Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 743/246/26
Провадження № 2/743/324/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року селище Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Макаревича Я.М.,
за участю секретаря судового засідання Воєдило О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
I. Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.12.2015 між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду № 200422397 щодо кредитування. За твердженням позивача банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 14 628,43 гривень строком користування з 28.12.2015 по 28.12.2018, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.
Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ, укладеного 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за результатами електронного аукціону, проведеного 15.06.2020. Позивач зазначає, що його статус належного кредитора за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16.
Позивач стверджує, що відповідач зобов`язань за кредитним договором не виконав і станом на дату переходу права вимоги його заборгованість становила 29 186,79 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 11 004,73 гривень, заборгованість за процентами - 18 182,06 гривень. На цю суму на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 інфляційні втрати в розмірі 6 382,11 гривень і 3 проценти річних у розмірі 2 629,21 гривень.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 38 198,11 гривень: заборгованість за кредитним договором - 29 186,79 гривень, інфляційні втрати - 6 382,11 гривень, 3 проценти річних - 2 629,21 гривень.
II. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.04.2026.
28.04.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Ухвалою від 08.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2026.
Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу без його участі.
Виходячи з наведеного, з урахуванням положень частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України, судом 06.11.2026 постановлена ухвала про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).
III. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач посилається на укладення 28.12.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем угоди № 200422397 щодо кредитування. Копію цього договору до позовної заяви не додано, і в матеріалах справи вона відсутня.
На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 200422397 від 28.12.2015, інфляційних втрат та 3 % річних, складений і підписаний директором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». У ньому сума 29 186,79 гривень зазначена як основна сума заборгованості за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, без розподілу на тіло кредиту і проценти та без зазначення порядку її формування. Решта розрахунку стосується нарахування на цю суму інфляційних втрат і 3 процентів річних.
Виписки з особового рахунку відповідача, іншого первинного документа про видачу йому кредитних коштів, графіка платежів чи розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, у матеріалах справи немає.
На підтвердження переходу права вимоги позивач надав копії постанов приватних виконавців про закінчення виконавчих проваджень від 29.12.2022 № 66483131 і від 17.01.2023 № 66491947. Ці постанови винесено під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 № 910/11298/16, яким товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» і товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» зобов`язано передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905. Постанови засвідчують виконання боржниками цього обов`язку. Відомостей про відповідача або про кредитний договір № 200422397 вони не містять.
Позивач також надав копію платіжної інструкції від 09.07.2020.
Копій договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ та реєстру (витягу з реєстру) кредитних договорів, право вимоги за якими відступлено, позивач до матеріалів справи не долучив.
IV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічне правило закріплено в частині 1 статті 81 ЦПК України. Згідно з частиною 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінка доказів здійснюється за стандартом їх вірогідності (стаття 89 ЦПК України): обставина вважається доведеною, якщо її підтвердження видається більш вірогідним, ніж протилежне (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).
Предметом позову є стягнення заборгованості, яка, за твердженням позивача, виникла з кредитного договору № 200422397 від 28.12.2015. Для задоволення такого позову позивач мав довести, зокрема, факт укладення кредитного договору та його умови (суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок нарахування і сплати процентів), факт надання кредитних коштів позичальникові, розмір невиконаного зобов`язання, а також те, що право вимоги за цим договором належить саме йому.
Кредитного договору в матеріалах справи немає. Відтак суд позбавлений можливості встановити, чи укладався такий договір з відповідачем, на яких умовах, у якому розмірі надано кредит і за якою ставкою нараховувалися проценти. Доказів видачі кредитних коштів відповідачу позивач також не надав.
Розрахунок заборгованості, складений самим позивачем, не є первинним документом, який підтверджує видачу кредиту і рух коштів за рахунком позичальника. Він містить лише кінцеву суму 29 186,79 гривень без її розподілу на складові та без зазначення періоду і порядку нарахування процентів. Суд зобов`язаний перевірити, чи відповідають нараховані суми умовам договору (постанова Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15). За відсутності договору таку перевірку здійснити неможливо.
Не довів позивач і того, що право вимоги до відповідача за зазначеним договором перейшло саме до нього. Договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ та реєстру (витягу з реєстру) кредитних договорів, право вимоги за якими відступлено, у матеріалах справи немає. Тому суд не може встановити, чи входило до предмета відступлення право вимоги до відповідача і в якому обсязі воно існувало на момент переходу, як того вимагає стаття 514 ЦК України.
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, на яку посилається позивач, та постанови приватних виконавців стосуються повернення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документів, переданих ПАТ «Банк Михайлівський» за договором факторингу від 19.05.2016 № 1905. Ці документи не ідентифікують відповідача як боржника, право вимоги до якого набув позивач. Копія платіжної інструкції від 09.07.2020 сама по собі також не підтверджує ні змісту договору № 7_БМ, ні того, що до його предмета входило право вимоги до відповідача.
Вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 процентів річних за частиною 2 статті 625 ЦК України є похідними від основного грошового зобов`язання. Оскільки існування і розмір цього зобов`язання, а також належність права вимоги позивачеві не доведено, ці вимоги також задоволенню не підлягають.
За таких обставин, з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення, зокрема через недоведеність позивачем укладення кредитного договору, його умов, факту надання кредитних коштів відповідачу та переходу до позивача права вимоги до відповідача, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.12.2015 № 200422397 задоволенню не підлягають. У задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають і залишаються за позивачем.
Позивач також заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові ці витрати покладаються на позивача, тому відшкодуванню за рахунок відповідача вони не підлягають.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ріпкинським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 06.11.2026.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ
Судове рішення № 141268434, Ріпкинський районний суд Чернігівської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 743/246/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: