Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 205/6098/26
Номер провадження2/205/4363/26
Справа № 205/6098/26
Провадження № 2/205/4363/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року представник позивача звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначив, що 05.04.2006 року між Акціонерним товариством поштово-пенсійним банком «Аваль», (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К-Є 014/02-40/8/1 на основі генеральної кредитної угоди К-Є 014/02-40/8 від 05.04.2006 року. Відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 50 000 євро. Відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконував, внаслідок чого заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2013 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ТОВ «Магистраль» про стягнення заборгованості було задоволено, стягнено солідарно заборгованість у загальному розмірі 222 729,10 грн.
18.07.2024 року між ТОВ «Цикл Фінанс» та АТ «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-71-1 на підставі якого було відступлено право вимоги за кредитним договором № К-Є 014/02-40/8/1 від 05.04.2006 року. В свою чергу, АТ «Оксі Банк» набуло право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-71-1 від 18.07.2024 року, укладеного між АТ «Оксі Банк» та АТ «Райффайзен Банк».
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, оскільки такі прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3% річних виникла за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.
Враховуючи викладене, представник позивача звертається до суду та просить стягнути із відповідача суму боргу за період з 14.10.2017 року на 01.03.2020 року у розмірі 55 315,79 грн., з яка складається із: 39 392,19 грн. - інфляційні втрати, 15 923,60 грн. 3 % річних від простроченої суми, а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17.06.2026 року прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.
Представник позивача Жабченко Т.М. письмово просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог та заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується конвертом, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв від нього до суду не надходило.
Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У рішеннях у справах «DomboBeheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 року та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року також визначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Створення рівних можливостей учасникам процесу в доступі до суду та до реалізації та захисту їхніх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Таким чином суд, враховуючи ту обставину, що сторонам по справі були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи, порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі на підставі наявних матеріалів.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 05.04.2006 року між Акціонерним товариством поштово-пенсійним банком «Аваль», (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К-Є 014/02-40/8/1 на основі генеральної кредитної угоди К-Є 014/02-40/8 від 05.04.2006 року. Відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 50 000 євро.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2013 року у цивільній справі № 205/6581/13-ц позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ТОВ «Магистраль» про стягнення заборгованості було задоволено, стягнено солідарно заборгованість у загальному розмірі 222 729,10 грн. та вирішено питання розподілу судових витрат. Зазначене рішення набрало законної сили.
Матеріалами справи підтверджено, що 18.07.2024 року між АТ «Оксі Банк» та АТ «Райффайзен Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-71-1 на підставі якого було відступлено право вимоги за кредитним договором № К-Є 014/02-40/8/1 від 05.04.2006 року.
18.07.2024 року між ТОВ «Цикл Фінанс» та АТ «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-71-1 на підставі якого було відступлено право вимоги за кредитним договором № К-Є 014/02-40/8/1 від 05.04.2006 року.
Як вбачається із відповіді Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра від 22.04.2026 року, на виконанні у відділі не зареєстровані виконавчі документи, які були видані на виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2013 року по справі № 205/6581/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Позивачем нараховано 3 % річних на суму, визначену рішенням суду від 2.11.2013 року, за період з 14.10.2017 року на 01.03.2020 року у розмірі 55 315,79 грн., з яка складається із: 39 392,19 грн. - інфляційні втрати, 15 923,60 грн. 3 % річних від простроченої суми.
До правовідносин, що виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми законодавства.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як встановлено судом, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2013 року у цивільній справі № 205/6581/13-ц позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ТОВ «Магистраль» про стягнення заборгованості було задоволено, стягнено солідарно заборгованість у загальному розмірі 222 729,10 грн. та вирішено питання розподілу судових витрат.
Як вказує представник позивача у позовній заяві, заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2013 року не виконане.
Як вбачається із відповіді Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра від 22.04.2026 року, на виконанні у відділі не зареєстровані виконавчі документи, які були видані на виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2013 року по справі № 205/6581/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц висловив правовий висновок про правильне застосування норм права, згідно якого натуральним є зобов`язання вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Аналогічна позиція Верховним Судом висловлена у постановах по справах № 569/12918/16-ц від 02 вересня 2020 року, № 442/398/15-ц від 18 березня 2020 року, № 390/880/16-ц від 11 грудня 2019 року, № 554/9126/20 від 13 березня 2023 року.
У постанові від 13 березня 2023 року по справі №554/9126/20 Верховний Суд також вказав, що пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто, складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Отже, факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби та відсутність у матеріалах справи ухвали про поновлення строку на пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 18 вересня 2024 року у справі №761/26741/22, від 22 серпня 2024 року у справі №916/735/23.
Будь-яких доказів пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання з 2013 року чи поновлення (стягувачем) строку пред`явлення до виконання вказаного виконавчого документу в судовому порядку суду не надано, клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено.
Також, позивачем не надано доказів перебування виконавчого листа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби чи у приватного виконавця.
Виходячи з викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 року у справі № 754/511/23, дійшла висновку (пункти 146, 147), що факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв`язку зі спливом строку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.
Положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судові витрати по справі суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 598, 599, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ: 43453613) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовити.
Судові витрати по справі покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Федотова В.М.
Судове рішення № 141270322, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 205/6098/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: