Рішення № 141266797, 06.11.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3012/26

Провадження № 2/488/2618/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді по справі - Селіщевої Л.І.,

при секретарі судового засідання - Гейко І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернувся до суду із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в обґрунтування якого вказав, що 09 січня 2022 року між сторонами укладено кредитний договір в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 14 днів.

Згідно з умовами договору кредит надано на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника.

Позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, своєчасно повернути суму кредиту, проценти та комісії у строки, визначені договором і графіком платежів, а у разі прострочення сплатити передбачені штрафні санкції.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 25 440,00 грн.

Через відмову відповідача в позасудовому порядку відшкодувати заборгованість за Договором, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом, у якому він просить стягнути заборгованість та судовий збір, сплачений при подачі позову.

Ухвалою судді від 15.06.2026 р. було відкрито провадження у даній справі і її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія даної ухвали разом із позовом та доданими до нього матеріалами була направлена відповідачу, та роз`яснено його право на подання відзиву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, виклавши у ньому позицію щодо позову, а також заявив клопотання про розгляд справи за участю сторін.

Ухвалою судді від 19 серпня 2026 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У поданому відзиві відповідач позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти стягнення належно підтвердженої суми основного боргу та процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами 14-денного строку кредитування.

Водночас відповідач заперечував проти стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі 13 440 грн., посилаючись на те, що частину з них нараховано після закінчення строку кредитування.

Зазначив, що за процентної ставки 2 % за день сума процентів за 14 днів користування кредитом у розмірі 12 000 гр.н становить 3 360 грн., а тому нарахування додаткових 10 080 грн. є безпідставним.

Крім того, відповідач зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом та не підтверджує правомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Представник ТОВ «Споживчий центр» подав відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначив, що умови кредитного договору щодо процентної ставки та порядку її обчислення відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а передбачені договором проценти є платою за користування кредитом, які нараховувалися в межах строку кредитування.

Також позивач зазначив, що встановлене законом обмеження денної процентної ставки у розмірі 1 % не поширюється на спірні правовідносини, оскільки кредитний договір укладено 09.01.2022, до набрання чинності відповідними законодавчими змінами.

Щодо розрахунку заборгованості вказав, що відповідач не надав власного контррозрахунку чи доказів на спростування розрахунку позивача, а тому вважав його належним та допустимим доказом.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав позицію, викладену у відзиві, та просив відхилити доводи позивача. Зазначив, що кредит було надано строком на 14 днів, який закінчився 22.01.2022 року, однак позивач без належних правових підстав нарахував додатково 10 080,00 грн. процентів за період з 23.01.2022 року по 19.02.2022 року. Доказів продовження строку кредитування сторони позивача не надали, а нарахування процентів після закінчення строку кредитування суперечить правовим висновкам Верховного Суду та положенням статті 1048 ЦК України.

Також відповідач зазначив, що позивач не заявляв вимог про стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України, а наведений у відзиві контррозрахунок визначає суму процентів за 14 днів у розмірі 3 360,00 грн.

Посилання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 року вважав нерелевантними до спірних правовідносин, які виникли у 2022 році.

У зв`язку з викладеним просив відмовити у стягненні 10 080,00 грн. процентів, задовольнити позов частково та розподілити судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судовим розглядом встановлено, що 09 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір № 09.01.2022-100004357 в електронній формі.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 12 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Згідно з пунктом 2.5 кредитного договору проценти нараховуються з дня надання коштів позичальнику включно до дати їх фактичного повернення.

Пунктом 3.2 договору передбачено обов`язок кредитодавця нараховувати проценти в розмірі, визначеному договором, а пунктом 3.3 встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно.

Крім того, відповідно до пункту 8.1 договору він набирає чинності з дати отримання кредитодавцем акцепту позичальника та діє протягом одного року.

Таким чином, сторони погодили умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, зокрема порядок їх нарахування та строк дії договору.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що вищевказаний договір був укладений між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідно ст.ст. 526-527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторін.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 25 440,00 грн., що складається з:

Тіла кредиту - 12000 грн.;

Процентів - 13440 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 2 % на день за період з 09.01.2022 року по 22.01.2022 року, а за ставкою 3 % на день за період з 23.01.2022 року по 19.02.2022 року.

Загальна сума нарахованих процентів становить 13 440,00 грн., з яких 3 360,00 грн .нараховано за перші 14 днів користування кредитом та 10 080,00 грн. за наступний період.

Суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність нарахування процентів після 22.01.2022 року, оскільки вони ґрунтуються на вибірковому тлумаченні умов кредитного договору без урахування його положень у сукупності.

Зокрема, пункт 2.5 договору прямо передбачає нарахування процентів до дати фактичного повернення кредитних коштів, а пункт 8.1 визначає строк дії договору тривалістю один рік.

Отже, сам по собі факт закінчення первісного строку користування кредитом, зазначеного у заявці, не означає автоматичного припинення всіх договірних зобов`язань сторін та не спростовує необхідності оцінки погоджених умов щодо нарахування процентів до фактичного повернення кредиту.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів визнання відповідних умов договору недійсними, зміни договору сторонами або припинення зобов`язань за ним у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на статтю 625 ЦК України також не спростовують позовних вимог, оскільки позивач заявив до стягнення проценти за користування кредитом, а не інфляційні втрати чи три проценти річних як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд також враховує положення статей 12 та 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач надав суду кредитний договір, документи щодо надання кредитних коштів та розрахунок заборгованості, які у своїй сукупності підтверджують виникнення кредитних правовідносин, виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання коштів та наявність заборгованості відповідача.

Натомість відповідач не надав належних доказів повного виконання зобов`язань за кредитним договором або спростування розрахунку заборгованості позивача.

Посилання відповідача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 року не впливають на оцінку правомірності нарахувань, здійснених у січнілютому 2022 року, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності зазначеним законом, а відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства за загальним правилом не мають зворотної дії в часі.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що доводи відповідача, викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України д атою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 09.01.2022-100004357 від 09.01.2022 року, станом на день подачі позову, у розмірі 25 440,00 грн., що складається з:

Тіла кредиту - 12000 грн.;

Процентів - 13440 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» код за ЄДРПОУ: 37356833 вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ Л.І. СЕЛІЩЕВА