Рішення № 141272004, 05.11.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2313/26

2/301/1670/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний судЗакарпатської області у складі:

головуючої судді Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з даною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.10.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 93914. Зазначений кредитний договір було укладено в електронній формі. Його оформлення здійснювалося із використанням одноразового ідентифікатора, який був надісланий позичальниці у вигляді SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, зазначений ним під час оформлення кредиту. Введення одноразового ідентифікатора підтверджувало прийняття ОСОБА_1 умов кредитного договору. Крім того, текст укладеного договору був доступний у його особистому кабінеті на офіційному веб-сайті кредитодавця. За умовами кредитного договору ТОВ «ФК «Авіра груп» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а останній зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором. Кредитні кошти були надані позичальнику на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 3000,00 гривень. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором. 23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу № 23122024. На підставі зазначеного договору ТОВ «ФК «Авіра груп» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за Кредитним договором № 93914 від 17.10.2023 року. Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора за відповідним зобов`язанням. Згідно з розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості складає 13350,00 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10350,00 грн заборгованість за відсотками. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 93914 від 17.10.2023 в розмірі 13350,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22.09.2026 відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13.10.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Посилається на те, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 10350,00 грн не співмірною із сумою кредиту. Зазначає, що він є пересічним споживачем кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не міг ефективно здійснювати свої права бути проінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Авіра груп», зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Кредитор скориставшись його необізнаністю спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах. Просив зменшити відсотки до 1000,00 грн та зменшити витрати на правничу допомогу до 500,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 17.10.2023 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №93914, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 3000,00 грн, з 5 % на добу, строком на 90 днів (а.с.41-46).

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «ФК «Авіра Груп» 17.10.2023 перерахувало 3000,00 грн на карту № НОМЕР_1 (а.с.48).

З довідки про ідентифікацію клієнта вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Авіра Груп». Акцепт оферти позичальником для укладення договору №93914: унікальний ідентифікатор KL1538 (а.с.30).

Із розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Авіра Груп» вбачається, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 13350,00 грн з яких 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10350,00 грн заборгованість за відсотками (а.с.20-27).

Відповідно до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, акту приймання-передачі реєстру прав вимоги Боржників та витягу з Додатку №1 до Договору факторингу № 23122024, ТОВ «ФК «Авіа Груп» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №93914 від 17.10.2023 в сумі 13350,00 грн на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.31-36, 19).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Тобто, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №93914 від 17.10.2023 року в сумі 13350,00 грн.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 даного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі в порядку, визначеному цим договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надані йому кредитні кошти в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №93914 від 17.10.2023 року в сумі 13350,00 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Посилання відповідача на не співмірність нарахованих відсотків із сумою кредиту, суд відхиляє, оскільки відсотки нараховані в межах строку кредиту та передбачені кредитним договором.

З приводу доводів відповідача щодо застосування у даній справі правил Закону №3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року:

доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %;

доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %;

у пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Якщо договір про споживчий кредит вчинений 17.10.2023 року, то щоб правила Закону від 22.11.2023 №3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит було продовжено після 24.12.2023 року.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (постанова ОП КЦС ВС від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження 61-4595сво25).

З урахуванням встановлених обставин у цій справі відсутні підстави для висновку, що сторони продовжили строк кредитування чи строк, на який надається кредит після 24.12.2023, а тому, відповідно, законодавче обмеження по встановленню денної процентної ставки на даний кредитний договір не поширюється.

Також посилання відповідача, що кредитор скориставшись його необізнаністю спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, спростовується договором про споживчий кредит, де вказані всі умови кредитного договору та який підписаний відповідачем ОСОБА_1 17.10.2023, отже відповідач був обізнаний про умови кредитного договору, а якогось примусу з боку банку на укладення договору матеріали справи не місятять.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №93914 від 17.10.2023 у розмірі 13350,00 гривень.

Стосовно заявленої представником позивача вимоги про відшкодування витрат понесених на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6000,00 грн суд виходить з такого.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору по справі у сумі 2662,40 грн підлягають стягненню з відповідача відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України.

На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265, ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549-552, 1050, 1054 ЦК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитними договорами № 93914 від 17.10.2023 у розмірі 13350 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.11.2026.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик