Дата ухвалення - 06.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141276301 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141276301 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141276301, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Судове рішення № 141276301, Автозаводський районний суд м. Кременчука було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141276301 відноситься до справи № 209/9228/25

Це рішення відноситься до справи № 209/9228/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141276300
Наступний документ : 141276302