Ухвала суду № 141265138, 09.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/12433/26

провадження № 2/753/12079/26

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"09" жовтня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котвицький В.Л., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2026 відкрито провадження у вказаній справі та призначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

До суду 25.08.2026 від представника позивача надійшла заява про закриття провадження в цивільній справі, оскільки 25.08.2026 представник позивача отримав від відповідача ОСОБА_1 повідомлення про повне добровільне виконання зобов`язань перед позивачем. Зокрема, останній платіж здійснено 04.08.2026 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2. Таким чином, відповідач задовольнив вимоги позивача після звернення до суду, у зв`язку з чим позивач не підтримує позовні вимоги та відмовляється від позову.

25.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній просив суд врахувати те, що ТОВ «Будсервісматеріали» при подачі до Дарницького районного суду м. Києва позовної заяви до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та додатків до нього не надано суду повної інформації; відмовити у визнанні в діях ОСОБА_1 ознак ухилення від виконання судового рішення та ознак недобросовісності; зняти арешти на: машино-місце № НОМЕР_1 , автостоянку №31-A; автостоянку НОМЕР_6; автостоянку НОМЕР_4 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; закрити провадження по справі № 753/12433/26 за позовною заявою ТОВ «Будсервісматеріали» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування; покласти розподіл (відшкодування) компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи та у зв`язку з подачею позовної заяви про визнання недійсним договору дарування на позивача.

09.10.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в яких останній, крім іншого просив суд врахувати те, що ТОВ «Будсервісматеріали» при подачі до Дарницького районного суду м. Києва позовної заяви до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та додатків до нього не надано суду повної інформації та предмет позову був відсутній.

У судове засідання 09.10.2026 представник позивача не з`явився, був належним чином повідомлений про дату судового засідання.

Від відповідача 2 та представника відповідача 1 до суду надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, в якій просила врахувати подані 25.08.2026 та 09.10.2026 заяви.

Вивчивши матеріали справи та подані сторонами заяви, суд прийшов до наступних висновків.

У своїй заяві представник позивача зазначає, що 25.08.2026 року електронну адресу представника позивача від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 здійснив остаточний розрахунок із позивачем добровільно. Згідно із наданою заявою, так, дійсно 04.08.2026 року ОСОБА_1 здійснив останній платіж у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що також підтверджується інформацією із Автоматизованої системи виконавчого провадження. Отже, підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Поряд з цим за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Тобто, в контексті наведеної правової норми є підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Проте, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа № 335/8285/22).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. ОСОБА_1 виконав зобов`язання перед позивачем вже в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права,

предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі №662/397/15-ц.

Тому позивач вбачає за можливе заявити про закриття провадження у справі, в силу вимог ч. 2 ст. 255 ЦПК.

Отже не вказуючи безпосередньо конкретну підставу для закриття провадження сторона позивача покладається на суд для визначення такої підстави.

Зі змісту поданої представником позивача заяви вбачається, що позивач не наполягає на вирішенні його позовних вимог, в мотиваційній частині заяви посилається на норму п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, згідно до якої позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу, а також просить застосувати процесуальні наслідки через закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову, в т.ч. повернути позивачу сплачений ним судовий збір та стягнути з відповідачів витрати на професійну правову допомогу.

Проаналізувавши викладені обставини, суд дійшов висновку, що у цій справі позивач фактично відмовився від позову, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає на підставі п. 4 ч. 2 чт. 255 ЦПК України.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання представника позивача цій частині та наявність підстав для закриття провадження у справі.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо повернення судового збору в повному обсязі суд вважає зазначити наступне.

За приписами норми ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, враховуючи те, що закриття провадження відбувається у зв`язку з відмовою позивача від позову, поверненню йому підлягає 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 5 324 грн. 80 коп.

Також, звертаючись до суду із проханням стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу, представник позивача посилається на норму ч. 3 ст. 142 ЦПК України, гідно до якої у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Вирішуючи зазначене питання, суд звертає увагу сторін на те, що предметом позову в цій справі є визнання недійсними укладених 20.11.2024 чотирьох договорів дарування машиномісця та автостоянок в підземній автостоянці, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас, позивач зазначає, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання перед позивачем, здійснивши відповідні платежі у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, в якому проводилося примусове стягнення заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва в іншій цивільній справі № 753/5092/24 від 07.06.2024 з зовсім іншим предметом позову.

Враховуючи те, що відповідачами не було визнано вимог позивача про недійсність договорів дарування машиномісця та автостоянок в підземній автостоянці, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , а судом обставини їх укладення не досліджувалися через фактичну відмову позивача від свого позову, підстави для застосування норми ч. 3 ст. 142 ЦПК України щодо стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідачів відсутні.

Крім того у травні 2026 року надійшла до суду заява ТОВ "Будсервісматеріали", відповідач 1 - ОСОБА_1 , відповідач 2 - ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Предметом заяви є вимога вжиття заходів забезпечення позову щодо: машино-місця НОМЕР_5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 366314180000 розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , автостоянки № НОМЕР_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 366256780000 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , автостоянки НОМЕР_6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 366211380000 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , автостоянки НОМЕР_4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 366160080000 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначених об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2026 в якості забезпечення позову було накладено арешт на вищевказане майно.

За змістом положень ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на необхідність закриття провадження у цій справі подальше існування обмеження у вигляді арешту суперечить приписам закону та порушує право власності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 255, 257 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали" про закриття провадження в цивільній справі задовольнити частково.

Провадження в цивільній права за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування закрити у зв`язку з фактичною відмовою позивача від позову.

Повернути ТОВ "Будсервісматеріали" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3; код ЄДРПОУ 30936619) з державного бюджету судовий збір згідно із платіжної інструкції № 1643 від 01.06.2026 року із якої вбачається, що позивачем понесені судові в розмірі 5 324 грн. 80 коп.

В іншій частині вимог заяви - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 14.07.2026 у вигляді накладення арешту на:

- машино-місце НОМЕР_5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 366314180000 розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ,

- автостоянку № НОМЕР_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 366256780000 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,

- автостоянку НОМЕР_6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 366211380000 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,

- автостоянку НОМЕР_4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 366160080000 розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.Л. Котвицький