Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №521/18256/24
Провадження №2/521/294/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю. В.,
за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробрук» до Приватного підприємства «Лідер Авто Захід», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Євробрук», через свого представника адвоката Майорову Н.М. звернулось до суду із позовом до ПП «Лідер Авто Захід», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи: ОСОБА_3 , в якому просило визнати недійсним договір комісії № 6593 від 22 січня 2020 року, укладений між ТОВ «ЄВРОБРУК» та ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД»; Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6593 від 22 січня 2020 року, укладений між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_1 ; Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЄВРОБРУК» транспортний засіб марки DAF, модель ТЕ 47, 2007 року випуску, колір синій, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21 березня 2023 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позов обґрунтований наступними обставинами.
ТОВ «Євробрук» є власником транспортного засобу марки DAF, модель ТЕ 47 Сідловий тягач Е, 2007 року випуску, колір синій, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 27/01 від 27 січня 2015 року, укладеного між ПП «ДРЕМВОДІМ-СЕРВІС» та ТОВ «Євробрук», свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 14 лютого 2015 року.
22 січня 2020 року між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» (Комісіонер) та ТОВ «Євробрук» (Комітент) був укладений договір комісії № 6593, п. 1.1 якого передбачено, що комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені одну/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 ст. 189 Податкового кодексу України) марка, модель DAF TЕ: 47 СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е 2007, року випуску, колір СИНІЙ, VIN, № кузова (шасі, рами НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак, зареєстрований за власником (Комітентом за договором комісії) транспортного засобу 14 лютого 2015 року за ціною узгодженою сторонами, а саме не менше 10 000 грн. Належним виконанням Комісіонером своїх обов`язків за цим договором вважається вчинений Комісіонером правочин договору купівлі-продажу із покупцем щодо продажу ТЗ в порядку та на умовах, визначених цим договором. Даний договір підписаний з боку комітента директором ТОВ «Євробрук» Булганіним А.М. На виконання умов договору комісії сторонами договору укладений акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6593 від 22 січня 2020 року, підписаний з боку комітента директором ТОВ «ЄВРОБРУК» Булганіним А.М.
22 січня 2020 року між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6593, яким передбачено, що на умовах даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п. 189.3 ст.189 Податкового кодексу України) марка DAF, модель ТЕ 47 СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е 2007 року випуску, колір синій, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак, зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 14 лютого 2015 року. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10 000грн.
В подальшому вищезазначений транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_3 . Перереєстрація транспортного засобу відбулася на підставі договору комісії № 6625 від 01 лютого 2020 року, укладеного між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_1 , акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 01 лютого 2020 року, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6625 від 01 лютого 2020 року, укладеного між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_3 .
23 серпня 2022 року ТОВ «Євробрук» стало відомо про вибуття із його власності вказаного транспортного засобу. Дані обставини стали підставою для звернення директором ТОВ «ЄВРОБРУК» ОСОБА_4 до відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 288 КК України, а саме заволодіння невстановленими особами у 2020 році вантажним транспортним засобом та спеціалізованим напівпричепом марки PEZZAIOLI, моделі SBA-31U-A1, у кузові сірого кольору, номер шасі НОМЕР_4 , 2004 випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , які належать ТОВ «ЄВРОБРУК», № кримінального провадження: 12022163510000561.
B ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12022163510000561, були проведені слідчі дії якими встановлено, що діловий партнер ТОВ «Євробрук» ОСОБА_5 передав транспортні засоби, які належали ТОВ «Євробрук» ОСОБА_6 . Також, слідчими діями було встановлено, що під час досудового слідства, даними транспортними засобами користується ОСОБА_6 , при цьому власником транспортних засобів є ОСОБА_3 , на підставі укладених договорів купівлі-продажу. Факт знайомства ОСОБА_6 з ОСОБА_3 , підтверджується обома.
22 грудня 2022 року ОСОБА_3 отримала під розписку вищезазначені транспортні засоби, які були визнані речовими доказами у кримінальній справі. Між тим, 21 березня 2023 року ОСОБА_3 , будучі обізнаною в здійсненні слідчим відділенням поліції, досудового розслідування з приводу незаконного вибуття із власності позивача транспортних засобів, та те, що дані транспортні засоби є речовими доказами, здійснила переоформлення вантажного транспортного засобу марки DAF, моделі ТЕ 47 у кузові синього кольору номер шасі НОМЕР_6 , 2007 року випуску на іншу особу ОСОБА_2 .
В ході досудового розслідування призначено судову почеркознавчу експертизу, висновком якої встановлено що підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Комітент» у договорі комісії № 6593 від 22 січня 2020 року на 2 арк., виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Комітент» у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6593 від 22 січня 2020 року на 1 аркушу, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Комітент» у договорі комісії № 6594 від 22 січня 2020 року на 2 арк., виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Комітент» у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6594 від 22 січня 2020 року на 1 аркушу, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою.
Саме незаконне позбавлення права власності ТОВ «Євробрук» на вищезазначені транспорті засоби, стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду з відповідним позовом.
12 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Приміч Денис Володимирович подав до суду відзив на позов із запереченнями проти позовних вимог. Заперечення обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 придбав спірний вантажний транспортний засіб у ОСОБА_3 по оплатному договору купівлі-продажу, під час придбання транспортного засобу він не перебував під будь-якими обтяженнями, а тому відповідач є добросовісним набувачем вантажного автомобіля та автомобіль не може бути у нього витребуваний.
13 березня 2025 року представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Приміч Денис Володимирович подав письмові пояснення третьої особи із запереченнями проти позову. В поясненнях зазначено про те, що після придбання 06 лютого 2020 року спірного вантажного автомобіля із напівпричепом, в жовтні 2022 року ОСОБА_3 викликана на допит до СУ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, під час якого дізналась про те, що директор ТОВ «Євробрук» звернувся до відділу поліції із заявою про викрадення вказаного транспортного засобу. Третя особа звертає увагу суду на написання заяви ОСОБА_7 про викрадення транспортного засобу лише через 2,5 років з моменту фактичного відчуження та переоформлення транспортних засобів, а також на те, що в 2015 році спірний транспортний засіб був отриманий ТОВ «Євробрук» у власність від ОСОБА_5 , який мав заборгованість перед ОСОБА_7 . Фактично, після переоформлення спірного транспортного засобу останній залишився у користуванні ОСОБА_8 . Третя особа наголошує на тому, що дії директора ТОВ «Євробрук» ОСОБА_7 , які викладені у позові, зокрема і звернення до правоохоронних органів, є непослідовними та не відповідають його діям, вчиненим у 2017-2022 роках, що вказує на його недобросовісність та є підставою для відмови у позові.
Представник позивача адвокат Майорова Н.М. у відкритому судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Абдінова В.Т.О. та третьої особи ОСОБА_9 адвокат Приміч Д.В. у відкритому судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та поясненнях третьої особи. Додатково зазначив про те, що копія висновку експерта від 27 травня 2023 року, на яку позивач посилається в обгрунтування позовних вимог є недопустимим доказом, так як не засвідчено експертною установою, а посадовою особою позивача. Невідомо, яким чином отримано цей доказ, враховуючи відсутність в матеріалах кримінального провадження № 1202216351000561 постанови про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування представниками потерпілого ТОВ «Євробрук».
Відповідачі ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, відзив на позов не подали, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи у їх відсутність до суду не подали.
Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи наступні фактичні обставини.
ТОВ «ЄВРОБРУК» на праві власності належав транспортний засіб марки DAF, модель ТЕ 47 типу вантажний сідловий тягач-Е, колір синій, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2007 року випуску на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 13/02 від 13 лютого 2015 року, укладеного між ПП «ДРЕМВОДІМ-СЕРВІС» та ТОВ «Євробрук» (т. 1 а. с. 20), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 14 лютого 2015 року (т. 1 а. с. 23).
22 січня 2020 року між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» (Комісіонер) та ТОВ «ЄВРОБРУК» (Комітент) укладено договір комісії № 6593 (т. 1 а. с. 24).
Договором комісії № 6593 передбачено, що комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені одну/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 ст. 189 Податкового кодексу України) марка, модель DAF TЕ 47 сідловий тягач-Е 2007, року випуску, колір синій, VIN, № кузова (шасі, рами)
НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак, зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 14 лютого 2015 року за ціною узгодженою сторонами, а саме не менше 10 000 грн. Належним виконанням Комісіонером своїх обов`язків за цим договором вважається вчиненим Комісіонером правочину договору купівлі-продажу із покупцем щодо продажу Т3 в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Як вбачається із договору № 6593, він підписаний з боку комітента від імені директора ТОВ «Євробрук» Булганіна А.М.
На виконання умов договору комісії сторонами договору був укладений акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини що має ідентифікаційний номер № 6593 від 22 січня 2020 року, підписаний з боку комітента від імені директора ТОВ «Євробрук» Булганіна А.М. (т. 1 а. с. 26).
В той же день, 22 січня 2020 року між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6593, яким передбачено, що на умовах даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п.189.3 ст.189 Податкового кодексу України) марка DAF, модель ТЕ 47 сідловий тягач-Е 2007 року випуску, колір синій, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак, зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 14 лютого 2015 року. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10 000грн. (т. 1 а. с. 27).
ОСОБА_1 було подано ТСЦ 8045 заяву № 256587526 від 30 січня 2020 року про перереєстрацію транспортного засобу марки DAF , модель ТЕ 47 сідловий тягач-Е 2007 року випуску, колір синій, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 на нового власника (т. 1 а. с. 29), після чого вищезазначені транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_1 .
01 лютого 2020 року між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_1 укладено договір комісії № 6625 щодо транспортного засобу марка, модель DAF TЕ 47 сідловий тягач-Е 2007 року випуску, колір синій, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , зареєстрований за власником 30 січня 2020 року (т. 1 а. с. 32).
В той же день, 01 лютого 2020 року спірний транспортний засіб за договором купівлі-продажу відчужено ОСОБА_3 за ціною 10 000 грн. (т. 1 а. с. 35), та 06 лютого 2020 року зареєстровано за нею.
23 серпня 2022 року директором ТОВ «Євробрук» Булганіним О.М. до відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 288 КК України, а саме заволодіння невстановленими особами у 2020 році вантажним транспортним засобом марки DAF моделі ТЕ 47 у кузові синього кольору, (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2007 року випуску, із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_8 та спеціалізованим напівпричепом марки PEZZAIOLI, моделі SBA-31U-A1, у кузові сірого кольору, номер шасі НОМЕР_4 , 2004 випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , які належать ТОВ «Євробрук».
Висновком експерта Міністерства внутрішніх справ в України Одеського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру № CE-19/116-23/3807-ПЧ від 27 травня 2023 року, призначеної в ході досудового розслідування кримінального провадження: № 12022163510000561 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Комітент» у договорі комісії № 6593 від 22 січня 2020 року на 2 арк., виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Комітент» у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6593 від 22 січня 2020 року на 1 аркушу, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Комітент» у договорі комісії № 6594 від 22 січня 2020 року на 2 арк., виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Комітент» у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6594 від 22 січня 2020 року на 1 аркушу, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою (т. 1 а. с. 43).
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На захист своїх порушених прав позивач звернувся до суду на підставі статей 203, 215 ЦК України, зазначивши про те, що спірний транспортний засіб вибув із власності позивача поза його волі, так як договір комісії, який був перший в ланцюзі правочинів по його відчуженню не підписувався директором ТОВ «Євробрук», а підписано іншою невідомою особою, та також шляхом подання віндикаційного позову до останнього набувача спірного транспортного засобу в порядку статті 388 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).
Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (стаття 1014 ЦК України).
Конструкція частини третьої статті 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов`язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.
В пунктах 7.5-7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Підпис на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.
У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).
Абзац другий частини першої статті 218 ЦК України визначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у цивільній справі № 204/8017/17, засоби, визначені абзацом другим частини першої статті 218 ЦК України, можуть бути використані також для доведення факту вчинення правочину, що сприятиме захисту права іншої сторони правочину, який фактично відбувся, від зловживань у вигляді оспорювання факту вчинення цього правочину лише з огляду на відсутність підпису.
Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт не підписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).
Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.
Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.
З огляду на наведене вище, договір комісії № 6593 від 22 січня 2020 року, який від імені комітента підписаний сторонньою особою, за умови невстановлення факту зловживання з боку комітента своїми правами потрібно кваліфікувати як неукладений, в зв`язку із чим визнати його недійсним неможливо.
До таких висновків суд дійшов, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, а саме висновок експерта Міністерства внутрішніх справ в України Одеського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру № CE-19/116-23/3807-ПЧ від 27 травня 2023 року.
При цьому, суд критично ставиться до доводів представника відповідача Абдінова В.Т.О. та третьої особи ОСОБА_9 про недопустимість вказаного доказу, в зв`язку із незасвідченням останнього представником експертної установи, та відсутністю у матеріалах кримінального провадження постанови про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 12 липня 2024 року.
Вказана постанова досліджена судом в оригіналі у відкритому судовому засіданні, її дійсність не заперечувалась учасниками розгляду справи, а відсутність постанови в матеріалах кримінального провадження не впливає на висновки суду, враховуючи відсутність у діючому кримінально-процесуальному законодавстві вимог про обов`язкове залучення до матеріалів кримінальної справи постанови про надання дозволу на розголошення відомостей кримінального провадження.
Що стосується вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу марки DAF моделі ТЕ 47 у кузові синього кольору, (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2007 року випуску № 6593, укладений 22 січня 2020 року між ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_1 та витребування майна у останнього володільця, суд зауважує на наступному.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до абзацу першого статті 638 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В ході розгляду справи судом встановлено, що договір купівлі-продажу належного позивачу транспортного засобу вчинявся в його інтересах, як продавця комісіонером ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» на підставі неукладеного договору комісії.
При цьому, предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.
Таким чином, договір комісії є правочином щодо надання послуг, а не договором відчуження майна, тому правовідносини щодо витребування майна на підставі статті 388 ЦК України без оспорювання договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу між сторонами не виникли. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсним першого в ланцюзі відчуження спірного транспортного засобу договору купівлі-продажу.
Установивши, що воля власника транспортного засобу не була спрямована на укладення будь-якого договору відчуження цього майна, в тому числі на укладення з ПП «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» договору комісії, суд дійшов висновку, що вчинений комісіонером договір купівлі-продажу автомобіля від власного імені в інтересах комітента № 6593 від 22 січня 2020 року є недійсним на підставі частини третьої статті 203, статті 215 ЦК України в силу укладення цього правочину з дефектом волі продавця (за відсутності волевиявлення щодо відчуження майна).
Таким чином, має місце факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження спірного рухомого майна, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника поза його волею та з порушенням законодавства.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у цивільній справі № 484/3915/15-ц, та від 19 січня 2022 року у цивільній справі № 243/2282/20.
Щодо належного способу захисту права особи, право власності на майно якої було зареєстровано за іншою особою внаслідок реалізації положень неукладеного договору, суд зауважує на наступному.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За усталеною практикою Верховного Суду власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України право власника на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).
Аналізуючи спірні правовідносини суд дійшов висновку про те, що спірний транспортний засіб вибув з володіння позивача поза його волею на підставі договору купівлі-продажу, який визнано недійсним, а тому позовні вимоги про витребування цього рухомого майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 , який є останнім набувачем майна за наступними правочинами щодо його відчуження є обґрунтованими, законними та такими, які належить задовольнити.
На спростування підстав для витребування майна відповідно до статті 388 ЦК України представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилається на наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі ( ОСОБА_5 ), що унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Проте таких обставин під час розгляду справи не встановлено.
У вказаній справі установлено факт вибуття спірного майна з володіння саме власника - позивача на підставі договору купівлі-продажу, укладеного за відсутності його волі, недійсність якого встановлена судом.
За встановлених у справі обставин перебування у користуванні спірного автомобіля іншої особи, не може розцінюватись як передача майна іншій особі у володіння, що мало б значення для застосування застереження, обумовленого у пункті 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у цивільній справі № 243/2282/20.
Доводи представника ОСОБА_2 та ОСОБА_9 про те, що позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення на висновки суду не впливають.
При цьому, ОСОБА_2 , як добросовісний набувач, не позбавлений можливості захистити своє право у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного майна щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, зокрема з вимогою про стягнення витрачених ним коштів на придбання спірного транспортного засобу з особи, яка не мала відповідних повноважень на укладення договору купівлі-продажу.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем ТОВ «Євробрук» сплачено судовий збір за подання позовної заяви на загальну суму в розмірі 9084 грн. що підтверджується відповідною квитанцією (т. 1 а. с. 6).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215, 328, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробрук» до Приватного підприємства «Лідер Авто Захід», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6593 від 22 січня 2020 року, укладеного між Приватним підприємством «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» та ОСОБА_1 .
Витребувати у ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євробрук» транспортний засіб марки DAF, модель ТЕ 47, 2007 року випуску, колір синій, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21 березня 2023 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «ЛІДЕР АВТО ЗАХІД» (Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, 74, кор. Б-2, прим. 1-30, ЄДРПОУ 41202762), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_9 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_10 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробрук» (65039, м. Одеса, проспект Лесі Українки, 12-А, офіс № 215, ЄДРПОУ 24532115) судовий збір в розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. в рівних частках, по 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.В. Тополева
Судове рішення № 141269148, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси) було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 521/18256/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: