Рішення № 141276255, 06.11.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2090/26

381/2183/26

Рішення

Іменем України

06 листопада 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги у сумі 91 678,45 гривень, додаткової допомоги у розмірі 55 007,07 гривень, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік у сумі 16 104,00 гривні, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік у сумі 18 168 гривень, -

Встановив:

08 квітня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги у сумі 91 678,45 гривень, додаткової допомоги у розмірі 55 007,07 гривень, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік у сумі 16 104,00 гривні, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік у сумі 18 168 гривень.

Справа передана на розгляд головуючому судді Самусі В.О.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що позивачка працювала у виробничому підрозділі моторвагонне депо Фастів-1 філії «Приміська пасажирська компанія», що є підрозділом акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Позивачка звільнилась 07 січня 2026 року за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком.

Позивачка зазначає, що при звільненні їй не були виплачені всі належні суми коштів.

Зокрема, не виплачена одноразова матеріальна допомога у розмірі п`яти середньомісячних заробітків у сумі 91 678,45 гривень, додаткова матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 55 007,07 гривень, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік у сумі 16 104,00 гривні, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік у сумі 18 168 гривень.

Позивачка зазначає, що не вчинення дій відповідачем щодо виплати належних їй сум при звільненні суперечить вимогам статті 116, 117 КЗпП України і є підставою для стягнення коштів в примусовому порядку.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04 травня 2026 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому наведені аргументи щодо відсутності підстав для задоволення позову.

25 вересня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засідання позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю. Вважали, що відсутні підстави для невиплати сум, належних позивачці.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, пояснив, що наявність права на отримання цих виплат позивачкою, як працівником, передбачена умовами колективного договору, однак, на разі, можливість здійснення таких виплат зупинена розпорядчими документами відповідача, як роботодавця.

Відповідач має право на зупинення відповідних виплат. Зупинення виплат на певний строк, з урахуванням фінансового стану відповідача та наслідків військової агресії, є правомірним та пропорційним обмеженням.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 06 листопада 2026 року до 14 години 05 хвилин.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи. Суд встановив наступні обставини.

Так, судом було встановлено, що позивачка звільнилась 07 січня 2026 року за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком.

Зазначені обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи копією наказу (розпорядження) № 889/ос від 25 грудня 2025 року начальника виробничого структурного підрозділу моторвагонне депо Фастів-1 (а. с. 9).

В наказі зазначено про необхідність проведення після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» виплати 5 середньомісячних заробітків (посадових окладів), передбачених частиною 1 пункту 3.11 Колективного договору; 3 середньомісячних заробітків (посадових окладів), передбачених частиною 2 пункту 3.11 Колективного договору;6 прожиткових мінімумів за 2023 рік, передбачених пунктом 3.19 Колективного договору, 6 прожиткових мінімумів за 2024 рік, передбачених пунктом 3.19 Колективного договору.

Згідно з долученою до матеріалів справи довідкою начальника виробничого структурного підрозділу моторвагонне депо Фастів-1, середня зарплата позивачки складає 18 335, 69 гривень (а. с. 10).

Правильність визначення розміру середньої заробітної плати не оскаржується представником відповідача.

08 січня 2026 року позивачка зверталася до начальника виробничого структурного підрозділу моторвагонне депо Фастів-1 з письмовою заявою про отримання роз`яснення щодо причин невиплати належних їй компенсацій та матеріальних допомог. Копія заяви долучена до справи (а. с. 11).

Листом начальника виробничого структурного підрозділу моторвагонне депо Фастів-1 від 22 січня 2026 року повідомлено позивачці, що проведення цих виплат тимчасово зупинено згідно із Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, оформленого протоколом № Ц-54/31. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24 жовтня 2022 року ухвалено здійснювати нарахування та виплату працівникам допомоги при звільненні на пенсію, нарахування повинно проводитись в хронологічній послідовності. В подальшому можливість цих виплат зупинена згідно з листом від 04 квітня 2025 року № Ц-5-1-1.5-25/122-25 з 01 квітня 2025 року до окремого розпорядження керівництва АТ «Укрзалізниця».

Також вказано про те, що Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 28 червня 2024 року (протокол № Ц-82/39), виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» здійснюється в розмірі 30 % місячної тарифної ставки. При цьому зазначено, що позивачка у 2025 році при виході у відпустку заяву про виплату допомоги на оздоровлення не писала.

Також зазначено, виплата позивачці допомоги у зв`язку із виходом на пенсію та виплат на оздоровлення за 2023, 2024 роки буде здійснено у хронологічній послідовності після прийняття відповідного рішення АТ «Укрзалізниця» (а. с. 11, 11 зворот).

Також, як слідує із пункту 3.11 долученого до матеріалів справи колективного договору, укладеного між адміністрацією і первинною профспілковою організацією моторвагонне депо Фастів-1, при звільненні працівників з роботи у зв`язку із виходом на пенсію вперше передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків для працівників, які мають стаж роботи на залізничному транспорті більше 15 років. Також передбачена виплата додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті при наявності у жінок стажу роботи в галузі від 25 до 30 років у розмірі 3 середньомісячних заробітків (а. с. 16).

Представник відповідача не заперечує обставини щодо звільнення позивачки з роботи у зв`язку із виходом на пенсію вперше, а також обставини щодо наявності у неї права на отримання матеріальної допомоги у розмірі 5 та 3 середньомісячних заробітків відповідно.

Далі, згідно пункту 3.19 цього колективного договору передбачена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановлених станом на 1 січня звітного року.

До матеріалів справи долучено лист АТ «Укрзалізниця» від 06 вересня 2022 року, в якому наголошено про зупинення на підставі Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (протокол № Ц-54/31) виплат на період дії правового режиму воєнного стану матеріальної допомоги при звільненні працівника у зв`язку із виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю (а. с. 69).

Згідно із рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року № Ц-82/63, відновлено з листопада 2024 року, згідно із графіком погашення в рамках погоджених показників, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників у зв`язку із виходом на пенсію, включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті. Копія рішення долучена до матеріалів справи (а. с. 67).

Згідно із листом АТ «Укрзалізниця» від 04 квітня 2025 року, на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25, з 01 квітня 2025 року до окремого рішення керівництва призупинено виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників у зв`язку із виходом на пенсію, включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті (а. с. 68).

Представником відповідача не надано пояснень та підтверджуючих документів з приводу правових підстав функціонування та обсягу повноважень штабу АТ «Укрзалізниця».

Згідно із Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року, оформленого протоколом № Ц-82/39, зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та структурних підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Встановлено проведення таких виплат за письмовою заявою працівників у розмірі 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу). Копія рішення долучена до матеріалів справи (а. с. 65).

Представник відповідача посилається на відсутність заяви позивачки про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік. Однак, при цьому, не заперечує, що про необхідність здійснення цієї виплати для позивачки вказано в наказі про її звільнення і наказ не скасовано та не змінено в цій частині.

Окремо, представник позивачки зазначає, що Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року, оформленого протоколом № Ц-82/39, визнано незаконним в частині зменшення розміру витрат на оздоровлення за 2024 рік Печерським районним судом міста Києва, проте рішення не набрало законної сили, так як оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, згідно приписів частини 1 статті 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно приписів частини 1 статті 11 КЗпП України, колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.

Згідно приписів частини 2 статті 13 КЗпП України, У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Згідно приписів частини 3 цієї статті, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Аналогічні за змістом правові норми викладені в статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Згідно приписів частини 1 статті 18 КЗпП України, положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно приписів частини 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно приписів частини 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно приписів частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на 27 червня 2024 року, дату прийняття рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-82/39), на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

З огляду на встановлені обставини справи та норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, суд погоджується з тим, що позивачка, як особа, що працювала у структурних підрозділах АТ «Укрзалізниця» та звільнилась з роботи у зв`язку із виходом на пенсію вперше, має право на отримання одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Розміри такої матеріальної допомоги вказані в наказі про її звільнення від 25 грудня 2025 року № 889/ос.

Спір щодо права на отримання цих виплат відсутній. Наказ про звільнення, в якому визначений перелік виплат не скасований та не змінений роботодавцем.

Спір існує виключно в питанні строків здійснення таких виплат. Представник відповідача вважає, що процедура і графік здійснення таких виплат будуть унормовані окремим рішенням правління АТ «Укрзалізниця».

При цьому, суд констатує, що за наслідками дослідження долучених до справи матеріалів, не встановлено обставин, які б свідчили про наявність правових підстав для зупинення виплат одноразової матеріальної допомоги при звільненні та додаткової матеріальної допомоги.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача, що питання зупинення відповідних виплат урегульовано листом АТ «Укрзалізниця», прийнятим на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25, так як матеріали справи не містять документів, які б підтверджували нормативні підстави функціонування такого штабу та його повноваження. В судовому засіданні представником відповідача не надано пояснень щодо обсягу повноважень і підстав функціонування такого штабу та можливості прийняття ним рішень, віднесених до компетенції правління.

Додатково, згідно правової позиції, висловленої в Постанові Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року по справі № 755/8124/26, штаб АТ «Укрзалізниця» не є органом управління, який в силу закону може приймати рішення про зупинення умов та положень колективного договору.

Тому, суд констатує, що були відсутні підстави для затримки вказаних вище виплат. Ці виплати повинні були бути здійсненими у строки, передбачені статтею 47, 116 КЗпП України.

Додатково, суд враховує правову позицію, висловлену в Постанові Київського апеляційного суду від Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року, залишену без змін Постановою Верховного суду від 15 липня 2026 року, у справі № 757/43018/24, згідно з якою, зупинення дії окремих положень колективного договору з ініціативи роботодавця не дають підстав для невиплати належних працівникові сум при звільненні.

При цьому, як зазначалося вище, в наказі про звільнення позивачки роботодавець визнав її право на отримання одноразової матеріальної допомоги при звільненні та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю, однак безпідставно відтермінував такі виплати.

Далі, згідно із долученою до матеріалів справи довідкою, розмір середньої зарплати (середньомісячного заробітку) позивачки складає 18 335,69 гривень. Відповідач правильність визначення середньомісячного заробітку не спростовує.

Таким чином, враховуючи положення п. 3.11 колективного договору, розмір одноразової матеріальної допомоги при звільненні позивачки у зв`язку із виходом на пенсію становить 91 678,45 гривень (18 335,69 гривень х 5), а розмір додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю становить 55 007,07 гривень (18 335,69 гривень х 3).

Також, керуючись положенням 3.19 колективного договору, суд вважає, що існують підстави для стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що визначені станом на 01 січня 2023 року. Враховуючи, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, визначений згідно із статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік», становить 2 684 гривні, розмір матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік становить 16 104 гривні (2 684 гривні х 6).

Судом не встановлено підстав для відстрочення цих виплат при звільненні позивачки.

Далі, до стягнення також заявлена матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 18 168 гривень. В цьому випадку суд враховує, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця`від № Ц-82/39 від 27 червня 2024 року обмежено розмір таких виплат за 2024 рік 30 % посадового окладу (тарифної ставки) працівника. Станом на дату розгляду цієї справи, рішення правління є чинним, так як рішення суду про визнання незаконним відповідних пунктів цього рішення правління не набрало законної сили і оскаржується в апеляційному порядку, про що було вказано представниками сторін спору в судовому засіданні.

Суд констатує, що це рішення правління було прийнято в період дії частини 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції, що дозволяла роботодавцю зупиняти дію окремих положень колективного договору.

Отже, позивачка, у випадку дотримання умов пункту 3.19 колективного договору, має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік у сумі 30 % посадового окладу (тарифної ставки).

Суд додатково враховує, що згідно правової позиції, висловленої в Постанові Київського апеляційного суду від 17 червня 2026 року по справі № 753/22435/25, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік має бути проведена у розмірі 30% посадового окладу (тарифної ставки) працівника АТ «Укрзалізниця». Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року по справі № 755/8124/26.

При цьому, суд констатує, що до матеріалів справи не долучені докази щодо розміру посадового окладу (тарифної ставки) позивачки у 2024 році. Суд з`ясовував у представника позивачки в судовому засіданні питання щодо розміру посадового окладу позивачки у 2024 році та причини неподання відповідних доказів. При цьому, представник позивачки підтвердив, що доказів щодо розміру посадового окладу позивачки у 2024 році не надав, так як вважає, що стягненню підлягає матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за вказаний період часу.

Тому, суд зазначає, що не збирає докази з власної ініціативи та не може самостійно визначити суму матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, що відповідає 30 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, так як матеріали справи не містять відомостей про розмір посадового окладу позивачки у 2024 році, і в силу приписів статті 13 ЦПК України не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Отже, суд констатує, що до скасування або до припинення дії рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від № Ц-82/39 від 27 червня 2024 року, стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є передчасним. При цьому, позивачка не позбавлена можливості заявити вимогу про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 30 % посадового окладу (тарифної ставки) чи, у випадку скасування вказаного вище рішення правління, заявити вимогу про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному згідно пункту 3.19 колективного договору.

Тому, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 162 789,52 гривень, що включає: 91 678,45 гривень одноразова матеріальна допомога у зв`язку із звільненням при виході на пенсію, 55 007,07 гривень додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю, 16 104,00 гривень матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік.

Далі, враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 627, 89 гривень (162 789,52 гривень х 1 %).

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 47, 116 КЗпП, статті 4 ,12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення одноразової матеріальної допомоги у сумі 91 678,45 гривень, додаткової допомоги у розмірі 55 007,07 гривень, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік у сумі 16 104,00 гривні, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік у сумі 18 168 гривень задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 162 789,52 гривень, що включає: 91 678,45 гривень одноразова матеріальна допомога у зв`язку із звільненням при виході на пенсію, 55 007,07 гривень додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю, 16 104,00 гривень матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1 627, 89 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «Укрзалізниця», ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5.

Суддя Самуха В.О.