Єдиний державний реєстр судових рішень № 207/2803/26
№ 2/207/2700/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Єрмакової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №535771-КС-001 від 27.04.2025 у розмірі 93 233 грн. 00 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., посилаючись на те, що 27.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Договір №535771-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Сума кредиту - 25 000,00 грн. Строк кредитування - 24 тижні.
Також, 27.04.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 535771-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику додатково кредит в сумі 11 000,00 грн.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 36 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника грошових коштів.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 535771- КС-001 відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 535771- КС-001 на загальну суму 13000,00 грн.
Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином в повному обсязі не виконала, внаслідок чого, станом на 22.05.2026 року має заборгованість за Договором № 535771- КС-001 про надання кредиту, в розмірі 93 233,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 420,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 43 593,00 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 18 000,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 5 220,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128,129 ЦПК України.
Від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог, провадження у справі закрити. В обґрунтування зазначає, що відповідач із сумою заборгованості не погоджується, вважає її необґрунтованою. Зазначає, що позивачем не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором. Вважає, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 43 593,00 грн. нарахована з порушенням вимог Закону, оскільки відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредиту у межах погодженого сторонами строку кредитування. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому вважає позов необґрунтованим.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Щодо укладення Кредитного договору:
Так, у судовому засіданні встановлено, що 27.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Договір №535771-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Сума кредиту - 25 000,00 грн. Строк кредитування - 24 тижні.
Також, 27.04.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 535771-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику додатково кредит в сумі 11 000,00 грн.
Згідно з п.2.4. Договору, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.
Відповідно до п.2.5. Договору, комісія за видачу кредиту: 5 000,00 грн.
Відповідно до п.3.6. Договору, укладаючи цей Договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (включаючи, цей Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях таскріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність тазгоду з усіма(зокрема, істотними) умовами цього Договору та Правил.
Пунктом 5.2.3. Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.
Відповідно до п. 11.4.4. - 11.4.5. Договору, позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням. Позичальник отримав від кредитодавця всі документи та інформацію, які позичальник запросив у кредитодавця до моменту укладення Договору.
Згідно п. 11.10. цей Договір, всі додатки та додаткові угоди до нього, що чинні на момент застосування, становлять один правочин та, якщо інше прямо не вказано в них, мають тлумачитись ізастосовуватись як один ітой самий юридичний документ.
Згідно з п. 11.17. невід`ємною частиною цього Договору є додатки:(1) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про кредит (розраховано за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 365% (Триста шістдесят п`ять) річних) (2) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про кредит (розраховано за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 365%(Триста шістдесят п`ять) річних.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 27.04.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 535771-КС-001 про надання кредиту.
27.04.2025 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 535771-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA7399, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий нею було введено/відправлено.
Відповідно до п. 4. Додаткової угоди №1, комісія за надання додаткової суми кредиту: 2 200 грн.
В п. 5 Додаткової угоди №1 зазначено, що після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення розміру кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит:
- загальний розмір кредиту становить: 36 000 грн. (п.1 та п.2. Додаткової угоди);
- орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6 918,26 процентів;
- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 89 035,80 грн.;
- загальні витрати за кредитом: 53 035,80 грн.;
- кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 169 календарних днів;
- денна процентна ставка: 0,87 процентів.
Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та додатковою угодою, що підтверджується:
підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого: номер платіжної інструкції 434f9952-2381-11f0-b90e-000c29d57ed2_1; надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року; платник ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код ЄДРПОУ 41084239; номер транзакції 44576-98749-59904; дата / час здійснення переказу 27.04.2025 19:04; сума переказу, грн 25000.00; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 ; емітент платіжної картки PRIVAT BANK; код авторизації 321764; RRN 511719351724; призначення переказу: перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №535771- КС-001 від 27.04.2025 Без ПДВ;
квитанцією, відповідно до якої: номер транзакції: e6790068-2384-11f0-b90e-000c29d57ed2_2; дата оплати: 27.04.2025 19:30:54; термінал: TE1935; назва торгової точки: bizpozyka A2S; банк-еквайр: АТ "ТАСКОМБАНК"; номер платіжної картки: НОМЕР_4 ; код авторизації: 124775; сума: 11000.00 UAH; RRN: 511716412843; ЄДРПОУ платника: 41084239; опис платежу: перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. Дод. угоди від 27.04.2025 до кредитного дог. №535771-КС-001 від 27.04.2025 Без ПДВ;SK_N=535771- КС-001;ITN=3222600288; сайт на якому здійснено платіж: https://bizpozyka.com/.
Крім того, на виконання ухвали про витребування доказів Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надало запитувану інформацію. Згідно наданої банком виписки за період 27.04.2025 - 12.10.2025 вбачається, що 27.04.2025 року на банківську картку, яка належить відповідачу ОСОБА_1 було зарахування переказу на суму 25 000,00 грн.; 27.04.2025 на суму 11 000,00 грн.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 02 серпня 2023 року № 766/150/21.
Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви вбачається, що відповідачем частково сплачувалась заборгованість по кредиту у загальному розмірі 13 000 грн. (за кредитом: 9 580 грн., по відсотках: 1 440 грн., по комісії: 1 980 грн.), що свідчить про визнання боргу відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не впливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Щодо стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України з відповідача, суд зазначає наступне:
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв`язку з викладеним, вимога позивача щодо стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 18 000 грн. - не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення процентів за договорами, суд зазначає наступне:
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Кредитодавець, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору кредиту на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Таким чином, встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.
Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права бути проінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Бізнес позика», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості. А тому, на думку суду, укладення ОСОБА_1 договорів перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Отже, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 12 лютого 2025 року по справі № 679/1103/23, та в численних постановах Дніпровського апеляційного суду, таких як від 04 лютого 2025 року по справі № 206/3515/24, від 12 березня 2025 року по справі № 206/1899/24, від 30 травня 2025 року по справі № 172/1308/24 та інших.
Враховуючи викладене, зазначена сума процентів за користування кредитом за кредитним договором № 535771-КС-001 в розмірі 43 593,00 грн. є несправедливою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. А тому справедливим буде стягнення з відповідача процентів, сума яких дорівнює залишку вартості кредиту, тобто у розмірі 26 420,00 грн.
Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №535771-КС-001 від 27.04.2025 року, у загальному розмірі 58 060 (п`ятдесят вісім тисяч шістдесят) грн. 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 420,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 26 420,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 5 220,00 грн.
За правилами ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 657 грн. 99 коп. судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код за ЄДРПОУ: 41084239; реквізити: найменування банку у якому у ТОВ «БІЗПОЗИКА» відкритий банківський рахунок: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», код МФО банку: 300528, номер банківського рахунку у форматі IBAN: НОМЕР_5 ) заборгованість за Кредитним договором №535771-КС-001 від 27.04.2025 року, у загальному розмірі 58 060 (п`ятдесят вісім тисяч шістдесят) грн. 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 420,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 26 420,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 5 220,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код за ЄДРПОУ: 41084239; реквізити: найменування банку у якому у ТОВ «БІЗПОЗИКА» відкритий банківський рахунок: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», код МФО банку: 300528, номер банківського рахунку у форматі IBAN: НОМЕР_5 ) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1 657 грн. 99 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.Є. Дубовик
Судове рішення № 141269438, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 207/2803/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: