Рішення № 141268119, 05.11.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9944/26

Провадження № 2/750/4697/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі головуючого судді Григор`єва Р.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У вересні 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №80726 від 31.03.2023 в розмірі 33885,05 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 31.03.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіа Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №80726. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у сумі 3000 грн і мав сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 10500,00 грн, із яких: 3000 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 7500,00 грн сума заборгованості по процентам за користування кредитом. 23.12.2024 між первісним кредитором та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №80726 від 31.03.2023, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання, в розумінні положень ст. 279 ЦПК України, не надходило.

28.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім зазначено, що він не погоджується з позовними вимогами позивача в заявленому розмірі. Він є діючим військовослужбовцем ЗСУ та проходить військову службу за контрактом, має статус учасника бойових дій. Не ухиляється від сплати фактично отриманої суми кредиту, водночас не погоджується з розміром заборгованості, заявленої позивачем та з нарахуванням процентів, штрафних санкцій, пені, комісій та інших платежів. Просить суд врахувати його статус діючого військовослужбовця та учасника бойових дій і застосувати передбачені законодавством пільги та гарантії. Він готовий виконати свої зобов`язання в частині повернення основної суми фактично отриманого кредиту, однак не погоджується зі стягненням сум, нарахованих понад отриману суму кредиту. Просить суд відмовити у стягненні неправомірно нарахованих процентів, штрафів, пені, комісій та інших платежів.

Від представника позивача 08.10.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що матеріали справи не містять доказів того, що під час укладання кредитного договору №80726 від 31.03.2023 відповідач надавав первісному кредитору документальне підтвердження, що він є військовослужбовцем, а тому нарахування відсотків здійснювалось правомірно. Крім того, для припинення нарахування процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи первісного кредитора надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення її нарахування. Надане відповідачем посвідчення є документом, що може підтверджувати наявність у нього статус учасника бойових дій та права на пільги відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», разом з тим, доказів звернення відповідача до первісного кредитора із документами на підтвердження свого статусу військовослужбовця на час укладання кредитного договору як і нас його виконання відповідачем не надано.

13.10.2026 на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація щодо емітування банком на ім`я ОСОБА_1 картки № НОМЕР_1 та виписка по рахунку, якою підтверджено факт зарахування 31.03.2023 грошових коштів в сумі 3000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ).

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

31.03.2023 між ТОВ «ФК «Авіа Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №80726 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 11 днів, тобто до 10.04.2023. Строк дії договору 11 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами (п.1.2 Договору).

За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована; без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Згідно з п. 8.7 Договору, підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства.

У підпункті 8.7.3 Договору зазначено, що клієнт підтверджує, що не є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, або військовослужбовцем, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Договір та додаток №1 до нього підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора AV3192.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, Договір про надання фінансового кредиту №80726 від 31.03.2023 укладено ТОВ «ФК «Авіа Груп» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування; факт укладення кредитного договору відповідач не заперечував. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 31.03.2023 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «ФК «Авіа Груп» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «ФК «Авіа Груп» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «ФК «Авіа Груп», здійснивши переказ на зазначений у п.9 Договору картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів 31.03.2023 в сумі 3000 грн, виконало своє зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву фактично визнав факт отримання ним кредитних коштів у сумі 3000 грн.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за договором №80726 від 31.03.2023 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Так, за змістом п. 4.1.1 Договору, товариство має право вимагати від Клієнта повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим Договором і додатками до нього.

З розрахунку заборгованості по Договору №80726 від 31.03.2023 вбачається, що ОСОБА_1 не здійснив жодної оплати по кредиту, у зв`язку з чим у позичальника виникло право вимагати повне погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Щодо відступлення права вимоги за Договором №80726 від 31.03.2023 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

23.12.2024 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024.

На підтвердження відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №80726 від 31.03.2023 позивачем надано копію договору факторингу, копію акта прийому-передачі документації позичальників та копію витягу із Додатка №1 до Договору факторингу №23122924 від 23.12.2024, в якому зазначено цей кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості, а також копію платіжної інструкції від 13.02.2025 №11417, за змістом якої на виконання умов договору факторингу №23122024 від 23.12.2024 позивач здійснив оплату на користь ТОВ «ФК «Авіа Груп».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Таким чином, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №80726 від 31.03.2023.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням в сумі 3000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, на підставі п. 2.4.3 Договору останньому нараховано заборгованість у сумі 10500,00 грн, із яких: 3000 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 7500,00 грн сума заборгованості по процентам за користування кредитом. Вказана заборгованість є предметом позову.

Щодо порядку нарахування процентів за договором позики суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунків заборгованості ОСОБА_1 , складених ТОВ «Фінансова компанія «Авіа Груп» 06.01.2026 за період з 31.03.2023 по 16.12.2024, ОСОБА_1 первісним кредитором нараховувалися проценти за користування кредитними коштами: в період з 31.03.2023 по 10.04.2023 - в розмірі 1650,00 грн, з 11.04.2023 по 04.06.2023 йому було донараховано суму відсотків до 7500 грн, з 05.06.2023 по16.12.2024 зупинено нарахування.

Новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» жодних нарахувань не проводилося.

Суд зауважує, що кредитним договором визначено строк, на який надається кредит, а саме - 11 днів.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), де викладені такі правові висновки.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

З урахуванням наведеного, оскільки належних доказів продовження строку дії договору після спливу кредитування (31.03.2023 - 11 днів з дня перерахування коштів) матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу цього строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.

Тому, на думку суду, розмір заборгованості слід визначати з урахуванням погодженого строку нарахування відсотків, а саме за 11 днів користування кредитними коштами, за ставкою 5%, що становить 1650,00 грн (3000,00 грн * 5% * 11 днів).

Враховуючи викладене, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 4650,00 грн, у т.ч. за основним зобов`язанням - 3000,00 грн, за відсотками - 1650,00 грн, а відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність у нього заборгованості за тілом кредиту, проте просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині нарахування заборгованостей по процентам за користування кредитом, по комісіям, за неустойкою (штрафами/пенею), застосувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На підтвердження факту проходження відповідачем військової служби останнім надано копію довідки форми 5 від 27.08.2026 №4832, згідно з якою ОСОБА_1 з 17.10.2023 року перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_3 , копію військового квитка серії НОМЕР_4 від 04.11.2020, та копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , виданого 29.06.2021.

Наведені військові документи відповідають переліку документів встановленому листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, в повній мірі підтверджують безперервність військової служби за контрактом відповідача з 29.09.2020 по 29.06.2022 у військовій частині НОМЕР_6 , з 01.07.2022 по 16.10.2023 у військовій частині НОМЕР_7 , з 17.10.2023 у військовій частині НОМЕР_3 та статус учасника бойових дій.

За положеннями статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права позикодавця на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Між тим, у відповідності до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як свідчить розрахунок заборгованості по кредитному договору №80726 від 31.03.2023, нарахування відсотків здійснювалося з 31.03.2023 по 10.04.2023 на підставі п. 1.3 Договору на стандартних (базових) умовах - 5% на добу.

Тобто, заборгованість за Кредитним договором виникла у ОСОБА_1 за період перебування його на військовій службі за наявності у відповідача статусу учасника бойових дій, відтак на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 вказаного Закону. За таких обставин в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом слід відмовити.

Щодо заперечення ОСОБА_1 стосовно нарахувань йому заборгованості за штрафами, пенею, комісіями, суд звертає увагу на те, що позивачем у позовній заяві не заявлено до стягнення вказаних сум.

Таким чином, слід стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась внаслідок невиконання ним умов Договору про надання фінансового кредиту №80726 від 31.03.2023 у розмірі 3000, 00 грн., а тому позов ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч.3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн. підтверджуються матеріалами справи: Договором №42649746/01 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, Додатковою угодою від 29.06.2026 №80726 до Договору №42649746/01 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 6000 грн. з переліком видів наданих послуг.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, з огляду на те, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 6000 грн. були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.

Разом з тим, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги на 40 %, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 2400,00 (6000 х 40 %) грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «Діджи Фінанс» зі сплати судового збору за подання позову пропорційно задоволених позовних вимог (40%) 1064,96 грн. (2662, 40 х 40%)

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №80726 від 31.03.2023 в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 07406, вул. Симона Петлюри, 211 м. Бровари Київської області; код ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_8 в АТ «ПУМБ», МФО 334851.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_9 .

Суддя Р.Г. Григор`єв