Єдиний державний реєстр судових рішень Провадження № 2/679/932/2026
Справа № 679/835/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
судді Гавриленко О. М.,
секретарі судового засідання: Плазій Н. В., Руденко А.О., Парай В.В., Балашова К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» про захист прав споживачів,
за участю представника відповідача Шадріна І.О.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» про захист прав споживачів.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає відповідач на підставі договору № 86/1587 від 31 серпня 2006 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з цим договором за наявності засобів обліку води плата за надання послуги щодо постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначається за їх показниками. Проте, в квітні 2026 року відповідач йому надав рахунок за березень 2026 року, в якому було нараховано разом з перерахунком за водопостачання холодної та гарячої води та водовідведення в сумі 10382,62 грн. Також за квітень відповідач йому надав рахунок, в якому було нараховано за водопостачання холодної та гарячої води та водовідведення в сумі 3460,88 грн. Позивач у позові вказує, що показники лічильників води за березень та квітень 2026 року ним було подано відповідачу, в особі контролера комунального господарства ВП ХАЕС, через застосунок «Viber», а саме: гарячої води 0,8 м.куб. та водовідведення 0,8 м.куб., які у перерахунку за тарифами постачальника послуг становило 66,99 грн, проте відповідачем йому було нараховано загальну суму за водопостачання та водовідведення за березень та квітень 2026 року в загальній сумі 13843,5 грн, що у 200 разів перевищує спожиті комунальні послуги. Причиною невеликого обсягу споживання ним послуг з водопостачання та відведення за березень та квітень 2026 року на суму 66,99 грн є те, що він з дружиною в ці місяці фактично проживали на дачі.
Також позивач у позові зауважує, що в рахунок за березень 2026 року відповідач без роз`яснень вніс зміни щодо форми та змісту розрахунків за надані послуги, де крім розрахунків додано стовпчик у таблиці «Показники вузлів розподільного обліку», в якому зазначена дата «20.11.2025» щодо необхідності повірки лічильників води, які встановлені в його квартирі. Позивач вважає, що така дата не відповідає дійсності та є неправильною, оскільки в документах його лічильників повірка їх повинна була виконатися відповідачем 25 травня 2025 року. Крім того, позивач у позові вказує, що відповідачем було вкинуте у поштову скриньку повідомлення, в якому було зазначено, що його прилади обліку води підлягають періодичній повірці згідно постанови Кабінету Міністрів України № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Дане повідомлення не містило дати та підпису відповідальної особи, а зазначена у ньому постанова втратила чинність ще у 2022 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрі України від 05 липня 2019 року № 690» від 02 лютого 2022 року № 85. Позивач звертає увагу на те, що у повідомленні зазначено про те, що у разі невиконання повірки, нарахування буде здійснено згідно норм споживання, проте такого визначення не зазначено не тільки в постанові № 630, а й у чинній постанові «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» № 690 від 05 липня 2019 року. Також в повідомлені було зазначено, що станом на березень 2026 року термін дії повірки приладів холодної та гарячої води, що встановлені у його житловому приміщенні закінчився, проте не вказав конкретно коли він закінчився, а відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт» від 08 липня 2015 року № 474 зазначено, що саме виконавець (відповідач) не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем. Позивач зауважує, що відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовується для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки, що передбачено приписами абзацу 3 частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Позивач у позові вказує, що оскільки він був незгідний з даними, які зазначені у рахунках за водопостачання та водовідведення за березень та квітень 2026 року, які надав йому відповідач, він останньому надіслав у формі заяви акт-претензію щодо нарахувань за спожиті комунальні послуги за формою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг» від 27 грудня 2018 року № 1145. Така заява відповідачем була зареєстрована 29 квітня 2026 року і згідно цієї ж постанови повинна була ним розглянути протягом п`яти робочих днів з наданням заявнику обґрунтованої відповіді, однак відповідь відповідача була йому надіслана лише 14 травня 2026 року, що перевищує п`ять робочих днів, а тому, на переконання позивача, претензії споживача вважаються такими, що визнаються виконавцем (відповідачем), що передбачено абзацу третього пункту 11 постанови № 1145. Звернув увагу позивач і на те, що у відповіді від 14 травня 2026 року відповідач зазначив лише узагальнену інформацію і не надав обґрунтованих висновків щодо порушення ним забезпечення своєчасного проведення повірки засобів обліку та законності нарахування йому грошових сум за надані комунальні послуги в частині водопостачання та водовідведення у березні 2026 року.
У позові позивач також зазначає, що, на його переконання, повірка засобів обліку має проводитись виконавцем (відповідачем) за рахунок абонплати, яку сплачує споживач (позивач), відповідно до абзацу п`ятого пункту дев`ятого статті 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором, а у разі укладення співвласниками багатоквартирного будинку індивідуальних договорів про надання відповідної комунальної послуги періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) таких вузлів обліку забезпечуються виконавцем комунальної послуги за рахунок плати за абонентське обслуговування, встановленої відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Тому, позивач вважає, що відповідач повинен враховувати в подальших розрахунках з позивачем за послуги водопостачання та водовідведення кошти за виконання повірки його лічильників фірмою ТОВ «Метртехсервіс», згідно з актом наданих послуг від 12 травня 2026 року № Л-01 у сумі 1400,00 грн для зменшення нарахувань за комунальні послуги на цю суму.
На підставі наведеного, позивач просить визнати незаконним та скасувати нарахування (донарахування) відповідачем за фактично неспожиті ним комунальні послуги в частині водопостачання та водовідведення в березні та квітні 2026 року, а також зобов`язати відповідача (постачальника комунальних послуг) врахувати в подальших рахунках з ним за комунальні послуги кошти за виконання повірки лічильників позивача у сумі 1400,00 грн для зменшення нарахувань на цю суму.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Нетішинського міського суд Хмельницької області від 18 серпня 2026 року поновлено судовий розгляд.
Ухвалою Нетішинського міського суд Хмельницької області від 07 вересня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідка.
Ухвалою Нетішинського міського суд Хмельницької області від 03 листопада 2026 року поновлено судовий розгляд.
Будь-яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.
15 червня 2026 року позивач надіслав заяву про усунення недоліків на виконання ухвали від 09 червня 2026 року.
30 червня 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що законодавцем чітко врегульовано, що облік спожитої комунальної послуги проводиться за допомогою засобу вимірювальної техніки, що відповідно до пункту шостого частини першої статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» є засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом соціальних вимог та окремого оцінювання відповідності. Також відповідно до статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності). За наведеного, представник відповідача вказує на те, що засоби вимірювальної техніки, в тому числі вузли обліку, мають підпадати під певні спеціальні вимоги для того, щоб бути належним засобом оцінки вимірювання наданої послуги, тому приписами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, що перебувають у експлуатації підлягають обов`язковій періодичній повірці, яка відповідно до пункту 38 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13 жовтня 2016 року має проводитись кожні чотири роки. На переконання представника відповідача, належним засобом обліку наданої комунальної послуги є той прилад обліку, який пройшов належну повірку у встановлений термін та відповідає поставленим вимогам.
Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зауважує, що відповідно до абзацу п`ятого частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Поряд з цим законодавець також врахував той факт, що не всі споживачі зможуть дотриматись вимог законодавства щодо вчасності повірки приладу обліку, тому підпунктом третім пункту четвертого наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 передбачив, що для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу. А згідно абзацу третього пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 визначено, що у разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Крім того, представник у відзиві зазначає, що відповідно до пункту другого статті 9, підпункту 4 пункту третього статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.
Тому, з огляду на зазначене, представник відповідача переконаний, що облік наданої комунальної послуги, навіть за встановленого приладу обліку, однак такого, що не пройшов належним чином і у встановлений строк повірку, визначається за нормами споживання, який встановлений органами місцевого самоврядування, зокрема у м. Нетішині норми споживання встановлені рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради № 36/2013 від 14 лютого 2013 року. При цьому споживач має самостійно контролювати міжповірочний інтервал приладу обліку водопостачання, та за потреби, за власний рахунок здійснювати повірку такого вузла та надавати відомості про таку повірку виконавцеві комунальних послуг. У разі протермінування чотирирічного інтервалу на повірку лічильників, вважається, що прилад обліку є відсутній і нарахування плати за користування комунальними послугами проводиться відповідно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами. А оскільки позивач допустив прострочення строку повірки своїх приладів обліку, відповідач фактично не мав брати до уваги показники таких приладів обліку з моменту прострочення терміну повірки та у більшому розмірі нараховувати оплату для позивача. Проте відповідач здійснив нарахування за нормою споживання для позивача лише за три місяці, хоча, як вважає представник відповідача, мав право здійснювати таке нарахування з моменту закінчення строку на повірку починаючи з третього кварталу 2015 року, відповідно до акту № 2949 від 08 вересня 2011 року дата коли прилади обліку позивача взяті на абонентське обслуговування відповідача. Звернув увагу представник відповідача на той факт, що позивач 12 травня 2026 року здійснив повірку своїх приладів обліку.
Окремо представник відповідача у відзиві зазначив, що умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору № 86/1587 від 31 серпня 2006 року передбачено, що плата за надані комунальні послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показниками приладів обліку по діючим тарифам для населення за послуги з централізованого опалення, послуги холодної води і водовідведення, а плата за надані послуги при відсутності засобів обліку, знаходженні приладів у неробочому стані справляється за нормативами (нормами) споживання. Цим же договором передбачено, що споживач зобов`язаний проводити періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку води з відома постачальника, а у разі недотримання нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг настає відповідальність споживача.
Не погодився представник відповідача у відзиві також і з твердженнями позивача щодо обов`язку відповідача здійснювати повірку приладів обліку у рахунок плати за абонентське обслуговування, оскільки таке суперечить приписам абзацу п`ятого частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», в яких зазначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Абзацом третім частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки. Абзацом четвертим частини четвертої статті 17 того ж закону визначено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну енергію і газ) проводиться за рахунок тарифів на електро- і газопостачання. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Єдиним укладеним договором між позивачем та відповідачем є договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 86/1587 від 31 серпня 2006 року, який не містить норм, які зобов`язують відповідача здійснювати повірку індивідуального приладу обліку. А за рахунок плати за абонентське обслуговування може здійснюватись повірка засобів комерційного обліку (загальнобудинкових лічильників) лише за умови укладення відповідного договору. Повірка ж вузлів, що забезпечують індивідуальний облік (квартирні лічильники) здійснюються споживачем за власний рахунок.
Зауважив представник відповідача і на тому, що відносини щодо повірки приладів обліку позивачем взагалі не може бути предметом договірних відносин між позивачем та відповідачем, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться: науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів; науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки відповідних засобів.
Також у відзиві зазначено, що позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок вартості наданих комунальних послуг, у відповідності до Порядку зменшення розміру плати та неоплати вартості комунальних послуг власників та користувачів житлових приміщень та/або членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності, затверджений рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради № 235/2026 від 09 квітня 2026 року та йому було здійснено такий перерахунок за період з 01 січня 2026 року по 30 квітня 2026 року на 6921,75 грн, у зв`язку з проживанням у іншій місцевості. Таким чином, представник відповідача вважає, що останнім повністю дотримано вимоги законодавства щодо обліку і нарахування плати за комунальні послуги, однак позивачем було порушено строки на повірку власних засобів обліку водопостачання, у зв`язку з чим йому було нараховано плату за нормою споживання.
На підставі наведеного представник відповідача просив у позові ОСОБА_1 відмовити.
07 липня 2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у відзиві не спростував жодної обставини, зазначеної у позовній заяві, а лише зазначив загальні посилання на окремі норми законодавства, які не регулюють спірні правовідносини або зазначені неправильно. Зокрема, позивач вважає неправильним посилання представника відповідача на положення наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року, яке стосується вузлів розподільного обліку теплової енергії та не регулює питання визначення обсягів споживання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Також позивач вважає неправильним посилання представника відповідача на абзац другий пункту 31 постанови «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» № 690 від 05 липня 2019 року, так як наведена норма застосовується у випадках відсутності інформації про показання вузлів обліку або недопущення споживачем виконавця до засобів обліку протягом встановленого строку. Позивач стверджує, що він передавав щомісяця показники лічильника і не створював перешкод для відповідача у доступі до приладів обліку.
Окрім того, позивач безпідставним вважає посилання представника відповідача на частину другу статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оскільки фактичні обставини, на які поширюється діє цієї норми, у даній справі відсутні.
Також позивач у відповіді на відзив звернув увагу на те, що відповідач у відзиві не вказав чому протягом тривалого часу відповідач, зокрема з 2015 року, приймав показники лічильника та здійснював розрахунки за такими, якщо вважав, що строк повірки закінчився ще у 2015 році. Така поведінка відповідача, на думку позивача, свідчить про те, що він визнавав ці показники належною підставою для проведення розрахунків і лише у 2026 році відповідач без будь-яких змін у фактичних обставинах змінив порядок нарахування, що й стало підставою для виникнення спору.
Позивач у відповіді на відзив звертає увагу на те, що представник відповідача посилається на існування між останнім та ним договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 86/1587 від 31 серпня 2006 року, разом з тим, позивач вважає, що з моменту його укладення законодавство у сфері житлово-комунальних послуг та метрології зазнало істотних змін, а відповідно до загальних принципів права умови договору не можуть застосовуватись всупереч імперативним нормам чинного законодавства. При цьому, відповідач визнає існування у квартирі позивача засобів обліку води, тому положення договору щодо розрахунків за відсутності засобів обліку не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
Зауважив позивач у відповіді, що представник відповідача у відзиві не зазначив конкретної норми закону або договору, яка прямо передбачає право виконавця комунальної послуги автоматично перевести споживача на оплату за нормами споживання лише з тієї підстави, що закінчився строк повірки квартирного лічильника.
На підставі зазначеного позивач просить його позов задовольнити повністю.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, просив такий задовольнити повністю. Додатково зазначив, що він не заперечує самого факту пропущення ним строку повірки лічильника обліку води, проте вважає, що контроль за вчасною повіркою приладів обліку води має здійснювати відповідач, а також така повірка має оплачуватись останнім. Також позивач зазначив, що у травні 2026 року він самостійно здійснив повірку лічильника лише для того щоб було припинено безпідставне йому нарахування відповідачем оплати за послуги з водопостачання та водовідведення за нормами споживання, а не за фактичними показниками лічильників. Проте в подальшому позивач мав намір оскаржити таке нарахування та стягнути з відповідача кошти, які він оплатив за проведення повірки.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що у вересні 2026 року Головним управлінням держпродспоживслужби в Хмельницькій області було проведено перевірку щодо дотриманням відповідачем законодавства щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, за результатом проведення якої було встановлено відсутність порушень вимог законодавства, про що було складено відповідний акт від 16 вересня 2026 року.
Суд, заслухавши учасників справи, свідка, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, приходить таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовано Цивільним кодексом України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про метрологію та метрологічну діяльність», та іншими нормативно-правовими актами (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Судом встановлено, що між сторонами у справі 31 серпня 2006 року укладено договір № 86/1587 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). У офіційному виданні «Голос України» № 231 від 09 грудня 2017 року був опублікований Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09 грудня 2017 року (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10 грудня 2017 року), та вводиться в дію з 01 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з частинами першою та третьою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 - VІІІ від 09 листопада 2017 року предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 - VІІІ від 09 листопада 2017 року визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У частині першій статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:
«Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону».
Отже, договір № 86/1587 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 31 серпня 2006 року припинив свою чинність з 01 травня 2019 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05 липня 2019 року було затверджено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі по тексту Правила № 690 від 05 липня 2019 року) і Типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Відповідно до Правил № 690 від 05 липня 2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №85 від 02 лютого 2022 року) ці правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг.
Пунктом п`ятим Правил № 690 від 05 липня 2019 року визначено, що послуги надаються споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуг, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», та вимогами цих Правил.
Згідно з пунктом 14 Правил № 690 від 05 липня 2019 року послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11 грудня 2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання гарячої води (далі по тексту Правила № 1182 від 11 грудня 2019 року) та Типові договори про надання послуги з постачання гарячої води.
Відповідно до Правил № 1182 від 11 грудня 2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1023 від 08 вересня 2021 року) ці правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання гарячої води (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання гарячої води (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води, порядок оплати.
Пунктом 4 Правил № 1182 від 11 грудня 2019 року визначено, що послуга надається споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуги, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - договір), та вимогами цих Правил.
Відповідно до пункту 12 Правил № 1182 від 11 грудня 2019 року надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги .
Згідно із частиною сьомою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.
Частиною четвертою статті 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом .
Частина п`ята статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, зокрема, що разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг».
Судом встановлено, що 17 листопада 2021 року відповідачем, на офіційному вебсайті ВП «Хмельницька АЕС»: khopp.atom.gov.ua було розміщено повідомлення про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та публічного індивідуального договору приєднання про надання послуги з постачання гарячої води.
14 лютого 2022 року ВП «Хмельницька АЕС» на своєму офіційному вебсайті: khapp.atom.gov.ua повідомив про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. На офіційному вебсайті Нетішинської міської ради були опубліковані тексти вказаних договорів:
https://www.netishvnrada.gov.uawww.netishynrada.gov.ua/notice/2022/оголошення-хаеспро-укладення-публічного-індивідуального-договору;
https://old.netishynrada.gov.ua/DOC/Komunalna%20sfera/%D0%A5%D0%90%D0%95%D0%A1/%D0%A8%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%A5%D0%90%D0%95%D0%A1.PDF;
https://old.netishynrada.gov.ua/DOC/Komunalna%20sfera/%D0%A5%D0%90%D0%95%D0%A1/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%A5%D0%90%D0%95%D0%A1.PDF.
Позивач протягом 30 днів не повідомляв відповідача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього відповідач не отримав.
Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті відповідача та органу місцевого самоврядування індивідуальних договорів, Типовий індивідуальний договір приєднання про надання послуги з постачання гарячої води та Типовий індивідуальний договір приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення між позивачем та відповідачем станом на момент виникнення спірних правовідносин вважаються укладеними.
Ці договори є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і з постачання гарячої води індивідуальному споживачу, укладаються сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Типових договорів).
Дані договори вважаються укладеними через 30 днів з моменту розміщення на вебсайті виконавця xaec.org.ua, https://www.netishynrada.gov.ua, https://netishrva.adm-km.gov.ua (пункт 2 Типових договорів).
Виконавцем в даних договорах зазначено - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Відповідно до Типового індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення:
- фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг (пункт 5);
- виконавець здійснює обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку, зокрема його огляд, опломбування/розпломбування, ремонт (у тому числі з демонтажем, транспортуванням і монтажем) та періодичну повірку засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла комерційного обліку, за рахунок плати за абонентське обслуговування (пункт 25);
- заміна і обслуговування, зокрема огляд, опломбування/ розпломбування, ремонт (у тому числі з демонтажем, транспортуванням і монтажем) та періодична повірка вузла (вузлів) розподільного обліку, здійснюються за рахунок споживача (пункт 26);
- виконавець зобов`язаний контролювати дотримання установлених міжповірочних інтервалів для засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного та розподільного обліку (підпункт 15 пункту 42).
Відповідно до Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води:
- фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (пункт 4);
- виконавець здійснює обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку, зокрема його огляд, опломбування/розпломбування, ремонт (у тому числі з демонтажем, транспортуванням і монтажем) та періодичну повірку засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла комерційного обліку, за рахунок плати за абонентське обслуговування (пункт 26);
- заміна і обслуговування, зокрема огляд, опломбування/ розпломбування, ремонт (у тому числі з демонтажем, транспортуванням і монтажем) та періодична повірка вузла (вузлів) розподільного обліку здійснюється за рахунок споживача (пункт 27);
- повірка засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла (вузлів) комерційного обліку, здійснюється відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року № 474 (пункт 29);
- виконавець зобов`язаний контролювати дотримання установлених міжповірочних інтервалів для засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного та розподільного обліку (підпункт 12 пункту 43).
Таким чином, посилання сторін на норми, закріплені в договорі № 86/1587 від 31 серпня 2006 року в контексті наявних правовідносин між ними, є некоректним, в зв`язку зі зміною нормативно - правового регулювання.
Також судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання холодної та гарячої води та водовідведення, які надає відповідач у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторонами не заперечується той факт, що між ними за цією адресою укладені договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої, холодної води та водовідведення.
Квартира ОСОБА_1 обладнана індивідуальними (розподільчими) засобами обліку води типу КВ-1.5 № 4415167, КВ-1.5 № 352114, КВ-1.5 № 5195248, КВ-1.5 № 5277408.
Згідно акту перевірки водокористування і реєстрації вузлів обліку води № 2949 від 08 вересня 2011 року дата наступної періодичної повірки лічильників третій квартал 2015 року.
12 травня 2026 року ТОВ «Медтехсервіс» провів повірку лічильників води типу КВ-1.5 № 4415167, КВ-1.5 № 352114, КВ-1.5 № 5195248, КВ-1.5 № 5277408, про що видані відповідні свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, які чинні до 12 травня 2030 року.
Відповідно до рахунків за тепло-водопостачання та водовідведення за лютий, березень, квітень 2026 року, які сформовані по особовому рахунку позивача, відповідачу нараховано:
за лютий 2026 року: за опалення - 616,37 грн та абонплату - 126,24 грн, а всього 742,61 грн, вказана сума нарахування позивачем сплачена;
за березень 2026 року: за опалення 309,41 грн, за гарячу воду 421,33 грн, за холодну воду - 1243,58 грн, за каналізацію - 1911,34 грн, за абонплату 126,24 грн, а всього 4011,90 грн. В цій же квитанції зазначено, що здійснено перерахунок: за гарячу воду - 801,88 грн, за холодну воду 2366,81 грн, за каналізацію - 3637,71 грн, а всього перерахунок здійснено на 6806,40 грн. Борг позивача на початок квітня 2026 року становив 10818,30 грн (4011,90 + 6806,40);
за квітень 2026 року: за опалення - 235,74 грн, за гарячу воду - 407,74 грн, за холодну воду - 1203,46 грн, за каналізацію - 1849,68 грн, за абонплату - 126,24 грн, а всього 3822,86 грн. Позивачем сплачено 502,64 грн. Борг позивача на кінець квітня 2026 року становив 14138,52 грн (10818,30 + 3822,86 - 502,64).
Згідно з рахунком за тепло-водопостачання та водовідведення за травень 2026 року нараховано платежі: за гарячу воду - 26,89 грн, за каналізацію - 41,10 грн та за абонплату - 126,24 грн, всього нараховано на суму 193,23 грн, зроблено перерахунок на загальну суму 6921,75 грн, оплачено позивачем 359,28 грн, борг на кінець травня 2026 року становить 7050,72 грн (14138,52 + 193,23) - 6921,75 - 359,28).
Як установлено судом, про існування заборгованості за надані відповідачем послуги з тепло-водопостачання та відведення позивач дізнався з рахунку за березень 2026 року, який він отримав у квітні 2026 року, а в подальшому із розрахунку за квітень 2026 року. У вказаних рахунках звернуто увагу споживача ОСОБА_1 на чотири неповірені лічильники.
Також судом установлено, що позивач, не погодившись із вказаними вище розрахунками, звернувся до відповідача із заявою від 27 квітня 2026 року у формі акту-претензії стосовно надміру нарахованого обсягу за послуги водопостачання та водовідведення за березень 2026 року у період з 20 лютого по 23 березня 2026 року не за фактично надане водопостачання.
На вказаний акт-претензію відповідач 14 травня 2026 року надав роз`яснення щодо права позивача на перерахунок вартості спожитих комунальних послуг, які нараховані на підставі встановлених норм споживання за умови документального підтвердження факту відсутності особи у житлі понад 30 днів.
Як установлено судом з пояснень позивача та представника відповідача, ОСОБА_1 здійснено перерахунок за період з 01 січня 2026 року по 30 квітня 2026 року після надання останнім документів підтверджуючих факт відсутності у житлі.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» дано визначення поняття «періодична повірка засобів вимірювальної техніки», а саме: періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Відповідно до частини першої 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Частиною другою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Переліком категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 04 червня 2015 року (далі по тексту Перелік № 374 від 04 червня 2015 року), лічильники води є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, та відноситься до виду діяльності, що належить до сфери законодавчо регульованої метрології, яка визначена пунктом 7 частини другої статті 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а саме: торговельно-комерційні операції та розрахунки між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі під час надання транспортних, побутових, комунальних, електронних комунікаційних послуг, послуг поштового зв`язку, постачання та/або споживання енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо).
Таким чином, відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Переліку № 374 від 04 червня 2015 року лічильник води є засобом вимірювальної техніки.
Згідно з підпунктом третім пункту 4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року, для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектувати, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів, а відповідно до пункту першого статті першої цієї статті абонентський облік вузла обліку це процедура реєстрації та періодичний огляд вузлів обліку для використання показань вузлів обліку з метою комерційного або розподільного обліку.
Згідно з пунктом другим частини 2 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування.
Відповідно до Розділу ІІІ Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 270 від 12 жовтня 2018 року, вузол розподільного обліку / прилад - розподілювач теплової енергії, встановлений у приміщенні будівлі, приймається на абонентський облік виконавцем відповідної комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами протягом 14 календарних днів з дня надходження відповідного звернення від власника (співвласників) будівлі (для приміщення у будівлі, яке не є самостійним об`єктом нерухомого майна) або власника відповідного приміщення (якщо окреме приміщення у будівлі є самостійним об`єктом нерухомого майна).
З дати складання акта про прийняття вузла розподільного обліку (приладу-розподілювача теплової енергії) на абонентський облік такий вузол (прилад - розподілювач теплової енергії) є прийнятим виконавцем відповідної комунальної послуги (визначеною власником (співвласниками) будівлі іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами) на абонентський облік, а показання його засобів вимірювальної техніки є обов`язковими для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків за неї.
Пунктом 38 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13 жовтня 2016 року «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» передбачено, що міжповірочний інтервал для лічильників води становить 4 роки.
Отже, для здійснення нарахувань на підставі показників індивідуального (розподільного) засобу обліку води споживачам необхідно дотримуватись правил користування індивідуальними засобами обліку води, а саме: індивідуальні засоби обліку води обов`язково мають бути прийняті на абонентський облік надавача послуг, опломбовані надавачем послуг, вчасно повірені споживачем, а їхні показники щомісяця мають передаватись до надавача послуг.
Нарахування плати за спожиту послугу за показниками засобу вимірювальної техніки обліку води, який не прийнятий на абонентський облік та/або не повірений, законом не встановлено. Суд вважає, що показання засобу вимірювальної техніки обліку води, який не повірений у відповідності до вимог законодавства прирівнюється до показань знятого з обліку засобу вимірювальної техніки обліку води, оскільки законодавством чітко передбачено, що саме показання засобів вимірювальної техніки, які поставлені на облік, опломбовані та повірені, є обов`язковими для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків за неї.
Оскільки засоби вимірювальної техніки води (лічильники) у квартирі ОСОБА_1 не були повірені у спірний період, тому суд вважає, що позивач був вправі здійснювати нарахування за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, а не за фактичними показниками неповірених лічильників, які подавалися у цей же період позивачем у застосунку «Viber».
Так, в матеріалах справи наявний акт перевірки водокористування і реєстрації засобів обліку води № 2949 від 08 вересня 2011 року, в якому зазначено, що наступний строк повірки лічильників обліку холодної та гарячої води № КВ-1.5 № 4415167, КВ-1.5 № 352114, КВ-1.5 № 5195248, КВ-1.5 № 5277408 третій квартал 2015 року. Такий акт підписаний представником КГ ВП ХАЕС та Іваніцьким Ю.А.
Разом з тим відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а уразі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку (пункт 2 частини другої статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.
Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до Методики розподілу, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (частина четверта статті 10 вказаного Закону).
Через те, що будинок, в якому знаходиться квартира позивача не було обладнано загальнобудинковими приладами обліку води, а лічильники обліку води в ній не пройшли повірки, тому плата за комунальні послуги розраховувалась, виходячи з встановлених органом місцевого самоврядування норм споживання.
Вказане підтвердила також свідок ОСОБА_2 . Так, остання суду пояснила, що вона працює на посаді начальника відділу обслуговування абонентів Комунального господарства філії «ВП «ХАЕС». До її посадових обов`язків входить забезпечення взяття на абонентський облік приладів обліку теплової енергії та води, формування підтримання в актуальному стані бази, контроль за технічним станом приладів, контроль за міжповірочними інтервалами, контролювати та організовувати договірну діяльність, забезпечувати прийняття показників вузлів розподільчого і комерційного обліку, які встановлені у багатоквартирних житлових будинках та в житлових приміщеннях споживачів. Позивачу було здійснено нарахування плати за спожиті комунальні послуги за нормами споживання, які затверджені виконавчим комітетом на кількість зареєстрованих осіб, оскільки встановлені в його приміщенні прилади обліку були зняті з абонентського обліку, так як вони не пройшли повірку. Проведення процедури повірки є обов`язком споживача. Повідомлення про необхідність здійснення повірки індивідуальних приладів обліку мешканцям міста неодноразово нагадувалося і у групах ОСББ і на дошках оголошень багатоквартирних будинках. У січні 2026 року підприємство перейшло на нову систему розрахунку, вимога про повірку лічильників позивача була проконтрольована і виконана, лічильники зняті з обліку приладів обліку і здійснено донарахування. Нарахування заднім числом за нормами споживання було проведено, оскільки ніде немає заборон щодо проведення правильності нарахувань. Термін для здійснення перерахунку становить три роки, як і термін позовної давності, при виявленні невідповідності. У будинку позивача станом на 1 січня 2025 року не було впроваджено комерційного обліку холодного і гарячого водопостачання, комерційний облік здійснювався тільки щодо теплопостачання, тобто не було встановлено вузлів комерційного обліку холодної і гарячої води, а тому нарахування і розподіл спожитої послуги у цьому будинку було здійснено на підставі показань вузлів розподільчого обліку, а також на підставі норм споживання, затвердженим виконкомом. Прилад обліку (індивідуальний) є приватною власністю позивача, і саме споживач вирішує чи споживати послугу через лічильник чи через норми споживання. Належний контроль відповідача щодо міжповірочних інтервалів полягає у тому, що у акті про прийняття приладу обліку на облік зазначається дата наступної повірки, а після дати наступної повірки споживач виконує повірку та отримує свідоцтво, у такому зазначена дата наступної повірки, це і є повідомленням про дату наступної повірки.
Крім того, свідок вказала, що обов`язок відповідача щодо контролю міжповірочних інтервалів, про який зазначено у типовому договорі, полягає у тому, що відповідач зняв прилад обліку води з обліку, а спосіб нагадування про проведення повірки - повідомлення у скриньку. Споживач має обов`язок надати відповідачу свідоцтво встановленого державного зразка, у якому зазначено, що певна організація, яка має повноваження, здійснила повірку певного приладу, прилад пройшов повірку із зазначенням терміну повірки. Згідно з вимогами чинного законодавства, а саме ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», фінансування повірки здійснюється за рахунок споживача та споживач організовує проведення повірки приладу, який є власністю споживача. Договором про надання комунальних послуг не передбачено, що відповідач організовує повірку приладів обліку, які є власністю споживача. Лічильники води, які встановлені у квартирі позивача, є власністю споживача, та використовується для проведення розподільчих розрахунків, а не комерційних. Для комерційних розрахунків використовується лічильник з вузла комерційного обліку, це ті прилади обліку, які прийняті на абонентський облік в статусі комерційному. Законодавцем передбачено, що у сфері надання послуг з постачання холодної та гарячої води і теплопостачання є різні типи вузлів, є комерційні і є розподільчі, і навіть у випадку не прийняття на облік вузла комерційного обліку прилад, який встановлено у індивідуальному житловому приміщенні є розподільчим, навіть, якщо перед ним ще немає комерційного вузла.
Щодо посилань позивача у позові на обґрунтування своїх позовних вимог на те, що відповідач зобов`язаний був повідомити його про проведення повірки відповідно до Порядку № 474 від 08 липня 2015 року, то суд зазначає наступне.
Стаття 2 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що цей Закон регулює відносини щодо: 1) комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги); 2) розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; 3) встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; 4) формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; 5) забезпечення споживачів обліковою інформацією.
Статтею 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до абзаців п`ятого та шостого частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким порядком є Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року № 474 (далі по текст Порядок № 474 від 08 липня 2015 року).
Порядок № 474 від 08 липня 2015 року визначає процедуру подання на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиту теплову енергію і воду (далі - засоби вимірювальної техніки), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Дія цього Порядку поширюється на операторів зовнішніх інженерних мереж (суб`єктів господарювання), що здійснюють обслуговування засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду), суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- та газопостачання для побутових потреб (далі - виконавці), а також споживачів відповідних послуг - фізичних осіб, співвласників багатоквартирного будинку, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки (далі - споживачі).
Індивідуальні (розподільчі) лічильники води за своєю правовою природою є засобами вимірювальної техніки, результати вимірювань яких безпосередньо використовуються для визначення обсягу спожитих комунальних послуг та здійснення розрахунків між виконавцем послуг і споживачем.
Системний аналіз положень Порядку № 474 у взаємозв`язку із Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» дає підстави для висновку, що Порядок № 474 є підзаконним нормативно-правовим актом, який конкретизує механізм реалізації законодавчо встановлених вимог щодо повірки засобів вимірювальної техніки, а його дія поширюється виключно на комерційні вузли обліку будівлі.
На відповідача поширюються вимоги Порядку № 474, лише щодо обов`язку повірки засобів вимірювальної техніки комерційних вузлів обліку будівлі.
Означене узгоджується з приписами постанови Кабінету Міністрів України № 1182 від 11 грудня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» та положеннями типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, до умов якого приєднався позивач.
Також суд звертає увагу на те, що згідно зі статей 319, 322, 526, 610, 614 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.
Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Отже, проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Постанови Кабінету Міністрів України № 690 від 05 липня 2019 року « Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», Постанови Кабінету Міністрів України № 1182 від 11 грудня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт» № 474 від 08 липня 2015 року, суд приходить висновку, що:
лічильники гарячої та холодної води, встановлені у квартирі позивача є засобом вимірювальної техніки, які є його власністю;
лічильники гарячої та холодної води, встановлені у квартирі позивача є засобом вимірювальної техніки, який є складовою розподільчого вузла, результати вимірювань якого використовуються для здійснення розрахунків за спожиті позивачем гарячу і холодну воду;
періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку (споживачів), якщо інше не встановлено договором;
здійснення контролю періодичної повірки лічильників гарячої та холодної води, які встановлено у квартирі позивача, зокрема облік таких лічильників, фіксацію їх повірок, та зняття з обліку у разі відсутності повірки, покладено на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, перекладання обов`язку позивача на відповідача щодо контролю дотримання установлених міжповірочних інтервалів для засобів вимірювальної техніки є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством визначено, що лічильники води є власністю позивача і останній забезпечує їх справність, в тому числі проведення їх вчасної повірки, та оплачує їх повірку, а на відповідача покладено лише обов`язок щодо контролю періодичної повірки лічильників гарячої та холодної води, які встановлено у квартирі позивача, та який виконано відповідачем, зокрема у спосіб розміщення відповідних оголошень у друкованих медіа, а також Інтернет-ресурсах, про що свідчать надані стороною відповідача скріншоти таких.
Про контроль відповідачем періодичної повірки лічильників свідчать також дані повідомлення, яке було надіслане позивачу та отримане ним, що не заперечувалось останнім.
Суд погоджується з аргументами відповідача з приводу того, що за рахунок плати за абонентське обслуговування може здійснюватись повірка засобів комерційного обліку (загальнобудинкових лічильників) лише за умови укладення відповідного договору. Повірка ж вузлів, що забезпечують індивідуальний облік (квартирні лічильники), як зазначалось вище, здійснюються споживачем за власний рахунок.
Як зазначалось вище, абзацом четвертим частини четвертої статті 17 Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну енергію і газ) проводиться за рахунок тарифів на електро- і газопостачання. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Водночас такий договір між позивачем та відповідачем не укладений.
Крім того, суд зауважує, що у Типовому індивідуальному договорі приєднання про надання послуги з постачання гарячої води та Типовому індивідуальному договорі приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення укладеними між позивачем та відповідачем зазначено, що виконавець здійснює періодичну повірку засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла комерційного обліку, за рахунок плати за абонентське обслуговування, а періодична повірка вузла (вузлів) розподільного обліку, здійснюються за рахунок споживача. Означене також кореспондується з нормами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (абз. 5 ч. 4 ст. 17).
Таким чином можна зробити висновок, що в рахунок плати за абонентське обслуговування входить лише проведення виконавцем повірки засобів вимірювальної техніки комерційного вузла, якщо такий наявний, або якщо укладений індивідуальний договір або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а оскільки в абонентську плату споживача не входить проведення повірки розподільчого вузла, тому таку здійснює споживач самостійно шляхом укладення відповідного договору з суб`єктом уповноваженим на проведення повірки засобів вимірювальної техніки.
Оцінюючи витяг з акту Головного управління держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 16 вересня 2026 року, який наданий представником відповідача на підтвердження відсутності порушень у роботі підприємства у сфері захисту прав споживачів, то суд вважає такий акт неналежним доказом в розумінні статті 76 ЦПК України, оскільки він не містить інформації що стосується предмета спору, так як не містить переліку питань щодо яких здійснювався контроль, а доданий до акту опис виявлених порушень вимог законодавства містить лише відмітку про відсутність порушень вимог законодавства.
Як передбачено частиною першою статті 10, частиною третьою статті 12, частиною першою статті 13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша та шоста статті 81 ЦПК України).
Отже, суд вважає, що позивач не довів неправомірність нарахування відповідачем заборгованості за комунальні послуги, а тому у позові слід відмовити.
Суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу, який звільнений від сплати судового збору відмовлено у задоволенні позову.
Керуючись статтями 10, 12, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» про захист прав споживачів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661; місцезнаходження філії: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, ідентифікаційний код філії 21313677.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.
Суддя Гавриленко О.М.
Судове рішення № 141274237, Нетішинський міський суд Хмельницької області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 679/835/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: