Рішення № 141267846, 06.11.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/1735/26

2-а/583/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Гайдейчук К.В.,

учасників справи:

представника позивача Собини П.М.,

представника відповідача Грищенко В.Л., Каракуц М.Ю. /в режимі відео

конференції/,

відповідача Тимошенка М.В.,

розглянувши відкритому судому засіданні в залі судових засідань № 1 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, старшого інспектора СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, Тимошенка Максима Володимировича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Собину П.М., 07 квітня 2026 року звернувся з цим адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6916340 від 27 березня 2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за змістом якої він 26 березня 2026 року близько 17 год 30 хв, керуючи автомобілем Мітсубіші НОМЕР_1 не надав переваги у русі пішоходів, які перебували на пішохідному переході та тротуарі, чим порушив п. 18 Правил дорожнього руху України.

У зв`язку з цим поліцейським здійснено притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Вважає, що ця постанова винесена з порушенням норм процесуального та морального права, а тому підлягає скасуванню. Він одразу не погоджувався з цією постановою, оскільки переході перегородили автомобіль та намагалися потрапити до салону, де перебувала собака та могли настати негативні наслідки. Крім цього інспектор поліції не надав йому для огляду відеозапис порушення ним Правил дорожнього руху, при винесенні постанови поліцейський не дотримався вимог статей 245,251,268,280 КУпАП, зокрема не було доведено його винуватості. Тому просив адміністративний позов задовольнити.

17 квітня 2026 року від представника відповідача Каракуц М.Ю. надійшов відзив на адміністративний позов, в якому вона вказала, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 26 березня 2026 року о 17-30 год в м. Охтирка Сумської області на вул. Незалежності водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Pajero днз НОМЕР_1 не надав перевагу в русі пішоходам, які перебували на тротуарі, чим порушив п. 18 Правил дорожнього руху. Наступного дня 27 березня 2026 року було проведено розгляд справи та винесено відповідно до ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 6916340, яку він отримав нарочно, під підпис як підтвердження роз`яснення йому прав та обов`язків. Процес розгляду справи та складання спірної постанови зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейського, що є доказом у справі. Позивачем не надано жодного доказу на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с. 19-31/.

Представник позивача, адвокат Собина П.М., в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача ГУНП в Сумській області Каракуц М.Ю. та Грищенко В.Л. позовні вимоги не визнали, підтримала позицію, викладену у відзиві на адміністративний позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення про те, що він 26 березня 2026 року ніс службу на марш турі № 7 спільно з Пірятинцем А. , надійшло повідомлення, що біля магазину «Продуктова хатка» на вул. Незалежності с м. Охтирка відбувається бійка, собака покусала людину. Прибувши на місце події було виявлено громадян, нікого не було, вони опитали свідків, які показали відео з мобільного телефону, де водій автомобілем «Mitsubishi Pajero» днз НОМЕР_1 порушував Правила дорожнього руху. Було прийнято рішення про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ненадання переваги у русі пішоходам на пішохідному переході. 27 березня 2026 року вони поїхали за місцем проживання водія, роз`яснили йому права та обов`язки, він повідомив, що йому потрібен адвокат, дочекалися доки приїхав адвокат Собина П.М., після чого склали постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вважає, що його дії були законними, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, дослідивши докази та оцінюючи їх, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС, місцем загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб`єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 6916340 від 27 березня 2026 року, ОСОБА_1 26 березня 2026 року близько 17 год 30 хв, керуючи автомобілем Мітсубіші НОМЕР_1 не надав переваги у русі пішоходів, які перебували на пішохідному переході та тротуарі, чим порушив п. 18 Правил дорожнього руху України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн /а.с. 5/.

Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками та тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються у кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Відповідно до закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306.

Пункт 18 Правил дорожнього руху України визначає правила проїзду пішохідних переходів і зупинок транспортних засобів.

Згідно зі ст. 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВСУ 07.11.2015 за № 1395, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853 постанова в обов`язковому порядку має містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, та нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке правопорушення.

Розділ 18 ПДР має багато різних вимог, «Проїзд пішохідних переходів і зупинок транспортних засобів» містить 4 окремі пункти (від 18.1 до 18.4), кожен з яких описує абсолютно різні обов`язки водія: п. 18.1 обов`язок дати дорогу на нерегульованому переході; п. 18.2 дії водія в разі увімкнення дозволеного сигналу, якщо пішоходи закінчують перехід; п. 18.3 заборона виїжджати на перехід, якщо за ним утворився затор; п. 18.4 заборона обгону на пішохідних переходах і ближче ніж за 50 метрів перед ними.

Вказуючи просто п. 18 ПДР, поліцейський не конкретизує, у чому саме полягає вина позивача. Верховний Суд України в своїх постановах неодноразово вказував, що «Фабула правопорушення у постанові має бути чіткою, конкретною та містити точне посилання на пункт та підпункт Правил дорожнього руху, які були порушені водієм. Відсутність конкретизації свідчить про необґрунтованість обвинувачення».

Оскільки в оскаржуваній постанові вказано, що порушив п. 18 Правил дорожнього руху, то суд оцінює це як неповне з`ясування обставин справи поліцейським.

В судовому засіданні було досліджено відеозапис, на якому зафіксовано обставини складання постанови відносно позивача 27 березня 2026 року за місцем його проживання, наданий представником відповідача до відзиву / а.с. 35/, а також відео з адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП справа № 583/1630/26, провадження № 3/583/636/26, на якому зафіксовано рух автомобіля, попереду якого знаходились декілька чоловіків, один з яких, незважаючи на рух авто декілька секунд перебував попереду руху автомобіля. З цього відео встановлено, що невідомі особи намагалися заблокувати рух авто, однак, водій незважаючи на перешкоди у виді людей продовжував рух, а після того як водій виїхав з цього місця, то прискорив швидкість та залишив місце події.

На відеозаписах не зафіксовано наявність пішохідного переходу на прилеглій території, по якій здійснюється рух транспортним засобом.

Пішохід - це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюється також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне / п. 1.10 Правил дорожнього руху/.

В постанові не наведено прізвищ осіб-пішоходів, яким не надав перевагу у русі ОСОБА_1 і які перебували на пішохідному переході.

Проаналізувавши вказані в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи пояснення сторін, суд дійшов висновку, що о 17-30 год 26 березня 2026 року на вул. Незалежності в м. Охтирка біля магазину «Продуктова хатка» між громадянами та ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу утримання собаки, яку він помістив в транспортний засіб Мітсубіші НОМЕР_1 , при виїзді з прилеглої території громадяни намагалися йому перешкодити в цьому блокували рух з метою не залишення останнім місця події.

При цьому громадяни, які намагалися зупинити транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 не були пішоходами в розумінні розділу 18 Правил дорожнього руху, яким він повинен був надати перевагу у русі, як таким, що перебували на пішохідному пішоході чи тротуарі.

Судом не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідач не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних (доказових) фактів, наявність чи відсутність яких впливає на остаточний результат справи, порушив правила оцінки доказів.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України», в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектором Охтирського РВП ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Тимошенком М.В. факт вчинення правопорушення належним чином не доведено, твердження позивача в судовому засіданні не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6916340 від 27 березня 2026 року слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 286, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6916340 від 27 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 340,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань /юридична адреса: вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, м. Суми Сумської області, 40000, код ЄДРПОУ 40108777/ на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С.Семенова