Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 630/1395/26
Провадження № 2/630/893/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря Літкевич Ю.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу № 630/1395/26 (провадження № 2/630/893/26) за позовною заявою, поданою представником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СМАРТ ПЕЙ» Рудзей Юрієм Володимировичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100140697901 від 11 вересня 2019 року в розмірі 40124,36 грн., стягнення судових витрат у розмірі 2662, 40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
в с т а н о в и в:
В обґрунтування позову представник позивача вказував, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 11 вересня 2019 року укладено кредитної лінії № 100140697901 за яким Позичальнику відкрито кредитну лінію. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. Внаслідок прострочення зобов`язання відповідачем перед банком виникла заборгованість у загальному розмірі 40124,36 грн. Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку погашати заборгованість, то позивач вимушений був звернутися з даними позовом до суду.
Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України суд при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення сторін та показання свідків.
Представник позивача Рудзей Ю.В. в судове засідання не з`явився, в позові зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без участі представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача в судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву, в якій визнала позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, просила відмовити в задоволенні позову в частині стягнення комісії. Також ОСОБА_1 просила не стягувати з неї судовий збір, оскільки вона є інвалідом ІІ групи.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
11 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100140697901 шляхом підписання відповідачем Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
У підписаній відповідачем Заяві, ОСОБА_1 просила надати їй кредитні кошти у розмірі 25331,00 грн. строком на 36 місяців, розмір процентної ставки 0,01 % річних.
На виконання умов кредитного договору АТ «ПУМБ» надало відповідачу можливість користування кредитними коштами.
В виписках по особових рахунках відображено рух коштів за рахунками, відкритими на ім`я ОСОБА_1 та з яких вбачається використання кредитних коштів та часткове виконання зобов`язань за Договором.
Прийняті на себе зобов`язання за договором кредитної лінії ОСОБА_1 належним чином не виконувала, про що свідчать відомості, викладені у розрахунках заборгованості станом на 26 червня 2026 року. В результаті цього з боку відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 40124,36 грн. з них: 24621,92 грн. заборгованість за кредитом; 15,79 грн. заборгованість за процентами, 15486,65 грн. заборгованість за комісією. .
Як вбачається з розрахунку заборгованості позивач скористався свої правом на нарахування заборгованості за кредитом та відсотків за період в межах строку кредитування за погодженою сторонами відсотковою ставкою.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 15486,65 грн.
Але суд не може погодитися з тим, що фінансовою установою був покладений на ОСОБА_1 обов`язок з оплати такої комісії, виходячи з наступного.
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.
Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахованих і несплачених комісій, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. При цьому банк не мав права встановлювати до кредитного договору щомісячну комісію за обслуговування кредиту, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору. Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема, сплата неустойки (штрафу), яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобов`язувався повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст.ст. 625, 1048, 1054 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, і за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 626 ч.1, 627, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
26 червня 2026 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників БАНКУ, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМПРТ ПЕЙ»» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .
Прийняті на себе зобов`язання по Договору, ОСОБА_1 належним чином не виконувала, про що свідчать відомості, викладені у розрахунках заборгованості станом на 26червня 2026 року. В результаті цього з боку відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 24637,71 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 24621,92 грн.; суми нарахованих відсотків 15,79 грн. Саме в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду, а саме судовий збір в сумі 1624,06 грн. (24637,71: 40124,36= 0,61; 0,61 х 2662,40 = 1624,06)
Згідно п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч.6ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судовий збір не підлягає стягненю з відповідача, а має бути компенсований позивачу за рахунок держави.
Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):- договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладений між ТОВ «СМАРТ ПЕЙ» та адвокатом Рудзей Ю.В. - акт наданих послуг правничої допомоги від 16 вересня 2026 року за Договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу по справі, вартість якої становить 10000, 00 грн.
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10 серпня 2023 року у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмета спору. При цьому справа, що розглядається, не є складною, оскільки її предметом є стягнення кредитної заборгованості, що не потребувало формування складної правової позиції. З огляду на викладене, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 88, 526, 530, 610, 611, 612, 625-627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12,13 81, 141263, 265, 274, 279 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість кредитним договором № 1001401697901 від 11 вересня 2019 року в розмірі 24637,71 грн. та витрати на правничу допомогу 2000,00 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Компенсувати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» витрати по оплаті судового збору в сумі 1624,06 грн. за рахунок Держави в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « СМАРТ ПЕЙ», код ЄДРПОУ 43696954, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс 303
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Суддя О. О. Малихін
Повний текст заочного рішення
виготовлено 28 жовтня 2026 року
Судове рішення № 141274669, Люботинський міський суд Харківської області було прийнято 22.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 630/1395/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: