Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 214/2058/25
2/214/967/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УЦКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Малаховської І.Б.
при секретарі Постригай А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку позовного провадження, цивільну справу за позовом керівника Криворізької центральної окружної прокуратури, який діє в інтересах Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, без фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України
ВСТАНОВИВ:
Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Рижков О.В. в інтересах держави, в особі позивача Криворізької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Просить суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою площею 103,1 кв. м та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: громадський будинок, окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу, площею 103,1 кв. м та навіс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491084312060).
Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, громадський будинок, окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу, площею 103,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2491084312060.
Стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений
судовий збір.
В обґрунтування позову зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 11.06.2010 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна площею 1379,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому 09.10.2018 за вказаною особою на підставі технічного паспорту виданого 09.02.2018, видавник: ТОВ "БТІ ПЛЮС" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, що складається з А-2 - нежитлова будівля, загальною площею - 1379,4 кв.м.; Б-1 - нежитлова будівля, загальною площею - 103,1 кв.м.; В - навіс, загальною площею - 31,0 кв. м. Реєстраційний номер об`єкту нерухомості 1666359112110.
Після чого 26.10.2021 здійснено поділ вказаного об`єкту нерухомості (номер 1666359112110) в результаті чого утворилося два об`єкти нерухомого майна, а саме: нерухоме майно площею 1379,4 кв. м, літ.А-2 окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу, І-замощення за адресою: АДРЕСА_1 (номер 2491099112060); нерухоме майно площею 103.1 кв. м, літ.Б-1 окремо розташована нежитлова будівля - торговельного комплексу, літ.В-1 навіс, І замощення за адресою: АДРЕСА_1 (номер 2491084312060), адресу присвоєно на підставі наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконкому Криворізької міської ради №66-А від 23.09.2019.
Таким чином, нерухоме майно площею 103.1 кв. м, літ.Б-1 окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу, літ.В-1 навіс, І замощення за адресою: АДРЕСА_1 (номер 2491084312060) було зареєстровано на підставі технічного паспорту, яким визначено, що майно за адресою АДРЕСА_1 складається з А-2 - нежитлова будівля, загальною площею - 1379,4 кв.м.; Б-1 - нежитлова будівля, загальною площею - 103,1 кв.м.; В - навіс, загальною площею - 31,0 кв. м. При цьому технічний паспорт не є документом, що засвідчує введення будівлі в експлуатацію та виникнення права власності на нерухоме майно, а також не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно.
Листом №12/26-19/375 від 30.10.2024 Відділ з питань Державного-архітектурно будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради повідомив, що у Відділі відсутні будь-які документи, що свідчать про прийняття вказаного об`єкту нерухомого майна в експлуатацію.
Також Відділ №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом №90/299-25 від 21.01.2025 повідомив, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 ніколи не формувалася.
Крім цього, проведено огляд вказаного приміщення за участі спеціаліста-геодезиста, яким складено технічний звіт з топографо-геодезичних робіт, відповідно до якого спірна нежитлова будівля знаходиться неподалік, однак поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:408:0014.
Таким чином, встановлено самочинну забудову міста та проведення державної реєстрації права власності на підставі документів, що не є правовстановлюючими.
Самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки в супереч вимог законодавства, без проведення земельних торгів під розміщення самочинно збудованого майна порушує встановлений законодавством порядок набуття права користування земельною ділянкою, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більшого числа здійснення незаконного будівництва.
Територіальна громада міста Кривого Рогу відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а самовільне зайняття земельної ділянки призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, рівності усіх перед законом.
Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки Криворізькою центральною окружною прокуратурою повідомлено Криворізьку міську раду листами №59-9936вих-24 від 25.10.2024, №59-10882вих-24 від 21.11.2024.
На вказані листи міська рада не повідомила про самостійне вжиття заходів спрямованих на відновлення порушених інтересів територіальної громади.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Звернення керівника Криворізької центральної окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку відновлення права користування територіальною громадою земельною ділянкою.
Отже, керівником Криворізької центральної окружної прокуратури належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Криворізької міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Так, будівництво об`єктів нерухомості являє собою взаємопов`язану діяльність різних суб`єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об`єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.
Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: ЗК України; ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Право на забудову виникає у особи, яка спочатку набула права на земельну ділянку на законних підставах.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦК України виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18 (пункти 92-94).
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321 ЦК України).
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
Вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.
Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16- ц.
Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.
Водночас встановлено, що спірний об`єкт самочинного будівництва, збудовано на земельній ділянці, комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, а тому він є нествореним в розумінні ст.331 ЦК України, що виключає можливість реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 29.03.2018 у справі №909/935/15, від 19.03.2018 у справі №2-4435/2008.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України). Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому є виключеним з цивільного обороту як нерухома річ згідно з нормами ст. 178, 367 ЦК України (постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №127/28862/21), що є підставою для підставою для усунення перешкод територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою площею 103.1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення будівлі, площею 103,1 кв. м.
На теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
В свою чергу наявність зареєстрованого права власності та права оренди, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.
З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на громадський будинок, окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу площею 103,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 прийняті за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Криворізькій міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на самочинно збудоване нерухоме майно: громадський будинок, окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу площею 103,1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2491084312060.
Спірні правовідносини становлять суспільний інтерес, тому звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання у користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.
У письмових поясненнях представник Криворізької міської ради Сова Ю.В., які надійшли на адресу суду через підсистему «Електронний суд» 14.05.2025, просить розглянути справу без участі представника Криворізької міської ради та винести законне рішення згідно норм чинного законодавства з урахуванням письмових пояснень у справі.
Звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України); постанови Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі №924/1256/17 та від 30.01.2019 року у справі №47/66-08.
Вказує, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).
Зазначає, що Рішенням міської ради від 23.12.2005 №3869 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 та надання її в оренду для будівництва торговельного комплексу» ОСОБА_1 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надана в оренду земельна ділянка комерційного використання (код 1.11.3) площею 0,1764 га для будівництва торговельного комплексу на АДРЕСА_2 , якій в подальшому присвоєна адреса АДРЕСА_1 .
Відповідно до вищезазначеного рішення між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 28.02.2006 за №320 укладений договір оренди земельної ділянки, який своєчасно поновлювався на підставі рішень міської ради №3951 від 23.06.2010, №4102 від 21.10.2015, №152 від 23.12.2020. Термін дії договору оренди до 04.02.2026.
За межами земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 збудована нежитлова будівля 103,1 кв.м., та відомості про цю будівлю внесені до Державного реєстру нерухомого майна, як складову частину комплексу нежитлових будівель на АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 141482702 від 17.10.2018) складовими частинами комплексу нежитлових будівель на АДРЕСА_1 (до поділу об`єкта нерухомого майна) є нежитлова будівля «А-2», загальною площею 1379,4 кв.м., нежитлова будівля «Б-1», загальною площею 103,1 кв.м., навіс «В», загальною площею 31.0 кв.м.
Наказом департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин від 23.09.2019 №66-А «Про внесення зміни в адресу об`єкта нерухомого майна» внесені зміни в адресу нерухомого майна після його поділу: будівлі торговельного комплексу «Б-1», навіс «В», замощення І присвоєна адреса АДРЕСА_3 ; будівлі торговельного комплексу «А-2» АДРЕСА_1 .
На теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на два об`єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 .
З метою оформлення правоустановчих документів на земельну ділянку для розміщення будівлі торговельного комплексу на АДРЕСА_3 ОСОБА_1 28.08.2024 №2478800-2024 звернувся до міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування. Враховуючи невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства, ОСОБА_1 був направлений лист повідомлення про залишення заяви без руху та необхідність приведення поданих документів у відповідність до чинного законодавства. Але заявник в подальшому відкликав зазначену заяву.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 у користування під розміщення нерухомого майна торговельного комплексу, здійснення будівництва нерухомого майна Криворізькою міською радою не надавалась, рішення відповідні не приймались, в експлуатацію спірний об`єкт не приймався, що свідчить про наявність ознак самочинного будівництва.
Задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача).
Зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.70-71), постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 99)), зокрема заявити негаторний позов про демонтаж спорудженого на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна.
Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.05.2025, яке неодноразово відкладалось з різних причин.
Ухвалою від 05.12.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті. Судові засіданні неодноразово відкладалися, зокрема із вступом у справу чергового представника відповідача з наданням можливості ознайомитись з матеріалами справи, з наданням часу для мирного врегулювання даного спору.
09 жовтня 2026 року від представника прокуратури Гладченка А.В. надійшла заява про проведення судового розгляду справи за відсутності прокурора, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Також 09.10.2026 від представника відповідача Кіщак А.А. надійшла заява, де зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки вживає заходи щодо належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою та укладення договору оренди землі.
Справа розглядається в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового засідання технічними засобами, оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 56 ЦПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа №915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а, отже, і інших органів державної влади.
При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями комунальної власності всупереч вимогам Земельного кодексу України (виділення земельної ділянки під самочинно збудоване майно) є незаконним. Перебування земельної ділянки у користуванні під розміщення самочинно збудованого майна порушує право територіальної громади на користування земельною ділянкою комунальної власності.
Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також його відсутність.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 №925/1133/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №931/322/23, від 10.08.2021 у справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.
Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з`ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.
Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно - територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ст. 140 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Положення статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 викладено правову позицію про те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Ураховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Криворізька міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Кривого Рогу, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Кривого Рогу, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.
Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В 95 основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, п. 35).
Територіальна громада міста Кривого Рогу відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а самовільне зайняття земельної ділянки призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, рівності усіх перед законом.
Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки Криворізькою центральною окружною прокуратурою повідомлено Криворізьку міську раду листами №59-9936вих-24 від 25.10.2024, №59-10882вих-24 від 21.11.2024.
На вказані листи міська рада не повідомила про самостійне вжиття заходів спрямованих на відновлення порушених інтересів територіальної громади.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Звернення керівника Криворізької центральної окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку відновлення права користування територіальною громадою земельною ділянкою.
Отже, керівником Криворізької центральної окружної прокуратури належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Криворізької міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 11.06.2010 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна площею 1379,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому 09.10.2018 за вказаною особою на підставі технічного паспорту виданого 09.02.2018, видавник: ТОВ "БТІ ПЛЮС" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, що складається з А-2 - нежитлова будівля, загальною площею - 1379,4 кв.м.; Б-1 - нежитлова будівля, загальною площею - 103,1 кв.м.; В - навіс, загальною площею - 31,0 кв. м. Реєстраційний номер об`єкту нерухомості 1666359112110.
В подальшому 26.10.2021 здійснено поділ вказаного об`єкту нерухомості (номер 1666359112110) в результаті чого утворилося два об`єкти нерухомого майна, а саме: нерухоме майно площею 1379,4 кв. м, літ.А-2 окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу, І-замощення за адресою: АДРЕСА_1 (номер 2491099112060); нерухоме майно площею 103.1 кв. м, літ.Б-1 окремо розташована нежитлова будівля - торговельного комплексу, літ.В-1 навіс, І замощення за адресою: АДРЕСА_1 (номер 2491084312060), адресу присвоєно на підставі наказу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконкому Криворізької міської ради №66-А від 23.09.2019.
Таким чином, нерухоме майно площею 103.1 кв. м, літ.Б-1 окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу, літ.В-1 навіс, І замощення за адресою: АДРЕСА_1 (номер 2491084312060) було зареєстровано на підставі технічного паспорту, яким визначено, що майно за адресою АДРЕСА_1 складається з А-2 - нежитлова будівля, загальною площею - 1379,4 кв.м.; Б-1 - нежитлова будівля, загальною площею - 103,1 кв.м.; В - навіс, загальною площею - 31,0 кв. м.
При цьому, технічний паспорт не є документом, що засвідчує введення будівлі в експлуатацію та виникнення права власності на нерухоме майно, а також не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно.
Листом №12/26-19/375 від 30.10.2024 Відділ з питань Державного-архітектурно будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради повідомив, що у Відділі відсутні будь-які документи, що свідчать про прийняття вказаного об`єкту нерухомого майна в експлуатацію.
Також Відділ №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом №90/299-25 від 21.01.2025 повідомив, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 ніколи не формувалася.
Крім цього, проведено огляд вказаного приміщення за участі спеціаліста-геодезиста, яким складено технічний звіт з топографо-геодезичних робіт, відповідно до якого спірна нежитлова будівля знаходиться неподалік, однак поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:408:0014.
Таким чином, встановлено самочинну забудову міста та проведення державної реєстрації права власності на підставі документів, що не є правовстановлюючими.
Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на яком будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону (ч. 2 ст.116 ЗК України).
Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється на конкурентних засадах (ч. 2 ст. 127 ЗК України).
Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. (ч. 1 ст. 134 ЗК України).
Абзац другий частини другої статті 134 ЗК України передбачає виняток із загальних вимог до конкурентного продажу земельних ділянок: не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
За змістом наведеного припису, якщо на розміщений на земельній ділянці об`єкт особа не має права власності, то підстави для застосування неконкурентних засад продажу цієї ділянки відсутні безвідносно до того, чи є цей об`єкт об`єктом незавершеного будівництва, чи завершеним об`єктом нерухомого майна, зданим в експлуатацію у встановленому законом порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (пункт 25).
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша, друга статті 228 ЦК України).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 95)).
Так, будівництво об`єктів нерухомості являє собою взаємопов`язану діяльність різних суб`єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об`єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.
Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: ЗК України; ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Право на забудову виникає у особи, яка спочатку набула права на земельну ділянку на законних підставах.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦК України виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, в силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).
Таким чином зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.29-6.33) та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункти 53-56)).
Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18 (пункти 92-94).
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321 ЦК України).
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
Наведене вище підтверджується постановою Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №914/2200/20, в якій зазначено, що на підставі положень частин другої та третьої статті 152 ЗК України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 ЗК України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що відповідно до положень статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення вказаних об`єктів нерухомості, правовий режим будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16ц.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.
Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Як встановлено судом, спірний об`єкт самочинного будівництва, збудовано на земельній ділянці, комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, а тому він є нествореним в розумінні ст.331 ЦК України, що виключає можливість реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 29.03.2018 у справі №909/935/15, від 19.03.2018 у справі №2-4435/2008.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України). Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому є виключеним з цивільного обороту як нерухома річ згідно з нормами ст 178, 367 ЦК України (постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №127/28862/21), що є підставою для підставою для усунення перешкод територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою площею 103.1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення будівлі, площею 103,1 кв. м.
Як встановлено судом на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
В свою чергу наявність зареєстрованого права власності та права оренди, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті182 ЦК України).
При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частиною четвертою статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Статтею 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на громадський будинок - окремо розташовану нежитлову будівлю-торговельного комплексу площею 103,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 прийняті за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції з 26.07.2022, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом першим частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом першим частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Слід зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.
Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 22.08.2018 №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що з метою усунення перешкод Криворізькій міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на самочинно збудоване нерухоме майно: громадський будинок, окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу площею 103,1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2491084312060.
Отже, з урахуванням наведеного вище позов Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради є належним чином обґрунтованим і законним, таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, 354, 355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Рижкова Олега Валентиновича, який діє в інтересах Криворізької міської ради до ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388 місце розташування 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою площею 103,1 кв. м та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: громадський будинок, окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу, площею 103,1 кв. м та навіс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2491084312060).
Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на об`єкт нерухомого майна, громадський будинок, окремо розташована нежитлова будівля-торговельного комплексу, площею 103,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2491084312060.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) сплачений судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.
Відомості про учасників справи:
Криворізька центральна окружна прокуратура, ЄДРПОУ/Умовний код:0290993829, місцезнаходження: вул. Книжна, 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна, 50074.
Позивач: Криворізька міська рада, юридична адреса: 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РПОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду складено та підписано без проголошення 06 листопада 2026 року.
Суддя І.Б. Малаховська
Судове рішення № 141270743, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 214/2058/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: