Ухвала суду № 141267598, 06.11.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/12877/26

Провадження № 1-кс/591/2784/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року слідчий суддя Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у кримінальному провадженні за № 12026200000000344 стосовно підозрюваного

ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Білани Білопільського району Сумської області; громадянство України; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

клопотання слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3

про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

підозрюваний ОСОБА_2

захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 (Доручення від 03 листопада 2026 року №5-18-2026-001934)

секретар судового засідання ОСОБА_6

і установила:

05.11.2026 до Зарічного районного суду міста Суми надійшло клопотання слідчого, погоджене прокурором, у якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання мотивовано тим, що:

1) ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України /особливо тяжкий злочин/;

2) наявні ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

3) більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиції сторін кримінального провадження

У судовому засіданні прокурор доводи клопотання слідчого підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав.

Сторона захисту просила розглянути можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід, а саме на домашній цілодобовий арешт, з огляду на наявність міцних соціальних зв`язків за місцем проживання на території Сумської області, яка мешкає наразі в м. Суми, має статус учасника бойових дій, демобілізований на станом здоров`я.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши Клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей слідчого управління ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Сумської обласної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Згідно чч. 1-2 статті 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на зазначені положення закону слідчий суддя під час вирішення питання чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний встановити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та чи є підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення обґрунтованою; 2) чи наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, які були заявлені стороною обвинувачення; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти вказаним ризикам; 4) який розмір застави, у випадку її призначення як альтернативного запобіжного заходу, буде обґрунтованим.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

За версією слідства, ОСОБА_2 , ігноруючи загальноприйняті норми моралі, взимку 2024 року за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення статевої недоторканості малолітньої ОСОБА_7 і бажаючи їх настання, вчинив з малолітньою ОСОБА_7 , з якою він перебуває у сімейних відносинах та яка не досягла чотирнадцяти років, дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло, незалежно від її добровільної згоди.

Вчиняючи стосовно малолітньої ОСОБА_7 (з 21.02.2026 ОСОБА_8 ) дії сексуального характеру, ОСОБА_2 , будучи її вітчимом, тобто особою, з якою потерпіла перебуває у сімейних відносинах, одночасно вчинив стосовно неї домашнє насильство у формі сексуального насильства, тобто діяння сексуального характеру стосовно дитини незалежно від її згоди, поєднане з фізичним та психологічним насильством, у розумінні статті 1 та статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

03.11.2026 о 22:05 год. громадянина України ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України (фактичний час затримання о 19:41 год.).

04.11.2026 ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 4 ст.152 КК України.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема, у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року зазначено, що "обґрунтована підозра" означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо цієї особи обмежувальних заходів.

Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується такими доказами:

- допитом потерпілої ОСОБА_8 від 04.11.2026, у ході якого потерпіла надала показання щодо вчинення відносно неї ОСОБА_2 зґвалтування, а також інших обставин, що мають значення для кримінального провадження;

- допитом як свідка матері ОСОБА_8 ОСОБА_9 , яка повідомила про відомі останній обставини вчинення кримінального правопорушення відносно її малолітньої доньки;

- допитами свідків з оточення ОСОБА_8 ;

- протоколом огляду мобільного телефону, належного потерпілій

ОСОБА_8 , від 03.11.2026;

- протоколом огляду аудіозапису, наданого потерпілою

ОСОБА_8 , від 04.11.2026;

- протоколом затримання ОСОБА_2 від 03.11.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами клопотання факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_2 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_2 вини у вчиненні злочину.

Обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання "обґрунтована підозра".

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення зазначає, що наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду (п1 ч.1 ст. 177 КПК України) є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 152 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Наявність зазначеного ризику з підстав тяжкості покарання, що загрожує також узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду (п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України», яке набуло статусу остаточного, а також рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»). ОСОБА_2 також має відстрочку до завершення мобілізації, тому останній має об`єктивну можливість виїхати за межі України.

Ризик незаконного впливу на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України) існує виходячи з того, що підозрюваний ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, отримав копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, в яких містяться протокол допит потерпілої та інші документи з матеріалів кримінального провадження, є особою, з якою потерпіла перебуває у сімейних відносинах, а тому підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, матиме можливість впливати на потерпілу шляхом вмовлянь та/або погроз для зміни (відмови) від показів, а також впливати на неї через матір потерпілої та його дружину ОСОБА_10 . Вказаний ризик зокрема підтверджується оглядом від 04.11.2026 аудіозапису, наданого потерпілою ОСОБА_8 , на якому зафіксовано як ОСОБА_2 висловлює погрози щодо застосування відносно потерпілої фізичного насильства у випадку її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення ним протиправних дій.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) існує виходячи з того, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинення особливо тяжкого злочину, що свідчить про його схильність до скоєння протиправних дій та можливість вчинити дії спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та вчинити інші кримінальні правопорушення, пов`язані з домашнім насильством, стосовно потерпілої та її рідних.

Існування інших ризиків слідчим суддею не встановлено.

Отже, надані сторонами кримінального провадження докази, на думку слідчого судді свідчать про наявність достатньої підстави вважати, що існують ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; ризик незаконно впливати на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні; ризик вчинити інші кримінальні правопорушення.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Виходячи з положень п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені пп.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею, серед іншого, береться до уваги особиста ситуація підозрюваного (вперше притягається до кримінальної відповідальності, в Україні має стійкі соціальні зв`язки (одружений, має неповнолітніх дітей), визначене місце проживання), проте, зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, що суттєво впливає на здатність особи до самокерованої правослухняної поведінки при виконання ним процесуальних обов`язків та зменшення ризиків, з урахуванням існування наразі значного ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Домашній арешт, застава, особисте зобов`язання чи порука із покладенням відповідних обов`язків, не усунуть ризики тиску на потерпілу у кримінальному провадженні, а також запобіганню іншим ризикам.

Відомості клопотання не містять даних про неможливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв`язку з чим, клопотання захисника щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Підстав для визначення розміру застави суд не вбачає.

Керуючись стст. 177, 178, 183, 372, 395, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Білани Білопільського району Сумської області; громадянство України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 03 січня 2027 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному, його захиснику та прокурору, а також направити для відома та виконання керівнику установи, в якій утримується вказаний підозрюваний.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Час проголошення повного тексту ухвали 10:55 год. 06.11.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1