Рішення № 141265152, 03.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/23292/25

провадження № 2/753/11260/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Піхота А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що також є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі КП ВО (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що також є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», у липні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені.

Позов мотивований тим, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_1 , отримують послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, при цьому не виконують зобов`язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 01.07.2025 року, яка становить 89 620 грн. 42 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 26 790 грн. 84 коп., й на вказану суму боргу позивачем нараховано індекс інфляції - 4 634 грн. 83 коп., три відсотки річних - 1 136 грн. 22 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 6 365 грн. 92 коп., індекс інфляції - 1 101 грн. 32 коп., три відсотки річних - 270 грн. 00 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 49 454 грн. 63 коп., індекс інфляції - 6 626 грн. 22 коп., три відсотки річних - 1 596 грн. 73 коп., пеня - 1 942 грн. 67 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 4 006 грн. 40 коп., індекс інфляції - 536 грн. 96 коп., три відсотки річних - 128 грн. 47 коп., пеня - 156 грн. 31 коп., заборгованість за період з 01.11.2021 року зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання теплової енергії - 1 446 грн. 29 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 1 556 грн. 34 коп.

Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення - 6 900 грн.00 коп., індекс інфляції - 1 193 грн. 70 коп., три відсотки річних - 292 грн. 61 коп.

Відтак всього підягає стягненню 116 136 грн. 46 коп., що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.

До початку розгляду справи позивачем подано заяву від 15.07.2025 року про відмову від позову в частині стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії на суму 17 337 грн. 41 коп., що підтверджує Довідкою про залишок боргу від 15.07.2026 (49 454 грн. 63 коп. - 17 337 грн. 41 коп. = 32 117 грн. 22 коп.), продовжити судовий розгляд справи в частині вимог про стягненя заборгованості в сумі 98 799 грн. 05 коп. (116 136 грн. 46 коп. - 17 337 грн. 41 коп. = 98 799 грн. 05 коп.).

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 03.11.2026 року провадження по справі за позовом КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині вимоги про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії на суму 17 337 грн. 41 коп., закрито, продовжено розгляд справи в частині позовних вимог про стягненя заборгованості в сумі 98 799 грн. 05 коп.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явивився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Представник відповідача ОСОБА_3., діючий на підставі ордера адвоката про надення правової допомоги від 25.03.2026 в інтересах ОСОБА_1 , позовні вимоги не визнав вцілому, просив відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю вимог.

Строни погодили розгляд прави за відсутності відповідача ОСОБА_2 , адже відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення на позов, викладені у заяві про скасування заочного рішення від 25.02.206, й на думку представника відповідача ОСОБА_3 , є спільною позицією відповідачів, його повторне нез"явлення не перешкоджає розгляду справи.

Представником відповідача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подано заява від 25.03.206 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м.Києва від 25.02.2026.

Відзив на позов відповідачами не подано.

Вказує, що з 2014 року споживання відповідачем теплової енергії здійснювалось за нарахуванням показників теплолічильника РоІІyСоm ЕХ DN 15 №33541214. У березні 2014 року відповідач звернувся до КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» із заявою щодо погодження встановлення квартирного вузла обліку споживання теплової енергії на опалення, який, розглянувши звернення відповідача, надало відповідь про те, що не заперечує щодо встановлення квартирного засобу обліку теплової енергії для потреб опалення, та просить надати всю необхідну документаз (проект та всі відповідні документи на лічильник). ТОВ «Водолій Енергосервіс» було розроблено робочий обладнаї вузла обліку теплової енергії, об`єктом якого була квартира АДРЕСА_1 . Вказаний проект було погоджено КП «Дирекція замовника з управління житлові господарством Дарницького району міста Києва», й 01.04.2014 між КП «Дирекція замовника з управління житловим господарстві Дарницького району міста Києва» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду (додаток до договору № 204 від 12.12.2011 № 139893 про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. У зв`язку виконанням всіх необхідних заходів щодо законного встановлен квартирного засобу обліку теплової енергії для потреб опалення. Відповідачем здійснено встановлення засобу обліку теплової енергії для потреб опален (теплолічильник). Факт належного законного використання та регламентного обслуговуване вказаного теплолічильника підтверджується: робочим проектом від 2014 року; додатком до договору № 204 до договору від 12.12.2011 № 139893 про надані послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення;аАктом повірки лічильника теплової енергії від 26.09.2018, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальні техніки № ПЭЗМ2006332752018 від 04.10.2018; товарним чеком № 2 від 12.10.2018; актом зняття/встановлення пломб вузла обліку теплової енергії для потреі опалення окремого приміщення від 23.01.2022; квитанцією про прийом в ремонт повірку № 5045 від 23.01.2022, актом прийняття на комерційний облік вузла теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 24.01.2022; свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ТІ 14/1042 від 26.01.2022; актом зняття/встановлення пломб вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 04.02.2022; свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ИИ-06807130825021 від 13.08.2025; актом опломбування вузла розподільного обліку теплової енергії для потребі опалення окремого приміщення № 24-004879 від 18.08.2025. У відповідності до розрахунку заборгованості за послуги централізованого опалення з 01.05.2018 по 30.06.2025 станом на 01.10.2018 у відповідачів перед позивачем не існувало заборгованості з централізованого опалення. Згідно з Актом повірки лічильника теплової енергії від 26.09.2018 року показники на момент зняття та встановлення лічильника теплової енергії становили 17.88 МшЬ. Згідно з Актом зняття/встановлення пломб вузла обліку теплової енергії для потребі опалення окремого приміщення від 23.01.2022 показники на момент зняття лічильника теплової енергії становили 20.077. Згідно з Актом опломбування вузла розподільного обліку теплової енергії для опалення окремого приміщення № 24-004879 від 18.08.2025 показники на момент опломбування лічильника теплової енергії становили 24.721 MWh. Вважає можливу заборгованості з оплати послуги централізованого опалення за період з 01.05.2018 01.06.2025 в сумі 5 858,19 грн.: 9733,31 грн. - 3875,12 грн. = 5858,19 грн. (9733,31 грн - сума нарахувань за період 01.05.2018 по 01.06.2025, 3875,12 грн - сума фактично сплачених коштів за період 01.05.2018 по 01.06.2, 5858,19 - різниця між спожитою послугою та фактично сплаченою.

Окрім того, відповідач заперечує щодо безпідставного нарахування заборгованості з оплати централізованого постачання гарячої води, оскільки у квартирі встановлено два лічильника з вимірював обсягу споживання холодної та гарячої води, проте у відповідача збереглися не всі документи щодо встановлення і експлуатації вимірювальної техніки обсягу споживання холодної та гарячої води.

Окрім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Позивачем подано заперечення на заяву відповідача про необґрунтованість позовних вимог, вцілому заперечивши щодо доводів, вказавши, що відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» жодної інформації та/або претензій чи скарг до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не було від відповідачів щодо неотримання послуг за адресою, тому, слід вважати, що послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії за спірною адресою, в період виникнення заборгованості надавались в повному обсязі, й позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати спожитих послуг.

Відповідно до ст.20 Закону, п.п.18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Проте, відповідачі, як зареєстрованні особи, є споживачем послуг за вищевказаною адресою, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за їх адресою.

Вказує, що відповідачі не виконували обов`язку споживачів передавати данні засобів обліку квартирних лічильників вцілому. Згідно з законодавством України, споживачі послуг з опалення та гарячого водопостачання зобов`язані передавати показники лічильників щомісяця, й це встановлено низкою нормативно-правових актів: постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії», пункт 8 цієї постанови вказує, що споживачі теплової енергії зобов`язані своєчасно передавати показники лічильників теплової енергії постачальникам послуг (щонайменше один раз на місяць), постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 819 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води», відповідно до якого споживачі гарячої води повинні передавати показники лічильників гарячої води постачальникам послуг у встановлені строки, зазвичай - щомісяця, Закон України «Про комунальні послуги» (стаття 17), якими встановлюється обов`язок споживачів передавати показники лічильників, у тому числі для послуг з опалення та гарячого водопостачання, з метою визначення кількості спожитих послуг і коректного нарахування платежів. Цей обов`язок покладений на споживачів, оскільки від коректності передачі показників залежить правильність розрахунку та нарахування вартості спожитих послуг. Зазначені нормативні акти також передбачають можливість застосування штрафних санкцій у випадку ненадання таких показників у встановлені строки. Тому споживачі мають обов`язок передавати показники лічильників на опалення та гарячу воду щомісяця для забезпечення точних нарахувань і уникнення непорозумінь з постачальниками послуг.

Також позивач запречує щодо застосування строків позовної давності. Вказує, що пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. Постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України. Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 р. № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 14.05.2024. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 р. № 271/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 12.08.2024. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 р. № 469/2024 строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось з позовною заявою про стягнення заборгованості під час дії воєнного стану та зупинення перебігу строку позовної давності відповідно до закону. Статтями 264 та 265 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Таким чином, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з березня 2017 відповідно до норм Закону.

Відзив на позов відповідно до ст.191 ЦПК України відповідачем не подано, як і докази за правилом ст..83 ЦПК України про спростування позовних вимог, а тому суд застосовує правило ч.2 ст.191 ЦПК України й вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Так, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи ч.2 ст.191 ЦПК України.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.2 ст..83 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що:

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом вимог частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких не може бути подано доказ у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 161/4985/17 (провадження № 14-71 цс 19) вказано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України). Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом відповідно до положень ст.280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності позивача, відповідача ОСОБА_2 , за погодженням сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Вислущавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладений Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку №2 до цього договору (а.с.36-42).

Як зареєстровані мешканці квартири АДРЕСА_1 , відповідачі ОСОБА_1 , 1996р.н., ОСОБА_2 , 1973р.н., отримували послуги з централізованого опалення, наразі, у зв`язку зі зміною законодавства (з 01.11.2021 року), теплової енергії, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно Законом України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Полодженням статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено правила надання послуги з постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року № 630 (Правила).

Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Також положеннями ст.ст. 66-68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно, у спірних правовідносинах судом встановлено, що за період проживання відповідачів у вказаній квартирі позивачем як надавачем послуг в указаний період надавались послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідачі щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що підтверджується Розрахунком заборгованості за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії й постачання гарячої води, проведеного КП «Київтеплоенерго» за особовим рахунком № НОМЕР_1 опалювальної площі квартири 85, 5 кв м, кількості зареєстрованих осіб (2), при цьому не виконували обов`язання по їх щомісячній оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 01.07.2025 року, яка становить 89 620 грн. 42 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 26 790 грн. 84 коп., й на вказану суму боргу позивчем нараховано індекс інфляції - 4 634 грн. 83 коп., три відсотки річних - 1 136 грн. 22 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 6 365 грн. 92 коп., індекс інфляції - 1 101 грн. 32 коп., три відсотки річних - 270 грн. 00 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 49 454 грн. 63 коп., індекс інфляції - 6 626 грн. 22 коп., три відсотки річних - 1 596 грн. 73 коп., пеня - 1 942 грн. 67 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 4 006 грн. 40 коп., індекс інфляції - 536 грн. 96 коп., три відсотки річних - 128 грн. 47 коп., пеня - 156 грн. 31 коп., заборгованість за період з 01.11.2021 року зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання теплової енергії - 1 446 грн. 29 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 1 556 грн. 34 коп.

Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення - 6 900 грн.00 коп., індекс інфляції - 1 193 грн. 70 коп., три відсотки річних - 292 грн. 61 коп.

До початку розгляду справи позивачем подано заяву від 15.07.2025 року про відмову від позову в частині стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії на суму 17 337 грн. 41 коп., що підтверджує Довідкою про залишок боргу від 15.07.2026 (49 454 грн. 63 коп. - 17 337 грн. 41 коп. = 32 117, 22), продовжити судовий розгляд справи в частині вимог про стягненя заборгованості в сумі 98 799 грн. 05 коп. (116 136 грн. 46 коп. - 17 337 грн. 41 коп. = 98 799 грн. 05 коп.).

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 03.11.2026 року провадження по справі за позовом КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині вимоги про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії на суму 17 337 грн. 41 коп. (49 454, 63 - 17 337, 41 = 32 117, 22), закрито, продовжено розгляд справи в частині позовних вимог про стягненя заборгованості в сумі 98 799 грн. 05 коп. (а.с.6, 7-20, 21, 22, 23-35, 175).

Судом відхилено доводи представника відповідача про те, що у Розрахунку заборгованості за Довідкою про залишок боргу ТЕ від 15.07.2026, не є зробумілим формування такої заборгованості, такий є вцілому зрозумілим, наявні його всі складові: 49 454, 63 - 17 337, 41 = 32 117, 22; 116 136 грн. 46 коп. - 17 337 грн. 41 коп. = 98 799 грн. 05 коп.

У відповідності до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Відповідач у встановленому законом порядку не відмовилась від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.

Відповідач не звертався до позивача, як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про непроживання у квартирі, про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.

Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712, та статтею 27,28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак з відповідачів на користь позивача підягає стягненню: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 26 790 грн. 84 коп., індекс інфляції - 4 634 грн. 83 коп., три відсотки річних - 1 136 грн. 22 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 6 365 грн. 92 коп., індекс інфляції - 1 101 грн. 32 коп., три відсотки річних - 270 грн. 00 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 32 117 грн. 22 коп. (49 454, 63 - 17 337, 41), індекс інфляції - 6 626 грн. 22 коп., три відсотки річних - 1 596 грн. 73 коп., пеня - 1 942 грн. 67 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 4 006 грн. 40 коп., індекс інфляції - 536 грн. 96 коп., три відсотки річних - 128 грн. 47 коп., пеня - 156 грн. 31 коп., заборгованість за період з 01.11.2021 року зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання теплової енергії - 1 446 грн. 29 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 1 556 грн. 34 коп. Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення - 6 900 грн.00 коп., індекс інфляції - 1 193 грн. 70 коп., три відсотки річних - 292 грн. 61 коп. Всього 98 779 грн. 05 коп. (6, 7-20, 21, 22, 23-35, 175).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Підставою виникнення зобов`язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18(провадження № 12-79гс19).

Таким чином платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг є грошовими, а їх прострочення тягне нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог законодавства.

Відповідно, у спірних правовідносинах судом встановлено, що за період проживання відповідачів у вказаній квартирі позивачем як надавачем послуг в указаний період надавались послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідачі щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що підтверджується відзивом на позов представника відповідача, розрахунком заборгованості за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії й постачання гарячої води, проведеного КП «Київтеплоенерго», який містить всі необхідні показники, є зрозумілим, а тому доводи відповідача про те, що такий розрахунок не є зрозумілим, суд відхиляє.

Вимога позивача про стягнення пені також є обґрунтованою, яка заснована на положенні ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Інші доводи відповідача про невизнання позовних вимог, які не небгруновані й не забезпечені належними й допустимими доказами, суд також відхиляє.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про заборгованість відповідачів за надані послуги за період з 01.05.2018 року 30.06.2025 року перед КП «Киівтеплоенерго» відповідно до актуальної інформації загальної заборгованості відповідачів перед позивачем станом на час розгляду справи.

Доводи відповідача не підтверджені належними, достаніми та допустимими доказами про встановлення у квартирі, наявність, опломбування, акти про взяття на абонентський облік, повірку, щомісячне передавання відповідачами актуальних показників квартирних лічильників (засобів обліку) теплової енергії відповідно до Закону України «Про теплопостачання», статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», й зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі за спірний період часу не передавали щомісячні показники засобів обліку теплопостачання/теплової енергії, гарячого водопостачання, що визнається відповідачем про таке, відомості про те, що у квартирі відповідачів встановлені у визначений законом спосіб квартирні лічильники, їх повірка немає, й у відзиві на позов відсутня інформація про те, що такі документи передані позивачу, адже прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, що не дотримано відповідачами.

Стаття 6 Закону України «Про теплопостачання» передбачає, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Згідно із частиною сьомою статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

На підставі частини четвертої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.

Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

До прийняття порядку, яким мала бути встановлена процедура взяття на абонентський облік, а також здійснений перегляд інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02 серпня 2017 року), діяли Правила № 630.

Пункт 10 Правил № 630 передбачав, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мали права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Відповідно до пункту 29 Правил № 630 споживач має право, зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.

У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.

Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.

Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Так, за відсутності доказів на спростування позовних вимог, наявність заборгованості підтверджена за надані послуги за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 26 790 грн. 84 коп., індекс інфляції - 4 634 грн. 83 коп., три відсотки річних - 1 136 грн. 22 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 6 365 грн. 92 коп., індекс інфляції - 1 101 грн. 32 коп., три відсотки річних - 270 грн. 00 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 32 117 грн. 22 коп. (49 454, 63 - 17 337, 41), індекс інфляції - 6 626 грн. 22 коп., три відсотки річних - 1 596 грн. 73 коп., пеня - 1 942 грн. 67 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 4 006 грн. 40 коп., індекс інфляції - 536 грн. 96 коп., три відсотки річних - 128 грн. 47 коп., пеня - 156 грн. 31 коп., заборгованість за період з 01.11.2021 року зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання теплової енергії - 1 446 грн. 29 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 1 556 грн. 34 коп. Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення - 6 900 грн.00 коп., індекс інфляції - 1 193 грн. 70 коп., три відсотки річних - 292 грн. 61 коп.

Відтак всього підягає стягненню 98 779 грн. 05 коп. (6, 7-20, 21, 22, 23-35, 175), що й стало підставою звернення до суду з цим позовом, які визначені позивачем у розрахунку заборгованості станом на час розгляду справи, їх розрахунок (сума) відповідачем не спростовується належними, достатніми та допустими доказами, а саме лише посилання відповідача на непогодження із позовом, не є доказом на спростування позовних вимог, адже обов`язок доказування покладається на сторін, й вказаного процесуального обов`язку по доказуванню відповідачами не досягнуто.

Відповідачами не спростовано належними та допустимим доказами правильності нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за спірний період, а також не надано власного розрахунку заборгованості з підтвердженням про здійснені платежі (платіжні документи), а також передачу показань встановлених у квартирі лічильників, їх повірку, й пояснення представника відповідача вказують на порушення визначеного законом обов`язку споживача щомісячно передавати показання встановлених у квартирі лічильників, сплачувати за отримані послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії на піставі таких показників, адже закон покладає на споживача здійснювати як оплату за отримані житлово-комунальні послуги щомісячно, й відповідач визнав, що відповідачі не передавали позивачу щомісячно актуальні показники квартирних засобів обліку спожитих послуг, що також підтверджує вимоги позивача.

Так, згідно з законодавством України споживачі послуг з опалення та гарячого водопостачання зобов`язані передавати показники лічильників щомісяця, й це визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (ст.17), яким встановлюється обов`язок споживачів передавати показники лічильників, зокрема, послуг з опалення та гарячого водопостачання, постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії», пункт 8 цієї постанови вказує, що споживачі теплової енергії зобов`язані своєчасно передавати показники лічильників теплової енергії постачальникам послуг (щонайменше один раз на місяць), постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006р. № 819 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води», відповідно до якого споживачі гарячої води повинні передавати показники лічильників гарячої води постачальникам послуг у встановлені строки, зазвичай - щомісяця, Закон України «Про комунальні послуги» (стаття 17), якими встановлюється обов`язок споживачів передавати показники лічильників, у тому числі для послуг з опалення та гарячого водопостачання, з метою визначення кількості спожитих послуг і коректного нарахування платежів. Цей обов`язок покладений на споживачів, оскільки від коректності передачі показників залежить правильність розрахунку та нарахування вартості спожитих послуг. Зазначені нормативні акти також передбачають можливість застосування штрафних санкцій у випадку ненадання таких показників у встановлені строки. Тому споживачі мають обов`язок передавати показники лічильників на опалення та гарячу воду щомісяця для забезпечення точних нарахувань і уникнення непорозумінь з постачальниками послуг.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України), адже обов`язок доказування покладається на сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)

Відповідно, відповідачем до суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів про спростування позовних вимог.

Щодо позиції відповідача про необхідність застосування судом за заявою такого відповідача строку позовної давності до спірних правовідносин, то такий строк не може бути застосований відповідно до положень ЦК України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності за Цивільним кодексом України становить три роки (стаття 257 ЦК України).

Спірні правовідносини охоплюються періодом з 05.2018 року, звернення позивачем до суду із позовом відбулось 17.07.2025 року (а.с.1-3).

Перебіг позовної давності було зупинено з 02.04.2020 року на час дії карантину, встановленого у зв`язку з COVID-19, на підставі пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Цей карантин було скасовано з 01.07.2023 року.

Зупинення ж перебігу позовної давності у зв`язку з воєнним станом відбулося з 17.03.2022 року.

Таким чином, загальний період, на який зупинено перебіг позовної давності за Цивільним кодексом України, становить з 02.04.2020 року.

Окрім того, із актуального розрахунку заборгованості вбачається переривання строку позовної давності шляхом сплати відповідачами коштів за теплову енергію та постачання гарчої води (а.с.7-8, 9).

Відтак правових підстав для можливого застосування такого строку за заявою відповідача строку позовної давності немає.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, усних твердженнях представника відповідача, адже відзив на позов відповідачем не подавався, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача по 1 514 грн. 00 коп. з кожного.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст.64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст.526, 610, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що також є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДПРОУ - 40538421, 98 799 (дев`яносто вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 05 (п`ять) коп. - заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДПРОУ - 40538421, 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДПРОУ - 40538421, 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: